АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 року.
Колегія судців
судової палати в
цивільних справах апеляційного
суду Тернопільської області в складі:
головуючого судді Демковича Ю.Й.,
суддів Шевчук Г.М., Бахметової В.Х.,
при секретарі Стець І.В.,
з участю
апелянтів та представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому
засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду
Тернопільської області від 15 лютого 2006 року по справі
за позовом ОСОБА_4,
яка одночасно дії
в інтересах неповнолітнього сина
ОСОБА_5, до ОСОБА_1, яка діє в
інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, про визнання частково недійсним заповіту, визнання права на обов'язкову
частку в спадщині й визнання права власності на 1/2 частину квартиру, та за зустрічним
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання частково недійсним заповіту і
визнання права на обов'язкову частку в спадщині,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка ОСОБА_4 звернулася із позовом про визнання частково недійсним
заповіту від 29.10.96, складеного ОСОБА_7 на користь неповнолітньої ОСОБА_6 щодо 1/2
частини квартири по АДРЕСА_1.
Мотивує свої вимоги тим, що після складання заповіту в них у ІНФОРМАЦІЯ_1
народився син ОСОБА_5, й після смерті
заповідача, який помер 20.03.04, не враховане право дитини на обов'язкову частку
в спадковому майні. З приводу цього просить визнати за її дитиною право
власності на 1/6 спадкового майна, що становить 1/12 частини квартири.
Також просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири,
оскільки вона придбана під час шлюбу із ОСОБА_7.
22.11.04 із заявами в якості третіх осіб із самостійними вимогами
звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , який
помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання зазначеного заповіту частково недійсним,
продовження строку для прийняття спадщини, та визнання за ними права на
обов'язкову частку в спадщині, по 1/6 за кожним. Посилалися на те, що на день
смерті спадкодавця, який приходився їм сином, вони обоє були непрацездатними.
Рішенням Гусятинського районного суду від 15.02.06 визнано частково
недійсним заповіт від 29.10.96 в користьОСОБА_6, визнано за ОСОБА_4 право
власності на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_8.
та ОСОБА_2 продовжено строк для прийняття спадщини, який пропущений із
поважних причин. Стягнуто із ОСОБА_4 в
користь спадкоємців грошову компенсацію за належну частку у спадковому майні, а
саме в корить Стремецької О.М. в інтересах неповнолітньої дочки в сумі 2420,25
грн., в
Справа № 22а - 556 Головуючий у 1-й інстанції - Римар Г.М.
Категорія Доповідач-Демкович Ю.Й.
користь ОСОБА_2 - 4840,50 грн. та в
користь її неповнолітнього сина ОСОБА_5 -
2420,25 грн.
Не погодившись із рішення суду, ОСОБА_7
та ОСОБА_2 звернулися із апеляційною скаргою, в якій просять скасувати
його, оскільки воно постановлено із порушенням норм матеріального та
процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд.
Порушення норм права вбачають в тому, що суд вийшов за межі позовних вимог,
внаслідок чого позбавив спадкоємців права власності на частку в спадковому
майні.
В апеляційній інстанції апелянти підтримали вимоги скарги, пославшись на
мотиви, зазначені в ній. ОСОБА_2
зазначила, що суд у своєму рішенні не визнав її спадкоємцем обов'язкової
частки, яка б належала померлому ОСОБА_8.
Представник ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення є
законним і обґрунтованим.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, колегія
вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої
інстанції скасувати та постановити нове рішення, виходячи із наступних мотивів.
У силу ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду
першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи вимоги сторін, встановлено, що суд першої інстанції в порушення
ч. 1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, визнавши за ОСОБА_4
право власності на цілу квартиру. Із зібраних доказів вбачається, що остання є
власником 1/2 спірної квартири і позивачем не було заявлено вимоги про
визнання за нею права власності на частки спадкоємців й компенсацію останнім
вартості їх часток. Таким вимог не ставили і решта учасників спору.
Окрім цього, визнавши заповіт недійсним, суд порушив норми матеріального та
процесуального права, оскільки не послався на норму закону та не навів мотивів,
які б давали можливість визнати його недійсним.
Також судом в порушення ст. 1276 ЦК України застосовано
спадкову трансмісію стосовно обов'язкової частки у
спадщині ОСОБА_8, хоча вказана норма закону забороняє це.
Постановляючи нове рішення, апеляційна інстанція виходила
із наступних фактів.
ОСОБА_4 з 1990 року по липень 2003 року перебувала у
шлюбі із ОСОБА_7
Під час шлюбу 30.12.92 подружжям придбана за договором купівлі-продажу
квартира по АДРЕСА_1.
29.10.96 ОСОБА_7
склав заповіт на корить ОСОБА_6 щодо
своєї власності -1/2 частки квартири.
Вказаний заповіт не змінювався і не скасовувався.
15.10.99 у подружжя ОСОБА_8 народився син ОСОБА_5.
20.03.04 ОСОБА_7 помер.
Спадкове майно складає 1/2 ідеальної долі квартири по АДРЕСА_1.
На час відкриття спадщини спадкоємцем за заповітом від
29.10.96 є ОСОБА_6
Спадкоємцями першої черги за законом були: син померлого
ОСОБА_5 та батьки -ОСОБА_2 й
ОСОБА_8, кожен з яких мав право на обов'язкову частку в спадщині,
оскільки син є неповнолітнім, а батьки - непрацездатними.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що вони підлягають
до часткового задоволення.
