Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/5503/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 08.07.2025. Зареєстровано: 09.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2025.
Дата набрання законної сили: 08.07.2025
Номер судового провадження: К/990/30932/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 440/5503/20
		адміністративне провадження № К/990/28902/24, К/990/28905/24, К/990/30932/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білак М.В.,
		суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменка Геннадія Миколайовича та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії
		на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (головуючий суддя - П`янова Я. В., судді: Присяжнюк О. В., Русанова В. Б.)
		у справі №  440/5503/20
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - Управління МВС)
		про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.  ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, в якому просив:
		- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь суми втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку зі звільненням із займаної посади за період з 28 жовтня 2014 року по 28 лютого 2020 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 3 474 586,35 грн;
		- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на його користь щомісячне грошове забезпечення в сумі 37 616,76 грн за кожний місяць несплати, починаючи з 01 березня 2020 року по день розгляду справи судом, а в разі розгляду справи судом - пропорційно робочим дням цього місяця до дня ухвалення рішення;
		- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду еквівалентну 5 000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом Національного Банку України на день здійснення платежу.
		2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року позов задоволено частково.
		Закрито провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5 000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу.
		Роз`яснено, що справа у цій частині позовної вимоги підлягає розгляду судом у порядку цивільного судочинства.
		Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 651 988,05  грн з проведенням необхідних обов`язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
		Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28 лютого по 15 грудня 2020 року.
		Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28 лютого по 15 грудня 2020 року.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 500 грн.
		Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку  за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, тобто в сумі 9 753 грн.
		3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 суми моральної шкоди, еквівалентної 5 000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу скасовано та в цій частині справу направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.        
		4. Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 651 988,05 грн з проведенням необхідних обов`язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства і в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року про залишення в цій частині рішення без змін. 
		В цій частині справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
		В решті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року залишено без змін.
		5. 25 жовтня 2022 року представник позивача подав до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року з урахуванням індексу інфляції, визначеного станом на жовтень 2022 року, в розмірі 4 391 173,20 грн.
		6. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 1 757 409 грн з урахуванням обов`язкових відрахувань.
		Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку  за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
		В решті позовних вимог відмовлено.
		7. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67 035,85 грн та витрати пов`язані з проведенням судової експертизи у розмірі 7 651,45 грн.
		8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року залишено без змін.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн. 
		9. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року скасовано.
		Прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі задоволено частково.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн та витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, в сумі 7  651,45 грн.
		В іншій частині у задоволенні заяви  відмовлено.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.
		10. Не погоджуючись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25  000 грн, витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, в розмірі 7  651,45 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2  000 грн, Управління МВС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в стягненні на користь позивача судових витрат.
		11. Представник позивача - адвокат Авраменко Г.М. у своїх касаційних скаргах просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в частині розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління МВС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35  000 грн.
		12. Також просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в частині розподілу судових витрат в суді першої інстанції та залишити в силі додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року; в частині розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління МВС на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15  000 грн.
		13. Ухвалами Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
		14. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2025 року для розгляду справи № 440/5503/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в суді першої інстанції понесені витрати на правничу допомогу в сумі 167  500 грн та витрати на судову експертизу в розмірі  19 118,40 грн, на підтвердження чого позивачем надано до суду першої інстанції: договір про надання правової допомоги від 09 липня 2020 року; додаток до договору; квитанції до прибуткового касового ордера від 16 листопада 2020 року № 38/1, від 09 липня 2020 року № 38, від 24 квітня 2021 року № 16, від 01 жовтня 2021 року № 41, від 04 жовтня 2022 року № 35; детальний опис виконаних робіт від 12 грудня 2023 року; квитанцію від 04 липня 2023 року про оплату вартості судової експертизи.
		16. За умовами договору про надання правової допомоги від 09 липня 2020 року за надання правової допомоги та представництво в національних судах щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 з посади начальника Управління МВС сплачується гонорар у фіксованому розмірі.
		17. На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09 липня 2020 року; додатки від 28 травня 2024 року до договору від 09 липня 2020 року; детальні описи виконаних робіт (наданих послуг) у справі №  440/5503/20; квитанції до прибуткового касового ордера від 28 травня 2024 року № 35 та № 36.
		18. Згідно з додатками від 28 травня 2024 року до договору від 09 липня 2020 року змістом доручення є: 1) надання адвокатом правової допомоги за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Управління МВС на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі №  440/5503/20; розмір гонорару становить 35 000 грн; 2) надання адвокатом правової допомоги за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Управління МВС на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі №  440/5503/20; розмір гонорару становить 15 000 грн.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення в частині розподілу судових витрат застосував положення частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також оцінив обставини справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, врахував принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат. 
