Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 166/1379/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 04.07.2025. Зареєстровано: 04.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/164/2/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014030000000128

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 166/1379/14-к 
		                                   п/с 1-кп/164/2/2025
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		    
		   4 липня 2025 року Маневицький районний суд Волинської області
		                                                       
		в складі:    головуючого - судді             ОСОБА_1 ,
		з участю    секретарів судового засідання     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		    ОСОБА_5 ,
		   прокурорів     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		                            ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		обвинувачених             ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		   захисників     ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
		               
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014030000000128 від 23 липня 2014 року, про обвинувачення  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покащів Ківерцівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною вищою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з повною вищою освітою, солдата військової частини НОМЕР_1 , інваліда 3 групи, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		   
		ОСОБА_11  обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з вимаганням, вчинених за наступних обставин.
		Наказом начальника УМВС України у Волинській області № 389 о/с від 13 грудня 2013 року підполковника міліції ОСОБА_11 було призначено на посаду заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів ОСОБА_11 , будучи працівником органу внутрішніх справ, є службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, передбачених ст. 10 Закону України „Про міліцію, яким встановлено, що міліція, відповідно до своїх завдань, зобов`язана:виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, тощо.
		Згідно з ст.ст. 2, 20 Закону України „Про міліцію ОСОБА_11 є представником державного органу влади, чиї законні вимоги є обов`язковими для виконання громадянами і посадовими особами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України „Про міліцію ОСОБА_11 , як працівник міліції, у межах повноважень, наданих вказаним Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
		За таких обставин, ОСОБА_11 грубо порушив свої службові обов`язки та обмеження, передбачені ст. 6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції № 3206-VІ від 7 квітня 2011 року, ст. 20 Закону України „Про міліцію, умисно використавши надану йому владу в особистих корисливих цілях та в інтересах третіх осіб.
		Так, у липні 2014 року ОСОБА_11 , працюючи на посаді заступника начальника районного відділу - начальником міліції громадської безпеки Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, та працівником правоохоронного органу, володіючи в силу своїх службових обов`язків інформацією про перевезення ОСОБА_16 територією Ратнівського району Волинської області підакцизної групи товарів (тютюнових виробів), вирішив використати надану йому владу з метою одержання від останнього на постійній основі неправомірної вигоди та протиправно збагатитися.
		З цією метою, 18 липня 2014 року у денну пору доби, на автодорозі Чернівці-Брест, що неподалік смт. Ратно Волинської області, ОСОБА_11 , переслідуючи мету створення умов для вимагання та одержання неправомірної вигоди, з цією метою без будь-яких на те підстав штучно створив умови безпідставної зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_17 . Останнього було зобов`язано працівниками ДАІ Ратнівського РВ звернутися до ОСОБА_11 для відповідної розмови. Після зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_18 під час перевезення вантажу тютюнових виробів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_11 під час розмови висунув ОСОБА_19 усну вимогу про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 700 доларів США за не перешкоджання проїзду автомобіля з підакцизним товаром по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення при цьому товарно-матеріальних цінностей.
		У свою чергу, ОСОБА_18 , побоюючись настання негативних наслідків для себе, а саме: затримання і вилучення на тривалий термін автомобіля і товару без будь-яких на те законних підстав та в подальшому відмовою клієнтів від його послуг по перевезенню товарів, був змушений погодитися на вказану пропозицію ОСОБА_11 .
		Відповідно на виконання цієї незаконної вимоги ОСОБА_11 20 липня 2014 року о 12 годині 00 хвилин, у автомобілі „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить його дружині, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, зустрівшись з ОСОБА_16 в с. Видраниця Ратнівського району Волинської області, одержав від ОСОБА_20 неправомірну вигоду в сумі 700 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 20 липня 2014 року становило 8154 гривень 30 копійок, за не перешкоджання йому у перевезенні товарів підакцизної групи та не вилучення товарно-матеріальних цінностей.
		В подальшому, ОСОБА_11 вирішив протиправно збагатитися, заручившись підтримкою та з погодження свого керівника - начальника Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_12 .
		З цією метою, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обумовили і визначили розміри та періодичність одержання неправомірної вигоди , яку мав сплачувати ОСОБА_17 на постійній основі. Так, за безперешкодне перевезення товару підакцизної групи по території Ратнівського району Волинської області вантажним автомобілем (мікроавтобусом) останній мав сплачувати 100 доларів США, а легковим автомобілем - 50 доларів США.
		Після цього, ОСОБА_11 під час зустрічі в смт. Ратно Волинської області з ОСОБА_17 21 липня 2014 року о 15 годині 30 хвилин висунув останньому усну вимогу про необхідність систематичного передавання для нього та ОСОБА_12 як неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за безперешкодне перевезення товару підакцизної групи (тютюнових виробів) по території Ратнівського району Волинської області вантажним автомобілем (мікроавтобусом) в сумі 100 доларів США, а легковим автомобілем - 50 доларів США.
		В свою чергу, ОСОБА_18 , побоюючись погроз ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про створення працівниками міліції штучних перешкод у здійсненні безперешкодного транспортування товарів, був змушений передавати їм суму коштів у порядку і спосіб, обумовлений ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		Так, 1 серпня 2014 року о 9 годині 54 хвилини ОСОБА_11 , перебуваючи на вул. Каштановій в смт. Ратне Волинської області, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, в службовому автомобілі „Шкода Октавія, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_12 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, у злочинній змові з начальником районного відділу міліції ОСОБА_12 та в його безпосередній присутності, повторно вимагав та одержав від ОСОБА_20 неправомірну вигоду в сумі 200 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 1 серпня 2014 року становило 2392 гривень 60 копійок, за не перешкоджання проїзду його автомобілів з підакцизним товаром (тютюновими виробами), який він провіз 31 липня 2014 року по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення транспортних засобів і товарно-матеріальних цінностей.
		Крім того, 7 серпня 2014 року о 10 годині 02 хвилини ОСОБА_11 , діючи повторно, перебуваючи на вул. Каштановій в смт. Ратне Волинської області, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, у власному автомобілі ОСОБА_17 „Ауді А6, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_12 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, вимагав та одержав від ОСОБА_20 неправомірну вигоду в сумі 200 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 7 серпня 2014 року становило 2491 гривень 60 копійок, за не перешкоджання проїзду його автомобілів з підакцизним товаром (тютюновими виробами), який він провозив 5 серпня 2014 року по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення транспортних засобів і товарно-матеріальних цінностей.
		Крім того, 12 серпня 2014 року о 10 годині 19 хвилин ОСОБА_11 , перебуваючи на вулиці Каштановій в смт. Ратне Волинської області, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, у власному автомобілі ОСОБА_17 „Ауді А6, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_12 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, повторно вимагав та одержав від ОСОБА_20 неправомірну вигоду в сумі 400 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 12 серпня 2014 року становило 5255 гривень 60 копійок, за не перешкоджання проїзду його автомобілів з підакцизним товаром (тютюновими виробами), який він провозив 11 серпня 2014 року по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення транспортних засобів і товарно-матеріальних цінностей.
		Одразу після одержання неправомірної вигоди 12 серпня 2014 року ОСОБА_11 був викритий співробітниками УСБУ у Волинській області та прокуратури Волинської області, які вилучили у нього предмет неправомірної вигоди в сумі 400 доларів США.
		ОСОБА_11 сам отримав неправомірну вигоду на суму 700 доларів США, а разом з ОСОБА_12 отримали неправомірну вигоду на суму 800 доларів США.
		Виходячи з вищевикладеного, своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з вимаганням, ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
		ОСОБА_12 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з вимаганням, вчинених за наступних обставин.
		Наказом начальника УМВС України у Волинській області № 15 о/с від 30 січня 2014 року капітана міліції ОСОБА_21 було призначено на посаду начальника Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів ОСОБА_22 , будучи працівником органу внутрішніх справ, є службовою особою правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади, передбачених ст. 10 Закону України „Про міліцію та його функціональними обов`язками, які затверджені начальником УМВС України у Волинській області 10 березня 2014 року, якими встановлено, що міліція, відповідно до своїх завдань, зобов`язана: виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі безпосереднього виявлення подій, які загрожують особистій чи громадській безпеці, зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції, тощо.
		Згідно з ст.ст. 2 та 20 Закону України „Про міліцію ОСОБА_22 є представником державного органу влади, чиї законні вимоги є обов`язковими для виконання громадянами і посадовими особами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України „Про міліцію ОСОБА_22 , як працівник міліції, у межах повноважень, наданих вказаним Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
		За таких обставин, ОСОБА_22 грубо порушив свої службові обов`язки та обмеження, передбачені ст. 6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції № 3206-VI від 7 квітня 2011 року, ст. 20 Закону України „Про міліцію, використавши надану йому владу в особистих корисливих цілях та в інтересах третіх осіб.
		Так, в липні 2014 року ОСОБА_22 , працюючи на посаді начальника Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, отримавши від заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області ОСОБА_11 інформацію про перевезення мешканцем Ратнівського району Волинської області ОСОБА_16 територією Ратнівського району Волинської області підакцизної групи товарів (тютюнових виробів), вирішив використати надану йому владу, за попередньою змовою з ОСОБА_11 , з метою одержання від ОСОБА_20 на постійній основі неправомірної вигоди.
		З цією метою, ОСОБА_11 та ОСОБА_22 обумовили і визначили розміри та періодичність одержання неправомірної вигоди, яку мав сплачувати ОСОБА_18 на постійній основі. Так, за безперешкодне перевезення товару підакцизної групи по території Ратнівського району Волинської області вантажним автомобілем (мікроавтобусом) останній мав сплачувати 100 доларів США, а легковим автомобілем - 50 доларів США.
		Після цього, ОСОБА_11 на виконання спільного з ОСОБА_23 злочинного плану, під час зустрічі в смт. Ратно Волинської області з ОСОБА_16 21 липня 2014 року о 15 годині 30 хвилин висунув останньому усну вимогу про необхідність систематичного передавання для нього та ОСОБА_21 як неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за безперешкодне перевезення товару підакцизної групи (тютюнових виробів) по території Ратнівського району Волинської області вантажним автомобілем (мікроавтобусом) в сумі 100 доларів США, а легковим автомобілем - 50 доларів США.
		В свою чергу, ОСОБА_18 , побоюючись погроз ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про створення працівниками міліції штучних перешкод у здійсненні безперешкодного транспортування товарів, був змушений передавати їм суму коштів у порядку і спосіб, обумовлений ОСОБА_23 та ОСОБА_11 .
