Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/18926/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2025.
Дата набрання законної сили: 03.07.2025
Номер судового провадження: 51-714км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170020001753

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		 
		03 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 638/18926/23
		провадження № 51-714 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		засудженого                                               ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника                                                    ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 січня 2025 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 62023170020001753 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 5 ст. 111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями, управлінням і розпорядженням майном підприємства на строк 10 років з конфіскацією майна.
		Вказаним вироком також вирішено питання стосовно обчислення строку відбування покарання, щодо запобіжного заходу, судових витрат та долі речових доказів.
		Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за колабораційну діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з використанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території за наступних обставин.
		Станом на 24 лютого 2022 року ОСОБА_6 згідно наказу № 55-ОК від 07 липня 1994 року займав посаду майстра лісу Борівського лісництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що згідно ст. 89 Лісового кодексу України та Положення про державну лісову охорону, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16 вересня 2009 року, відноситься до посад державної лісової охорони та має статус правоохоронного органу.
		Таким чином ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, у період збройної агресії російської федерації проти України з травня 2022 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 23 вересня 2022 року, будучи громадянином України, розуміючи протиправність своїх дій, діючи умисно, добровільно зайняв посаду «мастера леса Боровского лесничества » підрозділу « Боровское лесничество » «ГП « ІНФОРМАЦІЯ_7 » незаконно створеного на базі та у приміщенні Борівського лісництва , що за адресою АДРЕСА_2 , виконував на вказаній посаді організаційно-розпорядчі обов`язки, здійснював розподіл деревини серед населення, надавав дозволи про рубку деревини, яка знаходилась на ділянках та складах Борівського лісництва та перебувала на балансі підприємства.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2025 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року - без змін.
		Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6 , ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Мотивуючи свої вимоги, захисник вказує про допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які не давали підстав для ухвалення оскаржуваних судових рішень.
		Зауважує, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 № 62023170020001753 від 29 серпня 2023 року було використано докази, які опинилися у результаті виділення в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження № 62023170020001250 від 14 грудня 2022 року, які у свою чергу з`явилися у кримінальному провадженні у результаті тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 62023170020000605 від 19 серпня 2022 року. Таким чином стверджує, що основні письмові доказами у цьому кримінальному провадженні, здобуті стороною обвинувачення в ході досудового розслідування іншого кримінального провадження.
		На підставі викладеного вважає, що докази, на які посилаються суди обох інстанцій, як на докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій, здобуті у позапроцесуальний спосіб, що суперечить вимогам ст. 217 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому не можуть вважатися допустимими доказами.
		Водночас, звертає увагу, що тимчасовий доступ здійснив слідчий ДБР ОСОБА_8 , який не був членом слідчої групи. Проте, не зважаючи на відсутність прізвища ОСОБА_8 у постанові про визначення (зміну) групи слідчих від 14 грудня 2023 року, у якості доказу наявності у цього слідчого повноважень на проведення досудового розслідування, суд взяв до уваги інформацію із вкладки «Рух кримінального провадження», що не узгоджується з вимогами процесуального закону та суперечить практиці Верховного Суду.
		Також вказує, що суди неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, оскільки під час розгляду кримінального провадження не було здобуто доказів добровільності взаємодії ОСОБА_6 з окупаційною адміністрацією, а також виконання ним організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
		Зазначає, що судами не взято до уваги положення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, відповідно до якої внаслідок воєнних дій особи, які втратили заробіток, повинні бути забезпечені можливістю отримати оплачувану роботу. Осіб, які перебувають під захистом конвенції, можна залучати лише до таких видів примусових робіт, виконання яких є необхідним для забезпечення продуктів харчування, житла, одягу, транспорту, здоров`я людей і які безпосередньо не пов`язані з проведенням воєнних операцій, та такі особи можуть виконувати роботи для забезпечення населення окупованої країни комунальними послугами.