Так, щодо вимог про визнання заповіту частково недійсним, то в їх
задоволенні слід відмовити, оскільки позивачкою не наведено жодних підстав та
не подано доказів, які б послужили причиною визнання його недійсним.
Зі змісту позову вбачається, що остання фактично лише оспорює право сина
ОСОБА_5 на обов'язкову частку в спадковому майні.
Щодо вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частину
квартири, то їх слід задовольнити, виходячи із наступного.
Придбавши спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 30.12.92, згідно
із ст.ст. 22, 28 КпШС України, позивачка ОСОБА_4 набула право власності на 1/2
частину цієї квартири.
У силу ст. З ЦПК України, особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або
оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки право власності на 1/2 частину квартири
за позивачкою публічно не визнане, тобто остання не має
свідоцтва про право власності на вказану частку в житлі, тому її право слід
захистити, визнавши її власником цієї частини.
Також підлягають до задоволення вимог позивачки ОСОБА_4 щодо визнання за її
сином права на обов'язкову частку в спадковому майні, оскільки в нього на
момент відкриття спадщини виникло дане право.
Так, у силу ч. 1 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги за законом щодо
майна спадкодавця ОСОБА_7.
Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України, неповнолітні діти
спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту,
половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Спадкоємців за законом у даному випадку є троє осіб, дитина та батьки
померлого. Обов'язкова частка кожного із них, з врахуванням того, що
успадковується лише 1/2 частина квартири, становить 1/12 частину квартири.
Тому слід визнати за ОСОБА_5 право
власності на 1/6 спадкового майна, що становить
1/12 частини квартири по АДРЕСА_1, яке він набув у якості обов'язкової
частки.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2, колегія судді приходить до висновку, що
вони підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Щодо вимог про визнання заповіту частково недійсним, то в
їх задоволенні слід відмовити, оскільки позивачкою не наведено жодних підстав
та не подано доказів, які б послужили причиною визнання його недійсним. Тому вони є безпідставними.
В частині вимог про продовження строку для прийняття спадщини, то колегія
суддів вважає, що вони підлягають до задоволення.
Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що позивачка
ОСОБА_2 зверталася в Гусятинську районну державну нотаріальну контору, однак їй
було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини. Даний факт
підтвердили в судовому засіданні як сама позивачка, так і відповідачка ОСОБА_1.
Крім цього ОСОБА_2 зазначила, що з моменту відкриття спадщини до дати звернення
із позовом до суду вона доглядала за ОСОБА_8, який був лежачим хворим, що
фактично позбавляло її можливості звернення до нотаріальної контори та суду із
будь-якими заявами.
Апеляційна інстанції приходить до висновку, що позивачем з поважних причин пропущений
шестимісячний термін подачі заяви про прийняття спадщини, а тому слід поновити
ОСОБА_2 цей строк.
Враховуючи той факт, що 22.11.04 із аналогічними вимогами до суду звернувся
ОСОБА_8, який через два дні (ІНФОРМАЦІЯ_2) помер, внаслідок чого суд першої
інстанції зупинив провадження в справі на шість місяців для з'ясування кола
спадкоємців за ним, колегія суддів вважає, що частка у майні, яку б успадкував
би ОСОБА_8 є предметом даного спору й долю її слід вирішити наступним чином.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_8 хворів й самостійно не міг подати заяви про
прийняття спадщини як спадкоємець першої черги, який має право на обов'язкову
частку за померлим сином ОСОБА_7.
Оскільки суд поновив ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини, то слід вважати,
що з тих же мотивів строк поновлений і для ОСОБА_8
Частка померлого ОСОБА_8 у спадковому майні становила б
1/6.
У силу ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за законом помер після
відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому
частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині,
переходить до його спадкоємців.
Оскільки спір стосується обов'язкової частки у спадщині, тому в позові
ОСОБА_2 щодо успадкування частки ОСОБА_8 слід відмовити.
З врахуванням наведеного, слід визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 спадкового майна, що
становить 1/12 частину квартири по АДРЕСА_1, яке вона набула в якості
обов'язкової частки.
Тому її вимога про визнання за нею частки у спадковому майні в розмірі 2/6
підлягає частковому задоволенню.
Щодо решти спадкового майна, то воно підлягає спадкуванню спадкоємцем за
заповітомОСОБА_6
Судові витрати, виходячи із вартості квартири, яка згідно із довідкою №
НОМЕР_1 /а.с. 5/ становить 38819,00 грн., заявлених та задоволених судом вимог,
слід розподілити між сторонами.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК
України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
задовольнити частково.
Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого
2006 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4
задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності
на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_5 право власності
на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1, яке він набув в якості обов'язкової частки у
спадщині.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути із ОСОБА_4
в користь держави судовий збір у розмірі 32,35 грн.
Позов ОСОБА_2
задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини за померлим ОСОБА_7.
Визнати за ОСОБА_2 право власності
на 1/12 частину квартири АДРЕСА_1, яке вона набула в якості обов'язкової частки
у спадщині.
У задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за їх безпідставністю.
Стягнути із
ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у
розмірі 32,35 грн. та витрати на
інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. (щодо
витрат на інформаційно-технічного забезпечення
розгляду справи -
р/рахунок. 26001014180002,
одержувач - державне підприємство
"Судовий інформаційний
центр", код 30045370, банк -ВАТ
"Банк універсальний" м. Львів, МФО 325707).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в
касаційному порядку протягом двох місяців.