Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 189/338/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 09.07.2025. Зареєстровано: 09.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/191/197/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023132580000061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 189/338/24 
		Провадження № 1-кп/191/197/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2025 року                                 м. Синельникове 
		 
		Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі колегії суддів:
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_4 
		прокурора  ОСОБА_5 
		захисника-адвоката  ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні суду в місті Синельникове в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023132580000061 від 21.03.2023 року, відносно ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з вищоюосвітою, раніше не судимого,
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до статей1-3,6 Конституції України- Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цієюКонституцієюмежах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями17,19,65,68 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		24.02.2022 року російською федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України і розпочато ведення агресивної війни проти України з метою повалення конституційного ладу і територіальної цілісності, захоплення території України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався, не зупинявся, не переривався, і діє до теперішнього часу.
		Не пізніше листопада 2022 року, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 05 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території смт. Мілове Старобільського районуЛуганської області, маючи умисел на зайняття посади в окупаційній владі в селищі міського типу Мілове та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «лнр», та отримавши від них пропозицію на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі - Міловському районному відділі внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки («Меловскомрайонномотделевнутреннихделминистерствавнутреннихделлуганскойнароднойреспублики» - мовою оригіналу), на тимчасово окупованій території в селищі міського типу Мілове Старобільського району Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно та протиправно погодився на вказану пропозицію.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , у період воєнного стану, не пізніше 12 листопада 2022 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не виявилось можливим, будучи громадянином України, перебуваючи на території тимчасово окупованого селища міського типу Мілове Старобільського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погодившись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора - російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр», умисно та протиправно, добровільно зайняв посаду виконуючого обов`язки «начальника» в незаконному правоохоронному органі т. зв. Міловському районному відділі внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки («Меловскомрайонномотделевнутреннихделминистерствавнутреннихделлуганскойнароднойреспублики» - мовою оригіналу), що діє на території Міловської територіальної громади Старобільського району Луганської області.
		Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7ст. 111-1 КК України,а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого  ОСОБА_7  (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Відповідно до ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2024 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України.
		Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого  ОСОБА_7  для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим останній викликався в судові засідання в порядку ст.323 КПК України: повістки про виклик публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдженняу газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
		Таким чином, суд вважає, що  ОСОБА_7  повинний був знати про розпочате кримінальне провадження, здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинене на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, що так само свідчить про його наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченого  ОСОБА_7 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнього його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Захисник обвинуваченого -адвокат  ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що вона не мала можливості поспілкуватися з обвинуваченим та узгодити позицію захисту, проте під час судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів для визнання  ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже відсутнє підтвердження добровільності його дій. Просила виправдати обвинуваченого.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Крім того, суд також бере до уваги загальновідому інформацію, що в Україні з 24.02.2022 року і по даний час діє воєнний стан.
		Винуватість обвинуваченого  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посадив незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду наступними доказами в кримінальному провадженні, які суд вважаєналежними та допустимими, зокрема:
		- паспортом громадянина України серії  НОМЕР_1 , виданим 04 липня 2001 року Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким підтверджено належність обвинуваченого до громадянства України;
		- протоколамиогляду №1від 11.05.2023року,№2від 11.05.2023року,№3від 16.05.2023року,№4від 16.05.2023року та№5від 18.05.2023року з оптичним носіями інформації  SD-R дисками з файлами на яких збережено публікації, якими встановлено, що об`єктом є публікація яка розміщена в соціальній мережі Однокласники за посилання (https://ok.ru/melovskiyrayon) «АдминистрацияМеловскогорайоналнр», за участі ОСОБА_7 , який зазначений як виконуючий обов`язки начальника у незаконному правоохоронному органі  т.зв. Міловському районному відділі внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки, який промовляє вітальну промову, отримує подяку від голови незаконно створеного органу - адміністрації Меловського району, отримує вітальні слова за становлення т. зв. відділу поліції и також оглянуто документ на 41 аркуші, який починається словами «ЛУГАНСКАЯ НАРОДНАЯ РЕСПУБЛИКА ЗАКОН О полиции. Настоящий Закон определяетправовые и организационныеосновыдеятельностиполициилуганскойНароднойРеспублики...» (а.с.49-58, 59-67, 68-77, 78-86том 2);
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.08.2023 року, за якими свідок ОСОБА_9 , на фотознімку №3 впізнав особу як ОСОБА_7 як начальника Міловського ВП ЛНР, що підтвердив в судовому засіданні (а.с.123-126 том 2);
		- протоколом огляду № 6 від 23.01.2024 року публікації у месенджері «Telegram»з назвою: «работникимеловскойпрокуратуры почтили пам`ять погибших в годыВеликойОтечественнойвойны», де встановлено, що зображений на фото3,4,6,7,8 чоловік є ОСОБА_7 - в.о. начальника Міловського районного відділу внутрішніх справ (а.с.67-78 том 2);
		- протоколом огляду № 7 від 23.01.2024 року публікації у месенджері «Telegram» з назвою: «МВД ЛНР организовалонесениеслужбы в Меловском и Троицкомрайонах», де встановлено, що зображений на фото чоловік є ОСОБА_7 в.о. начальника Міловського районного відділу внутрішніх справ (а.с.79-88 том 3).
