Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/110/23(921/490/24) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано судом: 07.07.2025. Зареєстровано: 07.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2025.
Дата набрання законної сили: 24.06.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 червня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  921/110/23(921/490/24) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. (головуючий), суддів Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
		за участі секретаря судового засідання  Громак В.О.,
		 
		учасники справи:
		позивач (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІЄРРА",
		ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Демчан О.І.,
		представник позивача - Марчук Г.В., адвокат,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеанда", 
		представник відповідача - Решетов В.В., адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua) касаційну скаргу
		Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЄРРА" в особі ліквідатора боржника  арбітражного керуючого Демчана О.І.,
		 
		на рішення Господарського суду Тернопільської області
		від 16.12.2024
		на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області
		від 30.12.2024
		у складі судді Руденко О.В.
		та постанову Західного апеляційного господарського суду 
		від 25.03.2025
		у складі колегії суддів: Панова І.Ю. (головуюча), Скрипчук О.С., Матущак О.І., 
		 
		у справі за позовом
		Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЄРРА" в особі ліквідатора боржника  арбітражного керуючого Демчана О.І. 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда"
		про визнання недійсним договору поставки та стягнення 6   153   940,00 грн.
		 
		у межах справи № 921/110/23
		про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЄРРА" 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст руху справи
		 
		1. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2023 відкрито провадження у справі № 921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЄРРА" (далі - ТОВ "ТІЕРРА", боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.
		 
		2. Постановою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2024, зокрема, ТОВ "ТІЕРРА" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.
		 
		3. ТОВ "ТІЄРРА" в особі ліквідатора боржника  арбітражного керуючого Демчана О.І. звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеанда" (далі - ТОВ "Алеанда", відповідач) про визнання недійсним договору поставки та стягнення 6   153   940,00 грн.
		 
		4. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що при укладенні оспорюваного правочину у сторін були відсутні наміри його реального виконання, з огляду на підписання Додаткової угоди про розірвання Договору поставки, а вказаний договір учинявся з метою виведення активів ТОВ "ТІЕРРА" та завдання шкоди іншим кредиторам останнього.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		5. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024 у справі № 921/110/23 (921/490/24) відмовлено у задоволенні позову.
		 
		6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір поставки № 19/04-21/245/ОД підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а вчинені контрагентами дії на його виконання, вказують на справжність намірів сторін правочину створити правові наслідки, які ним обумовлювалися.
		 
		7. Окрім цього, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не повністю розрахувався за отримане Устаткування, а відповідач залишив усі платежі, як такі, що сплачені за його оренду, як це передбачено спірним правочином та Додатковою угодою № 1 від 07.02.2022, що не дає підстав вважати спірний правочин фраудаторним, а тим більше укладеним з метою підготовки підприємства ТОВ "ТІЕРРА" до майбутнього банкрутства та унеможливлення задоволення вимог кредитора ТОВ "А.Т. Смарт Трейдинг" у справі про банкрутство ТОВ "ТІЕРРА".
		 
		8. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено:
		 
		8.1. 19.04.2021 між ТОВ "Алеанда" (Постачальник) та ТОВ "ТІЕРРА" (Покупець) укладено Договір поставки № 19/04-21/245/ОЖ (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в цьому Договорі, передати у власність Покупцю вживану спецтехніку - ресайклер Wirtgen WR2400, 2009 р. в., с. н. НОМЕР_1 , (далі - Устаткування), а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити вартість придбаного Устаткування.
		 
		8.2. Відповідно до п. 2.1 даного правочину, постачання здійснюється ТОВ "Алеанда" у строк 18 робочих днів після сплати Покупцем першого внеску у розмірі 40% згідно із п. 3.7.1 Договору.
		 
		8.3. Передача і приймання Устаткування здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому - передачі на складі Постачальника у день відвантаження (п. 2.2 Договору).
		 
		8.4. Згідно з п.2.3 спірної угоди, право власності на Устаткування переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі після 100 відсоткової оплати вартості на рахунок Постачальника.
		 
