Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/23718/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано судом: 09.07.2025. Зареєстровано: 10.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 11-кп/801/794/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022020000000063

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/23718/22 
		Провадження №11-кп/801/794/2025 
		Категорія: 
		Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 липня 2025 року   м. Вінниця
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
		 
		головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участюсекретаря судовогозасідання  ОСОБА_5 , 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2022 року № 22022020000000063, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2024 року по обвинуваченню
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Донське Приморського краю Калінінградської області російської федерації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 4362, ч. 3 ст. 4362 КК України,
		у с т а н о в и в :
		Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини
		Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 4362, ч. 3 ст. 4362 КК України та призначено покарання:
		за ч. 2 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік без конфіскації майна;
		за ч. 3 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки та покладено на неї обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		Ухвалено іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
		За обставин встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона маючи проросійськи налаштовану позицію, яка випливала з розміщеного, вподобаного та поширеного нею в період з 12 по 24 квітня 2022 року у всесвітній мережі «Інтернет» інформаційного контенту зазначеної спрямованості, вчиняла дії з поширення матеріалів антиукраїнського характеру, у тому числі таких, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
		Перебуваючи у своєму помешканні за адресою: АДРЕСА_1 , точний час у ході досудового розслідування не встановлено, використовуючи для ідентифікації користувача власний абонентський номер оператора мобільного зв`язку, ОСОБА_7 створила особисту сторінку в соціальній мережі «Одноклассники» під іменем « ОСОБА_9 », яку використовувала з особистою, у тому числі протиправною метою, також використовуючи при цьому власний смартфон з установленим додатком під назвою «Ок», що забезпечувало доступ до зазначеної соціальної мережі.
		При цьому ОСОБА_7 , достовірно знаючи про блокування доступу до російської соціальної мережі «Одноклассники», використовуючи спеціалізовані програми для обходу блокування  VPN, умисно, цілеспрямовано, переслідуючи антиукраїнські ідеологічні мотиви, достовірно знаючи про публічно комунікативний характер соціальної мережі щодо можливості поширення інформації через всесвітню мережу «Інтернет» серед невизначеного кола осіб, на постійній основі використовувала власну сторінку у соціальній мережі «Одноклассники», у тому числі з метою вчинення злочину.
		Так, ОСОБА_7 , маючи проросійську позицію, порушуючи вимоги Закону України № 2110-ІХ від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», перебуваючи у своєму помешканні, умисно, за указаних неправомірних мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацїї осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, підтримала проросійські наративи щодо збройного конфлікту на території України шляхом поширення відповідних публікацій та фотоматеріалів серед невизначеного кола осіб - користувачів соціальної мережі «Одноклассники» за таких обставин.
		Зокрема, 12 квітня 2020 року ОСОБА_7 , використовуючи власний мобільний телефон та обліковий запис у соціальній мережі «Одноклассники», здійснила вхід на власну сторінку у цій мережі, власноручно опублікувала й поділилася темою, а саме спільнотою проросійської спрямованості під назвою «АНТИХУНТА (от ЮГО-ВОСТОКА до МАЛОРОССЫ)».
		Водночас, указана публікація, опублікована і поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені користувача « ОСОБА_9 », отримала в ході ознайомлення з нею невизначеного кола осіб, у тому числі за сприяння ОСОБА_7 , вподобання - відмітки «Класс!», тим самим поширюючись далі, а також коментарі та відмітки «Поделиться».
		Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 21 вересня 2022 року № 441/1 у матеріалі (публікації), поширеній ОСОБА_7 , містяться глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році.
		Разом з тим, указаний матеріал (публікація), розміщений ОСОБА_7 на своїй особистій інтернет-сторінці облікового запису в соціально орієнтованій мережі «Однокласники» на її особистій сторінці в мережі «Інтернет», а отже є публічно поширеним.
