Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/622/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано судом: 07.07.2025. Зареєстровано: 07.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.08.2025
Номер судового провадження: 2-о/385/39/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 385/622/25 
		Провадження № 2-о/385/39/25 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		01.07.2025 року                                                         м. Гайворон
		 
		Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
		головуючого судді Венгрина М. В.,
		присяжних                Гайдейчук І. В.
		Чалапчія І. І.
		секретар судового засідання Шевченко Л. О.
		за участі: 
		заявниці                 ОСОБА_1 
		представника заявниці - адвоката Ангеліна І. І.
		представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Андрієнка К. О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою  ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України та Благовіщенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення особи померлою,
		в с т а н о в и в:
		заявниця ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ангеліна І. І. звернулась до суду із заявою про оголошення громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області, померлим на території населеного пункту Миколаїв Миколаївської області під час виконання бойових завдань та захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В обґрунтування заяви вказала, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є її сином та був призваний до ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_3 26.02.2022. З 26.02.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду. 02.03.2022 ОСОБА_2 вибув з пункту постійної дислокації у відрядження в м. Миколаїв з метою виконання службових (бойових) завдань в складі управління військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». 18.03.2022 противником було здійснено ракетний удар по військовому містечку, в якому знаходились підрозділи батальйону для відновлення боєздатності. Внаслідок ракетного ураження було знищено одну із казарм військового містечка військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , в якій тимчасово дислокувались підрозділи в/ч НОМЕР_1 , а також перебував військовослужбовець ОСОБА_2 . Після ракетного обстрілу на місце події працювали підрозділи працівників поліції та ДСНС, які розпочали пошук постраждалих та загиблих. В процесі пошуку було знайдено загиблих військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , серед яких тіла загиблих були понівечені настільки, що ідентифікувати особу було неможливо. Всі тіла було транспортовано в Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи в м. Миколаїв, але станом на дату подання заяви до суду жодних співпадінь по ДНК не було. Даний факт підтверджує факт, що тіло військовослужбовця ОСОБА_2 обгоріло настільки, що не підлягало ідентифікації.
		31 травня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12022120000000370 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
		Станом на день подання заяви повідомлення про перебування військовослужбовця ОСОБА_2 у полоні противника не надходили. Відомості про самовільне залишення військової частини, дезертирство під час бою, добровільну здачу в полон не підтвердились, заперечення щодо оголошення померлим військовослужбовця ОСОБА_2 у військової частини НОМЕР_1 відсутні.
		Відтак, оголошення судом ОСОБА_2 померлим необхідне заявниці для оформлення свідоцтва про смерть, а також, оголошення військовослужбовця ОСОБА_2 померлим необхідно для виникнення та реалізації особистих та майнових прав заявниці, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, реалізації прав на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю сина та пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
		В письмовому поясненні представника заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 вказано, що військова частина, спираючись на акт службового розслідування по факту встановлення місцезнаходження військовослужбовців, місцезнаходження яких не відоме після 18.03.2022, з високим ступенем вірогідності припускає, що наявні у цій справі обставини свідчать про те, що військовослужбовець ОСОБА_2 , який знаходився в казармі військового містечка військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , ймовірно міг загинути ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті ракетного удару по військовому містечку, в наслідок ураження якого було знищено одну із казарм, де дислокувались підрозділи військової частини НОМЕР_1 та призвів до загибелі військовослужбовців. При цьому, з врахуванням постанови ВП ВС від 11.12.2024 в справі № 755/11021/22 можливе оголошення особи померлою після спливу шести місяців з дня настання відповідної події (а. с. 93-94).
		В письмовому поясненні поданому представником Міністерства оборони України зазначено, що у постанові ВП ВС від 11.12.2024 у справі №755/11021/22 вказано, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість (абзац 81 Постанови). Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі Наказ № 309) (абзац 82 Постанови). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території (абзац 83 Постанови). Як вбачається з Наказу № 376 від 28.02.2025, 20.03.2025 року набув чинність даний наказ Міністерства розвитку громад та територій України, м. Миколаїв відноситься до Миколаївської міської територіальної громади UA48060150000071713, в наказі зазначена дата виникнення можливості активних бойових дій з 11.11.2022 по теперішній час дата припинення можливості бойових дій не зазначена.
		В судовому засіданні представник заінтересованої особи Міністерства оборони України просив прийняти законне рішення на розсуд суду. 
		Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, 06.06.2025 надіслав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та прийняти законне рішення.
		Представник заінтересованої особи Благовіщенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явилась, 09.06.2025 надіслала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та вирішити справу на розсуд суду.
		       Зважаючи на належне повідомлення вказаних заінтересованих осіб, положення ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважав за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.
		       В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Ангелін І. І. заявлені вимоги підтримали, та просили заяву задовольнити оголосити військовослужбовця ОСОБА_2 померлим з підстав, що викладені в заяві.
