Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/1066/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2025.
Дата набрання законної сили: 07.07.2025
Номер судового провадження: 61-15273ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/1066/24
		провадження № 61-15273св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач),  Білоконь О. В.,  Сакари Н. Ю.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Київ»;
		третя особа - Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»;
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Київ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.               Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Київ» (далі - ТОВ «Місто для людей Київ»), в якому просила суд зобов`язати ТОВ «Місто для людей Київ» вчинити дії із закриття по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , особового рахунку №  НОМЕР_1 та зняти нараховану по ньому заборгованість у розмірі 11 749,10 грн.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		30 вересня 2024 року представник ТОВ «Місто для людей Київ» - Плужник А. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив стягнути понесені судові витрати понесені у зв`язку із розглядом справи, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
		 
		У листопаді 2024 року ТОВ «Місто для людей Київ» подало заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просили вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Місто для людей Київ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопад 2024 року, у задоволенні заяви ТОВ «Місто для людей Київ» відмовлено. 
		 
		Судове рішення Київського апеляційного суду мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції здійснює розподіл понесених стороною в суді першої інстанції судових витрат лише у випадку зміни рішення або ухвалення нового судового рішення.
		 
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 серпня 2024 року, яке постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року залишено без змін, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Місто для людей Київ» відмовлено. А отже, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що відсутні правові підстави розподілу в суді апеляційної інстанції понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції про розподіл яких відповідачем не подавалося заяви до суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		19 грудня 2024 року ТОВ «Місто для людей Київ» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року, в якій просило скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Заявник вважає, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду від 25 грудня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Подільського районного суду міста Києва.
		 
		03 січня 2025 року справа № 758/1066/24 надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ТОВ «Місто для людей Київ» мотивована тим, що у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначав, що згідно з пунктом 2 додаткової угоди від 01 лютого 2024 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2023 року вартість послуг представництва інтересів 
		ТОВ «Місто для людей Київ» у судах першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 встановлено у фіксованому розмірі 15 000,00 грн. До заяви було додано: копію договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2023 року; копію додаткової угоди № 1 від 01 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг; детальний опис послуг.
		 
		З поданих документів вбачається, що за гонорар в розмірі 15 000,00 грн адвокатом було надано такі види правничої допомоги: надання консультацій Клієнту щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді, збір доказів, визначення засобів доказування. Роз`яснення та узгодження з клієнтом правової позиції по справі; підготовка відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 ; підготовка клопотання про долучення доказів; підготовка клопотання про витребування доказів; участь в судовому засіданні 01 травня 2024 року в Подільському районному суді міста Києва; участь в судовому засіданні 06 червня 2024 року в Подільському районному суді міста Києва; підготовка письмових пояснень на виконання ухвали Подільського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року; підготовка клопотання про подальший розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи документів; підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1.; участь в судовому засіданні 29 жовтня 2024 року в Київському апеляційному суді.
		При цьому Київський апеляційний суд не врахував те, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, є скасованою. Наразі актуальною правовою позицією щодо відшкодування гонорару у фіксованому розмірі є правова позиція, зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (12-14гс22).
		 
		Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
		 
		У січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манькович О. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
		 
		13 січня 2025 року ТОВ «Місто для людей Київ» подало до Верховного Суду додаткові пояснення.
		 
		15 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Манькович О. В. подала до Верховного Суду додаткові пояснення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ "Місто для людей Київ" очікує понести у зв`язку з розглядом справи складається з витрат на правничу допомогу та становить 15 000, 00 грн.
		 
		Протягом п`яти днів, тобто в строк визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, з дня постановлення постанови від 29 жовтня 2024 року про залишення без задоволення апеляційної скарги позивачки, а саме 03 листопада 2024 року представник відповідача - Плужник А. В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правничу допомогу.
		 
		Так, на підтвердження понесення ТОВ «Місто для людей Київ» витрат на професійну правничу допомогу до заяви про ухвалення додаткового рішення подано наступні докази: договір про надання правової допомоги від 01 грудня 2023 року; додаткову угоду від 01 лютого 2024 року №1; детальний опис наданих послуг від 01 листопада 2024 року та акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 01 листопада 2024 року (том 2, а. с. 64-66, 68).
		 
		В пункті 2.1. договору визначено, що перелік послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші спекти виконання Договору визначаються додатковими угодами до Договору та/або окремими замовленнями послуг, та/або актами приймання-передачі послуг.
		 
		Пунктом 2 Додаткової угоди від 01 лютого 2024 року №1 визначено, що вартість послуг встановлюється у фіксованому розмірі та складає 15 000,00 грн за послуги надані в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.
		 
		В детальному описі наданих послуг та акті №1 приймання-передачі наданих послуг зазначено, що адвокатом в межах розгляду судової справи № 758/1066/24 в Подільському районному суді м. Києва та Київському апеляційному суді надані такі послуги:
		1) надання консультацій клієнту щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді, збір доказів, визначення способів доказування; роз`яснення та узгодження з клієнтом правової позиції по справі;
		2) підготовка відзиву на позовну заяву;
		3) підготовка клопотання про долучення доказів; підготовка клопотання про витребування доказів;
		4) участь в судовому засіданні 01 травня 2024 року в суді першої інстанції;
		5) участь в судовому засіданні 06 червня 2024 року в суді першої інстанції;
		6) підготовка письмових пояснень на виконання ухвали суду від 06 червня 2024 року;
		7) підготовка клопотання про подальший розгляд справи без участі представника відповідача;
		8) підготовка відзиву на апеляційну скаргу;
		9) участь в судовому засіданні 29 жовтня 2024 року у Київському апеляційному суді.
		 
		В акті №1 приймання-передачі наданих послуг від 01 листопада 2024 року зазначено, що загальна сума витрат на правничу допомогу становить фіксовану суму 15 000,00 грн, про що зазначено в додатковій угоді від 01 лютого 2024 року № 1 до договору про надання правничої допомоги.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач просить здійснити розподіл витрат на правничу допомогу, які понесені ним як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
		 
		2.            Мотивувальна частина 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ТОВ «Місто для людей Київ»  задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення  апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		 
		Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.
		 
		Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Зокрема, під час судового розгляду справи суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання (стаття 228 ЦПК України).
		 
		Надаючи оцінку зібраним у справі доказам суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що аналіз наведених положень закону вказує на те, що суд апеляційної інстанції здійснює розподіл понесених стороною в суді першої інстанції судових витрат лише у випадку зміни рішення або ухвалення нового судового рішення. Так судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, а отже відсутні правові підстави розподілу в суді апеляційної інстанції понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції про розподіл яких відповідачем не подавалося заяви до суду першої інстанції.
		 
		Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
		 
		У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
		 
		Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		 
		Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		В пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		 
		Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		 
		Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		 
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		 
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		 
		Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		 
		На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		 
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даній справі заявник не надав суду належних розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
		 
		Інформація, яка міститься в детальному описі наданих послуг та в акті приймання-передачі наданих послуг, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що підстав для ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
		 
		Таким чином оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає.
		 
		Заява відповідача не містить посилань на об`єктивні обставини, які б перешкодили відповідачу чи його представнику надати докази, щодо понесення витрат на правову допомогу до завершення розгляду справи у суді першої інстанції.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Крім того, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
		 
		Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про не дослідження судами наявних в матеріалах справи доказів, не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.
		 
		У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судом апеляційної  інстанції було ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Судом правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
		 
		З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Інші доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами справи та наданою ними оцінкою доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Київ» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                       О. М. Осіян
		                                                                                                О. В. Білоконь
		                                                                                                Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...