		8.5. У розділі 3 укладеного правочину сторони погодили ціну і порядок розрахунків. Так, ціна на Устаткування формується з вартості Устаткування в Євро, яка становить 231 000 (двісті тридцять одна тисяча) Євро (в еквіваленті, по курсу передбаченому цим Договором) і встановлюється в українській гривні та становить сім мільйонів сімсот сімдесят чотири тисячі сімсот грн. нуль коп., в тому числі ПДВ - 1 297 450,00 грн та сплачується згідно з безготівковим курсом Приватбанку, в еквіваленті, по курсу Євро на день такої оплати та рахунку, що надається Постачальником. Оплата здійснюється в національній валюті України у відповідності до наведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів (п. 3.1 Договору).
		 
		8.6. За досягнутими у п. 3.7 спірного правочину домовленостями, оплата за Устаткування здійснюється частинами. Так, Покупець перший внесок в розмірі 55 000 Євро (в еквіваленті, по курсу передбаченому цим Договором, що встановлюється в українській гривні та становить 1 853 500,00 грн) зобов`язується здійснити платежем у гривні на протязі двох банківських днів з моменту підписання Договору відповідно до рахунку, що надається Постачальником (п. 3.7.1 угоди). Другий внесок в розмірі 55 000 Євро (в еквіваленті, по курсу передбаченому цим Договором, що встановлюється в українській гривні та становить 1 853 500,00 грн) Покупець зобов`язується сплатити платежем в гривні, у термін до 15 травня 2021 року, відповідно до умов даного Договору та рахунку, що надається Постачальником (п. 3.7.2 угоди. Третій платіж в сумі 121 000 Євро, що в еквіваленті становить 4 077 700,00 грн сплачується рівними частинами, платежем в гривні, протягом 5 (п`яти) місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі, у встановлені пунктом 3.7.3 Договору терміни.
		 
		8.7. В свою чергу, у пункті 3.8 Договору його контрагенти обумовили, що якщо платежі не були здійснені у зазначений строк, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості Устаткування, за кожен прострочений день оплати.
		 
		8.8. Окрім того, у пункті 3.9 спірного правочину учасники договірних відносин погодили, що якщо платежі не були остаточно оплачені протягом двадцяти робочих днів після закінчення терміну їх сплати то Постачальник залишає в себе попередню суму всіх отриманих оплат, які сплачені згідно Договору, як такі, що сплачені за оренду Устаткування. При цьому Устаткування повертається Постачальнику за рахунок та силами Покупця. У випадку виявлення Постачальником його поломок, Покупець зобов`язується компенсувати вартість ремонтних робіт.
		 
		8.9. Відповідно до п.8.7 даного Договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами і діє до моменту повного виконання ними своїх зобов`язань по ньому.
		 
		8.10. На виконання досягнутих контрагентами домовленостей, що викладені у Договорі, позивачем від Постачальника на підставі Акту приймання - передачі майна (без набуття права власності) від 02 червня 2021 року було отримано спецтехніку-ресайклер Wirtgen WR2400, 2009 р. в., с. н. НОМЕР_1 .
		 
		8.11. В подальшому, на підставі Договору суборенди № 01/07/21 від 01.07.2021, ТОВ "ТІЕРРА" це устаткування було передано за плату в суборенду ТОВ "БМБУД".
		 
		8.12. У період з 20.04.2021 по 06.01.2022 було частинами проведено оплату за це Устаткування на загальну суму 6   153   940,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та учасниками цього спору визнається.
		 
		8.13. 07.02.2022 між контрагентами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 19/04-21/245/ОЖ від 19.04.2021, у якій Сторони прийшли до взаємної згоди розірвати Договір поставки з моменту підписання даної Додаткової угоди (п.1); з моменту набуття чинності даної Угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками (п.2); дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору поставки № 19/04-21/245/ОЖ від 19.04.2021 та вступає в силу з моменту її підписання (п. 3). Сторони погодили, що всі платежі які були здійснені на рахунок відповідача згідно Договору поставки, залишаються у повному обсязі у ТОВ "Алеанда", як такі, що сплачені за оренду Устаткування (п. 4 Додаткової угоди).
		 
		8.14. За даними банківських виписок, що долучені позивачем до матеріалів справи разом із відповіддю на відзив слідує, що уже після укладення спірного правочину, ТОВ "ТІЕРРА" сплатило   кредитору у справі про банкрутство, ТОВ "А.Т.Смарт Трейдинг", платежів на суму більше 83 млн. грн.   
		 