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що до 2014 року він працював в поліції в м.Луганськ. ОСОБА_7 був його колегою та вони спілкувались. У 2023 році в Інтернеті він побачив пост силових структур лнр в Інтернеті, де ОСОБА_7 вітав як керівник поліції, пенсіонерів у Міловському районі. Під час допиту впізнав ОСОБА_7 , він був в камуфляжній формі. ОСОБА_7 має вищу освіту, характеризував обвинуваченого як підлабузника, жорстокий, зрадливий, який завжди вислужувався перед керівництвом. Свідок зазначив, що має багато знайомих, які виїхали з окупованої території, але 60% залишилися на тій стороні, факти примушування йому не відомі. 
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що до 2014 року він працював у карному розшуку,  ОСОБА_7 був черговим, під час чергування проводив інструктаж, видавав зброю. Вони спілкувались тільки по роботі. ОСОБА_7 після 2014 року залишився на окупованій території. У 2023 році в месенджері «Telegram» побачив новини з Міловського району, де ОСОБА_7 був призначений керівником Міловського ВП лнр. Він був у камуфляжному одязі з певними шевронами лнр. Під час допиту впізнав ОСОБА_12 на відео, останній сидів за столом у камуфляжній формі з символікою ЛНР.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що ОСОБА_7 був співробітником чергової частини. На відео з соціальної мережі ЛНР він впізнав ОСОБА_12 , який вітав співробітників силової структури ЛНР, останній був в камуфляжній формі з символікою ЛНР. До 2010 року свідок працював на посаді старшого слідчого та спілкувався з ОСОБА_7 по роботі. Влітку 2014 року свідок виїхав з окупованої території, а в квітні 2022 року виїхав з Луганської області, оскільки бажав виїхати. Характеризував ОСОБА_7 як не дуже гарну людину.
		Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7ст.111-1 КК України, інші матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та покази свідків у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимогст.94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,надані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_7 у  добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, кваліфікуючи її дії за ч.7 ст.111-1 КК України.
		Надаючи оцінку наведеним доказам у сукупності, суд вважає їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконномуправоохоронному органі,створеному натимчасово окупованійтериторії та не знаходить підстав для сумнівів у їх належності та допустимості.
		Що стосується доводів захисту про те, що існує ймовірність вчинення обвинуваченим цих дій під впливом обставин, що виключають добровільність, то вони не заслуговують на увагу.
		Зокрема, суд звертає увагу на положенняст.22 КПК України, згідно з якими кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		З матеріалівпровадження вбачається,що обвинуваченийповідомлявся судомпро розглядпровадження успосіб,передбачений кримінальнимпроцесуальним законом, а під час судового розгляду був присутній його захисник.
		Незважаючи на вказані обставини, стороною захисту жодних доказів на підтвердження можливого впливу на обвинуваченого окупаційною владою надано не було.
		З урахуванням наведеного та враховуючи, що суд не уповноважений на здійснення перевірки обставин, про які не повідомляла сторона захисту, наведені доводи суд розцінює виключно як спосіб захисту.
		Також суд приймає до уваги, що співпраця ОСОБА_7 із окупаційною владою мала довготриваючий характер та останній, за наявності такого бажання, міг би знайти можливість припинити її, покинути окуповану територію Луганської області тощо, втім ним не скористався до даного часу.
		Крім того, ОСОБА_7 не тільки зайняв керівну посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, але й брав участь у заходах за участю засобів масової інформації рф, що також спростовує вимушеність його дій.
		Згідно із показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, вони та знайомі їм особи мали можливість покинути окуповану територію та будь-яка особа, яка не виявила бажання зайняти посаду при окупаційній владі, не була до цього примушена. Відсутні підстави ґрунтовно припускати, що саме у ОСОБА_7 окупаційна силова структура була зацікавлена достатньою мірою для того, аби примушувати його зайняти керівну посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
		Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що жодний із досліджених судом доказів та жодна з обставин, які ним підтверджуються, не вказує на те, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване діяння не добровільно. Доводи захисника про зворотне зводяться до міркувань загального характеру та висловлення припущень.
		При цьому суд вважає доведеним фактом зайняття ОСОБА_7 саме посади виконуючого обов`язки начальника в незаконному правоохоронному органі т. зв. Міловському районному відділі внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки («Меловскомрайонномотделевнутреннихделминистерствавнутреннихделлуганскойнароднойреспублики» - мовою оригіналу), що діє на території Міловської територіальної громади Старобільського району Луганської області.
		Виходячи з зазначеного, судом поза розумним сумнівом, достовірно встановлено, що ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади,в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст.111-1 КК України.
		При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення і дані про особу винного, який раніше не судимий.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_7 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого  ОСОБА_7 , суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п. 11 ч. 1ст. 67 КК України.
		Відповідно до вимог ч.2ст.65КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Згідно ч. 2ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, тому суд, враховуючи особу обвинуваченого, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, його тяжкість, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність пом`якшуючих покарання обставин, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч.7ст.111-1КК України у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових і правоохоронних органах та займатися юридичною, професійною діяльність, пов`язаною з наданням публічних послуг строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацієюусього належногойому направі приватноївласності майна. За глибоким переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
		Відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Також, з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 не вбачає підстав для застосування положеньст.69 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Даних щодо наявності процесуальних витрат чи речових доказів у даному кримінальному провадженні прокурором не надано.
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Керуючись ст.368,370,374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ Луганської області, громадянина України, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК Українита призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових і правоохоронних органах та займатися юридичною, професійною діяльність, пов`язаною з наданням публічних послуг строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ Луганської області, рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових і правоохоронних органах та займатися юридичною, професійною діяльність, пов`язаною з наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннямистатті 297-5КПК Українита на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		 Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...