		Так, 1 серпня 2014 року о 9 годині 54 хвилини, ОСОБА_22 на виконання спільного з злочинного плану, перебуваючи на вул. Каштановій в смт. Ратне Волинської області, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, в службовому автомобілі „Шкода Октавія, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та працівником правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_11 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, у злочинній змові із заступником начальника районного відділу міліції ОСОБА_11 та в його безпосередній присутності, вимагали та одержали від ОСОБА_17 неправомірну вигоду в сумі 200 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 1 серпня 2014 року становило 2392 гривень 60 копійок, за не перешкоджання проїзду його автомобілів з підакцизним товаром (тютюновими виробами), який він провіз 31 липня 2014 року по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення транспортних засобів і товарно-матеріальних цінностей.
		Крім того, 7 серпня 2014 року о 10 годині 02 хвилини ОСОБА_11 на виконання спільного з ОСОБА_23 злочинного плану, перебуваючи на вул. Каштановій в смт. Ратне Волинської області, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, у власному автомобілі ОСОБА_17 „Ауді А6, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_12 , за попередньою змовою з ОСОБА_23 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, вимагав та одержав від ОСОБА_17 неправомірну вигоду в сумі 200 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 7 серпня 2014 становило 2491 гривень 60 копійок, за не перешкоджання ним та ОСОБА_23 проїзду його автомобілів з підакцизним товаром (тютюновими виробами), який він провозив 5 серпня 2014 року по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення транспортних засобів і товарно-матеріальних цінностей.
		Крім того, 12 серпня 2014 року о 10 годині 19 хвилин, ОСОБА_11 на виконання спільного з ОСОБА_23 злочинного плану, перебуваючи на вул. Каштановій в смт. Ратне Волинської області, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, у власному автомобілі ОСОБА_17 „Ауді А6, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_21 , за попередньою змовою з ОСОБА_23 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, повторно вимагав та одержав від ОСОБА_17 неправомірну вигоду в сумі 400 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 12 серпня 2014 року становило 5255 гривень 60 копійок, за не перешкоджання ним та ОСОБА_23 проїзду його автомобілів з підакцизним товаром (тютюновими виробами), який він провозив 11 серпня 2014 року по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення транспортних засобів і товарно-матеріальних цінностей.
		ОСОБА_22 разом з ОСОБА_11 отримав неправомірну вигоду на загальну суму 800 доларів США.
		Виходячи з вищевикладеного, своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з вимаганням, ОСОБА_22 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
		Відповідно до ст. 129 Конституції України, норм КПК України основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності.
		Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
		При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену Конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі I Конвенції та розділі VIII Конституції України.
		Обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтовувалось показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , а також письмовими доказами, зокрема, роздруківкою дзвінків оператора мобільного зв`язку ПрАТ „Київстар № 603/1/кт від 21 січня 2015 року (а.с. 164-214 Т.2), витягами з кримінального провадження № 42014030000000128 від 23 липня 2014 року (а.с. 28-31 Т.3), супровідним листом УСБУ у Волинській області № 3333 від 23 липня 2014 року (а.с. 48 Т.3), протоколом прийняттязаяви провчинене кримінальнеправопорушення від22липня 2014року(а.с. 49-51 Т.3), рапортом старшого прокурора відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_26 від 12 серпня 2014 року (а.с. 56 Т.3), протоколом огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 57-61 Т.3), постановою про освідування особи від 8 серпня 2014 року (а.с. 66 Т.3), протоколом освідування особи від 12 серпня 2014 року (а.с. 67-71 Т.3), протоколом огляду речей від 12 серпня 2014 року (а.с. 91-92 Т.3), заявою ОСОБА_12 від 12 серпня 2014 року (а.с. 96 Т.3), протоколом огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 97-99 Т.3), протоколом огляду речей від 12 серпня 2014 року (а.с. 120 Т.3), заявою ОСОБА_12 від 12 серпня 2014 року (а.с. 123 Т.3), наказом Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області № 1 від 1 січня 2014 року (а.с. 124 Т.3), протоколом огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 125-126 Т.3), протоколом огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 127-129 Т.3), протоколом огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 130-131 Т.3), відношенням прокуратури Волинської області № 17-128 вих-14 від 12 серпня 2014 року (а.с. 132 Т.3), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 серпня 2014 року (а.с. 133-141 Т.3), протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 серпня 2014 року (а.с. 151-159 Т.3), повідомленням про підозру ОСОБА_12 від 13 серпня 2014 року (а.с. 161-163 Т.3), повідомленням про підозру ОСОБА_11 від 13 серпня 2014 року (а.с. 170-172 Т.3), ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року про арешт майна (а.с. 182 Т.3), ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року про надання дозволу на обшук (а.с. 227 Т.3), протоколом обшуку від 13 серпня 2014 року (а.с. 228-231 Т.3), ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року про надання дозволу на обшук (а.с. 234 Т.3), протоколом обшуку від 13 серпня 2014 року (а.с. 235-238 Т.3), протоколом огляду речей від 14 серпня 2014 року (а.с. 239-242 Т.3), ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року про арешт майна (а.с. 245 Т.3), ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2014 року про надання дозволу на обшук (а.с. 13 Т.4), протоколом обшуку від 13 серпня 2014 року (а.с. 14-19 Т.4), протоколом огляду речей від 14 серпня 2014 року (а.с. 46-47 Т.4), ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року про арешт майна (а.с. 55 Т.4), супровідним листом УСБУ у Волинській області № 54/3-3996 від 14 серпня 2014 року (а.с. 70 Т.4), протоколом вручення технічних засобів від 1 серпня 2014 року (а.с. 71 Т.4), протоколом вручення технічних засобів від 7 серпня 2014 року (а.с. 72 Т.4), протоколом вручення технічних засобів від 12 серпня 2014 року (а.с. 73 Т.4), повідомленням апеляційного суду Волинської області № 396-рсо від 11 березня 2015 року (а.с. 85 Т.4), протоколом огляду та вручення грошових коштів від 1 серпня 2014 року (а.с.86-87Т.4), протоколом огляду та вручення грошових коштів від 7 серпня 2014 року (а.с.88-89Т.4), протоколом огляду та вручення грошових коштів від 12 серпня 2014 року (а.с. 90-92 Т.4), супровідним листом УСБУ у Волинській області № 54/3-3716 від 13 серпня 2014 року (а.с. 93 Т.4), протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 8 серпня 2014 року (а.с. 94-97 Т.4), протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 8 серпня 2014 року (а.с. 98-100 Т.4), протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13 серпня 2014 року (а.с. 101-102 Т.4), протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 1 вересня 2014 року (а.с. 103-105 Т.4), протоколом за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 1 вересня 2014 року (а.с. 122-124 Т.4), протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 4 серпня 2014 року (а.с. 125-126 Т.4), протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 8 серпня 2014 року (а.с. 127-128 Т.4), протоколом за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 13 серпня 2014 року (а.с. 129-130 Т.4), протоколом огляду речей від 11 вересня 2014 року (а.с. 131-132 Т.4), висновком судово-технічної експертизи реквізитів документів за матеріалами кримінального провадження № 3305 від 10 вересня 2014 року (а.с. 139-142 Т.4), висновком судово-трасологічної (дактилоскопічної) експертизи за матеріалами кримінального провадження № 3303 від 11 вересня 2014 року (а.с. 147-161 Т.4), висновком криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за матеріалами кримінального провадження № 3304 від 10 вересня 2014 року (а.с. 166-167 Т.4), витягом з наказу начальника УМВС України у Волинській області № 15 о/с від 30 січня 2014 року (а.с. 172 Т.4), витягом з наказу начальника УМВС України у Волинській області № 389 о/с від 13 грудня 2013 року (а.с. 174 Т.4), функціональними обов`язками начальника Ратнівського РВ УМВС ОСОБА_12 (а.с. 176-178 Т.4), функціональними обов`язками заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Ратнівського РВ УМВС ОСОБА_11 (а.с. 179-180 Т.4), супровідним листом УСБУ у Волинській області № 54/3-4302 від 10 вересня 2014 року (а.с. 20 Т.5), повідомленням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 06/1-128 вих-14 від 30 вересня 2014 року (а.с. 21 Т.5), повідомленням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 06/1-128 вих-14 від 30 вересня 2014 року (а.с. 24 Т.5), протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 5 березня 2015 року (а.с. 71-104 Т.5), протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 25 березня 2015 року (а.с. 172-247 Т.5). 
		Однак, вказані докази, зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на думку суду, є недостатнімидля ухваленнящодо нихобвинувального вироку, оскільки не спростовують встановлені під час судового розгляду обставини та не підтверджують обвинувачення  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, поза розумним сумнівом.
		Обвинувачений  ОСОБА_12 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, показавши, що наказом начальника УМВС України у Волинській області № 15 о/с від 30 січня 2014 року його було призначено на посаду начальника Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області. В середині квітня 2014 року в чергову частину Ратнівського РВ УМВС надійшли повідомлення від працівників податкової міліції про те, що при проведенні обшуків на території будинковолодіння в смт. Ратне Волинської області та на території будинковолодіння в с. Лучичі Ратнівського району Волинської області їм було вчинено опір, про що в подальшому було внесено відомості в Єдиний реєстрдосудових розслідувань зпопередньою правовоюкваліфікацією зач.1ст.345КК тач.2ст.345КК України.Досудове розслідуванняпо данихкримінальних провадженняхпроводив слідчийСВ РатнівськогоРВ УМВС ОСОБА_27 .Дані справинеодноразово заслуховуваласяна оперативнихнарадах,так якперебували наконтролі впрокуратурі району.На однійз такихнарад першийзаступник начальника-начальник СВРатнівського РВУМВС ОСОБА_28 повідомив,що покримінальних провадженняхнеможливо прийнятикінцеві процесуальнірішення узв`язку зтим,що ОСОБА_17 та іншіособи нез`являються дослідчого дляпроведення слідчихдій.В зв?язкуз цим,слідчим булонаправлено дорученнядля забезпеченняявки вказанихосіб.1серпня 2014року підчас спільноговиїзду послужбових питаннях ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 ,що віндомовився з ОСОБА_17 про зустрічі,якщо єв цьомунеобхідність, ОСОБА_12 може сампереговорити з ОСОБА_17 по кримінальнихпровадженнях,оскільки тойможе забезпечитиявку іншихосіб дляїх допиту,так якперебуває зними вдружніх відносинах.Під часзустрічі,яка відбуласьв службовомуавтомобілі „ШкодаОктавія, ОСОБА_12 ,який бувза кермом,розмовляв з ОСОБА_17 лише повказаних кримінальнихпровадженнях.Не заперечує,що вподальшому між ОСОБА_11 та ОСОБА_17 відбулась особистарозмова,в якувін,керуючи автомобілем,не втручавсяі нанеї увагине звертав. ОСОБА_12 не бачив,щоб ОСОБА_17 ,перебуваючи вавтомобілі,передавав ОСОБА_11 будь-якігрошові кошти.Розмови прокошти вінвзагалі нечув.З ОСОБА_17 зустрічався таспілкувався ОСОБА_12 лише одинраз -1серпня 2014року.Просив його виправдати за пред`явленим обвинуваченням, оскільки будь-яких коштів у ОСОБА_17 він не вимагав та від останнього коштів не отримував, домовленості з ОСОБА_11 про вимагання та одержання грошових коштів від ОСОБА_17 за безперешкодне перевезення підакцизних товарів (тютюнових виробів) по території Ратнівського району Волинської області у нього не було, таких коштів від ОСОБА_11 він не отримував. 
