Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/234/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2025.
Дата набрання законної сили: 02.07.2025
Номер судового провадження: 61-2227ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                           
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                              
		                                                                                                                                          
		02 липня 2025 року                                      
		м. Київ                                                                       
		 
		справа № 302/234/16-ц
		провадження № 61-2227св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог первісного позову
		1.            У березні 2016 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , 
		ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
		2.            На обґрунтування вимог первісного позову зазначало, що 30 червня 
		2006 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 дол. США строком до 30 червня 2021 року, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами 
		в строк та в порядку, встановленому кредитним договором. Виконання зобов`язань за кредитом забезпечено порукою ОСОБА_2 .
		3.            Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань станом на 17 грудня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 9 685,38 дол. США, з яких: 8 803,30 дол. США - заборгованість за кредитом; 640,83 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 198,59 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 42,66 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань.
		4.            З урахування зазначеного АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 
		9 685,38 дол. США, що еквівалентно 227 703,28 грн.
		Короткий зміст вимог зустрічного позову
		5.            У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ ПриватБанк» про захист прав споживачів, встановлення факту припинення зобов`язання позичальника за кредитним договором та стягнення безпідставно списаних грошових коштів.
		6.            На обґрунтування вимог зустрічного позову вказував, що він виконав зобов`язання за кредитним договором, повністю сплативши заборгованість 
		01 березня 2007 року, що підтверджується виписками з рахунків 
		№ НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 .
		7.            З урахуванням зазначеного просив суд встановити факт, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 30 червня 2006 року 
		№ MKMWGK00000005 припинено в повному обсязі виконанням, проведеним належним чином.
		Короткий зміст судових рішень
		8.            Рішенням Міжгірського районного суду від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, первісний позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. 
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005 у розмірі 
		9 685,85 дол. США, з яких 8 803,30 дол. США - заборгованість за кредитом; 
		640,83 дол. США - заборгованість за процентами; 198,59 дол. США - заборгованість з комісії; 42,66 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. 
		У частині позовних вимог первісного позову до ОСОБА_2 відмовлено. 
		У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		9.            Задовольняючи частково вимоги первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що банк належними та допустимим доказами довів наявність заборгованості у позичальника, 
		ОСОБА_1 , в свою чергу, жодними належними та допустимим доказами не довів відсутності заборгованості за кредитним договором. 
		10.         Відмовляючи у задоволенні вимог первісного позову в частині солідарного стягнення заборгованості, суди мотивували своє рішення тим, що рішенням Міжгірського районного суду від 20 грудня 2016 року у справі 
		№ 302/552/16-ц, яке набрало законної сили 31 грудня 2016 року, визнано недійсним договір поруки від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005/1, згідно з яким поручителем була вказана ОСОБА_2 , оскільки договір поруки останньою не підписувався, відповідно, суди дійшли висновку про безпідставність позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 .
		11.         Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_1 , суди виходили із недоведеності позовних вимог.
		12.         Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року(провадження 
		№ 61-10741св21) касаційну скаргу ОСОБА_1  задоволено частково.
		Постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року 
		в частині вирішення первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» скасовано, справу 
		в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 січня 
		2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 
		2021 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 залишено без змін.
		13.         Задовольняючи касаційну скаргу  ОСОБА_1 частково та передаючи справу в частині вирішення первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вказала на те, що судом апеляційної інстанції помилково взято до уваги надані банком доводи на підтвердження заборгованості, водночас не надано належної оцінки твердженням ОСОБА_1 щодо неналежності позивача за первісним позовом.
		14.         Крім того колегією суддів зауважено, що суд апеляційної інстанції безпідставно, без належного мотивування та постановлення окремої ухвали відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування оригіналу договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги.
		15.         Таким чином, Верховний Суд вказав на необхідність перевірки судом апеляційної інстанції наявності у банка права вимоги до ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, а також належний склад учасників справи.
		16.         Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині вирішення вимог первісного позову задоволено.
