Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/4735/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 61-3448ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		09 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 495/4735/23
		провадження № 61-3448св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Білгород-Дністровська міська рада,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05 квітня 2023 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 392.
		3.            Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 .
		4.             ОСОБА_1 вказувала, що з 2016 року і до моменту смерті спадкодавця ОСОБА_2 проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що підтверджується відповідним актом КП «ЖЕО № 1» від 21 квітня 2023 року, який складений на підставі письмових пояснень сусідів ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 . 
		5.            Зазначала, що доглядала за ОСОБА_2 та допомагала їй, що в сенсі статті 3 СК України означає, що вона та спадкодавець проживали однією сім`єю.
		6.            З метою прийняття спадщини після ОСОБА_2 вона звернулася до нотаріальної контори з метою оформити спадщину після померлої, однак нотаріусом було відмовлено, оскільки вона не є родичкою спадкодавця та відсутній заповіт, а для спадкування у відповідності до статті 1264 ЦК України позивачкою не надано достатніх документів.
		7.            Позивачка вказувала, що вона є єдиною спадкоємицею до майна померлої ОСОБА_2 , оскільки спадкоємців інших не має, так як померла у шлюбі не перебувала, дітей не мала.
		8.            Враховуючи викладене просила суд:
		встановити факт проживання однією сім`єю більше п`яти років до дня відкриття спадщини ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 ;
		визнати за нею в порядку спадкування за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		9.            Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 січня 2024 року позов задоволено.
		10.         Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , більше п`яти років до дня відкриття спадщини. 
		11.         Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , та складається в цілому з двокімнатної квартири житловою площею 25,5 кв. м, загальною площею 50,73 кв. м,: 1 - коридору, 2 - кухні, 3 - санвузлу, 4,5 житлових, 6 лоджії.
		12.         Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що з лютого 2018 року і до моменту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (часу відкриття спадщини), позивачка ОСОБА_1 проживала із спадкодавцем однією сім`єю. Суд також зазначив, що позивачка з померлою були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, позивачка доглядала за ОСОБА_2 , що в сенсі статті 3 СК України означає, що вони зі спадкодавцем проживали однією сім`єю. Окрім ОСОБА_1 інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , немає.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		13.         Постановою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради Одеської області задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
		14.         Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що факт спільного проживання позивача та спадкодавця місцевий суд встановив лише на підставі показів свідків - сусідів спадкодавця, акту від 21 квітня 2023 року, складеного сусідами. Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		15.         У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
		16.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		17.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		18.         У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
		19.         Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року в справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19, від 21 вересня 2022 року в справі № 645/5557/16-ц, від 25 вересня 2024 року в справі № 645/4104/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		20.         Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що нею не доведено обставин, які дають підстави вважати, що вона дійсно проживала із спадкодавцем з 2018 року.
		21.         Натомість місцевий суд належним чином врахував покази свідків, акт від 21 квітня 2023 року, наявність спільного побуду та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		22.         У травні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6 від Білгород-Дністровської міської ради, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		23.          ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05 квітня 2023 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 392.
		24.         Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 травня 2006 року.
		25.          ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 . Однак 03 травня 2023 року приватний нотаріус відмовив заявнику, оскільки остання не являється родичем померлої та в неї відсутній заповіт. ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.
		Позиція Верховного Суду
		26.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		27.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		28.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		29.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		30.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		31.         Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
		32.         Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		33.         Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		34.         Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		35.         В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).
		36.         Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		37.         Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
		38.         При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
		39.         Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
		40.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
		41.         Необхідною умовою для встановлення заявленого факту є доведеність факту спільного проживання заявниці та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.
		42.         Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження                               № 61-18172св23).
		43.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		44.         Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		45.         Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		46.         Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, правомірно виснував, що факт спільного проживання позивача та спадкодавця підтверджується лише показаннями свідків - сусідів спадкодавця. При цьому акт від 21 квітня 2023 року, складений сусідами та на підставі їх свідчень з подальшим підтвердженням підписів паспортистом КП «ЖЕО № 1», який не підтверджував існування відповідних обставин, а лише встановив відповідних осіб та затвердив їх підписи. 
		47.         Інших доказів на підтвердження факту спільного проживання із спадкодавцем матеріали справи не містять, довідки про склад сім`ї спадкодавця, в тому числі станом на момент смерті останнього, будь-яким уповноваженим органом не видавались, обстеження житлово-побутових умов не здійснювалось.
		48.         З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що таких доказів як покази свідків, акт від 21 квітня 2023 року, наведених заявником на підтвердження факту спільного проживання із спадкодавцем, є недостатньо для встановлення відповідних обставин, тому ОСОБА_1 обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		49.         Крім того, докази щодо поганого стану здоров`я спадкодавця (медична документація), придбання позивачем будь-яких ліків, продуктів (рецепти від лікаря, чеки) тощо для спадкодавця в матеріалах справи відсутні. Так само відсутні будь-які підтвердження того, що позивачем купувались меблі, проводився ремонт та здійснювалась заміна вікон (чеки, накладні, акти виконаних робіт тощо). 
		50.         Отже, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків між позивачем та спадкодавцем. Факт отримання свідоцтва про поховання та допомога у похованні сам по собі не підтверджує існування сімейних відносин.
		51.         Суд апеляційної інстанції, вказуючи на відсутність переконливих доказів спільного проживання, правомірно зазначав, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а оцінюються судами в сукупності усіх обставин справи.
		52.         Таким чином, враховуючи те, що окрім показів свідків, складеного акта за їх підписами, матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження факту спільного проживання, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, порушив норми процесуального та матеріального права.
		53.         Посилання заявника на те, що місцевий суд на відміну від апеляційного суду правильно встановив обставини справи та дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, відхиляються колегією суддів, оскільки такі посилання не знайшли належного обґрунтування та зводяться до незгоди заявника із ухваленим судовим рішенням.
		54.         Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року в справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19, від 21 вересня 2022 року в справі № 645/5557/16-ц, від 25 вересня 2024 року в справі № 645/4104/21, оскільки, з урахуванням встановлених обставин, оскаржуване судове рішення не суперечить висновкам, викладеним у вказаних постановах.
		55.         Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		56.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		57.             Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.            Постанову Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...