		Обвинувачений  ОСОБА_11 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, показавши, що наказом начальника УМВС України у Волинській області № 389 о/с від 13 грудня 2013 року його було призначено на посаду заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Ратнівського районного відділу УМВС України у Волинській області. 22 квітня 2014 року він вперше зустрівся з ОСОБА_17 в приміщенні Ратнівського РВ УМВС, коли той чекав в коридорі на слідчого. ОСОБА_17 був учасником кримінальних проваджень про вчинення опору працівникам податкової міліції під час проведення 10 квітня 2014 року обшуків за його місцем проживання в смт. Ратне Волинської області та на території будинковолодіння в с. Лучичі Ратнівського району Волинської області. В ході розмови між ними ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_11 , що він займається перевезенням бувшої у використанні сільськогосподарської техніки із-за кордону. На запитання ОСОБА_11 чи зможе ОСОБА_17 привезти прес-підбирач для тюкування сіна та соломи, останній відповів, що має про це розпитати у інших осіб, які цим займаються. Батько ОСОБА_11 , який має в господарстві власний трактор, шукав прес-підбирач для тюкування сіна та соломи, а тому попросив ОСОБА_11 допомогти йому в купівлі прес-підбирача. В травні 2014 року батько ОСОБА_11 дав йому 5000 доларів США на придбання прес-підбирача. На початку червня 2014 року ОСОБА_11 випадково зустрів ОСОБА_17 , який його запевнив, що зможе привезти прес-підбирача з Білорусії. Під час чергової зустрічі ОСОБА_11 передав ОСОБА_17 завдаток на суму 3500 доларів США для купівлі прес-підбирача, якого той мав привезти до жнив. Будь-яких договорів ОСОБА_17 та ОСОБА_11 не укладали, розписки про одержання коштів ОСОБА_11 від ОСОБА_17 не отримував. Обіцяного ОСОБА_17 не виконав, прес-підбирача не привіз та коштів не повернув. 18 липня 2014 року в смт. Ратне Волинської області працівниками ДАІ було зупинено автомобіль під керування ОСОБА_17 . Тоді ОСОБА_11 , який перебував в службовому автомобілі ДАІ, попросив запросити ОСОБА_17 у службовий автомобіль, так як хоче з ним переговорити. Під час розмови між ними інших осіб в салоні автомобіля не було. ОСОБА_17 його запевнив, що він або привезе прес-підбирача, або поверне кошти, які отримав від ОСОБА_11 . 21 липня 2014 року ОСОБА_11 поблизу райвідділу міліції знову зустрівся з ОСОБА_16 . Останній йому повідомив, що його обманули, привезти прес-підбирача він не зможе, а тому буде повертати ОСОБА_11 отримані грошові кошти частинами, так як всю суму відразу він повернути не має можливості. 1 серпня 2014 року вранці в період з 9 до 10 години до нього зателефонував ОСОБА_17 та попросив зустрітися. В той момент ОСОБА_11 з ОСОБА_12 разом мали їхати по службових питаннях. ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_12 , що він домовився зустрітися з ОСОБА_17 і, якщо є в цьому необхідність, ОСОБА_12 може сам переговорити з ОСОБА_17 по кримінальних провадженнях про вчинення 10 квітня 2014 року опору працівникам податкової міліції, оскільки той може забезпечити явку інших осіб для їх допиту, так як перебуває з ними в дружніх відносинах. Поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, де чекав ОСОБА_17 , вони зупинилися. ОСОБА_17 сів на заднє сидіння службового автомобіля „Шкода Октавія, яким керував ОСОБА_12 . Між ОСОБА_17 та ОСОБА_12 відбулась розмова по кримінальних провадженнях про вчинення 10 квітня 2014 року опору працівникам податкової міліції. Домовились, що він з?явиться до слідчого та забезпечить явку інших осіб, які брали в цьому участь. Після цього, з ОСОБА_17 розмовляв ОСОБА_11 . В цій розмові ОСОБА_12 , який керував автомобілем, участі не брав. Коли ОСОБА_11 , який перебував на передньому сидінні для пасажира, під час розмови повернувся до ОСОБА_17 із записником в руці, останній поклав у даний записник дві грошові купюри по 100 доларів США в рахунок повернення завдатку, отриманого для купівлі прес-підбирача. В подальшому, 7 серпня 2014 року та 12 серпня 2014 року поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА під час зустрічей з ОСОБА_11 , які ініціював сам ОСОБА_17 , останній у салоні свого автомобіля повернув ОСОБА_11 7 серпня 2014 року ще 200 доларів США, а 12 серпня 2014 року - 400 доларів США. Після повернення коштів 12 серпня 2014 року ОСОБА_11 був затриманий працівниками СБУ та прокуратури.Просив його виправдати за пред`явленим обвинуваченням, оскільки будь-яких коштів у ОСОБА_17 за безперешкодне перевезення підакцизних товарів (тютюнових виробів) по території Ратнівського району Волинської області він не вимагав та від останнього таких коштів не отримував, домовленості з ОСОБА_12 про вимагання та одержання грошових коштів від ОСОБА_17 за безперешкодне перевезення підакцизних товарів (тютюнових виробів) по території Ратнівського району Волинської області у ОСОБА_11 не було.Стверджує, що 20 липня 2014 року в с. Видраниця Ратнівського району Волинської області з ОСОБА_17 він не зустрічався, будь-яких коштів від нього не отримував, домовленості про таку зустріч між ними не було. 20 липня 2014 року, біля 12 години, ОСОБА_11 перебував в м. Луцьк поблизу торгового центру „Слон, де зустрічався з ОСОБА_29 , якому повернув раніше позичені кошти.
		Свідок ОСОБА_17 в судовомузасіданні підтвердив,що в липні 2014 року, точніше не пам?ятає, він перевозив з м. Ковеля до кордону України з Білорусією на автомобілі „Мітсубісі Паджеро підакцизні товари (тютюнові вироби) без відповідних документів. В районі автостанції смт. Ратне Волинської області автомобіль, яким він керував, зупинили працівники ДАІ, які в подальшому попросили його присісти в службовий автомобіль „Шкода Октавія, де відбулася розмова між ним та ОСОБА_11 , що знаходився в даному автомобілі. Під час розмови ОСОБА_11 повідомив, що його автомобіль з товаром буде затримано та доставлено на штрафмайданчик райвідділу міліції. Тоді вони домовились, що автомобіль ОСОБА_17 працівники міліції затримувати небудуть,якщо тойпередасть ОСОБА_11 700доларів США.З даноювимогою ОСОБА_17 погодився,так якхвилювався,що автомобільз товаромпрацівники міліціїможуть затриматина тривалийтермін,а замовники,яким вінперіодично возивпідакцизні товари,можуть відмовитисявід йогопослуг. ОСОБА_11 його запевнив,що вінможе забезпечитибезперешкодне перевезенняОСОБА_17 підакцизних товарів по території Ратнівського району за певну суму коштів за кожен автомобіль, яким будуть перевозити товари. 20 липня 2014 року, біля 12 години, в с. Видраниця Ратнівського району Волинської області ОСОБА_17 передав ОСОБА_11 , який приїхав на зустріч автомобілем „Опель Віваро, 700 доларів США. Про дану зустріч вони попередньо домовилися по телефону. 21 липня 2014 року, біля 15 години, ОСОБА_17 зустрівся з ОСОБА_11 в смт. Ратне Волинської області. В ході розмови ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_17 за безперешкоднеперевезення потериторії Ратнівськогорайону Волинськоїобласті підакцизнихтоварівмає передаватийому коштиза кожнийавтомобіль,яким будутьперевозитись такітовари.Вони домовились,щоОСОБА_17 за мікроавтобусбуде передаватикошти насуму 100доларів США,а залегковий автомобіль-50доларів США.Побоюючись погроз ОСОБА_11 про можливестворення працівникамиміліції перешкоду перевезенніним товарів,він погодивсяпередавати останньомуобумовлені сумигрошових коштів.Про перевезенняпідакцизних товарівОСОБА_17 мав попередньо повідомляти  ОСОБА_11 .Кошти вінмав передавати ОСОБА_11 після перевезеннятоварів.В подальшому,розуміючи,що вінбуде змушенийпостійно платити ОСОБА_11 за коженавтомобіль,інакше йомупрацівники міліціїможуть створюватиперешкоди дляперевезення підакцизнихтоварів,тобто позбавлятьйого можливостізайматися вказаною діяльністю, ОСОБА_17 22липня 2014року вирішив звернутисядо працівниківСБУ іззаявою провимагання ОСОБА_11 у ньогокоштів за перевезення підакцизних товарів з метою припинення незаконних дій ОСОБА_11 . Підтвердив, що 1 серпня 2014 року, в період з 9 до 10 години, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, що в смт. Ратне Волинської області, в службовому автомобілі „Шкода Октавія, в якому знаходилися ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , під час розмови з ОСОБА_11 , який, перебуваючи на передньому сидінні для пасажира, повернувся до ОСОБА_17 , що знаходився на задньому сидінні, із записником в руці, він поклав у записник 200 доларів США за перевезення підакцизного товару 31 липня 2014 року. Перед цим, відбулась розмова між ОСОБА_12 , який перебував за кермом автомобіля, та ОСОБА_17 з приводу кримінальних проваджень про вчинення опору працівникам податкової міліції під час проведення 10 квітня 2014 року обшуків за місцем проживання ОСОБА_17 в смт. Ратне Волинської області та на території будинковолодіння в с. Лучичі Ратнівського району Волинської області, щоб ОСОБА_17 та інші причетні особи з?явилися до слідчого для їх допиту.У розмові ОСОБА_17 з ОСОБА_11 ОСОБА_12 , який керував автомобілем, участі не приймав. Про передачу коштів за перевезення підакцизних товарів розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 не було. 7 серпня 2014 року, біля 10 години, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, що в смт. Ратне Волинської області, ОСОБА_17 в автомобілі „Ауді А6, яким приїхав на зустріч, під час розмови з ОСОБА_11 поклав у його записник 200 доларів США за перевезення підакцизного товару 5 серпня 2014 року. 12 серпня 2014 року, біля 10 години, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, що в смт. Ратне Волинської області, ОСОБА_17 в автомобілі „Ауді А6, яким приїхав на зустріч, під час розмови з ОСОБА_11 поклав у його записник 400 доларів США за перевезення підакцизного товару 11 серпня 2014 року. Кошти, які ОСОБА_17 передавав 1 серпня 2014 року, 7 серпня 2014 року та 12 серпня 2014 року ОСОБА_11 , - це особисті кошти ОСОБА_17 . Перед передачею цих коштів працівники СБУ в присутності понятих складали відповідні документи, переписували номери грошових купюр, складали документи про вручення технічних засобів. Заперечив, що ОСОБА_11 передавав йому 3500 доларів США завдатку для купівлі преса-підбирача із-за кордону. Таких домовленостей з ОСОБА_11 у нього не було. Цих коштів від ОСОБА_11 він не отримував. Будь-яких боргових зобов?язань між ним та ОСОБА_11 не було та немає. Стверджує, що він лише займався перевезенням підакцизних товарів з м. Ковеля до кордону України з Білорусією. Дані підакцизні товари ОСОБА_17 в м. Ковель не купував, а лише забирав з попередньо домовленого місця в м. Ковель та перевозив легковими автомобілями або мікроавтобусами до кордону, де ці товари забирали замовники. Будь-яких документів на товар, що ним перевозився, йому не передавали. Через кордон ОСОБА_17 підакцизні товари не перевозив. Як фізична особа-підприємець він не зареєстрований. Товари ОСОБА_17 перевозив особисто або наймав водіїв без оформлення будь-яких документів. Про придбання товару та його подальше перевезення через кордон домовлялися замовники без участі ОСОБА_17 . Повідомити суд про прізвища, ім?я та по батькові водіїв, яких він наймав для перевезення підакцизних товарів, та осіб, що робили замовлення на перевезення таких товарів, а також адреси, звідки він забирав підакцизні товари, ОСОБА_17 не може,не пам?ятає.Підтвердив,що заявпро вимаганняу ньогокоштів ОСОБА_12 він неписав,коштів ОСОБА_12 за безперешкоднеперевезення підакцизнихтоварів непередавав,будь-якихдомовленостей зним немав, ОСОБА_12 у ньогокоштів невимагав.
