Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 621/4622/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано судом: 07.07.2025. Зареєстровано: 07.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2025.
Дата набрання законної сили: 03.07.2025
Номер судового провадження: 11-кп/818/1539/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221260000660

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                       
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		 
		Справа №: 621 / 4622 / 24                  Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження №: 11-кп/818/ 1539 /25                  Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2 
		Категорія: ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді  ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3   та  ОСОБА_4 , при секретареві  ОСОБА_5 ,  з участю прокурора  ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7  та його захисника -  ОСОБА_8 , законного представника - ОСОБА_9 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме - потерпілого ОСОБА_10 , належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		       
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Вказаним вироком  ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Первомайський Харківської області, є громадянином України, з базовою середньою освітою, не одружений, працює слюсарем ТОВ ВП "Харківенергоремонт К", зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		 
		-визнано винним у скоєнні у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України та призначено покарання:
		 
		-за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, із конфіскацією всього належного йому майна;
		 
		-за ч.3 ст.357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		 
		       Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, із конфіскацією всього належного йому майна.
		       
		       До набрання вироком законної сили залишено у відношенні ОСОБА_11 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
		       
		       Строк відбуття покарання ОСОБА_11 визначено рахувати з дня взяття під варту - 31 жовтня 2024 року, зарахувавши попереднє ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку день за день. ;
		 
		 
		 
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Таранівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має базову середню освіту, студент 2-го курсу Регіонального центру професійної освіти електротехнічних, машинобудівних та сервісних технологій Харківської області, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		 
		-        визнано винним у скоєнні у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України та призначено покарання:
		 
		-        за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років;
		-         за ч.3 ст.357 КК України - у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
		 
		       До набрання вироком законної сили залишено у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
		 
		       Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з дня взяття під варту - 30 жовтня 2024 року, зарахувавши попереднє ув`язнення у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку день за день. 
		 
		Також вирішено долю речових доказів, процесуальних витрат та арештів майна, відповідно до ст. 100, 126, 174 КПК України.
		 
		Згідно вказаного вироку ОСОБА_11 та неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачуються в тому, що вони, 29 жовтня 2024 року близько 22:00 години, в умовах дії воєнного стану, перебуваючи обидва у стані алкогольного сп`яніння, знаходились поблизу магазину "Посад", розташованого по вулиці Харківській, буд. 29, с. Таранівка, Чугуївський район, Харківська область, де у них виник спільний умисел на вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, у відношенні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який в той час вийшов з приміщення магазину "Посад" та пішов у напрямку провулку Поштового в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області.
		 
		Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, пішли слідом за ОСОБА_10 , та того ж числа, близько 22:10 години, поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , ОСОБА_11 , розуміючи протиправність своїх дій, маючи корисливий мотив, з метою подолання можливого опору з боку ОСОБА_10 наблизився до останнього та наніс йому удар правим кулаком в обличчя, в результаті чого ОСОБА_10 впав на землю.
		У свою чергу, ОСОБА_7 , розуміючи свою перевагу над ОСОБА_10 , реалізуючи спільний з ОСОБА_11 умисел на вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, маючи корисливий мотив, сів зверху на ОСОБА_10 , щоб останній не рухався, та з метою подолання можливого опору з його боку, наніс йому не менше трьох ударів правим кулаком в область голови та обличчя, а ОСОБА_11 , діючи одночасно з ОСОБА_7 , з метою подолання можливу опору з боку ОСОБА_10 , наніс йому не менше трьох ударів взутою ногою та не менше шести ударів кулаком в область голови та обличчя.
		 
		Зазначеними діями ОСОБА_11 та ОСОБА_7 спричинили потерпілому ОСОБА_10 як в сукупності, так і кожне окремо, легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, у вигляді забійної рани в області верхньої губи, закритого перелому кісток носу.
		 