		Надалі ОСОБА_7 , діючи повторно, з використанням власного мобільного телефону та облікового запису в соціальній мережі «Одноклассники», здійснила вхід на власну сторінку в цій мережі, відшукала у спільнотах проросійської спрямованості, у тому числі під назвами, мовою оригінала: «Мы за ОСОБА_10 », «*В ПУТИН СИЛЬНЕЙШИЙ ПОЛИТИК МИРА* ФСБ РОСИИ*», «РОССИЯ-РОДИНА МОЯ», «ИСТОРИЯ РОССИИ И СОВРЕМЕННЫЙ МИР», « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «ОПЕРАТИВНЫЕ НОВОСТИ ДОНБАССА!!! ДНР и ЛНР», «ПАТРИОТЫ ВЕЛИКОГО ОТТЕЧЕСТВА (ПВА)», публікації антиукраїнського змісту, розміщені в період з 15 по 24 квітня 2022 року, та натиснула функцію «Класс!», що далі призвело до запрограмованого в цій соціальній мережі алгоритму та відповідно закріплення публікації на сторінці акаунту. Тим самим ОСОБА_7 розмістила й поширила згідно з алгоритмом роботи інтернет-ресурсу «Одноклассники» у вільний доступ для перегляду іншими користувачами публікації.
		За висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 21 вересня 2022 року № 441/1 в указаних текстах публікацій містяться виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України.
		Публікації, уподобані та поширені від імені користувача « ОСОБА_9 », отримали в ході ознайомлення з ними невизначеного кола осіб, у тому числі за сприяння ОСОБА_7 , вподобання - відмітки «Класс!», тим самим поширилися далі, а також коментарі й відмітки «Поделиться».
		Разом з тим, указані матеріали (публікації), розміщені ОСОБА_7 на особистій інтернет-сторінці облікового запису соціально орієнтованої мережі «Одноклассники» під іменем « ОСОБА_9 », розміщені на її особистій сторінці мережі Інтернет, а отже є публічно поширеними.
		При цьому ОСОБА_7 умисно та цілеспрямовано виражаючи в соціально орієнтованій мережі «Одноклассники» антиукраїнські погляди, підтверджувала проросійські наративи й окреслювала вірність ворожої пропаганди щодо агресії російської федерації проти України.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_7 судом кваліфіковано за:
		ч. 2 ст. 4362 КК України, як поширення матеріалів, у яких міститься глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році;
		ч. 3 ст. 4362 КК України, як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, що вчинено повторно.
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні  прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_8 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2024 року скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.
		Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винуватою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 4362, ч. 3 ст. 4362 КК України та призначити покарання:
		за ч. 2 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік без конфіскації майна;
		за ч. 3 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		Початок строку відбування покарання визначити з дня затримання ОСОБА_7 на виконання вироку суду.
		В решті вирок залишити без змін.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що:
		призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції не урахував, що остання не визнала вину, не дала критичної оцінки своїй злочинній діяльності, не усвідомила суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, не бажала виправити ситуацію, що склалася, та стати на шлях виправлення;
		ОСОБА_7 вчинила, зокрема, кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК належить до категорії тяжких і є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
		вчиняючи кримінальні правопорушення, особливо під час збройної агресії російської федерації проти України, обвинувачена   ОСОБА_11 не просто засвідчила свою антиукраїнську позицію, а й створила уяву у ворога, що громадяни України підтримують позицію російської влади, бажають приходу «руського миру» до українських міст і сіл, що підживлює в них упевненість в успішності їхніх дій на території України та спонукає до продовження війни проти України;
		місцевий судне звернувуваги нате,що такінеправомірні діїГладкової характеризують її виключно з негативної сторони як особу, яка свідомо поставила інших людей у реальну небезпеку та своїми діями створила сприятливі умови для країни агресора;
		у разі застосування положень ст. 75 КК України мета покарання не може бути досягнута.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та просила її задовольнити.
		Обвинувачена ОСОБА_7 заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Уважала себе невинуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинах.
		Мотиви суду
		Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. 
		Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		З оскаржуваного вироку слідує, що суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Указаний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі прокурора не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.
		Доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості (є явно несправедливим) суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Покарання  це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Особа зобов`язана перетерпіти ті позбавлення й обмеження, які пов`язані з застосуванням до неї покарання. При цьому, держава має забезпечити належний захист законних прав та свобод особи, їх обмеження повинно бути належним чином обґрунтовано. 