		Свідки  ОСОБА_24 , ОСОБА_25 суду підтвердили, що вони були залучені в якості понятих при врученні ОСОБА_17 в урочищі „Козацька гора 1 серпня 2014 року, 7 серпня 2014 року та 12 серпня 2014 року коштів, про що працівниками СБУ складалися відповідні документи. Номери грошових купюр, які вручались ОСОБА_17 , були вказані у відповідних документах. Вони ставили підписи у даних документах лише після ознайомлення з їх змістом, будь-яких доповнень чи зауважень щодо вказаного у документах у них не було. Стверджують, що ОСОБА_17 взагалі не повідомляв, кому він має передавати дані кошти та хто у нього вимагає кошти. Також вони були залучені в якості понятих при проведенні 12 серпня 2014 року огляду місця події поблизу райвідділу міліції. У особи, яка була затримана, було виявлено долари США. Ще їх залучали в якості понятих при проведенні 12серпня 2014року оглядумісця подіїв окремихкабінетах райвідділуміліції,де буливиявлені тавилучені грошовікошти,та службовогоавтомобіля білярайвідділу міліції. ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ставили підписи у документах лише після ознайомлення з їх змістом, будь-яких доповнень чи зауважень щодо даних документів у них не було.
		Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні підтвердив, що ним 1 серпня 2014 року, 7 серпня 2014 року та 12 серпня 2014 року в урочищі „Козацька гора складались протоколи про вручення коштів ОСОБА_17 . Кошти надавав ОСОБА_17 1 серпня 2014 року та 7 серпня 2014 року було вручено по 200 доларів США, 12 серпня 2014 року - 400 доларів США. Також ОСОБА_17 було врученотехнічні засоби,про щотеж складалисьвідповідні документи. 12 серпня 2014 року після отримання коштів ОСОБА_11 був затриманий. НСРД проводились за дорученням слідчого, прокурора та з дозволу суду. За наслідками їх проведення складались відповідні протоколи. 22 липня 2014 року ОСОБА_31 було складено протокол прийняття заявипро вчиненекримінальне правопорушеннявід 22липня 2014року,в якомубуло відображенообставини,повідомлені заявникомОСОБА_17 про вимагання у нього коштів за безперешкодне перевезення підакцизних товарів. Про що саме 22 липня 2014 року той повідомляв, не пам?ятає.
		Свідок ОСОБА_11 суду підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_11 є його сином. В 2014 році той працював на посаді заступника начальника Ратнівського райвідділу міліції. У власності ОСОБА_11 є трактор „ЮМЗ-6КЛ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , він має 5 га землі, а тому попросив сина допомогти придбати прес-підбирача для тюкування сіна та соломи. ОСОБА_11 передав сину кошти на суму 5000 доларів США для купівлі прес-підбирача. Син його запевнив, що прес-підбирача привезуть через деякий час із-за кордону, з Білорусії. Зі слів сина кошти на купівлю прес-підбирача він передав ОСОБА_17 , однак той кошти взяв, а прес-підбирача із-за кордону не привіз. Йому все відомо зі слів сина, з ОСОБА_17 він особисто не спілкувався.
		Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_11 є її чоловіком. В 2014 році той працював на посаді заступника начальника Ратнівського райвідділу міліції. В травні 2014 року, точніше не пам?ятає, їй стало відомо, що її чоловік мав допомогти купити своєму батьку ОСОБА_11 прес-підбирача до трактора. Його батько привіз до них додому кошти на суму 5000 доларів США для купівлі прес-підбирача, які ОСОБА_32 в подальшому передала чоловіку. Їй відомо зі слів чоловіка, що прес-підбирача мали привезти із-за кордону, з Білорусії, він передав для цього необхідні кошти, але прес-підбирача чомусь не привезли. Яка причина, їй не відомо. Батько чоловіка в червні, липні 2014 року цікавився у сина, коли привезуть прес-підбирача. Чоловік сказав, що він ніби знайшов толкову людину в смт. Ратне, яка раніше служила на кордоні, прізвища, імені та по батькові якої ОСОБА_32 не пам?ятає, але той ОСОБА_11 підвів, кошти взяв, прес-підбирача не привіз та коштів не повернув, лише пообіцяв, що кошти буде повертати йому частинами.
		Свідки  ОСОБА_33 , ОСОБА_34 суду підтвердили, що в липні 2014 року, точніше не пам?ятають, під час несення служби в смт. Ратне Волинської області ОСОБА_35 було зупинено автомобіль „Ауді, яким керував ОСОБА_17 , за порушення вимог ПДР. Автомобіль було зупинено ОСОБА_35 не по вказівці ОСОБА_11 , а саме за порушення ОСОБА_17 вимог ПДР. ОСОБА_11 , який їздив з ними по своїх службових питаннях та знаходився в салоні службового автомобіля ДАІ, попросив запросити ОСОБА_17 у службовий автомобіль, так як хоче з ним переговорити. Під час розмови між ними інших осіб в салоні автомобіля не було. ОСОБА_33 та ОСОБА_34 в розмові між ними участі не брали. Стверджують, що будь-яких команд чи вказівок від ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо ОСОБА_17 їм не надходило. З квітня 2014 року ВДАІ з обслуговування смт. Ратне та району, яке раніше підпорядковувалось Ратнівському РВ УМВС, перебувало в прямому підпорядкуванні УДАІ УМВС України у Волинській області. ОСОБА_34 , крім того додав, що від ОСОБА_11 йому стало відомо, що той передав ОСОБА_17 кошти на купівлю прес-підбирача до трактора, однак ОСОБА_17 прес-підбирача не купив і гроші не повертає. 12 серпня 2014 року ОСОБА_34 був присутній в будинку, де проживав ОСОБА_11 на квартирі в смт. Ратне Волинської області, так як проживав також в даному будинку на квартирі, але в іншій кімнаті. У кімнаті ОСОБА_11 було виявлено та вилучено з портмоне, яке знаходилося в кишені куртки, дві грошові купюри по 100 доларів США. 
		Свідок ОСОБА_29 в судовомузасіданні підтвердив,що 20липня 2014року,в періодз 10до 12години,точніше непам?ятає,він зустрічавсяз ОСОБА_11 в м.Луцьк врайоні авторинку.Він напрохання ОСОБА_11 позичав коштина суму1500доларів США,які тойзобов?язувався повернутина першувимогу.20липня 2014року ОСОБА_29 їхав за кордон купувати автомобіль, а тому попросив повернути йому позичені кошти. 20 липня 2014 року  ОСОБА_11 кошти  ОСОБА_29 повернув у повному обсязі.
		Об`єктивність показань свідка  ОСОБА_29 підтверджується дослідженою в судовому засіданні копією його закордонного паспорта серії НОМЕР_5 , протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 25 березня 2015 року та додатками до нього (а.с. 218 Т.2, 172-247Т.5). 
		Свідки  ОСОБА_27 , ОСОБА_28 в судовому засіданні підтвердили, що в провадженні слідчого СВ Ратнівського РВ УМВС  ОСОБА_27 були кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстрдосудових розслідувань з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 345 КК та ч. 2 ст. 345 КК України за повідомленнями від працівників податкової міліції про вчинення їм опору при проведенні обшуків на території будинковолодіння в смт. Ратне Волинської області та на території будинковолодіння в с. Лучичі Ратнівського району Волинської області, погроз фізичною розправою та спричинення тілесних ушкоджень працівникам податкової міліції. Дані справи неодноразово заслуховувалася на оперативних нарадах, так як перебували на контролі в прокуратурі району. По кримінальних провадженнях неможливо було прийняти кінцеві процесуальні рішення в зв`язку з тим, що ОСОБА_17 та інші особи не з`являлися до слідчого для проведення допитів. В зв?язку з цим, ОСОБА_27 неодноразово направлялися доручення начальнику Ратнівського РВ УМВС ОСОБА_12 для забезпечення явки вказаних осіб.
