Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 472/184/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 61-15126ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 472/184/20
		провадження № 61-15126св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабанова Анастасія Олександрівна
		на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області 
		від 25 червня 2024 року у складі судді Орленко Л. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), треті особи: Приватне підприємство «Коренковська» (далі - ПП «Коренковська»), Головне управління Держгеокадастру 
		у Миколаївській області, ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва про право власності,
		ухвалив постанову про таке:
		I. Вступ
		1.           У лютому 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів за участю третіх осіб про визнання незаконним рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування свідоцтва про право власності.
		2.           Відповідач-1 позовні вимоги не визнав. Відповідач-2 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання відзиву не скористався.
		3.           Суд першої інстанції у позові відмовив.
		4.           Апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінив, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		5.           Позивачка оскаржила рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою оскарження вказала те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.
		6.           Ключовим питанням у спірних правовідносинах є, чи належний спосіб захисту порушених прав обрано позивачкою.
		7.           Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
		ІІ. Короткий зміст позовних вимог
		8.           Позов обґрунтований тим, що:
		-                  позивачка є власником житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 ;
		-                  з дня купівлі житлового будинку в 2003 році вона користується земельною ділянкою для обслуговування будинку в розмірі та в межах, які відповідають розмірам та межам, зазначеним в технічному паспорті на житловий будинок та 
		в державному акті на право приватної власності на землю від 26 травня 1994 року, титульним власником якого значиться ОСОБА_3 - перший власник житлового будинку, який продав будинок ОСОБА_4 , а та, в свою чергу, продала будинок позивачці;
		-                  вказана земельна ділянка сформована в 1994 році;
		-                  на момент відчуження 30 листопада 1999 року житлового будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_3 був власником і земельної ділянки для обслуговування спірного житлового будинку;
		-                  з переходом права власності на житловий будинок від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 перейшло право власності на земельну ділянку в силу закону;
		-                   ОСОБА_4 не переоформила на своє ім`я державний акт, проте отримала право користуватись та фактично володіти земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку в тих межах, які були визначені на час придбання нею будинку;
		-                  17 жовтня 2003 року, коли було оформлено договір купівлі-продажу будинку між позивачкою та ОСОБА_4 , окремої угоди щодо земельної ділянки між ними не укладалось, однак на момент придбання позивачкою вказаного будинку він був розташований на земельній ділянці площею, зазначеною в інвентарній справі та технічному паспорті і державному акті на ім`я ОСОБА_3 , 
		тому до позивачки також перейшло право користуватись та фактично володіти земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку в тих межах, які були визначені на час придбання нею будинку;
		-                  28 листопада 2017 року позивачці було надано рішення Веселинівської селищної ради Вознесенського (на той час Веселинівського) району Миколаївської області від 25 червня 2014 року за № 13 ХХХV сесії шостого скликання «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у користуванні 
		відповідачки-2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського (на той час Веселинівського) району Миколаївської області»;
		-                  цим рішенням разом із затвердженням технічної документації відповідачці-2 надано у власність земельну ділянку площею 0,0583 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 
		на АДРЕСА_2 в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (кадастровий номер: 4821755100:04:035:0779);
		-                  на підставі цього рішення відповідачка-2 зареєструвала у державного реєстратора право власності на вказану земельну ділянку та отримала свідоцтво про право власності;
		-                  земельна ділянка, яку отримала у власність відповідачка-2, частково накладається на її земельну ділянку, тобто частина земельної ділянки, що надана 
		у власність відповідачки-2, фактично належить позивачці і входить до її земельної ділянки;
		-                  наданням відповідачці-2 у власність земельної ділянки порушено її права як користувача та фактичного володільця земельної ділянки на 
		АДРЕСА_1 , оскільки фактично вона отримала у власність земельну ділянку в більшому розмірі, ніж фактично користувалась, за рахунок земельної ділянки, яка належить та якою фактично користується з 2003 року позивачка.
		9.           Враховуючи викладене, остаточно сформувавши позовні вимоги, позивачка просила:
		-                  визнати незаконним рішення Веселинівської селищної ради Вознесенського (на той час Веселинівського) району Миколаївської області від 25 червня 2014 року за № 13 ХХХV сесії шостого скликання «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у користуванні відповідачки-2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на 
		АДРЕСА_2 в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського 
		(на той час Веселинівського) району Миколаївської області»;
		-                  скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0583 га з кадастровим номером 48217551000:04:035:0779, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої 
		на АДРЕСА_2 , від 10 липня 2014 року, індексний номер 24076350, за відповідачкою-2, виданого на підставі рішення номер 13 від 25 червня 2014 року Веселинівською селищною радою Вознесенського (на той час Веселинівського) району Миколаївської області, державним реєстратором Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області Одноор Н. В.;
		-                  скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого 
		майна - земельної ділянки площею 0,0583 га з кадастровим номером 48217551000:04:035:0779, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої 
		на АДРЕСА_2 , індексний номер 14350556 від 10 липня 2014 року 13:54:00, за відповідачкою-2, прийнятого державним реєстратором Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області Одноор Н. В.
		ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		10.        Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області 
		від 25 червня 2024 року у позові відмовлено. 
		11.        Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки порушені, проте вона звернулася за захистом своїх прав поза межами позовної давності, вказавши, що позовна давність про оскарження рішення органу місцевого самоврядування сплинула 24 червня 2017 року, а щодо інших 
		вимог - 10 липня 2017 року.
		IV. Короткий зміст постанови апеляційного суду
		12.        Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково. Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		13.        Змінивши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з такого:
		-                  позивачка звернулася до суду в межах позовної давності, оскільки дізналася про порушення своїх прав, пов`язаних з визначених меж сусідньої земельної ділянки, що належить відповідачці-2 після ознайомлення в січні 2018 року 
		із матеріалами технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, виготовлену ПП «Коренковська» на замовлення відповідачки-2;
		-                  у договорі купівлі-продажу від 17 жовтня 2003 року, відповідно до якого ОСОБА_4 продала, а позивачка купила житловий будинок не зазначено 
		будь-яких відомостей про присадибну земельну ділянку;
		-                  відсутні правові підстави для захисту прав позивачки на земельну ділянку відповідно до Державного акта, зареєстрованого 24 травня 1994 року, згідно 
		з яким отримав земельну ділянку для обслуговування свого житлового будинку ОСОБА_3 , оскільки не зазначення у Державному акті конкретної площа земельної ділянки та не зазначення такої площі у рішенні виконавчого комітету Веселинівського району Миколаївської області від 24 травня 1994 року № 92, яке було підставою для видачі зазначеного Державного акта, робить не можливим розпізнавання такої земельної ділянки;
		-                  лише наявність у попереднього власника Державного акта без визначення площі земельної ділянки не свідчить про автоматичний перехід права власності на спірну ділянку в цілому до нового власника житлового будинку з огляду на неможливість, до виділення в окрему ділянку, з`ясування розміру ділянки, призначеної для розміщення і обслуговування будинку;
		-                  укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами у даному випадку не тягнуло за собою безумовний перехід права власності на присадибну ділянку, на якій вони розташовані, оскільки не зазначення в Державному акті конкретного розміру ділянки не створили для нового власника житлового будинку юридичний наслідок у вигляді набуття права власності на всю ділянку.
		V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		14.        У касаційній скарзі позивачка просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		15.        Касаційна скарга мотивована тим, що:
		-                  суди не з`ясували усі обставини справи;
		-                  суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог, проте помилкового відмовив за пропуском позовної давності;
		-                  суд апеляційної інстанції навпаки дійшов правильного висновку щодо питання позовної давності, але помилково вказав про недоведеність позовних вимог;
		-                  суди не взяли до уваги, що виданий 26 травня 1994 року № 240 Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_3 
		є правовстановлюючим документом і ніким не оскаржений і не скасований, тому відсутні сумніви у його правомірності, оскільки цей документ пройшов необхідну державну реєстрацію;
		-                  суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2022 року у справі № 910/5201/19, 16 червня 2020 року № 689/26/17.
		VI. Рух справи в суді касаційної інстанції
		16.        13 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат 
		Чабанова А. О. подала касаційну скаргу на рішення районного суду та постанову апеляційного суду. 
		17.        Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху.
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення районного суду та постанови апеляційного суду. 
		19.        21 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду. 
		21.        Відповідачі та треті особи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
		VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		22.        Відповідно до інвентарної справи № 1591 житловий будинок 
		на АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 12 січня 1983 року належав ОСОБА_5 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої його успадкувала її дочка ОСОБА_2 (відповідачка-2) відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 липня 2000 року.
		23.        Першим власником домоволодіння на АДРЕСА_2 був ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 25 жовтня 1985 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право власності на житловий будинок за вказаною адресою у порядку спадкування за заповітом отримав син померлого ОСОБА_3 , який 25 травня 1994 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю для обслуговування житлового будинку за вказаною адресою.
		24.        В оригіналі Державного акта, наданого позивачкою, площу земельної ділянки, що передається у приватну власність, зазначено 537 кв. м.
		25.        В архівному оригіналі цього ж Державного акта, наданого суду першої інстанції відділом у Веселинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області така площа зазначається як 886 кв. м.