		8.15. Судом не прийнятий до уваги долучений позивачем до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків за 2 квартал 2021 року між ТОВ "Тіерра" та ТОВ "А.Т. Смарт Трейдинг", на підтвердження існуючих зобов`язань перед останнім в сумі 20 841 405,15 грн в спірний період, у зв`язку з відсутністю будь-яких підписів та печаток на ньому. 
		 
		8.16. За даними ухвали Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2023р. у справі № 921/110/23, якою були визнані кредиторські вимоги ТОВ "А.Т. Смарт Трейдинг" слідує, що із загальної суми кредиторських вимог основний борг складав   лише 5,6 млн. грн, решта сум становлять   штрафні санкції, інфляційні та річні. 
		 
		8.17. Зазначена вище сума боргу виникла у боржника як за зобов`язаннями, що вже існували станом на 19.04.2021 (дата укладення спірної угоди), так і за новими зобов`язаннями, які виникли у позивача перед зазначеним кредитором уже після укладення Договору із відповідачем.
		 
		Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
		 
		9. Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 у справі № 921/110/23 (921/490/24) задоволено частково клопотання ТОВ "Алеанда" про ухвалення додаткового рішення.
		Присуджено до стягнення з ТОВ "ТІЕРРА" на користь ТОВ "Алеанда" 30   000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		В решті клопотання відмовлено.
		 
		9.1. Додаткове рішення мотивовано тим, що господарський суд, враховуючи категорію і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу, та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи позицію позивача щодо зменшення заявлених відповідачем витрат, дійшов до висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде 30   000,00 грн.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		10. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ТІЕРРА" б/н від 13.01.2025 - залишено без задоволення.
		Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024 та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 у справі № 921/110/23 (921/490/24) - залишено без змін.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		11. ТОВ "ТІЕРРА" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана О.І. звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024 на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 921/110/23 (921/490/24), з вимогою прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати недійсним договір поставки № 19/04-21/245/ОЖ від 19.04.2021, стягнути з ТОВ "Алеанда" на користь ТОВ "ТІЕРРА" суму коштів, сплачену за договором поставки № 19/04-21/245/ОЖ від 19.04.2021, в розмірі 6   153   940,00 грн.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		 
		12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 921/110/23 (921/490/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 921/110/23 (921/490/24) за касаційною скаргою ТОВ "ТІЕРРА" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана О.І. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024 на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі №921/110/23(921/490/24). Засідання Суду призначено на 24.06.2025 про що повідомлено всіх учасників процесу.
		 
		14. 12.06.2025 до Верховного Суду від позивача надійшов  відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
		 
		15. 04.06.2025 засобами електронного зв`язку на адресу Касаційного господарського суду від представника ТОВ "Алеанда" адвоката Решетова В.В. надійшла заява про проведення судових засідань у справі № 921/110/23 (921/490/24) в режимі відеоконференції.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2025 Заяву представника ТОВ "Алеанда" адвоката Решетова Віктора Вікторовича про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задовольнити.
		Ухвалено проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
		 
		17. Представник ТОВ "ТІЕРРА" в судовому засіданні 24.06.2025 підтримав вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній та додаткових поясненнях, просив рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 921/110/23 (921/490/24) скасувати, прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати недійсним договір поставки № 19/04-21/245/ОЖ від 19.04.2021, стягнути з ТОВ "Алеанда" на користь ТОВ "ТІЕРРА" суму коштів, сплачену за договором поставки № 19/04-21/245/ОЖ від 19.04.2021, в розмірі 6   153   940,00 грн.
		 
		18. Представник ТОВ "Алеанда" в засіданні суду 24.06.2025 (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua) проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 921/110/23 (921/490/24) залишити без змін.
		 
		19. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (24.06.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 24.06.2025.
		 