		Рух справи
		Ухвалою від 13.05.2025 відкрито провадження в справі та залучено до участі в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України та Благовіщенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та витребувано в Благовіщенського відділу ДРАЦС інформацію щодо реєстрації укладення шлюбу ОСОБА_2 та щодо державної реєстрації народження чи усиновлення щодо дітей, батьком яких вказаний ОСОБА_2 .
		Ухвалою від 06.06.2025 витребувано інформацію в Благовіщенського відділу ДРАЦС щодо запису про батька в актовому записі про народження ОСОБА_2 .
		Заслухавши заявницю, її представника, представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
		Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
		Відповідно до копії свідоцтва народження серії НОМЕР_3 від 14.04.2000, народився ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_1 (а.с. 6).
		Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00051801535 від 14.06.2025 відомості про батька ОСОБА_2 внесені зі слів матері, в порядку ч. 1 ст. 135 СК України.
		З витягу з ЄДРСР № 120221200000000370 від 31.05.2022 вбачаєтсья, що розпочате кримінальне провадження за заявою ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України у зв`язку з безвісним зникненням 18.03.2022 військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 , який перебував в м. Миколаєві та знаходився в казармі в момент обстрілу останньої 18.03.2022, після чого зник (а.с. 14).
		З витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 11.08.2023 № 20230811-750 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.08.2023 внесений до даного реєстру (а.с. 15-16).
		З повідомлення про зниклого безвісти № 832/1 від 26.07.2022 надісланого ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу ОСОБА_1 вбачається, що її син ОСОБА_2 , 199 року народження зник безвісти 18.03.2022 під час авіаудару при виконання бойових завдань в м. Миколаєві, пов`язаних з захистом Батьківщини (а.с. 17).
		З виписки з реєстру оборонців України, які перебувають в полоні держави-агресора (а.с. 18) що видана ДП «Український центр розбудови миру» Міністерства розвиту громад та територій України відомості станом на 10.02.2025 про перебування в полоні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.
		З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 39 вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_2 вважається таким, що прибув до пункту постійної дислокації (а.с. 21).
		З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2022 № 43 вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_2 вважається таким, що вибув з пункту постійної дислокації у відрядження в м. Миколаїв (а.с. 20).
		З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2022 № 59 вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісті 18.03.2022, або його місце перебування невідоме (а.с. 19).
		З витягу із акту службового розслідування від 18.03.2022, вбачається, що таким пропонується вважати старшого солдата ОСОБА_2 таким, місцезнаходження якого невідоме після ракетного обстрілу 18.03.2022 казарми військової частини в АДРЕСА_1 (а.с. 22-25).
		З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2022 про підсумки службового розслідування за фактом встановлення місцезнаходження військовослужбовців, місцезнаходження яких невідоме після 18.03.2022 сьаршого солдата ОСОБА_2 визнано таким, місцезнаходження якого невідоме (а.с. 26-28).
		З листа ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області (а.с. 30) вбачається, що в провадженні СВ ВП № 1 Миколаївського РУП перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 12022120000000370 від 31.05.2022 за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.03.2022 безвісно зник військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в зоні бойових дій - в м. Миколаєві та знаходився в казармі на момент обстрілу.
		З листа Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України при СБУ від 13.03.2025 вбачається, що в Об`єднаному центрі наявна інформацію про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 . Відомості про перебування його у полоні держави-агресора не отримувались (а.с. 31).
		З листа командира військової частини НОМЕР_1 № 734 від 20.05.2025 вбачається, що командування частини не заперечує щодо права на встановлення факту смерті чи оголошення померлим ОСОБА_2 , який 18.03.2022 зник безвісті (а.с. 32).
		З листа Благовіщенського відділу ДРАЦС від 24.05.2025 (а.с. 76) вбачається, що відсутні актові записи про державну реєстрацію шлюбу, народження (усиновлення) дітей та смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		З листа Міністерства розвитку громад та територій України від 04.06.2025 вбачається, що м. Миколаїв Миколаївської області належить до Миколаївської міської територіальної громади, яка зареєстрована за кодом Кодифікатора UA48060150000071713. Відповідно до Наказу № 376 територія Миколаївської міської територіальної громади відносилась до території активних бойових дій з 26.02.2022 до 11.11.2022 та до територій можливих бойових дій з 11.11.2022 з відкритою датою припинення можливості бойових дій (а.с. 80). 
		Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норм права 
		Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
		Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
		Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження справи, визначений у частині 2 ст.293 ЦПК та такими серед інших є: визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.
		Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
		Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
		Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
		Згідно ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
		Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (ч.1 ст.307 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.
		Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
		Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
		Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
		В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року за №5 роз`яснено, що на відміну від встановлення факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених в ст.46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
		Аналіз зазначених норм Закону свідчить про те, що підставою дляоголошення особи померлоює обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
		Так, у даній справі судом встановлено, що старший солдат ОСОБА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 був направлений у відрядження до міста Миколаєва з метою виконання службових завдань в складі управління військ «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		18.03.2022 року відбувся авіаудар на місце дислокації військовослужбовців у м. Миколаєві.