		Об?єктивність показань свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_36 підтверджується дослідженими в судовому засіданні повідомленням прокуратури Волинської області № 116-155 вих-15 від 5 лютого 2015 року (а.с. 1-2 Т.4), повідомленням Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області № 535 від 13 лютого 2015 року (а.с. 133 Т.5), матеріалами кримінальних проваджень № 12014030170000110 від 10 квітня 2014 року та № 12014030170000109 від 10 квітня 2014 року. Від дачі показань у вказаних кримінальних провадженнях ОСОБА_17 22 квітня 2014 року відмовився. Кримінальне провадження № 12014030170000110 від 10 квітня 2014 року було закрите 30 вересня 2014 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Кримінальне провадження № 12014030170000109 від 10 квітня 2014 року було закрите 12 вересня 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Згідно зст.337КПК Українисудовий розглядпроводиться лишестосовно особи,якій висунутеобвинувачення,і лишев межахвисунутого обвинуваченнявідповідно дообвинувального акта,крім випадків,передбачених цієюстаттею. Підчас судовогорозгляду прокурорможе змінитиобвинувачення,висунути додатковеобвинувачення,відмовитися відпідтримання державногообвинувачення,розпочати провадженнящодо юридичноїособи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		В ході судового розгляду даного кримінального провадження прокурором не заявлялись клопотання про зміну обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення, а тому суд при розгляді зазначеного кримінального провадження виходить із висунутого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Відповідно до пред?явленого обвинувачення ОСОБА_11 20 липня 2014 року о 12 годині 00 хвилин, у автомобілі „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить його дружині, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, зустрівшись з ОСОБА_16 в с. Видраниця Ратнівського району Волинської області, одержав від ОСОБА_20 неправомірну вигоду в сумі 700 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 20 липня 2014 року становило 8154 гривень 30 копійок, за не перешкоджання йому у перевезенні товарів підакцизної групи та не вилучення товарно-матеріальних цінностей.
		Будь-яких належних та допустимих доказів, окрім показань ОСОБА_20 , які об?єктивно не підтверджуються іншими доказами, у підтвердження вказаних обставин прокурором суду не представлено. 
		В ході судового розгляду встановлено, що  ОСОБА_11 20липня 2014року о12годині 00хвилин,в с.Видраниця Ратнівськогорайону Волинськоїобласті неперебував,а томуза вказаниху обвинуваченніобставин об?єктивноне мігодержати від ОСОБА_20 неправомірну вигодув сумі700доларів США.Зазначені обставинипідтверджуютьсяпротоколомтимчасового доступудо речейі документіввід 25березня 2015року тадодатками донього (а.с.172-247Т.5). 
		Крім того, відповідно до пред?явленого обвинувачення 12 серпня 2014 року о 10 годині 19 хвилин ОСОБА_11 , перебуваючи на вулиці Каштановій в смт. Ратне Волинської області, поблизу приміщення управління праці та соціального захисту населення Ратнівської РДА, у власному автомобілі ОСОБА_17 „Ауді А6, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення та збагачення ОСОБА_12 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , шляхом вчинення дії з використанням наданої йому влади, повторно вимагав та одержав від ОСОБА_20 неправомірну вигоду в сумі 400 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 12 серпня 2014 року становило 5255 гривень 60 копійок, за не перешкоджання проїзду його автомобілів з підакцизним товаром (тютюновими виробами), який він провозив 11 серпня 2014 року по території Ратнівського району Волинської області, а також не вилучення транспортних засобів і товарно-матеріальних цінностей.
		В ході судового розгляду встановлено, що  ОСОБА_11 12 серпня 2014 року о 10 годині 13 хвилин фактично був затриманий працівниками УСБУ у Волинській області та прокуратури, а тому за вказаних у обвинуваченні обставин об?єктивно не міг одержати від ОСОБА_20 неправомірну вигоду в сумі 400 доларів США о 10 годині 19 хвилин 12 серпня 2014 року (а.с. 57-61, 67-71 Т.3).
		Будь-яких належних та допустимих доказів, окрім показань ОСОБА_20 , які об?єктивно не підтверджуються іншими доказами, про перевезення ОСОБА_16 18 липня 2014 року, 31 липня 2014 року, 5 серпня 2014 року, 11 серпня 2014 року підакцизних товарів з м. Ковеля до кордону з Білорусією, прокурором суду не представлено. Свідок ОСОБА_18 підтвердив, що як фізична особа-підприємець він не зареєстрований. Повідомити суд про прізвища, ім?я та по батькові водіїв, яких він наймав для перевезення підакцизних товарів, та осіб, що робили замовлення на перевезення таких товарів, а також адреси, звідки він забирав підакцизні товари, ОСОБА_18 не може, так як не пам?ятає. Разом з тим, показання ОСОБА_20 , що він сам міг перевозити підакцизні товари 18 липня 2014 року, 31 липня 2014 року, 5 серпня 2014 року, 11 серпня 2014 року спростовуються протоколом тимчасовогодоступу доречей ідокументів від25березня 2015року тадодатками донього (а.с.172-247Т.5). 
		При вирішенні клопотань сторони захисту про визнання доказів недопустимими суд виходить з наступного.
		Згідно з ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно з ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання та інше. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідно з ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1-2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		Згідно з ч. 1-2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
		Відповідно до ч. 1-2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. 
		Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
		В судовому засіданні встановлено, що стороні захисту не були у встановленому законом порядку, своєчасно відкриті ухвали слідчого судді апеляційного суду Волинської області № 922т від 25 липня 2014 року про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, № 1203т від 29 вересня 2014 року про дозвіл на використання інформації щодо ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 42014030000000128від 23липня 2014року,отриманої врезультаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії щодо іншої особи згідно ухвали слідчого судді апеляційного суду Волинської області № 922т від 25 липня 2014 року, а також постанови прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину № 1122т від 1 серпня 2014 року, № 1158т від 7 серпня 2014 року та № 1170т від 12 серпня 2014 року. Вказані документи не були розтаємнені, відкриті та надані стороні захисту ні під час судового розгляду справи Рожищенським районним судом Волинської області, ні в ході судового розгляду справи Маневицьким районним судом Волинської області.
		Відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. 
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 22 КПК України кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, а функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. 11, 12 ст. 290 КПК України).
		Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
		Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України).
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема,не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскількиє їх частиною.
		Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК Українипрокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом ст.ст. 85, 92, 290 КПК Українипрокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		В порушення вимог ст. 290 КПК Українистороною обвинувачення не надано доказів, що нею під час досудового розслідування, після закінчення досудового розслідування вживались всі необхідні та достатні заходи, спрямовані на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, не були відкриті вищевказані матеріали після закінчення досудового розслідування, а тому всі докази, які є результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які проводились по даному кримінальному провадженню, в тому числі телефонні розмови, отримані в результаті зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо, відеоконтроль особи, контроль за вчиненням злочину, є недопустимими доказами, а тому не можуть слугувати доказом вини обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		Враховуючи вищевикладене, клопотання захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_15 про визнання доказів по кримінальному провадженню, отриманих внаслідок проведення НСРД, недопустимими є підставним та підлягає до задоволення. Протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 8 серпня 2014 року (а.с. 94-97 Т.4), протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 8 серпня 2014 року (а.с. 98-100 Т.4), протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13 серпня 2014 року (а.с. 101-102 Т.4), протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 1 вересня 2014 року (а.с. 103-105 Т.4), протокол за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 1 вересня 2014 року (а.с. 122-124 Т.4), протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 4 серпня 2014 року (а.с. 125-126 Т.4), протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 8 серпня 2014 року (а.с. 127-128 Т.4), протокол за результатом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 13 серпня 2014 року (а.с. 129-130 Т.4) та додатки до них, протокол вручення технічних засобів від 1 серпня 2014 року (а.с. 71 Т.4), протокол вручення технічних засобів від 7 серпня 2014 року (а.с. 72 Т.4), протокол вручення технічних засобів від 12 серпня 2014 року (а.с. 73 Т.4), протокол огляду та вручення грошових коштів від 1 серпня 2014 року (а.с.86-87Т.4), протокол огляду та вручення грошових коштів від 7 серпня 2014 року (а.с.88-89Т.4), протокол огляду та вручення грошових коштів від 12 серпня 2014 року (а.с. 90-92 Т.4) суд визнає недопустимими доказами.
		Крім того, в зв?язку з вищевикладеним, суд вважає недопустимим доказом обставини, які містяться в показаннях свідка ОСОБА_17 , оскільки він був учасником проведення НСРД, в частині його показань, що стосуються проведення таких слідчих (розшукових) дій, які судом визнано недопустимими доказами.
		В протоколах огляду та вручення грошових коштів від 1 серпня 2014 року, 7 серпня 2014 року, 12 серпня 2014 року (а.с.86-87,88-89,90-92Т.4),які досліджувалисьсудом,вказано,що службовіособи ОСОБА_37 вимагали у ОСОБА_17 неправомірну вигодуза неперешкоджання перевезеннюним товарів.Вказані обставинисуперечать показаннямсвідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які в судовому засіданні підтвердили, що вони були залучені в якості понятих при врученні ОСОБА_17 в урочищі „Козацька гора 1 серпня 2014 року, 7 серпня 2014 року та 12 серпня 2014 року коштів,про щопрацівниками СБУскладалися відповіднідокументи. ОСОБА_17 взагалі неповідомляв,кому вінмає передаватидані коштита хтоу ньоговимагає кошти.В документилише вносилисьномери грошовихкупюр,які вручались ОСОБА_17 .Об`єктивність показаньданих свідківпідтверджується дослідженимив судовомузасіданні протоколами огляду та вручення грошових коштів від 1 серпня 2014 року, 7 серпня 2014 року, 12 серпня 2014 року, з яких встановлено, що у попередньо надруковані бланки вносилася ручкою лише наступна інформація: дані про місце та час, залучених понятих, суми коштів, номери та номінал вручених купюр, а також місце, куди були поміщені кошти в одязі ОСОБА_17 . Решта інформації, зокрема, що службові особи ОСОБА_37 вимагали у ОСОБА_17 неправомірну вигоду за не перешкоджання перевезенню ним товарів, вже була попередньо надрукована і не змінювалась. Разом з тим, відомості про вчинення вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 23 липня 2014 року за № 42014030000000128, а відомості про вчинення вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_11 1серпня 2014року,7серпня 2014року та12серпня 2014рокубули внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань лише 13 серпня 2014 року (а.с. 28-31 Т.3, а.с. 217-226 Т.9). Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні визначені законом підстави для визнання вказаних доказів недопустимими.
		Згідно зч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод, а рішення й дії (бездіяльність) органів державної влади, посадових осіб можуть бути оскаржені в суді.
		Згідно з ст. 30 Конституції Україникожному гарантується недоторканність житла чи іншого володіння особи. Так, згідно з цією статтею не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
		Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людинивід 4 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Одним з напрямів ефективного функціонування державної влади в Україні є забезпечення законності діяльності органів досудового розслідування, які виходячи з принципу верховенства права, зобов`язані керуватись законом при здійсненні своїх повноважень. Саме тому об`єктивно необхідним є створення надійного і ефективного механізму судового контролю за діяльністю органів досудового розслідування, оскільки саме судовий контроль справедливо вважається найбільш дієвим інструментом забезпечення прав і свобод громадян.
		У теоретичному аспекті „судовий контроль покликаний: забезпечити законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод громадян під час досудового розслідування шляхом ухвалення рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права громадян та розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення слідчого чи прокурора.