		17.         Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року у справі № 302/234/16-ц в частині вирішення вимог первісного позову 
		АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
		18.         У задоволенні вимог первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
		19.         Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 11 954,50 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
		20.         Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент звернення до суду із позовом у березні 2016 року у позивача (ПАТ КБ «ПриватБанк») було відсутнє право вимоги щодо заборгованості за кредитним договором №MKMWGK00000005 від 30 червня 2006 року за період із 30 червня 2006 року до 17 грудня 2015 року, оскільки таке право у зазначений вище період належало іноземній компанії, яка, в свою чергу, не мала права здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, зокрема нараховувати та стягувати проценти, комісії, неустойку. 
		21.         Відповідно, апеляційний суд за результатами апеляційного перегляду справи виснував про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		22.         У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2025 року.
		23.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		24.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		25.         У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк»просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити 
		в силі.
		26.         Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року в справі № 205/3009/16-ц (провадження № 61-10501св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		27.         Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		28.         Касаційна скарга мотивована тим, що на момент передачі справи на розгляд іншому судді, а відтак - і на момент підготовчого провадження у справі, право вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , було відступлено 
		АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним позивачем у справі. Отже, заявник вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
		29.         Крім того, на переконання заявника касаційної скарги, наявні у справі докази підтверджують набуття позивачем права вимоги за кредитним договором, що, своєю чергою, свідчить про помилковість висновків апеляційного суду щодо відсутності порушеного права АТ КБ «ПриватБанк».
		Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		30.         Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 червня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MKMWGK00000005, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000,00 дол. США на термін до 
		30 червня 2021 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими договором.
		31.         Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 мав здійснювати щомісяця платежем 
		у сумі 284,18 дол. США, у тому числі заборгованість за кредитом, відсотки, винагороду, комісію.
		32.         Згідно з умовами договору у випадку порушення зобов`язань ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми не погашеної в строк заборгованості за кредитом.
		33.          ОСОБА_1 погодився із умовами договору, про що свідчать його особисті підписи.
		34.         Унаслідок неналежного виконання позичальником зобов`язань станом на 
		17 грудня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 9 685,38 дол. США, з яких: 8 803,30 дол. США - заборгованість за кредитом; 640,83 дол. США - заборгованість за процентами; 198,59 дол. США - заборгованість за комісією; 42,66 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань.
		35.         Суд першої інстанції встановив, що згідно із пунктом 2.2.5 кредитного договору клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає банку здійснювати списання грошових коштів з його (клієнта) рахунків, відкритих у валюті кредиту, в межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором при настанні строків платежів.
		36.         Апеляційним судом при новому апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно із довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 
		від 17 липня 2020 року № 216841622 іпотекодержателем домоволодіння, яке передано ОСОБА_1 в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 30 червня 2006 року № MKMWGK00000005, є компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ».
		37.         Крім того, апеляційним судом встановлено, що 19 лютого 2007 року між 
		ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, за яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, до вищевказаної компанії перейшло право вимоги як первісного кредитора за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором №MKMWGK00000005 
		від 30 червня 2006 року (Т.4, а.с.174-209), а також внесення на підставі вказаного договору відомостей про зміну іпотекодержателя ЗАТ КБ «ПриватБанк» за іпотечним договором № 1158 від 30 червня 2006 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 , на Компанію «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» (Т.3, а.с.144-145).
		38.         14 квітня 2016 року між «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» (продавець) та АТ «КБ «ПриватБанк» (покупець) і «ТМФ Трасті Лімітед» (довірчий управитель) укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, за яким продавець продав, а покупець - купив відповідні основні іпотечні активи згідно із Переліком. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору викупу продавець погоджується продати, а покупець погоджується купити відповідні основні іпотечні активи. Сторони домовляються, що основні іпотечні активи продаються відповідно до переліку активів. Кредитний договір №MKMWGK00000005 від 30 червня 2006 року, укладений із ОСОБА_1 , входить до переліку активів, за якими компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» відступила свої права ПАТ КБ «ПриватБанк» (Т.4, а.с.148-173).
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		39.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		40.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		41.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		42.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		43.         Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		44.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		45.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		46.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		47.         Як вбачається зі змісту оскаржуваної в касаційному порядку постанови Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2025 року, предметом апеляційного перегляду було рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області 
		від 16 січня 2020 року в частині вирішення вимог первісного позову 
		АТ КБ «ПриватБанк», а тому справа переглядається Верховним Судом виключно 
		у вказаній частині.