		26.        Відповідно до рішення виконавчого комітету Веселинівського району Миколаївської області від 24 травня 1994 року № 92, яке було підставою для видачі зазначеного Державного акта, встановлено, що виконавчий комітет вирішив видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам відповідно до списку, що додається. Додатком до цього рішення є «Список громадян на приватизацію земельних ділянок смт. Веселиново», де під номером «41» зазначено прізвище « ОСОБА_3 », а напроти прізвища адреса 
		« АДРЕСА_1 ». Отже будь-яких розмірів земельної ділянки, переданої внаслідок приватизації ОСОБА_3 зазначене рішення не містить.
		27.        Технічна документація про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки для приватизації в натурі відсутня.
		28.        30 листопада 1999 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу відчужив житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , 
		у якому дані про земельну ділянку взагалі відсутні. Новий власник житлового будинку ОСОБА_4 не посвідчила своє право на вказану земельну ділянку, а користувалася присадибною земельною ділянкою без визначення її меж.
		29.        Позивачка є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2003 року, відповідно до якого 
		ОСОБА_4 продала, а позивачка купила вказаний житловий будинок.
		30.        Ці договору купівлі-продажу посвідчені нотаріально, однак в жодному з них не зазначалось на якій земельній ділянці розташований житловий будинок.
		31.        З моменту купівлі вказаного житлового будинку та до цього часу позивачка користується земельною ділянкою в розмірі та межах, які відповідають розмірам, зазначеним у технічному паспорті на житловий будинок, виготовленого 14 жовтня 2003 року.
		32.        Відповідачка-2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,0583 га 
		з кадастровим номером 48217551000:04:035:0779, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на АДРЕСА_2 .
		33.        Вказану земельну ділянку відповідачка-2 отримала в порядку безоплатної приватизації на підставі рішення Веселинівської селищної ради Вознесенського (на той час Веселинівського) району Миколаївської області від 25 червня 2014 року за № 13 ХХХV сесії шостого скликання «Про затвердження технічної документації 
		із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у користуванні відповідачки-2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 в межах території Веселинівської селищної ради Вознесенського (на той час Веселинівського) району Миколаївської області».
		34.        Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2022 року № 21-4152/4166 встановлено таке:
		1) Фактичний розмір (площа) земельної ділянки, що розташована 
		на АДРЕСА_2 , який існував на момент отримання у власність житлового будинку відповідачкою-2, відповідно до інвентарної справи № 1591 становила 
		556 кв. м, а конфігурація, межі земельної ділянки згідно зі схематичним планом від 05 лютого 1985 року зі змінами від 23 червня 2000 року проходили таким чином:
		Фасадна межа - (уздовж вул. Богданова) - 14,78 (м);
		Ліва межа - (уздовж земельної ділянки на АДРЕСА_3 ) - 39,20 (м);
		Задня межа - 13,10 (м);
		Права межа - (уздовж земельної ділянки на АДРЕСА_1 ) - 39,20 (м);
		2) Фактичний розмір (площа) земельної ділянки, що розташована 
		на АДРЕСА_1 , який існував на момент отримання у власність житлового будинку позивачкою, тобто станом на 17 жовтня 2003 року складала - 751 кв. м, 
		а конфігурація, межі земельної ділянки відповідно до схематичного плану 
		від 14 жовтня 2003 року проходили наступним чином:
		Фасадна межа - (уздовж вул. Богданова) - 18,95 (м);
		Ліва межа - (уздовж земельної ділянки по АДРЕСА_2 ) - 40,50 (м);
		Задня межа - 18,15 (м);
		Права межа - (уздовж провулку) - 40,50 (м);
		3) Фактична площа земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2 становить 0,0589 га. Фактично межі земельної ділянки, що розташована 
		на АДРЕСА_2 станом на 18 жовтня 2022 року проходять таким чином:
		Фасадна межа - (уздовж вул. Богданова) - 14,80 (м);
		Ліва межа - (уздовж земельної ділянки на АДРЕСА_3 ) - 38,35 + 0,57 (м);
		Задня межа - 13,08 (м);
		Права межа - (уздовж земельної ділянки на АДРЕСА_1 ) - 0,38 + 24,3 + 0,81 + 12,90 + 0,81 + 2,19.
		Фактичний розмір (площа) земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 , яка існує на сьогодні становить 0,0722 га.
		Фактично межі земельної ділянки, що розташована АДРЕСА_1 проходять таким чином:
		Фасадна межа - 
		АДРЕСА_4 - 2,19 + 0,81 + 12,9 + 0,81 + 24,3 +0,38 (м);
		Задня межа - 18,37 (м);
		Права межа - провулок - 21,31 + 3,77 + 0,33 + 15,16 (м);
		4) У результаті проведення дослідження встановлено, що є невідповідність межі між земельними ділянкам, які розташовані на 
		АДРЕСА_5 , станом на 17 жовтня 2003 року та існуючі на сьогодні, які відбулись внаслідок збільшення частини земельної ділянки АДРЕСА_2 за рахунок земельної ділянки № НОМЕР_1 .