		Кримінальним процесуальним законом здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні віднесено до повноважень слідчого судді, який є суддею суду першої інстанції, а у випадку, передбаченому ст. 247 КПК України, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
		Порядок проведення обшуку детально регламентований кримінальним процесуальним законом. Так, відповідно до ст.ст. 234, 235 КПК Україниобшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудностіВищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.Ухвала слідчого судді має містити відомості про строк дії ухвали; прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук; положення закону, на підставі якого постановляється ухвала; житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться; речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
		Попри загальну норму про те, що оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 41КПК України),ч. 1ст. 236 КПК Українизакріпила норму, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором, винятків для оперативних підрозділів не передбачено. В жодній іншій статті КПК України, яка стосується порядку проведення слідчих (розшукових) дій, аналогічної норми немає.
		Отже, системний аналіз п. 3 ч. 2 ст. 40, ст. 235, ст. 236 КПК Українидозволяє зробити висновок про те, що виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам.
		В порушення вимог ст. 236 КПК України обшуки по даному кримінальному провадженню проводилися не уповноваженою особою. 
		13 серпня 2014 року співробітником УСБУ у Волинській області ОСОБА_38 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_11 без участі прокурора ОСОБА_26 , якому ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року було надано дозвіл на проведення вказаного обшуку (а.с. 227, 228-231 Т.3).
		13 серпня 2014 року співробітником УСБУ у Волинській області ОСОБА_38 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_12 без участі прокурора ОСОБА_26 , якому ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2014 року було надано дозвіл на проведення вказаного обшуку (а.с. 234, 235-238 Т.3).
		13 серпня 2014 року співробітником УСБУ у Волинській області ОСОБА_38 було проведено обшук автомобіля „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , без участі прокурора ОСОБА_26 , якому ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2014 року було надано дозвіл на проведення вказаного обшуку (а.с. 13, 14-19 Т.4).
		Враховуючи вищевикладене, клопотання захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_15 в цій частині про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими, оскільки вказані докази були отримані з порушенням визначеного КПК України порядку, є підставним та підлягає до задоволення. Протокол обшуку від 13 серпня 2014 року (а.с. 228-231 Т.3), протокол обшуку від 13 серпня 2014 року (а.с. 235-238 Т.3), протокол обшуку від 13 серпня 2014 року (а.с. 14-19 Т.4), протокол огляду речей від 14 серпня 2014 року (а.с. 239-242 Т.3), протокол огляду речей від 14 серпня 2014 року (а.с. 46-47 Т.4) та додатки до них суд визнає недопустимими доказами.
		Згідно з ч. 1-3 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
		В ході судового розгляду встановлено, що 23 липня 2014 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014030000000128 були внесені відомості про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 . В період з 23 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року відомості про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_12 або ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 в Єдиний реєстр досудових розслідувань не вносилися. Лише 13 серпня 2014 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014030000000145були внесені відомості про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , що мало місце 12 серпня 2014 року. Крім того, 13 серпня 2014 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014030000000146були внесені відомості про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , що мало місце 7 серпня 2014 року. Крім того, 13 серпня 2014 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014030000000147були внесені відомості про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , що мало місце 1 серпня 2014 року. 14 серпня 2014 року вказані кримінальні провадження були прокурором ОСОБА_26 об?єднані. Слідчий для проведення досудового розслідування, група прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, старший групи прокурорів по кримінальних провадженнях № 12014030000000145, № 12014030000000146та№ 12014030000000147 були визначені 14 серпня 2014 року (а.с. 28-31, 35-46 Т.3, а.с. 217-226 Т.9). Первинні витяги з вказаних кримінальних проваджень в ході судового розгляду прокурором представлені не були, а тому суд позбавлений можливості дослідити у повному обсязі внесені зміни в Єдиний реєстр досудових розслідувань по даних провадженнях.
		В ході судового розгляду захисником ОСОБА_13 було заявлено клопотання про визнання протоколу огляду місця події від 12 серпня 2014 року, протоколу освідування від 12 серпня 2014 року по кримінальному провадженню недопустимими доказами, оскільки вказані докази були отримані з порушенням визначеного КПК України порядку та прав ОСОБА_11 , який на той час мав статус затриманого.
		Судом встановлено, що 12 серпня 2014 року, на вул.Каштановій всмт.Ратне Волинськоїобласті,в ході проведення з 10 години 13 хвилин по 10 годину 57 хвилин огляду місця події у зошиті ОСОБА_11 слідчим було виявлено та вилучено кошти на загальну суму 400 доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 доларів США (а.с. 57-61, 67-71 Т.3). 
		При вирішенні вказаного клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими суд бере до уваги, що відповідно до ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. 
		Згідно зч.1,2ст.234КПК Україниобшук проводитьсяз метоювиявлення тафіксації відомостейпро обставинивчинення кримінальногоправопорушення,відшукання знаряддякримінального правопорушенняабо майна,яке булоздобуте урезультаті йоговчинення,а такожвстановлення місцезнаходженнярозшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Відповідно дост.237КПК Україниз метоювиявлення тафіксації відомостейщодо обставинвчинення кримінальногоправопорушення слідчий,прокурор проводятьогляд місцевості,приміщення,речей тадокументів. Огляджитла чиіншого володінняособи здійснюєтьсязгідно зправилами цьогоКодексу,передбаченими дляобшуку житлачи іншоговолодіння особи. Дляучасті вогляді можебути запрошенийпотерпілий,підозрюваний,захисник,законний представникта іншіучасники кримінальногопровадження.З метоюодержання допомогиз питань,що потребуютьспеціальних знань,слідчий,прокурор дляучасті вогляді можезапросити спеціалістів. Особи,у присутностіяких здійснюєтьсяогляд,при проведенніцієї слідчої(розшукової)дії маютьправо робитизаяви,що підлягаютьзанесенню допротоколу огляду. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Слідчий,прокурор маєправо заборонитибудь-якійособі залишитимісце оглядудо йогозакінчення тавчинювати будь-якідії,що заважаютьпроведенню огляду.Невиконання цихвимог тягнеза собоюпередбачену закономвідповідальність. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Судом встановлено,що післяпроведення НСРД12серпня 2014року о10годині 13хвилин ОСОБА_11 фактично бувзатриманий навул.Каштановій всмт.Ратне Волинськоїобласті.Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12 серпня 2014 року ОСОБА_11 було затримано 12 серпня 2014 року о 18 годині 30 хвилин в приміщенні прокуратури Волинської області в м. Луцьк, час фактичного затримання 12 серпня 2014 року в смт. Ратне Волинської області не вказано (а.с. 133-141 Т.3).
		Відповідно дост.209КПК Україниособа єзатриманою змоменту,коли вонасилою абочерез підкореннянаказу змушеназалишатися порядіз уповноваженоюслужбовою особоючи вприміщенні,визначеному уповноваженоюслужбовою особою.Затриманій особівручається пам`яткапро правата обов`язки,проте цього,як встановленоздосліджених всудовому засіданнівідеозаписів, 12серпня 2014року о10годині 13хвилин всмт.Ратне Волинськоїобласті зробленоне було.З 10години 13хвилин 12серпня 2014рокуОСОБА_11  фактичнобув позбавленийможливості вільнопересуватися безсупроводу працівниківУСБУ уВолинській областіта прокуратури,а такожзалишити приміщеннята територію,де відбувалисяслідчі дії.Після проведенняслідчих дій ОСОБА_11 був доставленийв приміщенняпрокуратури Волинськоїобласті,де бувзатриманий.Права таобов`язки якзатриманому ОСОБА_11 були розяснені слідчим прокуратури ОСОБА_39 лише 12 серпня 2014 року о 18 годині 30 хвилин в приміщенні прокуратури Волинської області в м. Луцьк. Тоді ж йому було надано право користуватися послугами захисника.
		Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов?язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов?язків затриманого. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору. 
		Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
		Хоча у КПК України не передбачено такого учасника кримінального провадження, як затриманий, однак, системний аналіз ст.ст. 42, 208, 276 КПК України свідчить про те, що особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, фактично набуває статусу підозрюваного. У зв?язку з цим, особі, затриманій за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, обов?язково вручається пам?ятка про його процесуальні права та обов?язки підозрюваного з їх повідомленням особою, яка здійснює затримання.
		Таким чином,з моментуфактичного затримання ОСОБА_11 як підозрюваногоу вчиненнізлочину,що співпадаєпо часуз початкомпроведення йогоосвідування тапроведення оглядумісця події,які проводилисяодночаснослідчим прокуратури ОСОБА_39 , він мав право бути негайно повідомлений, як підозрюваний, зрозумілою для нього мовою про підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, на роз?яснення прав мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК, а уповноважена службова особа зобов?язана була в силу приписів ч. 4 ст. 208 КПК України негайно (тобто невідкладно, у момент затримання) здійснити таке повідомлення.
		Проте,всупереч вимогамч.5ст.208КПК Україниза встановленихсудом обставинпротокол затримання ОСОБА_11 ,який зогляду наположення ст.209КПК Українибув фактичнозатриманою особоюз 10години 13хвилин 12серпня 2014року підчас затриманняабо безпосередньопісля затриманняскладено небуло,процесуальних правта обов`язківзатриманого запідозрою увчиненні злочину,у томучислі правана захист,давати пояснення,показання абоне говоритинічого зприводу підозрипроти нього,роз`яснено небуло,участь захисникапри проведенніслідчих дійв смт.Ратне Волинськоїобласті зайого участюзабезпечено небуло.Зазначені обставинивстановленоз досліджених в судовому засіданні відеозаписів.
		Таким чином, органом досудового розслідування не лише належним чином не було забезпечено умов для отримання затриманим професійної правничої допомоги під час проведення слідчих дій за його участю, а навпаки, створено умови для неможливості участі захисника в таких слідчих діях, що в даному випадку має наслідком порушення навіть не права на правову допомогу, а одного з основних процесуальних прав особи - права на захист.
		Згідно з протоколом освідування особи від 12 серпня 2014 року та протоколом огляду місця події від 12 серпня 2014 року вказані слідчі дії проводилися одночасно в період з 10 години 13 хвилин по 10 годину 57 хвилин. Під час проведення слідчих дій ОСОБА_11 ставилися запитання і були отримані на них відповіді, що зафіксовано у протоколі. З відеозаписів до протоколу огляду місця події, які досліджувалися в судовому засіданні, встановлено, що слідчим прокуратури ОСОБА_39 фактично проводився не огляд місця події, а обшук ОСОБА_11 та наявних при ньому речей, оскільки слідчим вчинялись дії з пошуку коштів, які ОСОБА_11 під час проведення НСРД мав передати ОСОБА_17 і які ОСОБА_11 добровільно слідчому не видав. 