		Наголошує, що село Калинове було окуповане, опинилося без будь-якого представника окупаційної влади, без зв`язку та електрики. Єдиними засобами опалення будинків залишилися дрова, і в силу своє діяльності ОСОБА_6 з об`єктивних причин за власною ініціативою без будь-якого дозволу окупаційної влади допомагав односельчанам.
		Крім того, зазначає, що про діяльність ОСОБА_6 свідки обвинувачення особисто нічого не знали, така інформація їм відома з пліток, а їхні показання спростовуються показаннями свідків сторони захисту.
		Також вказує про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого у наслідок суворості. Вважає, що місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, призначив надмірно суворе покарання з огляду на усталену практику цього ж суду у справах за подібних фактичних обставин, при цьому свого рішення належним чином не мотивував.
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог вказує, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що він працював на окупаційну адміністрацію, відсутня заява про прийняття на роботу, відсутній трудовий договір, щомісячний звіт про виконану роботу, графік роботи у пожежонебезпечний період.
		Вказує, що перебував в окупації понад вісім місяців, без електрики, зв`язку і води, солдати російської федерації нікого з чоловіків не випускали, тому він за власною ініціативою допомагав заготовляти дрова для опалювального сезону односельчанам, особливо людям похилого віку.
		Стверджує, що показання свідків обвинувачення є надуманими, оскільки базуються на плітках, непослідовними, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються показами допитаних свідків захисту. Крім того вважає, що свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 через наявність неприязних відносин оговорюють його.
		Зазначає про надмірну суворість покарання в частині конфіскації майна, оскільки у належному йому будинку наразі проживає його дружина, яка в такому випадку опиниться без житла, а автомобіль є єдиним засобом, щоб доїхати до міста для придбання речей першої необхідності.
		Вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок, належним чином не перевірив та не дослідив матеріали кримінального провадження, чим допустив однобічний розгляд справи.
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та засудженого не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Прокурор ОСОБА_5 , вказуючи про необґрунтованість касаційних скарг сторони захисту, просив відмовити у їх задоволенні та залишити без зміни оскаржувані судові рішення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Як зазначалося вище, один із доводів захисника у касаційній скарзі пов`язаний з допустимістю доказів, долучених за результатами тимчасового доступу до документів з іншого кримінального провадження, з яким провадження, яке є предметом касаційного розгляду, не об`єднувалося і з нього не виділялося.
		З матеріалів кримінального провадження видно, що 19 серпня 2022 року за №  62022170020000605 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за повідомленням про наявність можливих ознак державної зради у діях окремих службових осіб Харківського обласного управління лісного та мисливського господарства (т. 3, а. п.62-67).
		У цьому провадженні було проведено низку слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, за результатами яких здобуті матеріали, якими у подальшому сторона обвинувачення обґрунтовувала винуватість ОСОБА_6 . 
		Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №  62022170020000605 в діях працівників лісових господарств Харківської області були виявлені ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, у зв`язку з чим 14 грудня 2022 року окремо (не у результаті виділення в окреме провадження) були внесені відомості до ЄРДР за №  62022170020001250 (т. 2, а. п. 2).
		Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62022170020001250 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, задоволено та надано слідчим групи слідчих та прокурорам групи прокурорів тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження № 62022170020000605 від 19 серпня 2022 року (які зберігаються у приміщенні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві , а саме до оригіналів та копій документів, які були вилучені під час проведення обшуку 23 вересня 2022 року у приміщенні ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також інших документів та носіїв інформації в межах наведеного кримінального провадження, які мають доказове значення у кримінальному провадженні № 62022170020001250 від 14 грудня 2022 року з можливістю їх вилучення (т. 2, а. п.31-38).
		16 січня 2023 року вказана ухвала була виконана, про що складений відповідний протокол з описом речей і документів, які були вилучені (т. 2 а.п.39-48). 