		26.07.2023 на адресу заявниці надійшло сповіщення про те, що її син ОСОБА_2 зник безвісти 18.03.2022 під час авіаудару при виконанні бойових завдань у місті Миколаєві, пов`язаних із захистом Батьківщини.
		Відповідно до витягу із наказу № 68 від 09.04.2022 Міністерства оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 «Про підсумки службового розслідування за фактом встановлення місцезнаходження військовослужбовців місцезнаходження яких невідоме після 18.03.2022» вирішено вважати, зокрема військовослужбовця ОСОБА_2 таким, місцезнаходження якого невідоме.
		Згідно Витягу з єдиного реєстру осіб зниклих безвісті за особливих обставин ОСОБА_2 18.08.2023 набув статусу особи зниклої безвісті за особливих обставин.
		Відповідно до Витягу з наказу №59 від 18.03.2022 командира Військової частини ОСОБА_2 вважається таким, що вибув зі складу угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » м. Миколаїв та вважається таким, що зник безвісті 18.03.2022 або місце його перебування невідоме.
		Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та листа ВП № 1 Миколаївського РУП відкрито та проводиться досудове розлідування в кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 115 КК України щодо смерті ОСОБА_2 .
		Оголошення фізичної особи померлою це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
		У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.
		Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
		Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
		Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		За змістом ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
		У ч. 1 ст. 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».
		У ч. 2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
		Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.
		Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
		Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлюєоголошення особи померлою.
		Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).
		Суд враховує, що приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.
		Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
		За змістом ст. 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» - воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
		- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
		- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
		- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
		Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
		Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина 2 ст. 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у ч. 2 ст. 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
		Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
		Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.
		Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.
		Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
		Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення ч. 2 ст. 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.
		Отже, телеологічне тлумачення норми права дозволяє врахувати специфіку випадків зникнення фізичних осіб під час активних бойових дій і акцентувати увагу на суспільній потребі у встановленні справедливості та визначеності щодо статусу зниклої особи, але лише після спливу розумного строку для її пошуку.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.
		Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).
		Суд також наголошує, що ст. 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.
		Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
		Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (далі Наказ № 376).
		У цьому Наказі № 736 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
		Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
		Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності.
		Україна є соціальною, правовою державою (стаття 1); людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3 Конституції України).
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Цей принцип є однією з основних засад цивільного судочинства (п. 1 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права (ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 10 ЦПК України), на якому має бути засноване судове рішення (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
		Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
		У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev), зазначено, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути … проголошений наперед до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (пункт 46); юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись узятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законні очікування») (пункт 48).
		Отже, під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
		А тому, відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
		Таким чином, у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлоювинятково після скасування воєнного стану на усій території України.
		Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
		Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасномуоголошенню особи померлою,враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
		З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
		У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
		При цьому, суд зазначає, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про його смерть. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
		У даній справі суд виснує, що надані заявницею письмові докази доводять той факт, що ОСОБА_2 18.03.2022 під час авіаудару по дислокації ЗСУ зник безвісті. При цьому, судом встановлено, що зібрані письмові докази заявницею вказують на те, що ОСОБА_2 зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю та дають підстави припустити що його загибель відбулася внаслідок авіаудару ворога під час виконання ним бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф під час воєнних дій на території України.
		Як встановлено судом під час розгляду даної справи, а саме з витягу із наказу №68 від 09.04.2022 Міністерства оборони України, виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 «Про підсумки службового розслідування за фактом встановлення місцезнаходження військовослужбовців місцезнаходження яких невідоме після 18.03.2022 року», вирішено вважати військовослужбовців такими, місцезнаходження яких невідоме, зокрема старшого солдата ОСОБА_2 ; згідно Витягу з єдиного реєстру осіб зниклих безвісті за особливих обставин від 11.08.2023 ОСОБА_2 11.08.2023 набув статусу особи зниклої безвісті за особливих обставин.
		Відтак, суд виснує, що шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК слід обраховувати з моменту настання відповідної події, а саме з 18.03.2022.
		Оголошення померлим ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про його смерть, отримання державної допомоги членам сім`ї загиблих захисників України.
		Враховуючи наведене вище, застосовуючи вимоги чинного законодавства суд виснує про те, що заявлена ОСОБА_1 вимога про оголошення ОСОБА_2 померлим підлягає задоволенню.
		Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 , а місцем смерті вважати місто Миколаїв, Миколаївської області, Україна.
		Керуючись ст. 10, 89, 293, 315, 354 ЦПК України, суд -
		у х в а л и в:
		заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), заінтересовані особи: Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних сил, 6, м. Київ-168, 03168, ЄДРПОУ 00034022), військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Благовіщенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: м. Благовіщенське Голованівського району Кіровоградської області, вул. Промислова, 23/54, ЄДРПОУ 22214144), про оголошення особи померлою задовольнити.
		       Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Гайворон Кіровоградської області, померлим на території населеного пункту - м. Миколаїв Миколаївської області, Україна під час виконання бойових завдань та захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Головуючий суддя:                                                 М. В. Венгрин
		 
		Присяжні                                                  І. В. Гайдейчук
		 
		                                        І. І. Чалапчій
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Дата документу 01.07.2025

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...