		20. Суд апеляційної інстанції у свою чергу, дослідивши подані позивачем докази, вважав відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 67 035,85 грн завищеним та неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). 
		21. Враховуючи положення частини третьої статті 139 КАС України, а також незгоду відповідача з розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд зазначив, що у цьому конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума 25  000 грн.
		22. У зв`язку з відсутністю доводів щодо незгоди з відшкодуванням судових витрат на оплату судової експертизи у сумі 7  651,45 грн, суд апеляційної інстанції не перевіряв правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.
		23. Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 15   000 грн в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Управління МВС на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, то суд визнав такий розмір витрат завищеним та неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). 
		24. Під час розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції адвокатом було складено лише заяву про участь у відеоконференції та заяву з процесуальних питань, змістовна частина якої складає менше одного аркушу, не містить жодного посилання на рішення Європейського суду з прав людини, які згідно з детальним описом були при цьому проаналізовані адвокатом. Також суд критично поставився до надання таких послуг як листування позивача з судом про відеоконференцію упродовж 2 годин, складення детального опису упродовж 1 години. Розумно обґрунтованими заявлені витрати, які підлягають компенсації, визначено суму 2  000 грн.
		25. Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35  000 грн за апеляційною скаргою Управління МВС на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір таких витрат є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим на адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).      
		26. Під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції адвокатом було складено лише заяву про участь у відеоконференції та заяву з процесуальних питань, змістовна частина якої складає менше одного аркушу, не містить жодного посилання на рішення Європейського суду з прав людини, які згідно з детальним описом були при цьому проаналізовані адвокатом. Також суд критично поставився до надання таких послуг як листування позивача з судом про відеоконференцію упродовж 2 годин, складення детального опису упродовж 1 години. Участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
		27. Враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації, визначено суму 2  000 грн.
		ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
		28. Касаційні провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини   четвертої статті 328 КАС України.
		29. Представник позивача обґрунтовуючи протиправність судових рішень суду апеляційної інстанції в частині зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу посилався на те, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норму частини шостої статті 134 КАС України, вийшов за межі повноважень, наданих йому процесуальним законом, оскільки вирішив питання про зменшення суми заявлених витрат на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання відповідача про таке.
		30. Також скаржник зазначав про неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 03 жовтня 2019 року у справі №  922/445/19, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.
		31. Відповідач в касаційній скарзі доводить, що суд апеляційної інстанції застосував частину п`яту статті 134 та частину дев`яту статті 139 КАС України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №  726/549/19 та від 21 травня 2020 року у справі № 240/3888/19.
		32. Вказує, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі   25  000 грн неспівмірні зі складністю справи, у якій предметом спору є виключно стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Крім того, зазначає, що більшість процесуальних документів у цій справі підписана і подана самим позивачем, а не його представником.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		33. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		34. На стадії касаційного перегляду спірним питанням є стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом в судах першої та апеляційної інстанцій.
		35. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		36. Відповідно до частин першої, другої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
		37. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		38. Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону № 5076-VI.
		39. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		40. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		41. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
		42. За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		43. Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)  ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		44. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови).
		45. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
		46. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
		47. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		48. У справі, що розглядається суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення 27 грудня 2023 року додаткового рішення, врахував принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат та дійшов висновку про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 67  035,85 грн.    
		49. Так, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, представник позивача просив стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 4  391  173,20 грн. Також представник позивача просив стягнути на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 167  500 грн.
		50. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року стягнуто з Управління МВС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1  757  409 грн з урахуванням обов`язкових відрахувань. Тобто позовні вимоги було задоволено частково.
		51. Вирішуючи питання про визначення суми судових витрат на правничу допомогу, які необхідно стягнути з суб`єкта владних повноважень на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно застосував «принцип пропорційності» до частини задоволених позовних вимог у порівнянні з розміром позовних вимог, заявлених позивачем до стягнення, а також принципи обґрунтованості і співмірності витрат. Також суд врахував висловлене у судовому засіданні прохання представника відповідача зменшити розмір судових витрат, заявлених позивачем до відшкодування.   
		52. Суд апеляційної інстанції скасовуючи додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року, виходив з того, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу в сумі 67 035,85 грн є завищеними щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, виконану адвокатом роботу (надані послуги), витрачений ним час. Тому суд зменшив розмір витрат за розгляд справи в суді першої інстанції до 25  000 грн.