		48.         Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд мотивував своє рішення відсутністю порушених прав та законних інтересів останнього, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки:
		1) АТ КБ «ПриватБанк» пред`явило позов в той момент, коли не було стороною кредитного договору, оскільки 19 лютого 2007 року відступило компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» право вимоги за договором.
		2) АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом про стягнення суми заборгованості, яка була обчислена помилково, без врахування того, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» не могла нараховувати та стягувати проценти, комісії, неустойку.
		49.         З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
		Щодо наявності у АТ КБ «ПриватБанк» порушеного права на момент пред`явлення позову 
		50.         Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право 
		в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
		51.         Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		52.         Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови 
		у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження 
		№ 61-12101св23)).
		53.         Предметом спору за первісним позовом у вказаній справі є стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
		54.         Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
		55.         Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор 
		у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		56.         Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
		57.         Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		58.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року 
		у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, 
		у якому виникло таке зобов`язання.
		59.         Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка 
		є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).
		60.         Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на укладення із відповідачем кредитного договору, на підставі якого і мала бути стягнута заборгованість.
		61.         Апеляційний суд при повторному апеляційному перегляді на виконання постанови Верховного Суду від 25 січня 2023 року у вказаній справі встановив, що 19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, за яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, до компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» перейшло право вимоги як первісного кредитора за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема за зобов`язаннями відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № MKMWGK00000005 від 30 червня 2006 року.
		62.         На підставі вищевказаного договору до Державного реєстру іпотек внесені відомості про зміну іпотекодержателя ЗАТ КБ «ПриватБанк» за іпотечним договором № 1158 від 30 червня 2006 року, укладеним між позивачем та 
		ОСОБА_1 , на компанію «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі». 
		63.         14 квітня 2016 року між компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі» (продавець) та АТ «КБ «ПриватБанк» (покупець) і «ТМФ Трасті Лімітед» (довірчий управитель) укладено договір викупу (відступлення) прав вимоги, за яким продавець продав, а покупець - купив відповідні основні іпотечні активи згідно з Переліком. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору викупу продавець погоджується продати, а покупець погоджується купити відповідні основні іпотечні активи. 
		64.         Відповідно до змісту договору сторони домовились, що основні іпотечні активи продаються відповідно до переліку активів.
		65.         Кредитний договір, № MKMWGK00000005 від 30 червня 2006 року, укладений зі ОСОБА_1 , знаходиться у списку активів, за якими компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» відступила свої права ПАТ КБ «ПриватБанк». 
		66.         Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом 14 березня 2016 року, відповідно, на день звернення до суду із позовом, право вимоги належало компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-Ел-Сі».
		67.         Відповідно до пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		68.         За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (частина четверта статті 43 ЦПК України).
		69.         Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		70.         Колегія суддів враховує, що звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що в нього наявне право на стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що таке право було відступлене.
		71.         Крім того, при витребуванні матеріалів кредитної справи АТ КБ «ПриватБанк» не було зазначено про переуступку прав вимоги за таким договором (як первісну так і подальшу) та не було надано суду копію договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором, укладеним із ОСОБА_1 .
		72.         Наведене свідчить про недобросовісне використання позивачем своїх процесуальних прав та спробу ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи.
		73.         Таким чином, оскільки апеляційним судом було встановлено, що у період із 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року, тобто на момент звернення до суду із позовом (14 березня 2016 року), АТ КБ «ПриватБанк» не мало права вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем у справі, відповідно не мало права на звернення до суду за захистом своїх прав, які, в свою чергу, випливають зі змісту кредитного договору саме внаслідок переуступки таких прав.
		Щодо наявності у АТ КБ «ПриватБанк» права на стягнення заборгованості 
		74.         Як встановлено апеляційним судом у змісті оскаржуваної постанови та не оскаржується заявником касаційної скарги, 19 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, відповідно до якого остання набула права вимоги, зокрема за спірним кредитним договором.
		75.         Відтак, у період з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року право вимоги належало компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», яка, в свою чергу, не мала статусу резидента України, відповідної банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, а отже - і права на обслуговування споживчих кредитів громадян України (зокрема, нарахування та стягнення процентів, комісій, неустойок). 
