Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/12429/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 61-1854ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		09 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 635/12429/23
		провадження № 61-1854св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2024 року у складі судді Назаренко О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що він працював в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна на посаді інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду) за основною роботою та на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду). 
		3.            21 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку він отримав наказ від 24 жовтня 2023 року № 0104-2/23 92 «Про звільнення працівника, відсутнього на роботі понад чотири місяці поспіль». 
		4.            Згідно з пунктом 1 наказу від 24 жовтня 2023 року № 0104-2/2392 його звільнено з посади інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0  посадового окладу за рахунок спеціального фонду) за основною роботою у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України з 31 жовтня 2023 року. 
		5.            Згідно з пунктом 2 наказу від 24 жовтня 2023 року № 0104-2/2392 його звільнено з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду) у зв`язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України з 31  жовтня 2023 року.
		6.            Вважав даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач володів інформацією про його перебування у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується заявами від 28 березня 2022 року та від 29 липня 2022 року про надання відпусток без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану та наказами від 01 квітня 2022 року № 0104-2/158 та від 01 серпня 2022 року № 0104-2/1115. 
		7.            Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року №  2915-ІХ, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом від 8 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 10 листопада 2023 року № 3429-ІХ) на території України введено воєнний стан, дія якого не припинена. 
		8.            15 березня 2022 року прийнято Закон України № 213 6-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції.  У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Частиною третьою статті 12 Закону № 2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки». 
		9.            Вказана відпустка є відпусткою, яка надається за угодою сторін, і припинятися може також виключно за угодою сторін або фактом закінчення дії воєнного стану. 
		10.         Позивач зазначав, що скористався правом на надання такої відпустки шляхом подання відповідних заяв від 28 березня 2022 року та від 29 липня 2022 року на адресу відповідача. 
		11.         Вказані заяви були реалізовані шляхом видання відповідачем наказів від 01 квітня 2022  року № 0104-2/158 та від 01 серпня 2022 року № 0104-2/1115 про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати на період воєнного стану. 
		12.         На сьогодні відсутні будь-які документи, які б свідчили про досягнення угоди між позивачем та відповідачем щодо припинення вказаних відпусток. Позивач зазначав, що зміст оскаржуваного наказу та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення однозначно свідчать про те, що відповідачу було відомо як про причини відсутності позивача на роботі, а саме перебування у відпустці без збереження заробітної плати на законних підставах, так і про місцезнаходження позивача (АДРЕСА_1), що, на думку позивача, беззаперечно спростовує наявність будь-яких законних підстав для його звільнення. 
		13.         Позивач вказував, що оскаржуваний наказ виданий лише з підстав відсутності працівника на роботі понад чотири місяці поспіль, що свідчить про неправомірність його прийняття, тобто відповідач звільнив позивача без законної на те підстави, оскільки відповідачу достеменно було відомо про причини відсутності на роботі позивача, що підтверджується наказами від 01 квітня 2022 року № 0104-2/158 та від 01 серпня 2022 року № 0104-2/1115 про надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати на період воєнного стану. 
		14.         Враховуючи викладене позивач просив суд:
		визнати неправомірним та скасувати наказ Харківського національного університету імені К. Н. Каразіна від 24 жовтня 2023 року № 0104-2/2392 про звільнення ОСОБА_1 ; 
		поновити ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду) за основною роботою та на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду) Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; 
		стягнути з Харківського національного університету імені К. Н. Каразіна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
		15.         Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року, позов задоволено частково.
		16.         Визнано неправомірним та скасовано наказ Харківського національного університету імені К. Н. Каразіна від 24 жовтня 2023 року №0104-2/2392 про звільнення ОСОБА_1 .
		17.         Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера 1 категорії служби головного енергетика (1,0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду) за основною роботою та на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика (0,5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду) Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
		18.         В іншій частині позову відмовлено.
		19.         Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили із того, що на час звільнення позивача останній перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, а тому його звільнення з підстав, визначених пунктом 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України, було незаконним.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		20.         У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківського національного університету імені К. Н. Каразіна.
