Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/648/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 10.07.2025. Зареєстровано: 10.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2025.

Номер судового провадження: 2/209/28/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 209/648/23
		Провадження № 2/209/28/25
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"02" липня 2025 р. м. Кам`янське 
		Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:
		головуючого судді Лобарчук О.О.
		за участі секретаря Золотих Л.М.
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача (адвоката) Редька С.М.
		представника відповідача Колодочка П.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник  адвокат Редько Сергій Миколайович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору, -
		В С Т А Н О В И В :
		Представник позивача ОСОБА_1  адвокат Редько С.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати припиненими правовідносини, які виникли на підставі договору № 22111933498405, між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 з часу укладання Договору, а саме з 19 листопада 2022 року; судові витрати покласти на відповідача.
		В обґрунтування позову зазначено, що 19.11.2022р. між АК КБ «ПриватБанк» та невідомою особою, яка вказана у кредитному договорі, як ОСОБА_2 був укладений договір № 22111933498405 на суму 41 499 грн. 00коп. Про його укладення вона дізналася 19 грудня 2022р. коли з її карткового рахунку НОМЕР_2 було списано грошові кошти у сумі 4151,05 грн., наступного разу з її рахунку відбулося списання 19.01.20223р. у розмірі 4151,05 грн. Дані твердження підтверджуються випискою по картці про рух коштів, а саме у деталях операції вказано «регулярне списання платежу за договором 22111933498405.. списання з карткового рахунку». Коли вона звернулася до працівників банку за роз`ясненнями, вони їй повідомили, що нею нібито укладено вищевказаний кредитний договір. Договір № 22111933498406 ОСОБА_1 не укладала, не підписувала чи іншим чином не надавала згоди на його укладення, хто міг укласти такий договір Позивачці невідомо. За даним фактом, за заявою ОСОБА_1 22.11.2022р. працівниками поліції відділення поліції №1 Кам`янського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області було внесено відомості до ЄРДР №12022041790000631. 11.01.2023р. між адвокатом Редько С.М. та ОСОБА_1 , було укладено Договір №1-23/цс на надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг), на підставі якого даний адвокат здійснює представництво та захист інтересів позивачки. 24.01.2023р. адвокат Редько С.М. на виконання умов Договору №1-23/цс від 11.01.2023 р., здійснив адвокатський запит до АК КБ «ПриватБанк» з проханням надати копію договору № 22111933498406 та інформацію щодо документів сторони ОСОБА_1 . Запит направлено на офіційну електронну пошту АК КБ «ПриватБанк», з проханням відповідь направити на поштову адресу адвоката Редько С.М. Відповіді на адвокатський запит, в порушення ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не було надано. На теперішній час АК КБ «ПриватБанк» наполягає, що між сторонами виникли кредитно-зобов`язальні правовідносини на підставі договору № 2211193349840б. Правова природа даних правовідносин полягає у тому, що на боржника покладається обов`язок повернути грошові кошти за кредитом, а також проценти, штрафи на інші негативні наслідки невиконання зобов`язання; а кредитор відповідно має право вимагати виконання боржником свого обов`язку за зобов`язанням. На теперішній час Відповідачем уже два рази було здійснено списання коштів із карткового рахунку - у рахунок погашення богу за кредитним договором, що підтверджується випискою по картці про рух коштів яка долучена до позову.
		Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.