		76.         Таким чином, враховуючи, що предметом позову є стягнення заборгованості, нарахованої у період із 30 червня 2006 року по 17 грудня 
		2015 року, тобто у період перебування права вимоги у компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне включення до складу заборгованості сум, нарахованих до укладення договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги від 14 квітня 2016 року, за яким АТ КБ «ПриватБанк» знову набуло права вимоги за кредитним договором, укладеним зі ОСОБА_1 . 
		77.         Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанов від 13 січня 2020 року у справі № 363/1264/15-ц (провадження № 61-16401св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 1111/6765/12 (провадження № 61-13248св18), від 18 липня 2019 року у справі № 623/488/17 (провадження № 61-25295св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 161/10757/15 (провадження № 61-15827св18).
		78.         Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновки апеляційного суду, щодо того, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача 
		є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не має права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором № MKMWGK00000005 від 30 червня 2006 року за період з 30 червня 2006 року до 17 грудня 2015 року, також із поручителя. 
		79.         Таким чином апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 як до поручителя за кредитним договором саме з підстав відсутності порушення прав та законних інтересів АТ КБ «ПриватБанк».
		80.         Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції врахував вказівки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року (провадження 
		№ 61-10741св21), постановленій у справі, що переглядається, встановив відсутність у АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги повернення кредиту на момент звернення до суду із позовом та дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності порушеного права позивача, що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		81.         Дії позивача у вигляді звернення до суду з позовом за відсутності права вимоги до відповідачів, а також ненадання доказів на підтвердження відступлення права вимоги за спірним кредитним договором, на переконання колегії суддів, можуть свідчити про недобросовісність позивача щодо зазначення всіх обставин, необхідних для повного та об`єктивного розгляду справи.
		82.         Крім того, незазначення всіх обставин справи, зокрема щодо відступлення права вимоги компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», яка, 
		у свою чергу, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, під час звернення до суду з позовом може свідчити про штучне створення підстав для задоволення позову.
		83.         Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року 
		в справі № 205/3009/16-ц (провадження№ 61-10501св20), не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		84.         Постановою від 24 березня 2021 року в справі № 205/3009/16-ц (провадження № 61-10501св20) Верховний Суд за результатами касаційного перегляду передав вказану справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з метою встановлення фактичних обставини справи.
		85.         При цьому у змісті вказаної постанови Верховний Суд зауважив, що ураховуючи укладання договору викупу (відступлення) права вимоги від 14 квітня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», вже на момент попереднього розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк» набуло права вимоги до відповідачів. 
		86.         Таким чином, Верховний Суд зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» як неналежному позивачу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли формального та передчасного висновку про відсутність порушеного права АТ КБ «ПриватБанк» на підставі неналежних доказів, повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи, а суд касаційної інстанції в силу своїх повноважень позбавлений можливості встановлювати обставини та надавати оцінку доказам у справі.
		87.         Водночас, у справі, що переглядається Верховним Судом, відмовляючи 
		у задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» апеляційний суд мотивував своє рішення не лише відсутністю на момент звернення до суду із позовом у березні 2016 року 
		у ПАТ КБ «ПриватБанк» права вимоги за спірним кредитним договором №MKMWGK00000005 від 30 червня 2006 року, а й відсутністю заборгованості, нарахованої за період із 30 червня 2006 року до 17 грудня 2015 року.
		88.         Так, апеляційний суд зауважив, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, тому не мала права за законодавством України на здійснення операцій з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме операцій із нарахування та стягнення процентів, комісії, неустойки.
		89.         Відтак, з урахуванням предмета спору (стягнення заборгованості нарахованої за період із 30 червня 2006 року до 17 грудня 2015 року) апеляційний суд дійшов висновку, що до складу заборгованості безпідставно включено відповідні складові, які нараховано безпосередньо до укладення договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року, про що зазначено 
		у змісті оскаржуваної постанови.
		90.         З урахуванням вищевказаного, висновки апеляційного суду у справі, що переглядається не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року в справі № 205/3009/16-ц (провадження 
		№ 61-10501св20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки судові рішення ухвалені за різних фактичних обставин.
		91.         Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції переглядаючи справу в апеляційному порядку виконав вимоги постанови Верховного Суду, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги, в свою чергу, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи, зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		92.         Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		93.         Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		94.         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»залишити без задоволення.
		2.            Постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2025 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...