		53. Проте Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, вказуючи на їх необґрунтованість та невмотивованість. В судовому рішенні не визначено чому саме сума 25  000 грн є такою що підлягає стягненню та є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
		54. У той же час, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно вирішив питання пропорційності розподілу судових витрат на правову допомогу, надану в суді першої інстанції, відповідно до вимог частини третьої статті 139 КАС України. Таким чином додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, але помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
		Щодо доводів представника позивача в частині касаційного оскарження постанов суду апеляційної інстанції стосовно розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
		55. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		56. За приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).
		57. З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.
		58. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
		59. Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
		60. Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті.
		61. Таким чином, відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом цього питання.
		62. У оскаржуваній постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року зазначено, що від представника позивача на адресу суду надійшли заяви, в яких він просить апеляційну скаргу (на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35  000 грн в суді апеляційної інстанції.
		Також у іншій оскаржуваній постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року зазначено, що від представника позивача на адресу суду надійшли заяви, в яких він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15  000 грн в суді апеляційної інстанції.
		63. На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про правову допомогу від 09 липня 2020 року, договори про надання правничої допомоги (в додаток до договору від 09 липня 2020 року) від 28 травня 2024 року з детальними описами робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 440/5503/20, квитанції до прибуткового касового ордера від 28 травня 2024 року № 35 та № 36.
		64. Згідно з додатками від 28 травня 2024 року змістом доручення є: 1) надання адвокатом правової допомоги за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Управління МВС на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 440/5503/20; розмір гонорару становить 35 000 грн; 2) надання адвокатом правової допомоги за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Управління МВС на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 440/5503/20; розмір гонорару - 15 000 грн.
		65. Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих представником позивача документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такий розмір витрат не є співмірним зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та їх обсягом. Відповідно, понесені позивачем витрати на правничу допомогу зменшив з 35 000 грн до 2 000 грн та з 15 000 грн до 2 000 грн.
		66. У той же час слід знову звернути увагу на те, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, має сторона, яка понесла такі витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. 
		67. Власне з цим - з об`єктивною формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість вирішення спірного питання, а також можливість подати упродовж п`яти днів докази на підтвердження понесених витрат.
		68. Як вже зазначалося з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 340/2823/21, а також у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а, якщо до завершення розгляду справи сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
		69. Проте суд апеляційної інстанції не перевірив належність та своєчасність звернення зацікавленої сторони про стягнення витрат на правову допомогу; не перевірив та не встановив вчинення нею певних дій, спрямованих на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно не перевірив право та можливість іншої сторони (опонента) надати відповідні заперечення проти таких вимог.
		70. При цьому у оскаржуваних судових рішеннях Другого апеляційного адміністративного суду вказано про надходження від представника позивача заяв про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції. У той же час надходження таких заяв не підтверджено матеріалами справи, що позбавляє Верховний Суд можливості перевірити їх зміст. Також не підтверджено надходження відповідних заяв і в усному порядку з огляду на неприбуття позивача чи його представника в судові засідання.    
		71. Відтак, залишилося не з`ясованим та не перевіреним питання належності та своєчасності звернення сторони з клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу; не перевіреним та не встановленим вчинення зацікавленою стороною певних дій, спрямованих на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно не перевірено право та можливість іншої сторони надати відповідні заперечення проти таких вимог.
		72. Дійсно, як зазначає представник позивача у доводах своїх касаційних скаргах, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони. На це в черговий раз звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.   
		73. В контексті встановлених обставин та у взаємозв`язку із наведеними вище нормами права, колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі по 2  000 грн передчасними, оскільки вони зроблені за формального підходу до вирішення питання понесених позивачем витрат на правничу допомогу за розгляд двох апеляційних скарг відповідача в суді апеляційної інстанції, не ґрунтуються на всебічно та повно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи.
		74. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		75. Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, виключає можливість дійти висновку щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судових рішень.
		76. Ураховуючи, що допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року (в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління МВС на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн та в сумі 2  000 грн (правова допомога в суді апеляційної інстанції за розгляд двох апеляційних скарг відповідача) на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтовані і законні судові рішення.
		77. Колегія суддів звертає увагу, що доводів незгоди із висновком суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи в сумі 7 651,45 грн касаційні скарги не містять, а тому у цій частині у межах цих касаційних проваджень Верховним Судом не перевіряються.
		78. Отже, доводи касаційних скарг частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
		79. З огляду на результат касаційного розгляду та за відсутності понесених судових витрат судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 345, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Авраменка Геннадія Миколайовича та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії задовольнити частково.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25  000 грн скасувати, а додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 440/5503/20 залишити в силі.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2  000 грн та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2  000 грн скасувати, а справу № 440/5503/20 в цій частині направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
		В іншій частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		І.В. Желєзний
		В.Е. Мацедонська,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...