		Далі, ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , розуміючи свою перевагу над потерпілим, маючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою групою осіб, заволоділи наступним майном, що належить ОСОБА_10 : мобільним телефоном "Xiaomi Redmi 10 2022", б/в, вартістю 4 637 грн 60 коп., з сім-картою мобільного оператора "Водафон" з номером " НОМЕР_1 ", на рахунку якого було 15 грн 00 коп.; гаманцем "Men Ben Se", б/в, вартістю близько 288 грн 20 коп., в якому знаходились грошові кошти в сумі близько 100 грн 00 коп., банківські карти "Ощадбанк", "А-Банк", "Банк Восток", "Моно Банк", та картки торгівельних мереж; сумкою через плече "Cantlor", б/в, вартістю 384 грн 18 коп., в якій знаходились ключі від дверей житлового будинку, манікюрні ножиці в силіконовій упаковці, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , довідка про присвоєння ідентифікаційного номера на ім`я ОСОБА_10 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , талон до посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , військовий квиток на ім`я ОСОБА_10 , посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_10 , трудова книжка на ім`я ОСОБА_10 , довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи на ім`я ОСОБА_10 , медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом на ім`я ОСОБА_10 , дисконтна карта центру громадського здоров`я "Альянс", дисконтна карта мережі аптек "Аптека", дві фотографії із зображенням ОСОБА_10 , довідка студента/слухача Харківського національного університету внутрішніх справ на ім`я ОСОБА_10 , ламінована ікона "Молитва водія", чим спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду, на загальну суму 5 424 грн 98 коп.
		 
		Заволодівши майном ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 місце вчинення кримінального правопорушення покинули та розпорядились чужим майном на власний розсуд, а саме, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , забрали мобільний телефон "Xiaomi Redmi 10 2022" з сім-картою мобільного оператора "Водафон" з номером " НОМЕР_1 ", на рахунку якої було 15 гривень, та грошові кошти в сумі 100 гривень, інше майно залишили поблизу вказаного будинку.
		 
		Вказані дії  ОСОБА_11  та неповнолітнього  ОСОБА_7  суд кваліфікував за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
		 
		Крім того, 29 жовтня 2024 близько 22:20 години, у ОСОБА_11 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які, будучи обидва у стані алкогольного сп`яніння, знаходились на вулиці Вчительській в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, виник умисел на незаконне заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами, які належать ОСОБА_10 , виявленими в належних останньому гаманці "Men Ben Se" та сумці через плече "Cantlor", якими вони заволоділи в результаті нападу на ОСОБА_10 .
		 
		Того ж числа та часу, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 підійшли до будинку АДРЕСА_2 , де діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, відкрито, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, усвідомлюючи, що паспорт та інші важливі особисті документи належать потерпілому ОСОБА_10 , в присутності неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відкрито заволоділи паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_10 серія НОМЕР_2 та іншими важливими особистими документами останнього, а саме: довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера (РНОКПП) на ім`я ОСОБА_10 , посвідченням водія на ім`я ОСОБА_10 серія НОМЕР_3 , талоном до посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 серія НОМЕР_4 , трудовою книжкою в обкладинці синього кольору на ім`я ОСОБА_10 серія НОМЕР_5 , військовим квитком на ім`я ОСОБА_10 серія НОМЕР_6 , довідкою від 27.06.2023 № 6333-5002835703 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім`я ОСОБА_10 , якими розпорядились на власний розсуд.
		 
		Вказані дії ОСОБА_11 та неповнолітнього ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч.3 ст.357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами.
		 
		 
		 
		 
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
		 
		На зазначений вирок суду першої інстанції захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій захисник просить вирок пом`якшити та застосувати відносно обвинуваченого положення ст. 69 КК України, призначивши покарання нижче від нижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.187 КК України, а саме - у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		Обґрунтовує вказані вимоги тим, що судом під час ухвалення вироку допущено однобічність та неповноту судового розгляду, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Як зазначає захисник, її підзахисний вину визнав повністю, розкаявся, сприяв слідству на досудовому розслідуванні, що зазначено в обвинувальному акті, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Обставинами, що пом`якшують покарання, є визнання своєї провини, сприяння слідству на досудовому розслідуванні та відсутність претензій від потерпілої сторони, яка не заявляла цивільного позову у даному кримінальному провадженні, претензій від потерпілої сторони матеріального та морального характеру до її підзахисного немає. Її підзахисний свою вину визнає у повному обсязі, щиросердечно розкаюється у вчиненому, вибачився у судовому засіданні перед потерпілою стороною, за місцем фактичного проживання характеризується виключно позитивно, кримінальні правопорушення скоїв у неповнолітньому віці, раніше не судимий. Також захисник просить врахувати, що її підзахисний просив про поблажливість при призначенні міри покарання, просив суд його строго не карати.
		 
		А тому, захисник вважає, що призначене судом покарання, не відповідає його особі та за своїм розміром є явно несправедливим, внаслідок суворості. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено, а тому, вважає, що до її підзахисного можливо застосувати положення ст. 69 КК України та призначити більш м`яке покарання, з урахуванням кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням даних про особу винного.
		 
		 
		 
		На вказаний вирок була подана також апеляційна скарга прокурором, який до початку апеляційного розгляду відмовився від неї, надавши письмову заяву.
		 
