Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/3731/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано судом: 09.07.2025. Зареєстровано: 10.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/0158/49/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024035590000230

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/3731/24
		Провадження № 1-кп/0158/49/25 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 липня 2025 року м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисників обвинувачених  адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинувачених  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12024035590000230 від 07.09.2024 року за обвинуваченням:
		- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ківерці, Ківерцівського району Волинської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України;
		- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ківерці, Ківерцівського району Волинської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України раніше несудимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 263 КК України,-
		 
		 в с т а н о в и в:
		 
		06 вересня 2024р. близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_7 , у групі осіб з ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, не будучи обізнаним про наявність у ОСОБА_6 кастета, перебуваючи в громадському місці на території залізничного вокзалу м. Ківерці, по вулиці Соборності, 1, Луцького району Волинської області, де у них раптово виник умисел на вчинення хуліганських дій, грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення спокійних умов суспільно-корисної діяльності та побуту людей, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням фізичного насильства, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві та самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам і суспільству, використовуючи конфлікт, який безпричинно раптово виник між ОСОБА_6 та працівниками - машиністами локомотивного депо «Ковель» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як нікчемний привід для вчинення злочину, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в ділянку ока, який не втримавши рівноваги впав на землю, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді садна на задній поверхні лівого плеча в нижній третині, синця навколо правого ока, рани на нижній повіці правого ока та в правій надбрівній ділянці. В подальшому ОСОБА_7 відштовхнув руками в грудну клітку ОСОБА_10 від чого той впав на землю, отримавши тілесні ушкодження у вигляді садна на задній поверхні лівого ліктьового суглобу. В цей час ОСОБА_6 із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень  кастету, наніс ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки, в ділянку щелепи з лівого боку, який не втримавши рівноваги впав на землю, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження у вигляді синця та садна в ділянці лівої щоки, садна на задній поверхні плечового суглобу, на тильній поверхні правої кисті та на передній поверхні правого колінного суглобу. Після того ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_10 , який лежав на землі, закривши обличчя руками та наніс йому один ковзний удар в область ділянки лівої щоки, внаслідок чого ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді слабковиражених дрібних саден в лівій виличній ділянці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В подальшому ОСОБА_6 не припиняючи своїх протиправних дій, підійшов до залізничної колії, підняв із землі каміння, після чого кинув його вбік вхідних дверей чергової частини приміщення залізничної станції та розбив ним скло вхідних дверей, тим самим заподіявши матеріальних збитків локомотивному депо «Ковель» на загальну суму 2500 грн. В результаті вказаних хуліганських дій локомотив М62-1397, який прибув на станцію «Ківерці» 06.09.2024 о 16 год. 15 хв. та мав відправитися 06.09.2024 о 21 год. 30 хв., фактично відправився 07.09.2024 о 02 год. 28 хв., тим самим затримався на 4 години 58 хвилин.
		Крім того, ОСОБА_6 , при невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно придбав кастет, після чого, діючи з прямим умислом, без передбаченого законом дозволу та в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, зберігаючи при собі, 06.09.2024р. близько 21 години 30 хвилин, переніс його на територію залізничного вокзалу м. Ківерці, по вулиці Соборності, 1, Луцького району, Волинської області.
		В подальшому, ОСОБА_6 , зберігаючи при собі, переніс вказаний кастет до приміщення будинку АДРЕСА_2 , який був вилучений працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку 07.11.2024р.
