Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/2350/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 10.07.2025. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 10.07.2025
Номер судового провадження: К/990/21258/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 липня 2025 року   
		Київ
		справа №240/2350/25
		адміністративне провадження №К/990/21258/25    
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №240/2350/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року (суддя Леміщак Д. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року (головуючий суддя: Граб Л. С., судді: Матохнюк Д. Б., Сторчак В. Ю.) про забезпечення позову, 
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 45/06-30-24-10/ НОМЕР_1 від 03 січня 2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов`язати відповідача поновити ФОП ОСОБА_1 реєстрацію платника єдиного податку другої групи в Реєстрі платників єдиного податку з дати виключення та внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку.
		Мотивував незгоду з оскаржуваним рішенням контролюючого органу процесуальними порушеннями, допущеними останнім при проведенні фактичної перевірки, за результатами якої це рішення було прийняте. Серед іншого, зазначав, що питання порушення платником податку другої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування не може бути предметом фактичної перевірки. Для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку мала б бути проведена документальна перевірка, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Крім того, позивач вказував на відсутність визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підстав для проведення перевірки, оскільки будь-яка інформація, наявна та/або отримана від державних органів, органів місцевого самоврядування, суб`єктів приватного права, відповідачем під час призначення перевірки не використовувалася.
		29 січня 2025 року представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Сіра А. В. подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд зупинити дію рішення № 45/06-30-24-10/2756712871 від 03 січня 2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2024 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
		В обґрунтування вимог вказаної заяви представник позивача зазначила, що наслідком прийняття оскаржуваного у цій справі рішення є переведення позивача на інші умови сплати податків та подання звітності, визначення ним прибутку. Зміна позивачем системи оподаткування може призвести до застосування штрафних санкцій, зупинення діяльності, розірвання договірних відносин, вивільнення працівників. Враховуючи викладене, представник позивача зазначила, що протягом часу судового розгляду справи можуть статися наслідки, які матимуть характер незворотних та фактично призведуть до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. Просила врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 25 жовтня 2023 року у справі №  160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24.
		Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, заяву ФОП ОСОБА_1 задовольнив, вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 45/06-30-24-10/ НОМЕР_1 від 03 січня 2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
		Задовольняючи вимоги заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що анулювання реєстрації платника єдиного податку відбувається за чітко визначених ПК України підстав. Таке рішення матиме суттєві наслідки для позивача у вигляді зміни системи оподаткування із спрощеної на загальну, що, в свою чергу, призведе до додаткового податкового навантаження та може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, звільнення працівників, розірвання договірних відносин з контрагентами тощо. Суд зазначив, що відновлення порушених прав позивача також вимагатиме значних зусиль, які полягатимуть у зміні порядку звітування до контролюючого органу, сплати податків. Під час вирішення вимог заяви про забезпечення позову суд першої інстанції врахував висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/11784/23.
		Апеляційний суд в повній мірі погодився з висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що у спірному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом та не є вирішенням спору по суті. Вказав, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду, і це узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 04 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24.
		Не погоджуючись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення. 
		Касаційна скарга вмотивована тим, що позивач не довів та документально не підтвердив обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам та які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Поряд з цим позов не може бути забезпечено у такий спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, про що також вказувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не навели жодних обставин, які б свідчили про очевидність протиправності оскаржуваного позивачем рішення. При цьому можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення позову. Вказує на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 лютого 2020 року у справі № 826/4679/18, від 06 грудня 2022 року у справі № 140/8745/21. 
		Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		У відзиві на касаційну скаргу представник позивача - адвокат Сіра А. В. заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін судові рішення про забезпечення позову як законні та обґрунтовані. Наголошує, що негативні наслідки у вигляді переходу на загальну систему оподаткування з 01 січня 2025 року мали настати для позивача в силу приписів ПК України та прийнятого ГУ ДПС рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Відтак, відсутні підстави для надання додаткових доказів для підтвердження означених обставин. Просить врахувати, що наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
		Верховний Суд за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи, яка формувалась судами попередніх інстанції у справі № 240/2350/25. Відповідно, касаційний перегляд справи здійснюється на підставі електронної справи, сформованої судами попередніх інстанцій, та матеріалів оскарження ухвали, які 30 червня 2025 року надійшли до суду касаційної інстанції в паперовій формі.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 - 154 КАС України в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судом першої інстанції.
		Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
		Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
		В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
		Питання застосування статей 150 - 154 КАС України у справах цієї категорії було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно, постанови від 25 жовтня 2023 року у справі № 160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справі № 280/9045/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, від 29 травня 2025 року у справах № 240/1622/25, № 380/22510/24, № 380/21917/24, від 19 червня 2025 року у справі № 520/33244/24).
		Верховний Суд вказував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
		Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
		При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Водночас, під час вирішення питання про забезпечення позову досліджується обґрунтованість та доведеність тих обставин, з якими заявник пов`язує виникнення наслідків, які зумовлять невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.  
		Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
		При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суди встановили, що спірні правовідносини у цій справі виникли з огляду на незгоду позивача з прийняттям відповідачем рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи.
		Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
		За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
		Абзац п`ятий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України передбачає, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
		Отже, за наслідками прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку такий платник податків зобов`язаний з установленої у рішенні дати здійснювати подальший бухгалтерський та податковий облік за правилами загальної системи оподаткування.
		З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову. Так, за наслідками анулювання реєстрації платником єдиного податку другої групи позивач має змінити систему оподаткування на загальну, що призведе до додаткового податкового навантаження та виникнення обов`язку із реєстрації платником податку на додану вартість. Ці обставини, в свою чергу, можуть суттєво вплинути на ведення позивачем господарської діяльності, призвести до розірвання договірних відносин, утруднення або неможливості відновлення господарської діяльності в подальшому. У разі відновлення статусу позивача як платника єдиного податку (у випадку ухвалення судом рішення про задоволення позову) необхідним буде коригування податкового обліку як самого позивача, так і його контрагентів, оскільки податкове законодавство передбачає зовсім інші правила ведення обліку для платників податків на загальній системі оподаткування, зокрема і в частині обліку податку на додану вартість.
		Отже, обґрунтованими є висновки судів, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення прав позивача, для захисту яких він звернувся до суду, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. За змістом касаційної скарги ГУ ДПС не наводить жодних доводів, які б спростовували наведені вище висновки судів. 
		Таким чином, у цій справі позивач належним чином довів існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких він просив вжити заходи забезпечення позову та які обґрунтовано свідчать про імовірне утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Наведені ФОП ОСОБА_1 обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
		Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платником єдиного податку другої групи.
		Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 826/4679/18, від 06 грудня 2022 року у справі №   140/8745/21, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17. Підходи Верховного Суду щодо застосування норм статей 150 - 154 КАС України у вказаних вище справах є аналогічними до наведених у цій справі, водночас, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
		Отже, позивачем доведено необхідність вжиття застосованого судами заходу забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосований захід є таким, що не суперечить приписам частини другої статті 151 КАС України. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.
		Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...