		20. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.04.2025 № 4356-IX), Верховний Суд розглядає справу №921/110/23(921/490/24) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи позивача
		(ТОВ "ТІЕРРА")
		 
		21. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначає про невірне застосування норми ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 14.09.2024 по справі № 903/877/20 (903/826/21); невірне застосування норм ст. ст. 13, ч. 3 ст. 16, 42 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 07.09.2022 по справі № 910/16579/20; порушення ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) застосувавши без урахування висновків Верховного Суду викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21  та постанові від 22.05.2024 по справі № 205/5969/15-ц.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		22. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		22.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		22.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		22.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		23. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		24. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
		 
		25. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16  ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
		 
		26. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів. 
		 
		27. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. 
		 
		28. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. 
		 
		29. Предметом судового розгляду,  в межах справи про банкрутство ТОВ "ТІЕРРА", є вимоги ТОВ "ТІЕРРА" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О.І., зокрема, про визнання недійсним Договору поставки  №19/04-21/245/ОЖ від 19.04.2021.
		 
		30. За змістом статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. (частина 1). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2).
		 
		31. Згідно зі статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		32. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК).
		 
		33. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК).
		 
		34. Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		 
		35. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		 
		36. Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
		 
		37. За приписами частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
		 
		38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем, у період з 20.04.2021 по 06.01.2022 було частинами проведено оплату за це Устаткування на загальну суму 6   153   940,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Спецтехніку-ресайклер Wirtgen WR2400, 2009 р. в., с. н. 05WR0174 було передано постачальником позивачу відповідно до Акту приймання - передачі майна (без набуття права власності) від 02 червня 2021 року.
		 
		39. Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		40. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
		 
		41. Верховний Суд зауважує, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у справі про банкрутство врегульований статтею 42 КУзПБ.
		 
		42. Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав:
		 
		- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;
		 
		- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
		 
		- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
		 
		- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
		 
		- боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		 
		43. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
		 
		- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
		 
		- боржник уклав договір із заінтересованою особою;
		 
		- боржник уклав договір дарування (частина 2 статті 42 КУзПБ).
		 
		44. Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
		 
		45. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
		 
		46. Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
		 
		47. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/201 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).
		 
		48. Позивач вважає спірний договір фраудаторним, таким, що укладений на шкоду кредиторам.
		 
		49. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
		 
		50. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
		 
		51. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
		 
		52. Судами встановлено, що за даними банківських виписок, що долучені позивачем до матеріалів справи, після укладення спірного правочину, ТОВ "ТІЄРРА" сплатило кредитору у справі про банкрутство, ТОВ "А.Т. Смарт Трейдинг", платежів на суму більше 83 млн. грн, що у свою чергу спростовує твердження скаржника про те, що уклавши спірний Договір із відповідачем на суму 7,8 млн. грн позивач став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, які уже на той момент існували, повністю або частково стало неможливим.
		 
		53. При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги в якості належного та допустимого доказу долучений позивачем до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків за 2 квартал 2021 року між ТОВ "ТІЄРРА" та ТОВ "А.Т. Смарт Трейдинг", на підтвердження існуючих зобов`язань перед останнім в сумі 20   841   405,15 грн. в спірний період, у зв`язку з відсутністю будь-яких підписів та печаток на ньому.
		 
		54. Отже, суди попередніх інстанцій на підставі прийнятих доказів та встановлених на їх підставі обставин, дійшли висновку, що оскаржуваний правочин не мав економічної мети зменшення розміру майнових активів боржника, а спірний Договір не має ознак фраудаторного правочину та укладений без мети вчинення шкоди кредиторам, оскільки укладення цього Договору, не призвело до зменшення обсягу майнових активів позивача (боржника). 
		 
		55. Щодо фіктивності спірного правочину, слід вказати наступне:
		 
		55.1. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		 
		55.2. У цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 234 ЦК України, які викладені у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.
		 
		55.3. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду надавала визначення щодо ознак фіктивного правочину та наголосила на тому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду і знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Тобто укладаючи договір сторони знають, що його правова мета є іншою ніж та, що безпосередньо передбачена правочином. Такий правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
		 
		55.4. Велика Палата Верховного Суду у цій справі (№ 369/11268/16-ц) наголосила, зокрема на тому, що: 
		 
		"…Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
		 
		У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		 
		Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		 
		Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України."
		 