		Згідно висновку судової експертизи зброї №СЕ19/103-24/14882-ХЗ від 14.11.2024р., наданий на дослідження кастет, який був вилучений в ході проведення санкціонованого обшуку, за адресою: АДРЕСА_2 є контактною холодною зброєю, ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України визнав в повному об`ємі та показав суду, що 06 вересня 2024р. близько 21 год. 30 хв. він разом із ОСОБА_6 та іншими особами перебували на території залізничного вокзалу м. Ківерці, по вулиці Соборності, 1, Луцького району Волинської області де в ОСОБА_6 безпричинно з незнайомими їм особами, які перебували на пероні виник словесний конфлікт, вході якого ОСОБА_6 розпочав бійку в яку втрутився він, маючи намір її припинити, однак, під час бійки наніс один удар рукою в обличчя на той час невідомому йому чоловіку, яким виявився машиніст локомотивного депо ОСОБА_9 та відштовхнув руками в грудну клітку ОСОБА_10 , від чого той впав на землю. Усвідомлює, що перебуваючи в громадському місці вчинив хуліганські дії відносно потерпілих. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
		Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні показав суду, що свою вину з приводу пред`явленого йому обвинувачення визнав в повному об`ємі та показав суду, що у вечірній час 06 вересня 2024р. близько 21 год. 30 хв. він знаходився в компанії своїх знайомих та перебував на пероні залізничного вокзалу станції «Ківерці». На пероні стояло кілька чоловіків, як йому стало пізніше відомо, що це були машиністи потяга, які чекали на свою зміну. Він перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому став безпричинно чіплятись до вказаних осіб, яких раніше не знав, виражався нецензурною лайкою. Одному з потерпілих, а саме ОСОБА_8 наніс один удар правою рукою у ділянку щелепи, після чого той впав за землю. Тоді наніс один удар рукою в обличчя потерпілому ОСОБА_10 , який лежав на землі. Не заперечив факту вчинення хуліганських дій відносно потерпілих із застосуванням кастету. Даний кастет належить йому і він його зберігав у себе вдома по місцю свого проживання на той час  АДРЕСА_2 , який у нього був вилучений працівниками поліції під час обшуку. Під час даних хуліганських дій, в подальшому, він підняв із землі біля колій камінь, який кинув у вхідні металопластикові двері приміщення залізничної станції, розбивши скло. Збитки за пошкодження дверей відшкодував. Причиною виникнення даного конфлікту вважає перебування його у стані алкогольного сп`яніння. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати та не позбавляти волі так як він є учасником бойових дій.
		Крім визнавальних показань обвинувачених ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 263 КК України, їх вина в повному об`ємі доведена показаннями потерпілих, свідків та іншими зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, допитаний в судовому засіданні 29.01.2025р. потерпілий ОСОБА_10 показав суду, що 06 вересня 2024р. приблизно о 21 год. 30 хв. він із своїми колегами  машиністами локомотивного депо «Ковель» приїхали на зміну в м. Ківерці та стояли на пероні вокзалу. В цей час до них підійшов незнайомий їм раніше чоловік, як пізніше з`ясувалось ОСОБА_6 і почав безпричинно чіплятись, виражався нецензурними словами, був у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_8 зробив йому зауваження та попросив його відійти та припинити хуліганські дії. Після чого ОСОБА_6 витягнув руку з кишені верхнього одягу, якою наніс один удар в ділянку обличчя ОСОБА_8 , від чого той впав на землю. В той час коли він намагався припинити бійку, його ззаду, як згодом з`ясувалось, схопив ОСОБА_7 і повалив на землю, після чого ОСОБА_6 наніс йому один удар в ділянку обличчя. В подальшому їх розборонив його колега ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_6 підійшов до колії, підняв із землі камінь та кидав ним у вхідні двері чергового у приміщенні залізничного вокзалу. Коли він забіг в приміщення вокзалу побачив, що в машиніста ОСОБА_12 розсічена брова та йому потрібна була медична допомога. В подальшому потерпілий ОСОБА_10 подав до суду письмову заяву про розгляд даного кримінального провадження у його відсутності, будь-яких претензій як морального так і матеріального характеру до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не має, просить суворо не карати останніх.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні 29.01.2025р. дав аналогічні показання та доповнив, що після нанесення йому удару в ділянку щелепи ОСОБА_6 він втратив свідомість, однак, чи він удару, чи від того, що впав на землю, не пам`ятає. Зауважив, що перед тим, як він втратив свідомість він бачив як ОСОБА_6 запхнув руку до своєї кишені та дістав металевий предмет  кастет. В подальшому потерпілий ОСОБА_8 подав до суду письмову заяву про розгляд даного кримінального провадження у його відсутності, будь-яких претензій як морального так і матеріального характеру до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не має, просить суворо не карати останніх.
		Аналогічні показання, в судовому засіданні 29.01.2025р. дав потерпілий ОСОБА_9 та доповнив, що він бачив як ОСОБА_6 підійшовши до них, а саме до ОСОБА_8 , вийнявши руку із кишені наніс йому один удар металевим предметом, яким був кастет в ділянку обличчя. ОСОБА_11 та ОСОБА_10 почали ОСОБА_8 піднімати з землі в той час йому також хтось наніс удар в обличчя в результаті чого він змушений був звертатись до медичного закладу для надання медичної допомоги. В подальшому потерпілий ОСОБА_9 05.06.2025р. подав до суду письмову заяву про розгляд даного кримінального провадження у його відсутності, щодо обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покладається на розсуд суду.
