Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/7055/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 10.07.2025. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 10.07.2025
Номер судового провадження: К/990/35506/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 200/7055/23
		адміністративне провадження № К/990/35506/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі  Суд):
		судді-доповідача  Радишевської О.Р.,
		суддів  Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №200/7055/23
		за позовом  ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року, прийняте в складі: головуючого судді Череповського Є.В., і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1. ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі  відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), за участю третіх осіб  ОСОБА_2 (далі  третя особа, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі  третя особа, ОСОБА_3 ) з вимогами:
		1.1.визнати протиправними дії (рішення) відповідача щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди ОСОБА_1 , яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 та виплачується на період дії воєнного стану;
		1.2.зобов`язати відповідача здійснювати відрахування всіх аліментів (отримувачам аліментів), без урахування додаткової винагороди ОСОБА_1 , яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 та виплачується або буде виплачуватися на період дії воєнного стану, починаючи з 16.11.2022.
		2.На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що з 16.11.2022 відповідач неправомірно стягує з нього аліменти на дітей з усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі  Постанова № 168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Позивач зазначає, що вказана додаткова винагорода не має постійного характеру, а отже, не підлягає включенню до грошового забезпечення, з якого підлягають утриманню аліменти. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
		4.Відповідно до посвідчення серії від 18.06.2023 НОМЕР_4 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
		5.Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 21.02.2018 у справі № 185/1075/18 (провадження № 2-й/185/128/18) винесено наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.02.2018 та до повноліття дітей.
		6.Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 03.10.2023 у справі №185/3831/23 (провадження № 2/185/1814/23) було ухвалено рішення про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 20.03.2023 та до закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
		7.08.11.2023 позивач звернувся з рапортом до командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив здійснювати відрахування аліментів, починаючи з 16.11.2022, без врахування додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168.
		8.Листом від 09.11.2023 №1553/4376 на вказаний рапорт було надано відповідь, в якій зазначено, що згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» (із змінами), з військовослужбовців Збройних Сил України утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема, додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. Таким чином, відрахування аліментів має здійснюватися із урахуванням додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою №168, та виплачується на період дії воєнного стану. У зв`язку з викладеним, вимоги у рапорті не відповідають чинному законодавству і задоволенню не підлягають.
		9.Позивач уважає протиправними дії відповідача щодо звернення стягнення аліментів з додаткової винагороди, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		10.Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2024, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.
		11.Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263, яка набула чинності 16.11.2022, внесено зміни до пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, та доповнено його після слів «З усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану». 
		12.Отже, законодавством визначено, що утримання аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України здійснюється з додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168 і виплачується на період воєнного стану.
		13.Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2024 у справі №209/3260/13-ц та ухвалі від 07.02.2024 у справі №331/4185/19, також констатував, що вказана додаткова винагорода як до, так і після 16.11.2022 не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, має постійний характер і належить до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.
		V. Провадження в суді касаційної інстанції
		14.16.09.2024 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2024 і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024.
		15.У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
		16.Підставою для касаційного оскарження скаржник визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України).
		17.Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
		18.Скаржник уважає, що судами попередніх інстанції неправильно застосовано відповідну норму права. Зокрема, у пункті 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, передбачено, що: 1) утримання аліментів провадиться, зокрема, з додаткової винагороди, яка виплачується на період дії воєнного стану, 2) крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру. 
		19.На думку скаржника, у зазначеному формулюванні міститься взаємовиключні положення, які суперечать один одному. Скаржник зазначає, що утримання аліментів має здійснюватися з доходів, які мають постійний характер. Водночас додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168, відноситься до одноразового грошового забезпечення. Така виплата отримується в залежності від участі військовослужбовця в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією російської федерації проти України. У разі відсутності військовослужбовця в бойових порядках (відпустки, лікування тощо) зазначена винагорода не нараховується і не виплачується.
		20.Скаржник також указує на наявність колізії між нормативно-правовими актами: постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяких інших осіб». Незважаючи на наявність такої правової колізії, суди першої та апеляційної інстанцій надали перевагу менш сприятливому для позивача тлумаченню і застосували лише положення постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Проігнорувавши норми наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяких інших осіб» у частині визначення одноразової грошової винагороди. Однак, згідно з усталеною практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення норм, що регулюють права та обов`язки особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливий для цієї особи.
		21.Скаржник також уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.02.2024 у справі №209/3260/13-ц та ухвалі від 07.02.2024 у справі № 331/4185/19, адже ці справи стосувалися поліцейських, а не військовослужбовців. 
		22.За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Мацедонській В.Е.
		23.Суд ухвалою від 19.11.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		24.Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
		25.23.03.2025 до Суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
		26.Клопотання про долучення до матеріалів справи доказів Суд до уваги не приймає, оскільки, відповідно до частини першої статті 337 КАС України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції закінчився у серпні 2024 року, однак клопотання про долучення до матеріалів справи доказів подано у березні 2025 року, тобто поза межами дозволеного КАС України строку. Суд також наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		V. Джерела права
		27.Згідно з частиною першою статті 71 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі  Закон № 1404-VIII) порядок стягнення аліментів визначається законом.
		28.Статтею 73 цього ж Закону визначено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення.
		29.Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
		30.Відповідно до пункту 3 частини другої статті 73 Закон № 1404-VIII стягнення не здійснюється також із сум вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.
		31.За приписами статті 81 Сімейного кодексу України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
		32.Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі  Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб).
