Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/8351/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 11.07.2025. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 01.07.2025
Номер судового провадження: 22-ц/4806/258/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 303/8351/24
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		 
		    01 липня 2025 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд в складі:
		головуючого судді: Джуги С.Д.
		суддів:Кожух О.А., Мацунича М.В.
		з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозінська Оксана Олександрівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року у складі судді Куцкіра Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати,
		в с т а н о в и в :
		У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
		Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 04.08.1995 року був прийнятий помічником машиніста тепловозу у «Донецька залізниця» Локомотивне депо пасажирське ст.Дебальцеве (наразі Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця»).
		17.07.2017 року позивача було звільнено з Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» у зв`язку із скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП. Після звільнення і по теперішній час заробітну плату ОСОБА_1 не виплатили у повному обсязі, а саме:
		- заробітну плату за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 38 429,25 гривень;
		- середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум з 17.07.2017 року по день винесення рішення;
		- компенсацію втрат частини грошових доходів.
		Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача, як усно так і письмово, але відповідач в добровільному порядку не виконав своїх обов`язків.
		Оскільки тривалий час з 17.10.2017 року по день подання позову з боку роботодавця триває порушення трудових прав позивача, позивач вимушений звернутися за їх захистом в судовому порядку.
		З врахуванням заяви від 29.10.2024 року ОСОБА_1 просив позовні вимоги про компенсацію втрати грошових коштів та стягнення середнього заробітку залишити без розгляду, стягнути із відповідача на користь позивача заробітну плату з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 38 429,25 гривень.
		Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозінська Оксана Олександрівна, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у задоволенні позову. 
		У відзиві на апеляційну скаргу Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. 
		В судовому засіданні у режимі відеоконференції представник апелянта Лозінська О.О. підтримала апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
		Представник відповідача Петренко І.В. в судовому засіданні у режимі відеоконференції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 
		Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інтенції виходив з його недоведеності.
		З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
		Матеріалами справи установлено, що позивач ОСОБА_1 04.08.1995 року був прийнятий помічником машиніста тепловозу у «Донецька залізниця» Локомотивне депо пасажирське ст.Дебальцеве (наразі Регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця»).
		17.07.2017 року позивача було звільнено з Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» у зв`язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП. 
		Позивач у заявленому позові вказує, що йому після звільнення і по теперішній час невиплачено заробітну плату за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 38 429,25 гривень.
		Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно із ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
		Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
		Такі положення вказані і у ст.24 Закону України «Про оплату праці».
		Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилається, що при звільненні 17.07.2017 року йому невиплачено заробітну плату за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року у розмірі 38 429,25 гривень.
		У підтвердження наявності невиплаченої заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року позивач ОСОБА_1 подав розрахунки заробітної плати, відповідно до яких позивачу нараховано до виплати заробітну плату: за березень 2017 року у розмірі 10 727,55 гривень, за квітень 2017 року  1224,56 гривень, за травень 2017 року  2 704,22 гривень, за червень 2017 року  1 207,55 гривень, за липень 2017 року  22 565,37 гривень (а.с. 15-19), а також Довідку, відповідно до якої ОСОБА_1 нараховано заробітну плату з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 48 214,91 гривень, а сума до виплати становить 38 429, 25 гривень (а.с. 23).
		Відповідач заперечує заявлений позов та вказує, що виробничі підрозділи Донецької та Луганської дирекцій залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця», розташовані на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. На підконтрольній Україні території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів, наданих від виробничих підрозділів з непідконтрольній Україні території до структурного підрозділу «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Укрзалізниця». З березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Дебальцеве пасажирське локомотивне депо» до дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше. З 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності виробничого підрозділу «Донецька та Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекцій, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхом залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Починаючи з 20.03.2017 року по 23.05.2017 рік по день звільнення позивача, відповідачем було здійснено низку заходів щодо впорядкування роботи регіональної філії «Донецька залізниця» та відповідно до п.9.2 протоколу №Ц-57/27 Ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 05.04.2017 року та наказу №645-НЗ-1 від 28.04.2017 року було вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ Донецька дирекція залізничних перевезень та запроваджено процедуру вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. З 16.03.2017 року дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював позивач, для нарахування заробітної плати. 
		Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
		Частиною 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансова звітність України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. 
		Згідно із Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 №489, яким затвердженні та введені в дію типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, первинною обліковою документацією підприємства, є зокрема: табель обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжна відомість працівника, розрахунково-платіжна відомість (зведена).
		Таким чином табель обліку використання робочого часу є первинним обліковим документом, який фіксує кількість відпрацьованого кожним працівником часу на підприємстві та є підставою для нарахування працівникові заробітної плати. 
		Встановлено, що матеріали справи не містять вищевказаних первинних облікових документів, на підставі яких можна зробити висновки про відпрацьований позивачем у вказаний період час та нараховану йому заробітну плату.
		Суд першої правильно встановив, і з цим погоджується колегія суддів, що надані позивачем вищенаведені розрахунки заробітної плати та довідка про нараховану заробітну плату не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують нараховану та невиплачену позивачу заробітну плату.
		Позивачем надані копії розрахунків заробітної плати, які належним чином не засвідчені, на даних розрахунках відсутні відомості уповноважених осіб на складання таких розрахунків та відсутні їх підписи.
		Форма довідки про заробітку плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно  правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений Постановою КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції КМУ від 26 червня 2015 р. №439).
		Позивачем подана копія довідки, яка належним чином не засвідчена, у даній довідці відсутні необхідні реквізити (відомості про найменування підприємства, яке видало таку довідку, відомості ким вона видана, номер та дата її складання тощо).
		З листа Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» від 06.08.2024 року на звернення позивача слідує, що з 20.03.2017 року у неї відсутній доступ до документації підприємства, до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. Уповноваженими особами (керівниками підприємства) під час роботи позивача були начальник структурного підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» ОСОБА_2 та головний інженер Дмитренко Ю.І., дія довіреності від 07.11.2016 року на яких була припинена 05.05.2017 року, тоді як, враховуючи період заборгованості, вказаній у довідці наданій позивачем, вбачається, що довідка була складена пізніше 05.05.2017 року (а.с. 64). Тобто, довідка складена не уповноваженими особами.
		Також відповідно до відомості з Державного реєстру фізичних осіб  платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 22.08.2024 року, ОСОБА_1 за 2017 рік було нараховано та виплачено доходи: за 1 квартал - 25 729,29 гривень,(заробітна плата) а з 2 кварталу по 4 квартал  відсутня інформація про доходи (а.с. 26).
		З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність заявленого позову та обґрунтовано у його задоволенні відмовив. 
		Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у задоволенні позову.
		Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.
		Підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не має.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
		ухвалив:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозінська Оксана Олександрівна, залишити без задоволення.
		Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
		Повний текст судового рішення складено 11 липня 2025 року .
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...