		29 серпня 2023 року прокурором винесена постанова про виділення із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020001250 від 14 грудня 2022 року в окреме провадження матеріалів за фактом колабораційної діяльності майстра лісу ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_6 , яке зареєстроване за № 62023170020001753 від 29 серпня 2023 року (т. 2, а. п. 1, 3-10).
		Захисник у касаційній скарзі зауважує, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 № 62023170020001753 від 29 серпня 2023 року було використано докази, які опинилися у результаті виділення в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження № 62023170020001250 від 14 грудня 2022 року, які у свою чергу з`явилися у кримінальному провадженні у результаті тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 62023170020000605 від 19 серпня 2022 року. Таким чином стверджує, що основні письмові доказами у цьому кримінальному провадженні, здобуті стороною обвинувачення в ході досудового розслідування іншого кримінального провадження.
		У зв`язку з чим захисник вважає, що докази, на які посилаються суди обох інстанцій, як на докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій, здобуті у позапроцесуальний спосіб, що суперечить вимогам ст. 217 КПК, а тому не можуть вважатися допустимими доказами.
		Як убачається з матеріалів провадження, під час судового розгляду 26 січня 2024 року захисником було подано клопотання про визнання недопустимими платіжних відомостей № 2 від 01 вересня 2022 року (в період з 01 по 31 травня 2022 року ), № 2 від 01 вересня 2022 року (в період з 01 по 26 червня 2022 року), № 4 від 25 серпня 2022 року через те, що ці докази не були отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом. При цьому захисник посилався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №  127/25394/18. 
		Аналізуючи доводи клопотання захисника, місцевий суд зазначив, що обставини справи № 127/25394/18 та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року, не є релевантними даному кримінальному провадженні, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку про недопустимість доказів, отриманих з іншого кримінального провадження у провадженні, яке не виділялось та не об`єднувалося, тимчасовий доступ до речей і документів не проводився.
		На відміну від означеної ситуації, в цьому кримінальному провадженні докази (платіжні відомості № 2 від 01 вересня 2022 року (в період з 01 по 31 травня 2022 року ), № 2 від 01 вересня 2022 року (в період з 01 по 26 червня 2022 року), № 4 від 25 серпня 2022 року були здобуті у межах кримінального провадження №  62022170020001250 шляхом тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року (справа № 642/2005/22) до матеріалів кримінального провадження № 62022170020000605 від 19 серпня 2022 року. Надалі, постановою прокурора від 29 серпня 2023 року виділено із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022170020001250 від 14 грудня 2022 року в окреме провадження матеріали за фактом колабораційної діяльності майстра лісу Борівського лісництва ДП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_6 , яке зареєстровано в ЄРДР під №  62023170020001753 від 29 серпня 2023 року. 
		У зв`язку з наведеним, місцевий суд визнав доводи захисника в цій частині необґрунтованими.
		Відповідаючи на аналогічний довід захисника суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого суду.
		Слід зазначити, що Верховний Суд вже вирішував процесуальні питання щодо допустимості доказів у кримінальних провадженнях, отриманих шляхом тимчасового доступу до речей та документів з іншого кримінального провадження, з якими вони не об`єднувалися і з них не виділялися.
		Так, у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 07 грудня 2022 року у справі №  180/620/20 (провадження № 51-2977 км 22) колегія суддів дійшла висновку, що обраний стороною обвинувачення спосіб залучення доказів та процесуальних документів, на підставі яких проводилися слідчі (розшукові) дії, у результаті проведення яких було отримано докази, не є досконалим з точки зору юридичної процедури, оскільки за своїм функціональним призначенням регламентований Главою 15 КПК тимчасовий доступ до предметів і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на збирання доказів, а не способом долучення окремих матеріалів з одного кримінального провадження до іншого.
		Кримінальним процесуальним законом передбачений механізм об`єднання в одне провадження матеріалів досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріалів досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами) (ч. 1 ст. 217 КПК).
		Відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
		Проте наявність у цьому провадженні звернення сторони обвинувачення до судді суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, яким відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК є слідчий суддя, та судового рішення, яким надавався доступ до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019040000000473, для їх долучення до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020040000000232, нівелює недосконалість юридичної процедури долучення матеріалів з іншого кримінального провадження до провадження, яке в цьому випадку є предметом касаційної перевірки.
		Окрім цього колегія суддів зазначила про нерелевантність для таких випадків посилання на постанову Верховного Суду від 26 січня 2021 року, ухвалену усправі № 127/25394/18, оскільки матеріали того кримінального провадження взагалі не містили процесуального документа, на підставі якого матеріали з одного провадження були долучені до іншого. 
		Така позиція Верховного Суду набула достатню сталість у правозастосовній практиці українських судів.
		Так, нею, майже дослівно (хоча й без посилання на судове рішення Верховного Суду), обґрунтував своє рішення Вінницький апеляційний суд при розгляді справи №  129/3193/19 (ухвала від 16 вересня 2024 року).
		Натомість колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду , переглядаючи цю справу у касаційному порядку, з таким висновком не погодилася і зазначила наступне.
		Спосіб долучення доказів, здобутих в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, а саме у провадженні на підставі статей 163, 164 КПК не є отриманням таких доказів у порядку, встановленому цим Кодексом, оскільки цей спосіб стосується не збирання доказів, а заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до положень Глави 10 КПК.
		Таким чином, рішення судів про визнання доказів, які були здобуті хоч і за допомогою рішення слідчого судді, але у спосіб визначений кримінальним процесуальним законом як захід забезпечення кримінального провадження, належними та допустимими не відповідає вимогам КПК та є передчасним (постанова колегії суддів Касаційного кримінального суду від 28 квітня 2025 року (справа №  129/3193/19, провадження № 51-5015км24)).
		Колегія суддів не може погодитися з таким категоричним висновком колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду та вважає, що від нього слід відступити.
		Насамперед, як відомо, запровадження інституту тимчасового доступу до речей і документів спрямоване на розширення змагальності в кримінальному провадженні, надання його сторонам рівних можливостей щодо збирання доказів шляхом тимчасового доступу до речей і документів, які в подальшому можуть бути визнані доказами.
		Тобто основна відмінність тимчасового доступу до речей і документів від слідчих (розшукових) дій полягає в можливості збирати докази не тільки стороною обвинувачення, а й стороною захисту.
		Окрім того, у деяких випадках отримати докази шляхом застосування інституту об`єднання та виділення кримінальних проваджень є неможливим, наприклад, коли кримінальне провадження, у якому здобуті докази, закрито і виникає необхідність їх використати в іншому провадженні, або коли одне провадження вже знаходиться у суді, а інше - на досудовому розслідуванні, або коли докази, які мають значення для кримінального провадження, містяться у справах, які розглядаються в порядку інших видів судочинств.
		Виходячи з позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22), згідно з якою невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність, колегія суддів вважає, що відомість про джерело походження та надійність доказів, отриманих за допомогою тимчасового доступу до речей і документів з іншого провадження, є не меншою, а іноді - навіть більшою, враховуючи наявність судового контролю, аніж отриманих в результаті об`єднання та виділення кримінальних проваджень. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
		Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		Враховуючи вище наведене, з метою забезпечення єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, зроблених у постанові від 28 квітня 2025 року (справа №  129/3193/19, провадження № 51-5015км24), та передати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за касаційними скаргами засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 січня 2025 року на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду для відступу від правових позицій, висловлених іншою колегією суддів.
		При цьому колегія суддів вважає, що отримання доказів з іншого кримінального провадження шляхом тимчасового доступу до речей і документів є способом, передбаченим КПК.
		Керуючись статтями 376, 434-1, 434-2, 441 КПК, Суд
		ухвалив:
		Кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 січня 2025 року передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...