		При цьому, суд враховує правову позицію, яка висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року (справа № 518/203/17), де наголошено, що огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук. Так, обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об`єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи. В той же час огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом ст.ст. 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
		Верховний Суд в постанові від 21 січня 2020 року в справі № 756/8425/17 констатував істотне порушення, коли особа фактично була затримана, однак всупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК України протоколу про її затримання не було складено і процесуальних прав не роз`яснено. Такі обставини стали беззаперечною підставою для поставлення під сумнів законності протоколу огляду місця події, на якому вирішальною мірою ґрунтувалося обвинувачення. З урахуванням установлених процесуальних порушень, факту недодержання конституційних прав і свобод людини суд, керуючись ст. 87 КПК України, умотивовано визнав також недопустимими решту доказів сторони обвинувачення, які є похідними від протоколу огляду місця події.
		Наведена позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення в справах „Гефген проти Німеччини, „Нечипорук і Йонкало проти України, „Тейксейра де Кастро проти Португалії, „Шабельник проти України, „Балицький проти України, „Яременко проти України). Зокрема, згідно з доктриною цього Суду, якщо джерело доказів є недопустимим, то всі інші фактичні дані, отримані з його допомогою, будуть такими ж (справа „Гефген проти Німеччини). Докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом (справа „Нечипорук і Йонкало проти України).
		Така позиція міститься і в п. 17 постанови Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року в справі № 751/7557/15-к.
		Враховуючи вищевикладене, вказане клопотання сторони захисту про визнання доказів по кримінальному провадженню недопустимими є підставним та підлягає до задоволення. Протокол
		огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 57-61 Т.3), протокол освідування особи від 12 серпня 2014 року (а.с. 67-71 Т.3), протокол огляду речей від 12 серпня 2014 року (а.с. 91-92 Т.3), висновок судово-технічної експертизи реквізитів документів за матеріалами кримінального провадження № 3305 від 10 вересня 2014 року (а.с. 139-142 Т.4), висновок судово-трасологічної (дактилоскопічної) експертизи за матеріалами кримінального провадження № 3303 від 11 вересня 2014 року (а.с. 147-161 Т.4), висновок криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин за матеріалами кримінального провадження № 3304 від 10 вересня 2014 року (а.с. 166-167 Т.4) та додатки до них суд визнає недопустимими доказами,оскільки вониотримані зпорушенням конституційнихправ особи,зокрема,порушенням праваособи зазахист,а також безпопереднього дозволусуду і в силу положень п. 1, 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд констатує істотне порушення прав людини і основоположних свобод.
		Такі висновки суду узгоджуються, в тому числі з правовою позицією, сформованою у постановах ККС Верховного Суду у справі № 686/19218/17 від 27 листопада 2019 року та у справі № 744/499/19 від 4 червня 2020 року про те, що проведення слідчих дій після фактичного затримання особи без участі захисника є однозначним порушенням права на захист.
		Суд вважає, що клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 97-99 Т.3), протоколу огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 125-126 Т.3), протоколу огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 127-129 Т.3), протоколу огляду місця події від 12 серпня 2014 року (а.с. 130-131 Т.3) до задоволення не підлягають, оскільки вказані огляди проводились з дозволу начальника Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_12 , що підтверджується дослідженими судом матеріалами кримінального провадження, а огляд автомобіля „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не проводився в зв`язку із запереченнями ОСОБА_11 та відсутністю дозволу власника вказаного транспортного засобу.
		Згідно з ч. 3, 8 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаютьсяКонституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.
		Доводи сторонизахисту пропровокацію злочину,поєднану зіштучним створеннямдоказів обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у тяжкому злочині, оскільки не  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ініціювали зустрічі з ОСОБА_17 , а навпаки, ініціатива була саме від ОСОБА_17 , прокурором в ході судового розгляду не спростовані.
		Європейський судз правлюдини у рішеннях за заявами, що стосувалися порушення ст. 6 Конвенції через провокацію злочину з боку правоохоронців, неодноразово підкреслював, що в специфічному контексті методів розслідування, що застосовуються у боротьбі з корупцією, усталена позиція Суду полягає в тому, що суспільний інтерес не може виправдати використання доказів, отриманих у результаті підбурювання з боку поліції, оскільки такі докази з самого початку піддали б обвинуваченого ризику непоправного позбавлення права на справедливий розгляд (рішення в справах „Тейксейра де Кастро проти Португалії, „Худобін проти Росії, „Ванян проти Росії, „Раманаускас проти Литви).
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, котрі діють за їх дорученням, не обмежують своїх дій лише розслідуванням кримінальної справи по суті наявним способом, а впливають на суб?єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того, щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення в справі „Раманаускас проти Литви).
		У своєму рішенні „Банніков проти Росії на обґрунтування факту порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод Європейський судз правлюдини посилається на свої рішення „Худобін проти Російської Федерації, „Тейксейра де Кастро проти Португалії, однак зміст цих рішень зводиться до вислову „не було б скоєно, як би не було спровоковано.
		Для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи був би вчинений злочин без втручання правоохоронних органів. 
		Згідно з ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зазначені конституційні положення та положення чинних міжнародних договорів відображені в кримінальному процесуальному законодавстві України.
		Згідно з ст. 7 КПК України закріплено найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно зст.17КПК Україниособа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні кримінальногоправопорушення імає бутивиправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом. Підозра,обвинувачення неможуть ґрунтуватисяна доказах,отриманих незаконнимшляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора і, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі № 1-31/2011, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків № 5 від 29 червня 1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об?єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов?язаний постановити виправдувальний вирок.
		Згідно з ст.ст. 370, 373 КПК Українивирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Таким чином, у правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається обвинувальний ухил, по суті якого кожен, хто постав перед судом повинен бути визнаний винним, а навпроти гарантується та усіляко забезпечується презумпція невинуватості особи. Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому, саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у „розумної (розсудливої) людини не може лишатися „розумного сумніву, що обвинувачений винен.
		Дослідженні в судовому засіданні докази, які було отримано в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протокол освідування, протоколи огляду речей, огляду місця події та додатки до них, докази, які є від них похідними, судом визнано недопустимими доказами внаслідок неналежного процесуального порядку їх отримання, а інші докази по даному кримінальному провадженні, на думку суду, є недостатніми для визнання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі,якщо недоведено,що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Згідно з рішенням Європейського Суду з прав людини у справі „Аллен проти Об`єднаного Королівства презумпція невинуватості, котра розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, визначає вимоги щодо: тягаря доведення; правових презумпцій факту і права; привілею проти самообвинувачення; досудового оприлюднення елементів справи;передчасних висловлювань суду або інших представників держави щодо вини особи.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі „Дактарас проти Литви зазначено, що принцип презумпції невинуватості не можуть порушувати не тільки судді або суд, а й інші державні органи влади, включаючи прокуратуру.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі „Грабчук проти України наголошується, що принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої у скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону.
		За таких обставин твердження слідчого в повідомленні про підозру від 13 серпня 2014 року (а.с. 161-162, 170-171 Т.3), погодженому прокурором, в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, як встановлений факт, є порушенням принципу презумпції невинуватості.
		З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведення її вини, а обвинувальний вирок може грунтуватися тільки на переконливих та безспірних доказах, які є належними та допустимими.
		Таким чином, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, взаємозв?язку та переконливості, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми, належними, допустимими і достовірними доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом.
		На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих суду стороною обвинувачення, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, враховуючи те, що можливості збирання доказів у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вичерпані, суд дійшов переконання про недоведеність вчинення ними вказаного злочину,тому ОСОБА_11 , ОСОБА_12 слід визнатиневинуватими упред`явленому їмобвинуваченні увчиненні злочину,передбаченого ч.3ст.368КК України,та виправдатина підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ними вказаного злочину.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, на проведення криміналістичної експертизи хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин на суму 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень, судово-трасологічної (дактилоскопічної) експертизи на суму 1968 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім) гривень, судово-технічної експертизи реквізитів документів на суму 1537 (одна тисяча п`ятсот тридцять сім) гривень 50 копійок, судової експертизи холодної зброї на суму 294 (двісті дев`яносто чотири) гривень 84 копійки, судової технічної експертизи документів на суму 11359 (одинадцять тисяч триста п?ятдесят дев?ять) гривень 20 копійок, а всього на загальну суму 16356 (шістнадцять тисяч триста п?ятдесят шість) гривень 54 копійки слід віднести на рахунок держави.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. 
		Враховуючи вищевикладене,суд вважає,що слідскасувати арешт на грошові кошти на суму 200 (двісті) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії СВ № 79651438 В, серії СВ № 76583941 В), автомобіль „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_40 , грошові кошти на суму 1200 (одна тисяча двісті) гривень грошовими купюрами номіналом по 200 (двісті) гривень (серії ЄГ № 1941960, серії КЛ № 7402806, серії ЄВ № 1910350, серії ЕФ № 9123545, серії ЕЩ № 8111010), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЕ № 0730069, серії МЕ № 0730070), грошові кошти на суму 850 (вісімсот п?ятдесят) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії КВ № 68867723 К, серії КВ № 51282755 J, серії НВ № 63639381 L, серії HG № 37570602 А, серії КВ № 67160695 D, серії КВ № 67486091 К), номіналом по 50 (п?ятдесят) доларів США (серії JA № 16995708 А, серії JA № 16995709 А, серії JС № 15142727 А, серії JL № 6840500 А, серії ІА № 40075972 А), грошові кошти на суму 20 (двадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 10 (десять) гривень (серії ГН № 5303426, серії БТ № 8156928), грошові кошти на суму 1319 (одна тисяча триста дев?ятнадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 500 (п?ятсот) гривень (серії ЗФ № 1690531, серії ЗФ № 1690530), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЗ № 0475268, серії ЗИ № 4526583, серії МЕ № 4712330), номіналом 5 (п?ять) гривень (серії ТГ № 5071668), номіналом по 1 (одна) гривня (серії НВ № 7858196, серії ПЗ № 8973049), номіналом 10 (десять) гривень (серії КН № 8631666), номіналом 2 (дві) гривні (серії МГ № 4328795), мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_6 ) з номером SIM-карти НОМЕР_7 , мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_8 ) з номером SIM-карти НОМЕР_9 , грошові кошти на суму 400 (чотириста) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії KF № 39005788 С, серії НВ № 46560146 D, серії КВ № 64902070 М, серії KG № 88581356 А), грошові кошти на суму 200 (двісті) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії LВ № 70718520 C, серії КВ № 27736798 H), зошит на 82 листки. 