		Свідок ОСОБА_13 показав суду, що в один із днів у вересні 2024р., точної дати не пам`ятає, близько 21 год. 30 хв., машиністи локомотивного депо «Ковель» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які перебували на пероні та здавали зміну, повідомили начальнику станції про те, що невідомі особи на території залізничного вокзалу, безпричинно вчинили бійку та хуліганські дії, побили скло вхідних металопластикових дверей, що ведуть у приміщення станції. Матеріальні збитки за пошкоджене скло відшкодовані.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала суду, що в один із днів на початку вересня 2024р. вона перебувала на добовому чергуванні на залізничній станції м. Ківерці. Орієнтовно о 21 год. 30 хв. вона бачила, як на пероні, неподалік локомотиву перебували працівники  машиністи, які закінчили зміну та стояли розмовляли. В подальшому до її робочого місця підійшли два машиністи, які були з явними тілесними ушкодженнями та повідомили, що відбулась бійка, яку безпричинно розпочав невідомий їм чоловік, який перебував на пероні. В той час на пероні вокзалу перебувало багато інших невідомих їй людей. Крім того показала, що в той самий час, невідома їй особа камінням пошкодила скло вхідних металопластикових дверей, після чого вона зателефонувала в поліцію.
		Свідок ОСОБА_15 показав суду, що 06 вересня 2024р. приблизно о 21 год. 30 хв. йому зателефонувала працівник вокзалу  ОСОБА_14 та повідомила про пошкодження майна залізничного вокзалу, а саме вхідних дверей. Приїхавши на місце події, він побачив розбите скло вхідних металопластикових дверей, а також 4-х працівників  машиністів, двоє з яких мали тілесні ушкодження, в одного розсічення брови, в іншого  синці на обличчі, після чого було викликано швидку медичну допомогу. На місці події вже були працівники поліції. Обвинувачений ОСОБА_6 повністю відшкодував завдані його діями збитки.
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали суду, що 06 вересня 2024р. приблизно о 21 год. 30 хв. вони перебували у сквері поруч із приміщенням залізничного вокзалу м. Ківерці та бачили на пероні компанію молодих людей. З вказаної компанії до машиністів, які перебували біля локомотиву підійшов один хлопець, а за ним відразу й інший, один з яких вигукував провокативні вислови, а в подальшому, підійшовши до них розпочав бійку, нанісши удар одному із машиністів, після чого в бійку вступив й інший хлопець, який також одному із машиністів наніс удар. Особа, яка розпочала бійку на їх прохання припинити хуліганські пояснив, що він проживає поруч з залізничним вокзалом та його звати ОСОБА_18 . В подальшому з приміщення вокзалу вийшла працівник вокзалу, яка повідомила, що викликала поліцію.
		Крім показань потерпілого, свідків, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 263 КК України також стверджується письмовими доказами наданими стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні, а саме:
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію гр. ОСОБА_10 від 06.09.2024р. (т. 2 а.с. 143);
		- рапортом ст. інспектора  чергового ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_19 , зареєстрованим в журналі ІТС ІПНП (журнал ЄО) 06.09.2024р. за №6936 (т.2 а.с. 148);
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024035590000230 від 07.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України за заявою потерпілого ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 3);
		- висновком судово медичної експертизи №607 від 09.09.2024р., згідно якого, отримані потерпілим ОСОБА_10 , під час події, що мала місце 06.09.2024р. тілесні ушкодження у вигляді слабковиражених дрібних саден в лівій виличній ділянці, садно на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 6);
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію гр. ОСОБА_8 від 06.09.2024р. (т.2 а.с. 144);
		- рапортом ст. інспектора  чергового ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_20 , зареєстрованим в журналі ІТС ІПНП (журнал ЄО) 06.09.2024р. за №6953 (т. 2 а.с. 147);
		- протоколами проведення слідчого експерименту з фототаблицями до них з участю потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 07.09.2024р., від 11.09.2024р. де останні розповіли та показали на місці, яким чином, при яких обставинах їм було заподіяно тілесні ушкодження під час вчинення хуліганських дій (т.2 а.с. 10-13, 29-32, 71-77);
		- висновком судово  медичної експертизи №605 від 09.09.2024р., згідно якого, отримані потерпілим ОСОБА_8 , під час події, що мала місце 06.09.2024р. тілесні ушкодження у вигляді синця та садна в ділянці лівої щоки, садна на задній поверхні правого плечового суглобу, на тильній поверхні правої кисті та на передні поверхні правого колінного суглобу відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 23);
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію гр. ОСОБА_9 від 06.09.2024р. (т. 2 а.с. 145);
		- рапортом ст. інспектора  чергового ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_20 , зареєстрованим в журналі ІТС ІПНП (журнал ЄО) 06.09.2024р. за №6954 (т. 2 а.с. 146);