		Ухвалою суду від 23 лютого 2023 року відкрито провадження у справі і постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання. (а.с.42)
		15 березня 2023 року представник АТ КБ «Приватбанк» Бистров С.А. надіслав відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Зазначив настпуне. В провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті перебуває цивільна справа № 209/648/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник  адвокат Редько Сергій Миколайович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору. Ознайомившись з позовними вимогами АТ КБ ПРИВАТБАНК вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 19.11.2022 року використовуючи платіжну картку № НОМЕР_3 , позивачем був оформлений кредитОплата частинами в інтернет магазині Comfy. Оформлення кредиту супроводжувалось авторизацією з правильним введенням нанесених на карті даних. Відповідно до п. 2.1.4.5.1 та п. 2.1.4.5.2. Умов та правил надання банківських послуг (надалі Умови), що розміщуються в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms/і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування, Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству та вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї. Відповідно до п. 2.1.4.12.9 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно з ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст.599, ч.3 ст.1049 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином, а позика/кредит вважається повернутою в момент зарахування грошової суми на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або
		виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати основного зобов`язання, процентів, а
		прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджувадли повне фактичне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.(а.с.43-44) 
		13.03.2025 року представник позивача надав пояснення, в яких зазначив, що В матеріалах мається пояснення ОСОБА_3 (файли WhatsApp/Image 2024-04- 25 at13.10.45 (1)/(2)(3)(4) в якому він пояснює механізм шахрайства та придбання мобільного телефону , проведення обшуку у ОСОБА_3 (файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.46 (1)/(2)(3)(4), інформація з магазину «КОМФИ» про придбання телефонів(файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.52 (1)(5),матеріали по картці ОСОБА_4 , на які були перераховані кошти Позивача (файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.53 (1)/(2)(3)(4);рух коштів по картці ОСОБА_4 (файлы
		WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.54 (1)/(2)(3)(4), файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.55 (1)-(9) файлы WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.56 (1)-(7), вилучення прибпнних телефонів та карток різних банків . файлы WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.11.04 (8)(а.с.199-200)
		03.04.2025 року на адресу суду надійшли Письмові пояснення представника відповідача, в яких він заначив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, вчергове (12.03.2025 року)
		Позивачем подані пояснення по матеріалам кримінального провадження № 1202204179000631:
		"В матеріалах мається пояснення ОСОБА_3 (файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.45 (1)/(2)(3)(4) в якому він пояснює механізм шахрайства та придбання мобільного телефону, проведення обшуку у ОСОБА_3 (файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.46 (1)/(2)(3)(4), інформація з магазину «КОМФИ» про придбання телефонів(файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.52 (1)(5),матеріали по картці ОСОБА_4 , на які були перераховані кошти Позивача (файли WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.53 (1)/(2)(3)(4);рух коштів по картці ОСОБА_4 (файлы WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.54 (1)/(2)(3)(4), файли WhatsApp/Image 2024-04-25
		at13.10.55 (1)-(9) файлы WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.10.56 (1)-(7), вилучення прибпнних телефонів та карток різних банків . файлы WhatsApp/Image 2024-04-25 at13.11.04 (8)". Разом з цим, вчергове (як і в засіданні 10.10.2024 року) вимушені заперечувати проти пояснень Позивача по матеріалам кримінального провадження № 1202204179000631 через необхідність останнім долучити належним чином оформлені матеріали в хронологічному порядку, з відповідною мотвацією по власній правовій позиції, зокрема, обґрунтування винуватості Відповідача - АТ КБ
		"ПриватБанк", яка нібито "підтверджена" долученими Позивачем документами з викладенням у письмових поясненнях або іншій заяві по суті спору. Акцентують на тому, що Положення 223 «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (далі -Положення № 223) та Положення про порядок емісії електронних платіжнихзасобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05 листопада 2014 року № 705 (далі по тексту  Положення № 705) станом на дату вчинення спірних транзакцій втратили свою чинність.Так, Положення № 705 втратило чинність від 29.07.2022 року, а Положення № 223 втратило чинність від 01.08.2022 року. На дату вчинення спірних транзакцій діяло вже інше Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 164 (далі -Положення НБУ № 164), яке містить інакше формулювання з питань та обставин покладання на банк відповідальності, доведення вини клієнта банку, І що призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно до ч. 11 Розділу VI Положення № 705, що втратило чинність «Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Відповідно до п. 6.8 Положення № 223, що втратило чинність Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. На відміну від формулювання викладеного вище, чинні норми Положення НБУ № 164 визначають підставою перекладання тягаря доказування на Банк - прорведення транзакції без автенфікації платіжного інструменту і його держателя- - п. 146 VІІ Розділу Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Отже, з 29.07.2022 року законодавцем визначено іншу підставу покладення відповідальності за доведення вини Позивача на Банк - лише в разі вчинення транзакції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя!!! Позивач був зареєстрований в ПК «Приват24» з