		Речові докази: особистігрошові кошти ОСОБА_11 насуму 1200 (одна тисяча двісті) гривень грошовими купюрами номіналом по 200 (двісті) гривень (серії ЄГ № 1941960, серії КЛ № 7402806, серії ЄВ № 1910350, серії ЕФ № 9123545, серії ЕЩ № 8111010), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЕ № 0730069, серії МЕ № 0730070), грошові кошти на суму 850 (вісімсот п?ятдесят) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії КВ № 68867723 К, серії КВ № 51282755 J, серії НВ № 63639381 L, серії HG № 37570602 А, серії КВ № 67160695 D, серії КВ № 67486091 К), номіналом по 50 (п?ятдесят) доларів США (серії JA № 16995708 А, серії JA № 16995709 А, серії JС № 15142727 А, серії JL № 6840500 А, серії ІА № 40075972 А), особисті грошові кошти ОСОБА_11 на суму 20 (двадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 10 (десять) гривень (серії ГН № 5303426, серії БТ № 8156928), особисті грошові кошти ОСОБА_11 на суму 1319 (одна тисяча триста дев?ятнадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 500 (п?ятсот) гривень (серії ЗФ № 1690531, серії ЗФ № 1690530), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЗ № 0475268, серії ЗИ № 4526583, серії МЕ № 4712330), номіналом 5 (п?ять) гривень (серії ТГ № 5071668), номіналом по 1 (одна) гривня (серії НВ № 7858196, серії ПЗ № 8973049), номіналом 10 (десять) гривень (серії КН № 8631666), номіналом 2 (дві) гривні (серії МГ № 4328795), мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_6 ) з номером SIM-карти НОМЕР_7 , мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_8 ) з номером SIM-карти НОМЕР_9 , зошит ОСОБА_11 на 82 листки, довідку № 697, лист Ратнівської РДА № 5/08-05 від 28 травня 2014 року на двох аркушах, аркуш паперу формату А4 із списком СДІМ, чисті листки формату А4, листок із висновками, два висновки від 3 січня 2014 року, витяг з наказу № 456, копію подання прокуратури Ратнівського району слід передати власнику ОСОБА_11 ; DVD-R диск „Verbatim № 65 від 8 серпня 2014 року з аудіо та відеофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 1 серпня 2014 року, DVD-R диск „Verbatim № 66 від 8 серпня 2014 року з аудіо та відеофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 7 серпня 2014 року, DVD-R диск „Artex № 71 від 13 серпня 2014 року з аудіо та відеофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 12 серпня 2014 року, DVD-R диск „TDK № 146 від 4 серпня 2014 року з аудіофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 1 серпня 2014 року, DVD-R диск „TDK № 147 від 4 серпня 2014 року з аудіофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 7 серпня 2014 року слід залишити при матеріалах кримінального провадження; грошові кошти на суму 400 (чотириста) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії KF № 39005788 С, серії НВ № 46560146 D, серії КВ № 64902070 М, серії KG № 88581356 А), грошові кошти на суму 200 (двісті) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії LВ № 70718520 C, серії КВ № 27736798 H) слід передати власнику ОСОБА_17 ; автомобіль „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , слід передати власнику ОСОБА_41 .
		Речові докази: грошові коштина суму200(двісті)доларів СШАгрошовими купюраминоміналом по100(сто)доларів США(серіїСВ №79651438В,серії СВ№ 76583941В),які згідновисновку судовоїтехнічної експертизидокументів №4274від 22січня 2024року неє банкнотаминоміналом 100доларів,зразка 1996року,виготовленими тавипущеними вобіг Федеральноюрезервною системоюСША,разом звисновком судовоїтехнічної експертизидокументів №4274від 22січня 2024року сліднаправити увідділення поліції№ 2(селищаРатне)Ковельського районногоуправління поліції ГУНП уВолинській областідля прийняттярішення впорядку ст.214КПК України. 
		Керуючись ст.ст.2,7-8,17,22,39,84,86-89,91-92,98,100,110,174,233,234,237,278-279,290,369-371,373-374,395,481КПК України,ст.ст.2,368КК України, ст.ст. 9, 62 Конституції України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_11 визнатиневинуватим упред`явленому йомуобвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		ОСОБА_12 визнатиневинуватим упред`явленому йомуобвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, на проведення криміналістичної експертизи хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин на суму 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень, судово-трасологічної (дактилоскопічної) експертизи на суму 1968 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім) гривень, судово-технічної експертизи реквізитів документів на суму 1537 (одна тисяча п`ятсот тридцять сім) гривень 50 копійок, судової експертизи холодної зброї на суму 294 (двісті дев`яносто чотири) гривень 84 копійки, судової технічної експертизи документів на суму 11359 (одинадцять тисяч триста п?ятдесят дев?ять) гривень 20 копійок, а всього на загальну суму 16356 (шістнадцять тисяч триста п?ятдесят шість) гривень 54 копійки - віднести на рахунок держави.
		Скасувати арешт на грошові кошти на суму 200 (двісті) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії СВ № 79651438 В, серії СВ № 76583941 В), автомобіль „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_42 , грошові кошти на суму 1200 (одна тисяча двісті) гривень грошовими купюрами номіналом по 200 (двісті) гривень (серії ЄГ № 1941960, серії КЛ № 7402806, серії ЄВ № 1910350, серії ЕФ № 9123545, серії ЕЩ № 8111010), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЕ № 0730069, серії МЕ № 0730070), грошові кошти на суму 850 (вісімсот п?ятдесят) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії КВ № 68867723 К, серії КВ № 51282755 J, серії НВ № 63639381 L, серії HG № 37570602 А, серії КВ № 67160695 D, серії КВ № 67486091 К), номіналом по 50 (п?ятдесят) доларів США (серії JA № 16995708 А, серії JA № 16995709 А, серії JС № 15142727 А, серії JL № 6840500 А, серії ІА № 40075972 А), грошові кошти на суму 20 (двадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 10 (десять) гривень (серії ГН № 5303426, серії БТ № 8156928), грошові кошти на суму 1319 (одна тисяча триста дев?ятнадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 500 (п?ятсот) гривень (серії ЗФ № 1690531, серії ЗФ № 1690530), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЗ № 0475268, серії ЗИ № 4526583, серії МЕ № 4712330), номіналом 5 (п?ять) гривень (серії ТГ № 5071668), номіналом по 1 (одна) гривня (серії НВ № 7858196, серії ПЗ № 8973049), номіналом 10 (десять) гривень (серії КН № 8631666), номіналом 2 (дві) гривні (серії МГ № 4328795), мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_6 ) з номером SIM-карти НОМЕР_7 , мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_8 ) з номером SIM-карти НОМЕР_9 , грошові кошти на суму 400 (чотириста) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії KF № 39005788 С, серії НВ № 46560146 D, серії КВ № 64902070 М, серії KG № 88581356 А), грошові кошти на суму 200 (двісті) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії LВ № 70718520 C, серії КВ № 27736798 H), зошит на 82 листки. 
		Речові докази: особистігрошові кошти ОСОБА_11 насуму 1200 (одна тисяча двісті) гривень грошовими купюрами номіналом по 200 (двісті) гривень (серії ЄГ № 1941960, серії КЛ № 7402806, серії ЄВ № 1910350, серії ЕФ № 9123545, серії ЕЩ № 8111010), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЕ № 0730069, серії МЕ № 0730070), грошові кошти на суму 850 (вісімсот п?ятдесят) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії КВ № 68867723 К, серії КВ № 51282755 J, серії НВ № 63639381 L, серії HG № 37570602 А, серії КВ № 67160695 D, серії КВ № 67486091 К), номіналом по 50 (п?ятдесят) доларів США (серії JA № 16995708 А, серії JA № 16995709 А, серії JС № 15142727 А, серії JL № 6840500 А, серії ІА № 40075972 А), особисті грошові кошти ОСОБА_11 на суму 20 (двадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 10 (десять) гривень (серії ГН № 5303426, серії БТ № 8156928), особисті грошові кошти ОСОБА_11 на суму 1319 (одна тисяча триста дев?ятнадцять) гривень грошовими купюрами номіналом по 500 (п?ятсот) гривень (серії ЗФ № 1690531, серії ЗФ № 1690530), номіналом по 100 (сто) гривень (серії МЗ № 0475268, серії ЗИ № 4526583, серії МЕ № 4712330), номіналом 5 (п?ять) гривень (серії ТГ № 5071668), номіналом по 1 (одна) гривня (серії НВ № 7858196, серії ПЗ № 8973049), номіналом 10 (десять) гривень (серії КН № 8631666), номіналом 2 (дві) гривні (серії МГ № 4328795), мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_6 ) з номером SIM-карти НОМЕР_7 , мобільний телефон „Nokia (ІМЕІ НОМЕР_8 ) з номером SIM-карти НОМЕР_9 , зошит ОСОБА_11 на 82 листки, довідку № 697, лист Ратнівської РДА № 5/08-05 від 28 травня 2014 року на двох аркушах, аркуш паперу формату А4 із списком СДІМ, чисті листки формату А4, листок із висновками, два висновки від 3 січня 2014 року, витяг з наказу № 456, копію подання прокуратури Ратнівського району - передати власнику ОСОБА_11 ; DVD-R диск „Verbatim № 65 від 8 серпня 2014 року з аудіо та відеофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 1 серпня 2014 року, DVD-R диск „Verbatim № 66 від 8 серпня 2014 року з аудіо та відеофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 7 серпня 2014 року, DVD-R диск „Artex № 71 від 13 серпня 2014 року з аудіо та відеофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 12 серпня 2014 року, DVD-R диск „TDK № 146 від 4 серпня 2014 року з аудіофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 1 серпня 2014 року, DVD-R диск „TDK № 147 від 4 серпня 2014 року з аудіофайлами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 7 серпня 2014 року - залишити при матеріалах кримінального провадження; грошові кошти на суму 400 (чотириста) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії KF № 39005788 С, серії НВ № 46560146 D, серії КВ № 64902070 М, серії KG № 88581356 А), грошові кошти на суму 200 (двісті) доларів США грошовими купюрами номіналом по 100 (сто) доларів США (серії LВ № 70718520 C, серії КВ № 27736798 H) - передати власнику ОСОБА_17 ; автомобіль „Опель Віваро, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , - передати власнику ОСОБА_42 .
		Речові докази: грошові коштина суму200(двісті)доларів СШАгрошовими купюраминоміналом по100(сто)доларів США(серіїСВ №79651438В,серії СВ№ 76583941В),які згідновисновку судовоїтехнічної експертизидокументів №4274від 22січня 2024року неє банкнотаминоміналом 100доларів,зразка 1996року,виготовленими тавипущеними вобіг Федеральноюрезервною системоюСША,разом звисновком судовоїтехнічної експертизидокументів №4274від 22січня 2024року направитиу відділенняполіції №2(селищаРатне)Ковельського районногоуправління поліції ГУНП уВолинській областідля прийняттярішення впорядку ст.214КПК України. 
		На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії вироку суду.
		 
		    Суддя районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...