		21.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		22.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		23.         У касаційній скарзі Харківський національний університет імені К. Н. Каразіна, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та відмовити в їх задоволенні.
		24.         Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		25.         Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що відпустка без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану має надаватись виключно в межах узгодженого сторонами терміну.
		26.         Також заявник вважає, що відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану надаються виключно за угодою сторін.
		27.         Посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині встановлення строків відпустки без збереження заробітної плати позивача мали бути застосовані строки дії воєнного стану, які були оголошені виключно чинними на момент угоди між сторонами указом Президента України.
		28.         Натомість суди дійшли висновку, що сторонами узгоджено тривалість відпусток без збереження заробітної плати працівника аж до скасування чи відміни воєнного стану в Україні з урахуванням всіх випадків продовження воєнного стану.
		29.         Крім того, суди не надали правової оцінки поведінці позивача, що полягала в ухиленні від отримання повідомлень від роботодавця та ненадання відповідей протягом тривалого періоду (понад чотири місяці).
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		30.         У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Харківського національного університету імені К. Н. Каразіна від ОСОБА_1 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		31.         Наказом Харківського національного Університету імені В. Н. Каразіна № 0104-2К/158 від 01 квітня 2022 «Про надання відпустки» надана відпустка без збереження заробітної плати на час діє воєнного стану ОСОБА_1 електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика 0.5 посадового окладу за сумісництвом з 01 квітня 2022 року. Підстава: службова записка, заява ОСОБА_1 від 28 березня 2022 про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за угодою сторін.
		32.         Наказом Харківського національного Університету імені В. Н. Каразіна № 0104-2К/1115 від 01 серпня 2022 «Про надання відпустки» надана відпустка без збереження заробітної плати на час діє воєнного стану ОСОБА_1 електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика 1.0 посадового окладу за сумісництвом з 01 серпня 2022 року. Підстава: службова записка, заява ОСОБА_1 від 29 липня 2022 року про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за угодою сторін.
		33.         Листом від 24 квітня 2023 року керівництвом Харківського національного Університету імені В. Н. Каразіна запропоновано позивачу розглянути можливість та надати згоду щодо відновлення виконання посадових обов`язків.
		34.         Згідно наказу Харківського національного Університету імені В. Н. Каразіна від 24 жовтня 2023 року № 0104-2/2392 про звільнення працівника, відсутнього на роботі понад чотири місяці поспіль, ОСОБА_1 звільнено з посади інженера 1 категорії (КП 2149.2 ЗКППТР 22177 ПНР: Інженер) служби головного енергетика 1.0 посадового окладу за рахунок спеціального фонду, за основною роботою у зв`язку із відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту        8-3 частини першої статті 36 КЗпП України з 31 жовтня 2023 року; нараховано грошову компенсацію за 56 к. д. щорічної основної відпустки, в тому числі: за роб. рік 22.07.2020/2021р. -1к.д.; за роб. рік 22.07.2021/2022р. -24 к.д.; за роб. рік 22.07.2022/2023р. -24 к.д. та за період роботи з 22.07.2023р. до 31.10.2023р. - 7к.д.; звільнено ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду (КП 7241 ЗКППТР 19861 ПНР: Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування) служби головного енергетика 0.5 посадового окладу за сумісництвом за рахунок загального фонду, у зв`язку із відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль на підставі пункту                 8-3 частини першої ст.36 КЗпП України з 31 жовтня 2023 року; нараховано грошову компенсацію за 41 к.д. щорічної основної відпустки, в тому числі: за роб. рік 02.03.2021/2022р. - 1 к.д.; за роб. рік 02.03.2022/2023р.-24 к.д. та за період роботи з 02.03.2023р. до 31.10.2023р. - 16 к.д.
