Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/14379/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: 08.07.2025. Зареєстровано: 09.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/522/2883/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62025150020002620

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		               
		Справа № 522/14379/25
		1-кп/522/2883/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   08 липня 2025 року м. Одеса
		 
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		   головуючого судді -     ОСОБА_1 
		   секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		   прокурора  ОСОБА_3 ,     
		   захисника  ОСОБА_4 
		обвинуваченого  ОСОБА_5 
		   розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з доданою до нього угодою про визнання винуватості від 25.06.2025 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020002620 від 25.06.2025 відносно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівки, Біляївського району, Одеської області, громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України,
		безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про таке:
		І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
		Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби. 
		Відповідно до примітки ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Частиною 4 примітки до ст. 364 КК України передбачено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		Згідно із ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.
		Відповідно до Примітки до ст. 425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
		Так, ОСОБА_5 ,будучи військовослужбовцемна посаді водія господарчого відділення взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні «солдат», достовірно розуміючи злочинність дій особи1(матеріали щодо даної особи виділені в окреме провадження та далі по тексту зазначається як особа1), які полягали у незаконному збагаченні за рахунок одержання грошового забезпечення підлеглих військовослужбовців як неправомірної вигоди при зловживанні своїм службовим становищем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи у власних інтересах та інтересах особи1, здійснив пособництво останньому у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні особою1 службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки. 
		Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Одеса, діючи умисно, з метою досягнення злочинного результату, який полягав в отриманні можливості для себе безперешкодно з боку командування військової частини НОМЕР_1 ухилятися від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, надав особі1 доступ до свого банківського рахунку, з якого останній, в якості неправомірної вигоди знімав нараховане ОСОБА_5 грошове забезпечення, отримане в період ухилення ОСОБА_5 від військових обов`язків, тобто з 01.07.2023 по 02.08.2024, більш точний час встановити не надалось можливим, на загальну суму 658155,96 гривень.
		Таким чином, ОСОБА_5 , шляхом надання засобів та усуненням перешкод, сприяв особі1 у забезпеченні обліку робочого часу підлеглих йому військовослужбовців, які фактично за його сприяння ухилялися від виконання обов`язків покладених на них у зв`язку із проходженням військової служби та не перебували на місці несення служби, а також, одержанні ним в якості неправомірної вигоди грошового забезпечення  ОСОБА_5 .
		Внаслідок пособництва ОСОБА_5 особа1 перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений час, однак не пізніше 01.07.2023, підтримав пропозицію ОСОБА_5 щодо надання останньому можливості ухилитися від несення обов`язків військової служби, шляхом зловживання особою1 своїм службовим становищем, та у зв`язку із цим, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, зажадав від ОСОБА_5 передати йому банківську картку із наданням доступу до її рахунку для зняття особою1 грошових коштів, які складають грошове забезпечення ОСОБА_5 за період його ухилення від обов`язків несення військової служби. 
		Також, з метою досягнення злочинного результату у вигляді одержання заробітної платні ОСОБА_5 як неправомірної вигоди для себе, особа1, зловживаючи своїм службовим становищем, будучи прямим начальником для військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 , уповноважених здійснювати контроль та фіксувати перебування ОСОБА_5 на військовій службі(матеріали відносно яких виділені в окреме провадження) надав розпорядження щодо щомісячного табелювання перебування ОСОБА_5 на військовій службі та виплати останньому грошового забезпечення. 
		Отримавши від ОСОБА_5 доступ до рахунку банківської картки банку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 на який останньому здійснювалися виплати грошового забезпечення фінансовим підрозділом військової частини НОМЕР_1 в якості щомісячної заробітної платні, особа1, перебуваючи в м. Одеса, більш точного місця не встановлено, регулярно, в період часу з 01.07.2023 по 02.08.2024, більш точний час встановити не надалось можливим, здійснював зняття готівки через банківські термінали, яку привласнював собі, отримуючи в такий спосіб неправомірну вигоду для себе. 
		Таким чином, особа1 за пособництва ОСОБА_5 завдав тяжкі наслідки Державі у вигляді незаконно нарахованого та виплаченого ОСОБА_5 фінансовим підрозділом військової частини НОМЕР_1 грошового забезпечення за період ухилення останнім від несення обов`язків військової служби, тобто з 01.07.2023 по 02.08.2024, більш точний час встановити не надалось можливим, в сумі 658 155,96 гривень, яке особа1 за попередньою домовленістю та з відома військовослужбовця ОСОБА_5 , одержував як неправомірну вигоду шляхом зняття грошових коштів з банківського карткового рахунку. 
		Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
		У подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України та ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
		Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