логіном НОМЕР_4 . Зауважують, що під час спірних операцій ані номер телефону, ані пароль в системі ПК «Приват24» не змінювався! ч. 4 аб. 63 Загальних положень Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (Постанова Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65) визначено, що «фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації». Так, відповідно до аб.1 ч.3 розділу Загальні положення Положення № 164 автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача та/або належність користувачу певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача. Відповідно до статті 68 Автентифікація Закону України Про платіжні послуги визначено: електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, а також їх автентифікація здійснюється відповідно до абзацу першого частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (Закон № 2155-VIII ). Згідно із Законом № 2155-VIII засобом електронної ідентифікації є носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг. Одним із найпоширеніших засобів електронної ідентифікації є BankID  спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних у банку, де вони обслуговуються. Щоразу, коли особа хоче скористатися електронною послугою, портал формує електронний запит до банку, де особа є клієнтом, для отримання її персональних даних. В приват банк  це додаток Приват 24, який власне і використано для проведення авторизації нетипового платіжного пристрою. Враховуючи те, що надання доступу в Приват 24 сторонньому пристрою, Банком здійснено автентифікацію клієнта в додатку Приват 24, а саме вхід до платіжного застосунку Приват 24 було здійснено за логіном і паролем Позивача з авторизованого ним через IVR нетипового пристрою, покладення на Банк обов`язку доведення вини Позивача є безпідставним. Проте, нзважаючи на те, що Банк звільнений від доказування факту «що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції» (п.146 Положення № 164) Банком до суду надано належні і допустимі докази у вигляді аудіозапису з підтвердженням факту розкриття Позивачем облікової інформації в Приват 24 та факту визнання розкриття шахраям номеру картки, строку дії, та CVV коду, які Позивач вносив при заповненні форми за фішинговим посиланням, тобто дій, які він здійснив самостійно під впливом шахраїв. Так, під втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації (аб.7 п.19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»). Відповідно до п. 11 цього ж Положення № 164, «електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом». Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання платіжної операції (ч.8 статті 38 ЗУ Про платіжні послуги). Платіжний застосунок - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/ або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг (аб. 23 ч. 3 Положення № 164). Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (аб.56 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»). Відповідно до ч. 1 статті 1071 Цивільного кодексу України (далі  по тексту ЦК України) Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Ініціатор в свою чергу це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п.21 Закону України «Про платіжні послуги»). Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема: … 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»). В свою чергу, платіжний інструмент визначається законодавцем як персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції (аб.63 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»). Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (аб.65 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»). Відповідно до п. 136 Положення № 164 «Користувач зобов`язаний 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень». Так, відповідно до ч. 20 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги» «користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний - не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції», а також не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права (ч.20 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги»). Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. В Постанові Верховного Суду у справі № 522/22780/15-ц від 09.07.2019 р. зазначено «саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення». Відповідно до ч. 3 статті 87 ЗУ Про платіжні послуги Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій! 3. Щодо проведення неналежної операції. Відповідно до аб. 42 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про платіжні послуги» неналежною є операція «внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі». Зі свого боку Банк, отримавши електронну інструкцію про проведення операції ініційованих з картками Позивача із зазначенням всіх даних карток та підтвердженням 3d secure, не мав жодних підстав для відмови в проведенні даних операції. Надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті (стаття 43 ЗУ «Про платіжні послуги»). Правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем регулюються зокрема і Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг", затвердженій Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163 (далі  Інструкція № 163): п. 46. Платник для ініціювання платіжних операцій має право використовувати один або кілька засобів дистанційної комунікації з надавачем платіжних послуг платника. Порядок застосування засобів дистанційної комунікації, передавання платіжної інструкції, права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення визначаються умовами договору між надавачем платіжних послуг платника та платником; п. 47. Платник має право ініціювати платіжні операції за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг платника, у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг платника. Як вже зауважувалось представником Банку, з вищевикладеного вбачається, що зняття коштів з карткових рахунків клієнта стало можливим в результаті розголошенням самою клієнтом своєї конфіденційної інформації в ході спілкування з третіми особами, що в свою чергу призвело до компрометації даних карт клієнтки та подальшого зняття з них коштів через сторонній сервіс.
