Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/5339/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.
Надіслано судом: 09.07.2025. Зареєстровано: 10.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/751/275/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025270340001485

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №751/5339/25
		Провадження №1-кп/751/275/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 липня 2025 року місто Чернігів
		 
		Новозаводський районний суд міста Чернігова
		у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
		№ 12025270340001485 від 19 травня 2025 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, працюючого кур`єром в службі доставки «Glovo», неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		19 травня 2025 року приблизно об 11 годині 30 хвилин офіцер мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , перебуваючи в складі групи оповіщення № 5, утвореної наказом начальника ТЦК та СП № 141 від 18 травня 2025 року на підставі спільного наказу керівників ІНФОРМАЦІЯ_3 та Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області № 69АГ від 26 квітня
		2024 року «Про організацію і взаємодію та проведення розшуку громадян України, які ухиляються від призову на військову службу за мобілізацією», здійснив виїзд на АДРЕСА_2 для проведення заходів щодо оповіщення громадян.
		Того ж дня, приблизно об 11 годині 50 хвилин ОСОБА_4 , будучи службовою особою, наділеною спеціальними повноваженнями щодо проведення перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років та вручення повістки військовозобов`язаним, поблизу супермаркету «АТБ» за адресою: м. Чернігів, вул. Чорновола, буд. 11-А, будучи одягненим у формений одяг Збройних Сил України, діючи на підставі ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 49 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, висловив законну вимогу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо надання військово-облікового документа. ОСОБА_5 , не маючи при собі військово-облікового документу, на підтвердження власної особи надав свої персональні дані з використанням застосунку «Дія», встановленому на власному мобільному телефоні, на огляд ОСОБА_4 .
		У ході перевірки відомостей, наданих ОСОБА_5 , за допомогою інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ ІПНП «Цунамі», було встановлено, що останній перебуває на обліку, як особа, яка ухиляється від проходження військової служби та перебуває в розшуку, у зв`язку із чим його необхідно доставити до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення на підставі ст. 259 КУПАП, про що було повідомлено ОСОБА_5 .
		Від виконання зазначеної вимоги ОСОБА_5 відмовився та, знаходячись у транспортному засобі марки «Honda Civic» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , зачинив водійські двері та, достовірно знаючи, що позаду транспортного засобу знаходиться військовослужбовець, що здійснює функції представника влади та уповноважений на перевірку військово-облікових документів в осіб чоловічої статті віком від 18 до 60 років, усвідомлюючи, що останній перебуває при виконанні службових обов`язків, діючи умисно, з метою припинення службової діяльності працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 і уникнення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, розпочав рух автомобіля, внаслідок чого здійснив удар багажною частиною транспортного засобу в область правого стегна ОСОБА_4 та наїзд лівим правим колесом автомобіля на ліву стопу ОСОБА_4 , чим відповідно до висновку судово-медичного експерта від 11 червня 2025 року № 298 заподіяв тілесні ушкодження у вигляді синця із забоєм м?яких тканин лівої ступні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що 19 травня 2025 року приблизно об 11 годині 30 хвилин він повертався додому з тренування на автомобілі марки «Honda Civic» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яким він користується і який належить його знайомій. В автомобілі разом з ним був також його брат ОСОБА_7 . По дорозі заїхали в магазин «АТБ» за адресою: м. Чернігів, вул. Чорновола, буд. 11-А. Брат пішов до магазину, а він повернувся за гаманцем до автомобіля. У цей час до нього підійшли двоє чоловіків у військовій формі і попросили надати документи для перевірки, що він і зробив. У подальшому підійшов також поліцейський, який перевіривши його дані по базі, повідомив, що він перебуває у розшуку як ухилянт. В цей час повернувся з магазину брат та попросив військових надати їх документи, що останні і зробили. Це були працівники ТЦК. У подальшому почався словесний конфлікт, в ході якого він вимагав, щоб його відпустити або скласти протокол про затримання. У цей час він сів до автомобіля і двері зачинилися. Він вирішив поїхати та почав рух, при цьому не впевнився, щоб працівник ТЦК, який стояв позаду автомобіля, відійшов на безпечну відстань.
		Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у межах пред`явленого йому обвинувачення за ч. 2 ст. 350 КК України. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 , які виразились в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження службовій особі, у зв`язку з її службової діяльністю, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 350 КК України.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, яке відповідно до
		ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, неодружений, працює кур`єром в службі доставки «Glovo», на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.
		Суд також враховує позицію потерпілого ОСОБА_4 , який відмовився подавати цивільний позов та просив суд не позбавляти ОСОБА_5 волі. 
		Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		У судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було. Разом з тим, суд враховує факт слати ОСОБА_5 на підтримку Збройних Сил України 20000 гривень, на підтвердження чого в судовому засіданні стороною захисту були надані копії квитанцій від 08 липня
		2025 року.
		Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
		Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав про те, що на досудовому розслідуванні він детально розповів про вчинене ним кримінальне правопорушення. Сторона обвинувачення підтвердила, що ОСОБА_5 на досудовому розслідуванні співпрацював зі слідством, зокрема під час проведення слідчого експерименту детально розповів та продемонстрував обставини вчинення ним кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим службового обов`язку.
		За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення ОСОБА_5 покарання в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 350 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		Підстав для призначення ОСОБА_5 більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 350 КК України, у тому числі у виді штрафу, про призначення якого просила сторона захисту під час судових дебатів, суд не вбачає. 
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання  конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом зправ людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
		Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_5 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, під час досудового розслідування детально повідомляв органу досудового розслідування про обставини вчинення кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, займається суспільно корисною працею, його молодий вік, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
		Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчинених кримінальних правопорушень і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту за місцем проживання у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня до набрання вироку законної сили залишити без змін. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 350 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382,392-395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 350 КК України, та призначитийому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
		На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: 
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу зпитань пробації;
		- повідомляти уповноваженийорган зпитань пробації про змінумісця проживання, роботи або навчання; 
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту за місцем проживання у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня до набрання вироку законної сили залишити без змін.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 травня 2025 року, на речовий доказ у кримінальному провадженні  автомобіль марки «Honda Civic» з державним номерним знаком НОМЕР_1 та повернути його власниці ОСОБА_8 або користувачу ОСОБА_5 .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...