		Згідно з ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Частиною другою статті 8 КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ).
		ЄСПЛ у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та «Фрізан проти росії» (рішення від 24 березня2005 року) указав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
		У справі «Ізмайлов проти росії» (рішення від 15 жовтня 2008 року) ЄСПЛ установив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого суд першої інстанції не дотримав.
		Отже, кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
		У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 роз`яснено, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		У постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між законними альтернативами та діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі 756/4830/17-к зроблено висновок, що:
		«термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання».
		Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції, на виконання приписів указаної норми кримінального закону та положень судової практики, урахував:
		характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних обвинуваченою кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким (ч. 2 ст. 4362 КК України) та тяжким (ч. 3 ст. 4362 КК України) злочинами;
		характеристику особи обвинуваченої, яка вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнала, в силу ст. 89 КК України є раніше не судимою, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває;
		відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За указаних обставин, місцевий суд, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. ч. 2, 3 ст. 4362 КК України в межах санкції статей, прийняв рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		Водночас судом першої інстанції, у цьому випадку, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосовано закон, який не підлягав застосуванню (ст. 75 КК України), унаслідок чого невірно прийнято рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
		Частиною першою статті 75 КК України встановлено, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.
		Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням також визначив Верховний Суд у постанові від 19 липня 2018 року у справі № 755/6254/17, де указав, що:
		«згідно з законом ст. 75 КК України може бути застосована у тому разі, коли при призначенні покарання, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві».
		Відтак умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.
		У ході апеляційного розгляду колегія суддів установила, що передбачені ст. 75 КК обставини були ураховані судом першої інстанції формально та не отримали належної правової оцінки під час ухвалення судового рішення.
		Апеляційний суд вважає, що місцевий суд, звільняючи обвинувачену ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, повною мірою не урахував тяжкості скоєних обвинуваченою кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до положень ст. 12 КК, належить до категорії тяжких (ч. 3 ст. 4362 КК), та особу обвинуваченої, а саме те, що вона не визнала вину, не дала критичної оцінки своїй злочинній діяльності, не усвідомила суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, не бажала виправити ситуацію, що склалася, і стати на шлях виправлення.
		Суд першої інстанції повною мірою не урахував обставин справи, оскільки ОСОБА_7 шляхом умисного та цілеспрямованого вираження в соціально орієнтованій мережі «Одноклассники» антиукраїнських поглядів підтвердила проросійські наративи й окреслила вірність ворожої пропаганди агресії російської федерації проти України.
		Ба більше, місцевий суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_7 своїми протиправними діями вчинила злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, що свідчить про її підвищену суспільну небезпечність.
		Указані обставини у сукупності з іншими даними щодо особи ОСОБА_7 , на які у вироку посилається суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, виключають можливість її звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, адже навіть здійснення нагляду з боку органів пробації не забезпечить виправлення і перевиховання винної.
		Ба більше, постановою Верховного Суду від 29 травня 2025 року призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України визнано неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. 
		Відповідно до ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді. 
		Підсумовуючи викладене, а також дані про особу винної, обвинуваченій ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції частин 2, 3 ст. 4362 КК України, яке належить відбувати реально без конфіскації майна.
		Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових злочинів як нею, так і іншими особами.
		Отже, допущене місцевим судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність  застосування закону, який не підлягав застосуванню (ст. 75 КК України) відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
		Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 січня 2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2022 року № 22022020000000063 по обвинуваченню  ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 4362, ч. 3 ст. 4362 ККУкраїнискасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Ухвалити у цій частині новий вирок.
		Визнати винуватою ОСОБА_7  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 4362, ч. 3 ст. 4362 КК України та призначити покарання:
		за ч. 2 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік без конфіскації майна;
		за ч. 3 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
		На підставіч.1ст.70КК Українипризначити ОСОБА_7  остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 на виконання вироку суду апеляційної інстанції.
		В решті вирок залишити без змін.
		Вирок суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2      ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...