		Приват24  система дистанційного обслуговування клієнтів, офіційний канал зв`язку (обміну інформацією) між Банком та Клієнтом. Для входу до система Приват24 клієнт повинен ввести логін та пароль. Логін  це номер мобільного телефону клієнта. Пароль  унікальна послідовність із символів і цифр, яка відома лише клієнту. Тобто, для того щоб зайти до Приват24 потрібно ввести пароль входу, який відомий лише клієнту, в даному випадку Позивачу. Для того щоб відновити/змінити пароль, необхідно зайти на сайт Приват24 та обрати Вхід, далі: ввести номер мобільного телефону; обрати  забули пароль; вибрати спосіб зміни паролю, або дзвінок банку та після цього натиснути кнопку 1 або інший спосіб та на номер телефону прийде смс-повідомлення і ввести код із повідомлення; після цього з`явиться віконце, в якому користувач обирає одну із своїх карток; ввести ПІН-код обраної картки; ввести новий пароль. Отже, для того, щоб зайти до Приват24 недостатньо мати лише номер мобільного телефону, потрібно або знати пароль входу, або ж для зміни паролю знати ПІН-код картки клієнта, щоб можна було змінити пароль входу до Приват24. Тобто, для того, щоб інша особа могла переказати кошти через Приват24, вона повинна спочатку зайти до Приват24. Але, мати один номер мобільного телефону недостатньо, потрібно обов`язково знати пароль входу або ж для зміни даного пароль потрібно ввести пін-код хоча б однієї картки клієнта. За розголошення ПІН-коду та інших відомостей несе відповідальність лише Клієнт. Позивач приховує від суду, що він розголосив персональні дані, такі як пароль входу до Приват24, оскільки зміни паролю не було та підтверджується самим позивачем, оскільки він мав доступ до аккаунту Приват24. Недостатньо просто мати телефон, якби все було так просто, то ніхто б з клієнтів не був захищений. У Приватбанку існує доволі надійна систему захисту рахунків Клієнтів Банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку. Якби позивач не розголосив пароль входу до Приват24, то інша особа навіть маючи фінансовий телефон клієнта не змогла б, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зайти до Приват24. Позивач приховав від суду, що він передав особисту конфіденційну інформацію третім особам, якими в подальшому і було знято кошти з його рахунку. Отже, позивач власними діями, а саме введенням даних картки: номер, термін дії картки та CVV-код, введенням або повідомлення третім особам логіну та паролю до системи Приват24, призвів до здійснення платежу на рахунок невстановленої особи. Відтак, дана справа повинна бути предметом розгляду у кримінальній справі. Вищевказані обставини спростовують твердження позивача про те, що «...користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції», тож місцевий суд не має брати до уваги доводи позивача. Отже, у справі, що розглядається банком разом з відзивом надано докази, які підтверджують, що саме дії позивача призвели до зняття грошових коштів з його рахунку. А тому, вищевказаний висновок позивача є безпідставними з урахуванням вищевказаних доказів та обставин, які місцевим судом належним чином мають бути досліджені. Оскільки оспорювані транзакції були здійснені із правильними введеннями статичного і динамічного паролів і на момент їх проведення карта не була поставлена у "стоп-лист", то відповідно до вищенаведених норм законодавства та умов укладеного між позивачем та відповідачем договору банк не несе відповідальності за такі трансакції. Враховуючи те, що дії Позивача призвели до передачі інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції третім особам, то позовні вимоги є безпідставними. Таким чином, в позові слід відмовити повністю.(а.с.21-215)
		21.04.2025 року представник позивача надав додаткові пояснення, в який зазначив, що від представника Відповідача на адресу представника Позивача надішли письмові пояснення по справі, ознайомившись з пояснення представника Відповідача, вважають що вони жодним чином не спростовують доводи Позивача, не відповідають правовим позиціям Верховного суду викладеним в постанові Верховного Суду України Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.04.2025 року від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19),у справі № 1761445/22 (провадження № 61-8249св23) від 16.08.2023 року Відповідно до висновку у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) від 16.08.2023 року «апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними»; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.» Ані в відзиві, ані в пояснення представник Відповідача не навів обставин , які є визначальними при вирішенні справи в визначених спорах.(а.с.219-220)
		12.06.2025 року представник відповідача надав додаткові епрояснення, в який зазначив наступне. Позивач посилається на наступну судову практику: 1) постанову Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14- ц (провадження № 61-1856св17), яку не виявлено в жодному з реєстрів; 2) постанову Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), а також постанови Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) та Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 6-24548св18), які в свою чергу містять посилання на постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6- 71цс15, у якій зазначено, що «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з
		платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН- коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції», додатково зазначивши про те, що Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав; 3) Постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 16 серпня 2023 року, справа №176/1445/22, провадження № 61-8249св23, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; 4) Постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16- ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції», також на постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Звертаємо увагу Шановного Суду на те, що відповідно до змісту Постанови КЦС ВС від 16 серпня 2023 року, справа № 176/1445/22, позиція суду зроблена стосовно неоднакового застосування одних й тих самих норм матеріального права - пунктів 6.7, 6.8 Положення 223 «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (далі - Положення № 223). Стосовно Постанов Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16- ц та від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 - правова позиція, викладена суду зроблена відносно норм Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05 листопада 2014 року № 705 (далі по тексту  Положення № 705). Звертаємо увагу суду, що обидва документи станом на дату вчинення спірних