		- протоколом огляду місця події від 06.09.2024р.  приміщення та прилеглої території залізничного вокзалу за адресою: м. Ківерці, вул. Соборності, 1, Луцького району Волинської області, де ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були вчинені хуліганські дії (т. 2 а.с. 27-28);
		- протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицями до нього від 11.09.2024р. за участю потерпілого ОСОБА_9 , де останній розповів та показав на місці, яким чином, при яких обставинах йому було заподіяно тілесні ушкодження під час вчинення хуліганських дій (т.2 а.с. 71-74);
		- протоколами пред`явлення особи для впізнання з фотознімками від 10.10.2024р., де потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказали на осіб причетних до скоєння вказаних кримінальних правопорушень (т. 2 а.с. 45-68);
		- висновком судово медичної експертизи №606 від 09.09.2024р., згідно якого, отримані потерпілим ОСОБА_9 , під час події, що мала місце 06.09.2024р. тілесні ушкодження у вигляді садна на задній поверхні лівого плеча в нижній третині, синець навколо правого ока, рани на нижній повіці правого ока та в правій надбрівній ділянці, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 78);
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024030590001152 від 08.11.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (т. 2 а.с. 80);
		- ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.10.2024р. (судова справа №158/3292/24, провадження №1-кс/0158/1280/24) про надання дозволу на проведення обшуку в житлі та іншому володінні (підсобних, нежитлових, підвальних приміщеннях) розташованих за адресою: АДРЕСА_2 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 79);
		- постановою ст. слідчого ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_21 від 08.11.2024р. про визнання речей та предметів речовими доказами у кримінальному провадженні №12024035590000230 де кастет визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 85);
		- протоколами пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 02.12.2024р. де потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 впізнали кастет, яким було їм нанесено тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 88-93); 
		- висновком судової експертизи зброї №СЕ-19/103-24/14882-ХЗ від 14.11.2024р., згідно якого наданий на дослідження кастет є контактною холодною зброєю, ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом (т.2 а.с. 95-97);
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024030590001231 від 04.12.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України (т. 2 а.с. 99);
		- постановою начальника Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 від 04.12.2024р. про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження, а саме кримінального провадження №12024030590001231 від 04.12.2024 року з кримінальним провадження №12024035590000230 (т. 2 а.с. 102);
		- протоколом проведення слідчого експерименту з додатком до нього  відеозаписом проведення даної слідчої дії на DVD диску з участю ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 103-105);
		- протоколом проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.10.2024р. (судова справа №158/3292/24, провадження №1-кс/0158/1280/24) за адресою: АДРЕСА_2 за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 з додатком до нього  відеозаписом проведення даної слідчої дії на DVD диску, де за місцем проживання ОСОБА_6 було виявлено та вилучено кастет, який він застосував під час вчинення хуліганських дій 06.09.2024р. біля приміщення залізничного вокзалу в м. Ківерці, вул. Соборності, 1, Луцького району Волинської області (т.2 а.с. 106-110).
		Оцінюючи показання потерпілого, свідка, кожного окремо та в сукупності суд вважає, що їх показання, які приймаються судом до уваги, за своїм змістом істинні, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами. Підстав у потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні обмовляти обвинувачених, судом не встановлено.
		Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відпвідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Аналізуючи вищезазначені докази відповідно до ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що вказані докази є належними, допустимими, достовірними такими, що перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не є суперечливими.
		Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Зібрані у даному кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні докази є послідовними, в деталях узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, тому суд приймає їх до уваги та вважає такими, що повністю доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні хуліганства, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та обвинуваченого ОСОБА_6 у хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, із застосуванням холодної зброї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а також у носінні кастета без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
		Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2004 року «Про практику призначеннями судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Згідно з п. 3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).
		Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, за ч. 2 ст. 263 КК України відноситься до нетяжких злочинів, за ч. 4 ст. 296 КК України  до тяжких злочинів, характеризуючі дані на особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, працездатним, однак не працевлаштований, в останнього відсутні міцні соціальні зв`язки, відсутнє постійне джерело заробітку та доходу, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хоча згідно ст. 89 КК України рахується несудимим, проте належних висновків не зробив; з 25.08.2022р. по 20.09.2022р. перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричному відділенні КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради з діагнозом «розлад адаптації у вигляді емоційно-вольової реакції, стан компенсації». Проте, допитаний в судовому засіданні судово-психіатричний експерт ОСОБА_22 пояснив суду, що дана особа не потребує за своїм психічним станом проведення судово  психіатричної експертизи і може повністю усвідомлювати свої дії і керувати ними. Згідно досудової доповіді Луцького РВ №2 Філії ДУ «Центр пробації», виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 не можливе без ізоляції від суспільства, оскільки є висока ймовірність вчинення повторного правопорушення (т. 1 а.с. 158-159). Також суд враховує поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, який свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 263 КК України визнав в повному об`ємі, просив суворо не карати та не позбавляти волі, збитки завдані його протиправними діями відшкодував, позицію потерпілих у даному кримінальному провадженні. Посилання сторони захисту  адвоката ОСОБА_4 на наявність підстав для застосування його підзахисному ОСОБА_6 ст. ст. 75-76 КК України, а також те, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій, має незадовільний стан здоров`я суд не бере до уваги, оскільки даних доказів суду не надано.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, при цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		Обставин що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
		До обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, обставини, що обтяжують покарання, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції статтей закону, за якими він притягується до кримінальної відповідальності із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.
		На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначення більш м`якого покарання створить у обвинуваченого відчуття безкарності і може негативно позначитися на інтересах потерпілих.
		У будь-якому разі призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, наслідкам, що наступили в результаті злочинних дій, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його посткримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного.
		Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд зазначає наступне.
		При кваліфікації дій обвинуваченого суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно досудової доповіді Луцького РВ №2 Філії ДУ «Центр пробації», виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, оскільки ОСОБА_7 має середній рівень ймовірності вчинення повторного правопорушення. Крім того суд враховує те, що ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України визнав в повному об`ємі, щиро розкаявся, просив суворо не карати, позицію потерпілих у даному кримінальному провадженні, які не наполягають на суворій мірі покарання обвинуваченого ОСОБА_7 та претензій як морального так і матеріального характеру до останнього не мають. В ході судового розгляду даного кримінального провадження також встановлено, що ОСОБА_7 не був ініціатором інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Обставини, які згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення злочину особою вперше, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілим у даному кримінальному провадженні.
		Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к).
		Обвинувачений ОСОБА_7 висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
		Крім того, за частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […]призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить пункт 3 частини першої статті 65 Кодексу, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […](абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
		З огляду на наведене Конституційний Суд України в рішенні від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_5 з врахуванням всіх обставин справи, даних про особу його підзахисного, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин просив призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та призначити інше більш м`яке покарання не зазначене в санкції ч. 2 ст. 296 КК України у виді штрафу.
		Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 07.06.2023р. (справа №760/10355/22, провадження №51-1828км23).
		Суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України вважає за можливе призначити ОСОБА_7 більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 296 КК України, у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.
		Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Процесуальні витрати по справі за проведення судової експертизи зброї №СЕ-19/103-24/14882-ХЗ від 14.11.2024р. в сумі 2387 грн. 70 коп., які підтверджено документально, згідно ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 в дохід держави.
		Цивільний позов не заявлений.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 листопада 2024р. обвинуваченому ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці  по 15 січня 2025р. включно.
		Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 січня 2025р. щодо ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 10.03.2025 року включно, який ухвалами Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.03.2025р., 29.04.2025р. та 17.06.2025р. продовжено до 15 серпня 2025 року включно.
		На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, період перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом слід зарахувати у строк покарання з розрахунку 3 дні цілодобового домашнього арешту відповідають 1 дню позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання  10.01.2025р.
		До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_6 слід залишити  тримання під вартою.
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		 У Х В А Л И В:
		 
		Визнати винним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, призначивши покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.
		Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 263 КК України та призначити покарання:
		- за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк  3 (три) роки;
		- за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк  1 (один) рік;
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		На підставі ч. 7 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_6 зарахувати у строк покарання період його перебування під дією запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, починаючи з 15 листопада 2024 року по 09 січня 2025 року включно, у співвідношенні  три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити  тримання під вартою.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання  10 січня 2025 року.
		Судові витрати по справі за проведення судової експертизи зброї в сумі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 коп. стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
		Речовий доказ: кастет, який поміщено до спеціального пакету експертної служби №5630741 та переданий в камеру зберігання речових доказів ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області за адресою: Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Залізнична, 52  знищити.
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області, а для обвинуваченого, який утримується під вартою в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку суду після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя Ківерцівського районного суду
		Волинської області ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...