		5) Межі земельної ділянки були порушені при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_2 , розробленої 
		ПП «Коренковська», на підставі заяви відповідачки-2 від 28 квітня 
		2014 року, що перебувала на момент розроблення та виготовлення технічної документації в землекористуванні позивачки та яка розташована 
		на АДРЕСА_1 .
		6) В ході огляду технічної документації із землеустрою на земельну ділянку 
		ОСОБА_2 встановлено, що на акт від 09 квітня 2014 року та схему до нього 
		у пояснювальній записці та інших складових, посилання як на вихідні матеріали відсутні. При цьому, зазначені акт та схема містяться у документації за переліком 
		у розділі правовстановлюючі документи. Також графічні матеріали складені під час розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_2 , розробленої ПП «Коренковська», на підставі заяви відповідачки-2 від 28 квітня 2014 року, а саме кадастровий план, схематичний план, в частині проходження спірної, суміжної межі частково повторюють вищевказану схему. До зміни конфігурації та площі земельної ділянки, що значиться в технічній документації із землеустрою на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_2 , призвело часткове використання даних акта від 09 квітня 2014 року разом зі схемою, що до нього додається, за винятком частини земельної ділянки АДРЕСА_2 , збільшеної за рахунок земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка не примикає до фасадної межі земельної ділянки № НОМЕР_1 , як це зазначено на схемі.
		35.        Актом від 09 квітня 2014 року разом зі схемою, що до нього додається, комісія Веселинівської селищної ради з метою вирішення земельного спору між позивачкою та відповідачкою-2 запропонувала позивачці уступити відповідачці-2 частину своєї земельної ділянки, щоб остання могла обслуговувати задню стінку свого житлового будинку, яка фактично знаходиться на земельній ділянці позивачки. Тобто, даний акт по своїй суті носив рекомендаційний характер і не зобов`язував позивачку уступати частину своєї земельної ділянки відповідачці-2.
		VIII. Позиція Верховного Суду
		36.        Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 7) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
		37.        Даний спір пов`язаний із захистом порушених прав позивачки у зв`язку 
		з тим, що земельна ділянка, яку отримала у власність відповідачка-2, частково накладається на її земельну ділянку (див. пункти 8-9).
		38.        Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		39.        Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується 
		у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
		40.        Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, 
		а цілком конкретним способом захисту свого права [1].
		41.        Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [2].
		42.        Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин [3].
		43.        Верховний Суд підкреслює, що визначення правильності обраного способу захисту передує вирішенню спору по суті.
		44.        У цій справі позивачка просила:
		-                  визнати незаконним рішення селищної ради;
		-                  скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно;
		-                  скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (див. пункт 9).
		45.        Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Крім того, встановивши, що частина земельної ділянки відповідача накладається на землі позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається [4].
		46.        Такий підхід в подальшому був неодноразово застосований Верховним судом (див., наприклад [5, 6]).
		47.        У цій справі суд першої інстанції відмовив у позові у зв`язку 
		з пропуском позивачкою позовної давності.
		48.        Апеляційний суд, змінивши рішення районного суду, відмовив у позові 
		у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, при цьому встановивши, що позовну давність позивачкою не пропущено.
		49.         Колегія суддів з такими висновками не може погодитися в повному обсязі з огляду на те, що вимоги позивачки не є ефективними способами захисту порушених прав, не призведуть до їх поновлення. 
		50.         Належним способом захисту є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування тієї частини земельної ділянки, яка, на думку позивачки, належить їй, але незаконно знаходиться у володінні відповідачки-2. Проте позивачка з такими вимогами до суду не зверталася.
		51.        З огляду на викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли загалом правильного висновку про відмову в позові. Проте помилилися в мотивах такої відмови, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції, у незміненій апеляційним судом частині, та постанову апеляційного суду необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
		ІX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		52.        Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права.
		53.        Оскільки суди дійшли обґрунтованого по суті висновку про відмову в позові, проте помилилися щодо мотивів, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальні частини рішення суду першої інстанції, у незміненій апеляційним судом частині, та постанови апеляційного суду необхідно змінити в редакції цієї постанови, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.
		54.        Враховуючи те, що касаційний суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		Із цих підстав,
		керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чабанова Анастасія Олександрівна, задовольнити частково.
		2.           Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області 
		від 25 червня 2024 року у незміненій частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		[1] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/76474144
		[2] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84гс20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/95439652
		[3] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558719
		[4] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/125736760
		[5] Постанова Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 490/1956/20 (провадження № 61-10620св24) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/127021958
		[6] Постанова Верховного Суду 23 квітня 2025 року у справі № 297/2047/21 (провадження № 61-5774св24) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/127021034
		Головуючий Судді:  В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...