транзакцій втратили свою чинність. Так, Положення № 705 втратило чинність від 29.07.2022 року, а Положення № 223 втратило чинність від 01.08.2022 року. На дату вчинення спірних транзакцій діяло вже інше Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 164 (далі - Положення НБУ № 164), яке містить інакше формулювання з питань та обставин покладання на банк відповідальності, доведення вини клієнта банку, що призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно до ч. 11 Розділу VI Положення № 705, що втратило чинність «Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Відповідно до п. 6.8 Положення № 223, що втратило чинність Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. На відміну від формулювання викладеного вище, чинні норми Положення НБУ № 164 визначають підставою перекладання тягаря доказування на Банк - проведення транзакції без автенфікації платіжного інструменту і його держателя - п. 146 VІІ Розділу Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин». Таким чином, правові висновки Верховного Суду, які зроблено на підставі правових норм, що втратили свою чинність, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, у зв`язку з неоднаковим матеріально-правовим регулюванням спірних відносин! Отже, з 29.07.2022 року законодавцем визначено іншу підставу покладення відповідальності за доведення вини Позивача на Банк - лише в разі вчинення транзакції без автентифікації платіжного інструменту і його держателя! Позивач був зареєстрований в ПК «Приват24» з логіном за номером фінансового телефону. Зауважують, що під час спірних операцій ані номер телефону, ані пароль в системі ПК «Приват24» не змінювався! ч. 4 аб. 63 Загальних положень Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (Постанова Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65) визначено, що «фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації». Так, відповідно до аб.1 ч.3 розділу Загальні положення Положення № 164 автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача та/або належність користувачу певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача. Відповідно до статті 68 Автентифікація Закону України Про платіжні послуги визначено: електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, а також їх автентифікація здійснюється відповідно до абзацу першого частини другої статті 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (Закон № 2155-VIII ). Згідно із Законом № 2155-VIII засобом електронної ідентифікації є носій інформації, який містить ідентифікаційні дані особи і використовується для автентифікації особи під час надання та/або отримання електронних послуг. Одним із найпоширеніших засобів електронної ідентифікації є BankID  спосіб електронної автентифікації громадян за допомогою їхніх даних у банку, де вони обслуговуються. Щоразу, коли особа хоче скористатися електронною послугою, портал формує електронний запит до банку, де особа є клієнтом, для отримання її персональних даних. В приват банк  це додаток Приват 24, який власне і використано для проведення авторизації нетипового платіжного пристрою. Враховуючи те, що надання доступу в Приват 24 сторонньому пристрою, Банком здійснено автентифікацію клієнта в додатку Приват 24, а саме вхід до платіжного застосунку Приват 24 було здійснено за логіном і паролем Позивача з авторизованого ним через IVR нетипового пристрою, покладення на Банк обов`язку доведення вини Позивача є безпідставним! Проте, незважаючи на те, що Банк звільнений від доказування факту «що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції» (п.146 Положення № 164) Банком до суду надано належні і допустимі докази з підтвердженням факту розкриття Позивачем облікової інформації в Приват 24 та факту визнання розкриття шахраям номеру картки, строку дії, та CVV коду, які Позивач вносив при заповненні форми за фішинговим посиланням, тобто дій, які він здійснив самостійно під впливом шахраїв. Так, під втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації (аб.7 п.19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»). Відповідно до п. 11 цього ж Положення № 164, «електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом». Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання платіжної операції (ч.8 статті 38 ЗУ Про платіжні послуги). Платіжний застосунок - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/ або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг (аб. 23 ч. 3 Положення № 164). Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (аб.56 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»). Відповідно до ч. 1 статті 1071 Цивільного кодексу України (далі  по тексту ЦК України) Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Ініціатор в свою чергу це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п.21 Закону України «Про платіжні послуги»). Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема: … 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»). В свою чергу, платіжний інструмент визначається законодавцем як персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції (аб.63 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»). Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (аб.65 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»). Відповідно до п. 136 Положення № 164 «Користувач зобов`язаний 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень». Так, відповідно до ч. 20 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги» «користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний - не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції», а також не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права (ч.20 статті 38 ЗУ «Про платіжні послуги»). Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. В Постанові Верховного Суду у справі № 522/22780/15-ц від 09.07.2019 р. зазначено «саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення». Відповідно до ч. 3 статті 87 ЗУ Про платіжні послуги Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій! Таким чином, в позові слід відмовити повністю.(а.с.227-230Т1)
		Ухвалою суду від 04 квітня 2023 року задоволено клопотання представника позивача  адвоката Редько С.М. про витребування доказів. (а.с.49)
		Ухвалою суду від 13 липня 2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду. (а.с.68)
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
		Представник позивача  адвокат Редько С.М. в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
		Представник відповідача Колодочка П.О. в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 15.03.2023 року та наданих письмових поясненнях.
		Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом. 
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ч. 4ст. 10 ЦПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при розгляді справ застосовує, як джерело права, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до положення пунктів 1, 2, 4 частини 1статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Судом встановлено, що згідно наданих документів 19.11.2022 року позивач ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із АТ КБ «Приватбанк» за допомогою ОТР пароля було підписано Кредитний договір №22111933498405 від 19.11.2022 р. про надання строкового кредиту у розмірі 41499,00 грн. шляхом перерахування коштів на картку № НОМЕР_5 Позичальника на строк 9 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 0,01 % на місяць. Додатково із АТ КБ «Приватбанк» за допомогою ОТР пароля підписаний Графік кредиту.(т.1 а.с.53-56, 57, 58) 
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Таким чином, відповідно до он-лайн оформлених документів, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ КБ «Приватбанк» 19.11.2022 року укладений кредитний договір.
		Позивач ОСОБА_1 заперечила факт укладення кредитного договору, стверджуючи, що жодного боргу перед банком не має, оскільки мають місце шахрайські дії, вчинені третьою особою відносно неї. 
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.11.2022 року, до ЄРДР за №12022041790000631 внесено відомості про те, що в період часу з 13.44 год. 19.11.2022 року по 08.44 год. 21.11.2022 року, невстановлена особа, подзвонивши на номер 096-587-34-00 та представившись представником банку «Приватбанк», шахрайським шляхом заволоділа коштами, що знаходяться на карті «Приватбанк» в загальній сумі 104000 гривень, чим завдала матеріального збитку ОСОБА_1 (т.1 а.с.9).
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.12.2022 року, до ЄРДР за №42022042050000072 внесено відомості про те, що 19.11.2022 року невстановлена особа, перебуваючи у приміщенні магазину «Комфі», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обману та незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, під виглядом працівника банку КБ «Приватбанк», отримавши персональні дані ОСОБА_1 , заволоділа грошовими коштами останньої у розмірі 45648 грн. (т.2 а.с.1)
		Згідно додаткового протоколу допиту потерпілого від 22.02.2023 року, складеного слідчим СВ ВП №2 Кам`янського РУП, надала пояснення про те, що 19.11.2022 року вона зі своєї банківської картки № НОМЕР_6 рахунки мобільних телефонів не поповнювала. (т.2. а.с.2)
		Згідно протоколу допиту потерпілого від 26.06.2023 року складеного слідчим СВ Кам`янського РУП, Кардашова І.В. надала пояснення про те, що 19.11.2022 року на її мобільний номер зателефонувала раніше незнайома особа та представилась працівником «Приватбанку». В ході бесіди їй сказали, що вона робила грошовий переказ на росію у розмірі 2000 грн., але неяких переказів вона не робила. Через деякий час її банківська картка була заблокована. 21.11.2022 року їй зателефонував невідомий чоловік та представився представником «Приватбанк» та повідомив, що їй необхідно йти до банку. Цього ж дня вона прийшла до відділення банку, де їй повідомили, що з її картки «Скарбничка» були списані 100 грн. Після цього картку було заблоковано. Потім вона також дізналась, що в магазині «Комфі» під її банківську картку було оформлено кредит на суму 45648 грн. Вона ще раз звернулась до відділення «Приватбанк», де їй повідомили, що вона має сплачувати борг на користь «Приватбанк» (т.2 а.с.6)
		Згідно відповіді представника ТОВ «Комфі Трейд» на запит слідчого СП СП №1, товари  смартфон марки Аррle Iphone 14128 GB Blue вартістю 41499,00 грн та смартфон марки Samsung Galaxy S21FE 6/128 GB Lidht Green були замовлені у інтернет-магазині та отримані в магазині «COMFY», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . (т.2 а.с.7)
		Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 24.03.2023 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Гряненко Ліни Олександрівни про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні № 12022041790000631, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. (т.2 а.с.8-10)
		Крім того матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_3 , який пояснював, що в нього є знайомий Ренат, який звернувся до нього з проханням оформити на себе кредитні картки для здійснення шахрайських дій, за що отримував від Рената грошові кошти. Крім того Ренат попросив його забрати з магазину «Комфі» у АДРЕСА_2 два мобільних телефона марки Аррle Iphone 14128 GB Blue вартістю 41499,00 грн та смартфон марки Samsung Galaxy S21FE 6/128 GB Lidht Green. За це Ренат дав йому 1000 грн. (т.2 а.с.11-13)