		56. Відтак, необхідно зазначити, що у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		 
		57.  Проте, судами попередніх інстанцій, на підставі поданих сторонами доказів та пояснень, встановлених обставин, не було встановлено всієї сукупності ознак фіктивного правочину. Навпаки, на підставі матеріалів справи, судами було встановлено реальність господарської операції з виконання оспореного правочину (пункт 7 цієї Постанови).
		 
		58. Щодо оскарження позивачем додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
		 
		59. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		60. За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		61. Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		 
		62. У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		63. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).
		 
		64. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).
		 
		65. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		66. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		67. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		 
		68. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		 
		69. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
		 
		70. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили:
		 
		70.1. Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.08.2024, укладений між адвокатом Решетовим В.В. (Адвокат) та ТОВ "Алеанда" (Клієнт),
		 
		70.2. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе надання правової допомоги: представництво інтересів Клієнта а участь у розгляді справ від імені Клієнта у судах України на всіх стадіях розгляду (в першій, апеляційній та касаційній інстанціях), зокрема, у справі № 921/110/23, у т.ч. № 921/110/23(921/490/24), з усіма правами, наданим законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, іншому учаснику справи в господарському процесі, справи про банкрутство, без обмеження повноважень, в тому числі, але не виключно з правом підписувати , подавати, доповнювати позовні заяви, скарги, заяви, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзив, заперечення, будь-які інші заяви з процесуальних питань та по суті спору, брати участь в судових засіданнях, у розгляді позовних заяв, заяв та скарг, надавати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи та міркування з усіх питань; підписувати мирові угоди; отримувати необхідні документи (п.п.1.1 Договору).
		 
		70.3. У пункті до п.2.1 Договору його контрагенти домовилися, що сума гонорару є фіксованою і становить 35   000,00 грн., що сплачується за представництво інтересів Клієнта в справі №921/110/23(921/490/24) в суді першої інстанції.
		 
		70.4. Факт надання послуг правової допомоги належним чином підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Підписанням такого акту учасники договірних відносин підтверджують відсутність претензій до Адвоката щодо наданих послуг, які перелічені в цьому акті, на момент його складання (п. 2.1 Договору).
		 
		70.5. Згідно п.2.3 укладеного правочину Клієнт зобов`язаний оплатити Адвокату суму гонорару, передбаченого п.2.1 цього Договору, після остаточного вирішення справи №921/110/23(921/490/24), а саме: протягом 45 днів з моменту набрання законної сили остаточним судовим рішенням по цій справі, а у разі касаційного оскарження - не пізніше 5 днів з дня, коли будь-якій Стороні цього Договору стало відомо про судове рішення Верховного Суду, яким завершено розгляд цієї справи.
		 
		70.6. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.12.2024 Адвокат передав, а Клієнт прийняв виконання послуг на загальну суму 35 000 грн, а саме: підготовка та подання до Господарського суду Тернопільської області відзиву на позовну заяву від 16.09.2024р., заперечення на відповідь на відзив від 28.10.2024р., клопотання про доручення доказів від 13.12.2024р у справі 3921/110/23(921/490/24); представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях Господарського суду Тернопільської області (в режимі відеоконференції) 07.10.2024р., 11.11.2024р., 16.12.2024р. у справі № 921/110/23 (921/490/24).
		 
		71. За змістом частин 5, 6 статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
		 
		72. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дослідив матеріали справи та подані відповідачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатами послуг, врахував заперечення позивача щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, а також принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат та дійшов висновку про зменшення заявлених відповідачами до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 30   000,00 грн., що відповідає принципам розумності у цих правовідносинах, є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та підлягає стягненню з позивача на користь кожного відповідача.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги 
		 
		73. Як вже зазначалось, касаційну скаргу відповідач аргументував пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 21 цієї Постанови). 
		 
		74. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		75. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		 
		76. Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.
		 
		77. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		 
		78. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
		 
		79. Проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах відсутні. 
		 
		80. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		81. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		82. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		83. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
		 
		84. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
		 
		85. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		86. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.
		 
		Судові витрати
		 
		87. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України,  покладаються на заявника.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,  Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЄРРА" в особі ліквідатора боржника  арбітражного керуючого Демчана О.І. - залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2024, додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 921/110/23 (921/490/24) - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили  з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В.Я. Погребняк
		 
		Судді                                                                                          В.В. Білоус
		 
		О.В. Васьковський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...