		35.         Судам надані акти за підписами головного енергетика Шевченка А. І., заступника головного інженера ОСОБА_2 та начальника експлуатаційного відділу Лапко П. В. за період з 08 травня 2023 року по 16 жовтня 2023 року, із яких вбачається, що ОСОБА_1 на його контактний номер телефону намагалися додзвонитися з метою встановлення його місця перебування, але він на зв`язок не вийшов, далі направлено смс з проханням передзвонити інженеру ОСОБА_5.
		Позиція Верховного Суду
		36.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		37.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		38.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		39.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		40.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		41.         Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті  5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		42.         Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		43.         Підстави припинення трудового договору визначені у статті 36 КЗпП України.
		44.         Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено, і він триває досі.
		45.         15 березня 2022 року прийнято Закон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		46.         Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» цього Закону главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		47.         Норми Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
		48.         Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни, зокрема, до КЗпП України, а саме частину першу статті 36 КЗпП України було доповнено пунктами 8-1, 8-2 і 8-3 такого змісту: 8-1) смерть роботодавця - фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою; 8-2) смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим; 8-3) відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
		49.         У постанові Верховного Суду від 22 травня 2025 року у справі № 204/15342/23 зроблено висновок про те, що «чотири місяці рахуються від дня, коли Закон № 2352-IX набрав чинності, тобто з 19 липня 2022 року, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
		Причому цю підставу (пункт 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України) для припинення трудового договору не слід ототожнювати зі звільненням у зв`язку з прогулом (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).
		Для припинення дії трудового договору за відповідною підставою мають бути одночасно дотримані дві обов`язкові умови: 1) фактична відсутність працівника на робочому місці понад чотири місяці поспіль; 2) відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).
		У разі невиконання одночасно двох наведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом чотирьох місяців інформував роботодавця про причини своєї відсутності».
		50.         Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		51.         Згідно з частинами першою і шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		52.         Судами встановлено, що 28 березня 2022 року ОСОБА_1 , електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, 0,5 ставки, служби головного енергетика, звернувся до відповідача із заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за угодою сторін з 01 квітня 2022 року (т. 1, а, с. 15).
		53.         Наказом Харківського національного Університету імені В.Н. Каразіна № 0104-2К/158 від 01 квітня 2022 «Про надання відпустки» надана відпустка без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану ОСОБА_1 електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду служби головного енергетика 0,5 посадового окладу за сумісництвом з 01 квітня 2022 року. Підстава: службова записка, заява ОСОБА_1 від 28 березня 2022 року про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за угодою сторін (т. 1, а. с. 75).
		54.         29 липня 2022 року ОСОБА_1 , інженер 1 категорії, 1 ставка, служби головного енергетика, звернувся до відповідача із заявою про надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану за угодою сторін з 01 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 71).
		55.         Наказом Харківського національного Університету імені В. Н. Каразіна № 0104-2К/1115 від 01 серпня 2022 «Про надання відпустки» надана відпустка без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану ОСОБА_1 інженеру 1 категорії служби головного енергетика 1,0 посадового окладу з оплатою праці за рахунок спеціального фонду з 01 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 68).
		56.         Отже, позивач скористався правом на надання йому відпустки без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану шляхом подання відповідних заяв, відповідач, в свою чергу, видав накази, якими надано ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати на час дії воєнного стану, що свідчить про його обізнаність про причини відсутності позивача на роботі.
		57.         Частиною третьою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакціях, чинних станом на час видачі наказів про відпустки) визначено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».
		58.         З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що на час звільнення позивача останній перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану, а тому його звільнення з підстав, визначених пунктом 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України, було незаконним.
		59.         Колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що встановлення строків відпустки без збереження заробітної плати позивача мали бути застосовані строки дії воєнного стану, які були оголошені виключно чинними на момент угоди між сторонами указам Президента України, оскільки воєнний стан в Україні триває та не припинявся.
		60.         Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що роботодавцем були вжиті заходи щодо відкликання ОСОБА_1 з відпустки.
		61.         Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		62.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		63.             Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіназалишити без задоволення.
		2.            Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 липня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...