		33.Пунктом 8 зазначеного Переліку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022) передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
		34.Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263, яка набула чинності 16.11.2022, внесено зміни до пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Цією постановою доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».
		35.Отже, зміненим пунктом 8 згаданого Переліку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263) встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
		36.Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон № 2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		37.Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців Збройних Сил України, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		38.У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		39.Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		40.Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		41.Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		42.Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
		43.Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
		44.На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.
		45.Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби),  розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		VI. Позиція Верховного Суду
		46.Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		47.Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		48.Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо утримання з 16.11.2022 відповідачем аліментів з додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, яка виплачується позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України під час дії воєнного стану.
		49.Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, уважали правомірним утримання аліментів із зазначеної додаткової винагороди. 
		50.Суд апеляційної інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2024 у справі №209/3260/13-ц та ухвалі від 07.02.2024 у справі №331/4185/19, також констатував, що вказана додаткова винагорода як до, так і після 16.11.2022 не є одноразовим нерегулярним видом грошового забезпечення, має постійний характер та належить до видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей батьків, інших осіб.
		51.Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, в контексті правомірності утримання аліментів із додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
		52.Розглядаючи це питання, Суд звертає увагу на те, що у постанові від 26.06.2025 у справі №200/5237/22 Верховний Суд, розглядаючи спір, який виник за подібних фактичних обставин, що й розглядуваний спір, уже відповідав на питання того чи належить додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, до переліку доходів, з яких здійснюється утримання аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків чи інших осіб.
		53.У постанові від 26.06.2025 у справі №200/5237/22 Верховний Суд зазначив, що, згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом. Статтею 73 цього Закону встановлено вичерпний перелік видів доходів, на які не може бути звернено стягнення, зокрема й у межах аліментних зобов`язань. У цьому зв`язку заслуговує на увагу положення пункту 3 частини другої статті 73 цього Закону, згідно з яким стягнення не здійснюється із сум грошового забезпечення, що не має постійного характеру, а також в інших випадках, передбачених законом. Отже, законодавець чітко визначив обмеження щодо доходів, із яких може проводитися стягнення аліментів, виключивши з цього переліку, зокрема, грошове забезпечення, яке не має постійного характеру.
		54.Водночас необхідно врахувати, що норма статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою, яка регулює вчинення виконавчих дій, та яка, при цьому, не містить приписів щодо належності додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану, до переліку видів доходів, на які не може бути звернено стягнення. Спеціальним законом у сфері сімейних правовідносин, а саме статтею 81 Сімейного кодексу України, законодавець надав Кабінету Міністрів України повноваження затверджувати перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
		55.Верховний Суд у справі №200/5237/22 указав, що у пункті 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, у редакції, чинній до 16.11.2022, було передбачено, що з військовослужбовців Збройних Сил України утримання аліментів проводиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом. З 16.11.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263 пункт 8 Переліку було змінено та доповнено, зокрема, після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану». 
		56.З огляду на наведене, Верховний Суд у справі №200/5237/22 уважав, що вказаними змінами Кабінет Міністрів України виокремив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, з-поміж переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, визначивши її як джерело, з якого здійснюється утримання аліментів. Іншими словами, Уряд прямо включив додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, до механізму аліментного стягнення.
		57.Отже, відповідаючи на питання, поставлене в цьому касаційному провадженні, Суд зазначає, що з 16.11.2022 додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, належить до доходів, з яких відповідно до чинного законодавства здійснюється утримання аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків чи інших осіб.
		58.Верховний Суд у справі №200/5237/22 також звернув увагу на те, що зазначений підхід до утримання аліментів з додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, застосовано Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.02.2024 у справі № 209/3260/13-ц. Незважаючи на певну відмінність у фактичних обставинах, характері спірних правовідносин, правове регулювання спірного питання у справах №200/5237/22 та № 209/3260/13-ц є однаковими. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду поділяє цей висновок, уважає його застосовним до спірних правовідносин і не вбачає підстав для відступу від нього.
		59.Доводи скаржника у касаційній скарзі про суперечливість редакції пункту 8 Переліку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1263, яка начебто допускає подвійне тлумачення, Суд уважає необґрунтованими. Зміст пункту 8 вказаного Переліку (у зміненій редакції) послідовно встановлює правило щодо утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення, виокремлює додаткову винагороду, яка виплачується за період воєнного стану, як об`єкт стягнення аліментів, і лише після цього визначає загальні винятки, за яких аліменти не стягуються, які на зазначену додаткову винагороду не поширюються.
		60.Твердження скаржника про непостійний характер додаткової винагороди та віднесення її до одноразових додаткових видів грошового забезпечення не мають визначального значення для оцінки правомірності утримання аліментів у цій справі, оскільки виокремивши її серед переліку доходів, які враховуються для аліментних утримань, Кабінет Міністрів України фактично надав їй статус такого джерела, у незалежності від її правової природи та специфічного характеру.
		61.Таким чином, Суд не бере до уваги аргументи касаційної скарги щодо наявності колізії між положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяких інших осіб», а також щодо необхідності застосування принципу найбільш сприятливого для особи тлумачення. 
		62.Підсумовуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, під час визначення розміру аліментів є правомірним та узгоджується з вимогами законодавства.
		63.Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		64.Зважаючи на це, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  без змін.
		65.З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		66.Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		67.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		68.Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2024 року залишити без змін.
		69.Судові витрати не розподіляються.
		70.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:О.Р.Радишевська
		Судді:В.Е. Мацедонська
		М.І. Смокович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...