		                       Позиції учасників апеляційного провадження.
		 
		Обвинувачений просив задовольнити вимоги апеляційної скарги та призначити йому більш м`яке покарання.
		Захисник підтримав вимоги апеляційної скарги обвинуваченого та просив їх задовольнити.
		Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав вирок законним та обґрунтованим.
		 
		Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, його захисника, думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
		 
		Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Згідно ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Дослідивши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 стосовно незаконності та необґрунтованості вироку суду в частині призначеного покарання, з посиланням на його суворість та вимоги щодо призначення більш м`якого покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України на підставі врахування обставин, передбачених ст.66 КК України, то колегія суддів вважає їх позбавленими правових підстав, при цьому виходить з наступного.
		 
		Так, відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
		 
		За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		 
		Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина. 
		 
		Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		 
		Відповідно до ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		 
		Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Загальні засади призначення покарання, визначені в ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		В даному випадку, суд врахував тяжкість вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, які, відповідно до статті 12 КК України, є кримінальним проступком та особливо тяжким злочином; також врахував відомості про особу обвинуваченого, які наведені у досудовій доповіді органу пробації від 14.01.2025, щодо середньої ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, а також рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень (т. 1 а. п. 110-115); а також відомості про особу обвинуваченого, що містяться у письмових доказах, наданих сторонами, а саме, що неповнолітній ОСОБА_7 раніше не судимий (т. 2 а. п. 99), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував (т. 2 а. п. 101, 102); за місцем навчання в Таранівському ліцеї характеризувався як дитина, що мала проблеми у навчанні та поведінці (т. 2 а. п. 103), згідно акту обстеження умов проживання, у неповнолітнього обвинуваченого незадовільні умови проживання (т. 2 а. п. 105)., характеризуючи особу обвинувачених відомості. 
		 
		Також судом враховано пом`якшуючи покарання обставини, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.66 КК України, а саме - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, шляхом надання показань про його обставини; вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
		 
		Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до п.п. 2 та 13 ч.1 ст.67 КК України, визнається: вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України, групою осіб за попередньою змовою; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, є покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч.4 ст.187 КК України, та у виді пробаційного нагляду на строк в межах санкції ч.3 ст. 357 КК України.
		 
		Таким чином, судом першої інстанції вже враховано ті обставини, на які посилається захисник обвинуваченого, як на підстави для призначення йому менш суворого покарання. Додаткових та неврахованих судом першої інстанції фактів, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим умисного кримінального правопорушення та які б слугували безумовними підставами для пом`якшення обвинуваченому покарання та застосування відносно нього положень ст.69 КК України, не встановлено та захисником обвинуваченого не зазначено.
		 
		Таку пом`якшуючу покарання обставину, як відсутність претензій з боку потерпілої сторони, яка не заявляла цивільного позову у даному кримінальному провадженні, за відсутності претензій від потерпілої сторони матеріального та морального характеру до обвинуваченого, колегія суддів визнати не може. 
		 
		Посилання захисника обвинуваченого на відсутність з боку потерпілих матеріальних претензій не відповідає фактичним обставинам справи, так як обвинуваченим не надані на підтвердження цих доводів докази щодо запобігання шкідливим наслідкам злочину з його боку, а саме - добровільного відшкодування збитків, враховуючи, що потерпілому ОСОБА_10 неправомірними діями обвинувачених було завдано легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, у вигляді забійної рани в області верхньої губи, закритого перелому кісток носу. Разом з тим, виходячи з пояснень потерпілого, наданих ним під час судового розгляду в суді першої інстанції, після вчиненого обвинуваченими злочину, він був змушений витрачати додаткові кошти на лікування, при цьому, з боку обвинувачених він будь-якої допомоги не отримував, хоча потерпілий і висловив жаль з приводу того, що обвинувачені, які є молодими людьми, мають понести суворе покарання, вказані обставини не можна вважати, як відсутність з боку потерпілого будь-яких претензій матеріального або морального характеру. А тому, стверджувати про наявність обставин, передбачених ч.2 ст.66 КК України у зв`язку з відсутністю матеріальних претензій з боку потерпілого, підстав немає.
		 
		Таким чином, підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання явно несправедливим, у зв`язку з його суворістю, колегія суддів не вбачає, оскільки призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, законним, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		 
		З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для скасування вироку за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 .
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку також не вбачається, внаслідок чого вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
		Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року по справі щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , обвинувачених за ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, - залишити без змін.
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
		 
		Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		____________                        _____________                 ____________
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...