		Крім того, 05.04.2023 року слідчим СВ ВП №2 Кам`янського РУП, на підставі ухвали слідчого суду Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.03.2023 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . (т.2 а.с.14-19) 
		Отже правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування з приводу шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , пов`язаних із заволодінням грошовими коштами АТ КБ «Приватбанк». Правова кваліфікація ч. 3 ст. 190 КК України. ОСОБА_1 постановою у кримінальному провадженні визнана потерпілою. 
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, що позивач ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті або незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції за допомогою її карткового рахунку.
		Позивачкою заперечується виникнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, в обґрунтування зазначає на використовування її рахунка невідомими особами в м. Одеса. 17.11.2022 р. було скоєно злочин за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. АТ КБ «Приватбанк» Кардашова І.В. повідомила про шахрайські дії, вчинені третіми особами. 
		Про таку злочинну діяльність інших осіб, позивачем заявлялось як до установи Банку так і до правоохоронних органів , здійснюється досудове розслідування.
		Відповідно до правового висновку викладеного Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 р. у справі N 6-71цс15, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності. 
		Європейський Суд з прав людини у п. 43 рішення від 14.02.2008 р. у справі "Кобець проти України", п. 53 рішення від 20.09.2012 р. у справі "Федорченко та Лозенко проти України" зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою. Тобто, розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей.
		Представником відповідача не доведено "поза розумнім сумнівом" посилань, що зняття зазначеного розміру грошових коштів з кредитного рахунку відкритого на ім`я позивачки, відбулось у зв`язку з діями чи бездіяльністю позивачки, як на це зазначає представник відповідача, враховуючи і те, що такі посилання спростовується сукупністю вищенаведених доказів.
		Таким чином, як встановлено в судовому засіданні кошти зняті з кредитного рахунку 19.11.2022 р. невідомими особами за відсутності в цьому вини позивачки, яка ними не користувалась, а отже є законні підстави для визнання припиненими правовідносини, які виникли на підставі договору № 22111933498405, між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 з часу укладання Договору, а саме з 19 листопада 2022 року.
		Статтею 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Обставини, які підлягають доказуванню відповідачем повинні свідчити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності таких обставин, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів.
		Дана правова позиція, викладена ВС у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18), у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц ( провадження № 61-16504св18).
		Аналогічну правову позицію викладено ВС в складі колегії суддів Другої судової палати КЦС у постанові від 17 липня 2019 року у справі №571/841/16-ц та від 16 грудня 2019 року у справі №161/9812/16-ц, провадження №61-18653св18
		Позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що безпосередньо після вчинення невстановленою особою шахрайських дій, вона телефонувала на лінію 3700 АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила про вчинення шахрайства у відношенні її платіжного засобу.
		Суд погоджується із доводами позивачки, про те, що вона належним чином повідомила банк про обставини, що настали, а також звернулась із письмовою заявою до правоохоронних органів, а отже ризик збитків від здійснення цих банківських операцій на думку суду несе банк.
		Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Відповідно до 141ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 574,54 грн. сплаченого судового збору.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник  адвокат Редько Сергій Миколайович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору -задовольнити повністю.
		Визнати припиненими правовідносини, які виникли на підставі договору № 22111933498405, між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 з часу укладання Договору, а саме з 19 листопада 2022 року
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 574 грн. 54 коп.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складення повного судового рішення  10 липня 2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя Лобарчук О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...