		Так,  ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу на посаді водія господарчого відділення взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 56, 57, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, у період з 01.07.2023 по 02.08.2024 (момент припинення злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів), перебуваючи на території м. Одеса, діючи в порушення вищевказаних вимог нормативних актів України, грубо порушуючи порядок проходження військової служби, в умовах воєнного стану, у власних цілях, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та шляхом обману командування військової частини НОМЕР_1 , який полягав у створенні умов для фіктивного обліку його перебування на службі, в період з 01.07.2023 по 02.08.2024, більш точний час встановити не виявилось можливим, в умовах воєнного стану ухилявся від військової служби.
		За таких обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано за:
		-ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: як пособництво у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки; 
		- ч. 4 ст. 409 КК України, а саме: як ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.
		ІІ. Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання
		25 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020002620 від 25.06.2025 в порядок статей 468, 469, 470 та 472КПК України між прокурором та обвинуваченим  ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості та зазначені її сторони.
		Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій  ОСОБА_5 ч.5ст.27ч.2ст.364,ч.4ст.409 КК України, зазначено беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке  ОСОБА_5 , повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення кримінального правопорушення через службову залежність, добровільне відшкодування завданого збитку, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді 1 року 6 місяців позбавленням волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ч. 4 ст. 409 КК України враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та інших обставин, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді 1 року 9 місяців позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити основне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 9 місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		На підставі ч. 1 ст. 58 КК України враховуючи обставини справи та особу підозрюваного, замість позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців призначити службове обмеження на той самий строк із відрахуванням в дохід держави у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
		Обвинуваченим висловлена згода на призначення зазначеного покарання.
		В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. В угоді зазначена дата її складання та вона скріплена підписами сторін.
		ІІІ. Мотивами, з яких Суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керується
		Відповідно до частини четвертої статті 469 КПК угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких бере участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України, яке враховуючи положення частини 5 статті 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів.
		У судовому засіданні ОСОБА_5 вказав, що він цілком розуміє:
		    1. що він має право на судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь;
		2.наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України;
		3.характер обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України.
		4.крім того зазначив, що він погоджується з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
		Захисник висловив позицію про необхідність затвердження угоди.
		Суд в порядку статті 474 КПК шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Виходячи з вищевикладеного та дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК, вислухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, обвинуваченого та захисника, Суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 25.06.2025 року в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020002620 від 25.06.2025 року між прокурором та обвинуваченим.
		Суд враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, а саме: є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та інших обставин, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення через службову залежність. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не вбачає.
		 
		ІV. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку
		Цивільний позов по справі не заявлявся.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання Суд не вбачає.
		 
		Із цих підстав,
		керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 468-470, 472-475Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -
		У Х В А Л И В :
		1. Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 25.06.2025 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020002620 від 25.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України.
		2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 409 КК України та призначити такі покарання:
		2.1 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України 1 рік 6 місяців позбавленням волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
		2.2 за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 1 року 9 місяців позбавлення волі;
		3.На підставіч.1ст.70КК Українишляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , основне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 9 місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах Державної влади, що пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, зокрема з обліком робочого часу підлеглих працівників та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на два роки, зі штрафом в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		4. На підставі ч. 1 ст. 58 КК України призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 замість позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців службове обмеження на той самий строк із відрахуванням в дохід держави у розмірі 15 (п`ятнадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
		5. Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за цим кримінальним провадженням не обирати.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
		Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...