Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/19315/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 10.07.2025
Номер судового провадження: 61-14557ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/19315/23
		провадження № 61-14557св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач),  Білоконь О. В.,  Сакари Н. Ю.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 ;
		третя особа - ОСОБА_3 ;
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлова Надія Євгеніївна, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року у складі судді Ключника А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.               Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою.
		 
		Адвокатом Павловою Н. Є. подано клопотання про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем. Клопотання мотивовано тим, що позов є безпідставним, а відповідач несе судові витрати, які є для нього значними і відшкодування яких, у випадку залишення позову без розгляду, мають значення для відповідача.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду.
		 
		У задоволенні клопотання адвоката Павлової Н. Є. про стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем, відмовлено.
		 
		Ухвала Святошинського районного суду міста Києва мотивована тим, що матеріалами справи недоведено необґрунтованих дій позивача при розгляді даної справи, а отже клопотання адвоката Павлової Н.Є. про стягнення з позивача судових витрат понесених відповідачем не підлягає задоволенню.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року  змінено в частині мотивів для відмови у задоволенні заяви.
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів для відмови у задоволенні заяви, апеляційний суд виходив з того, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Павловою Н.Є. до суду надано наступні документи: докази направлення примірника клопотання з додатками позивачу; докази направлення примірника клопотання з додатками адвокату позивача; акт надання послуг від 29 лютого 2024 року; акт надання послуг від 25 березня 2024 року; акт надання послуг від 22 квітня 2024 року; акт надання послуг від 15 травня 2024 року; акт надання послуг від 28 травня 2024 року; акт надання послуг від 26 червня 2024 року; платіжне доручення вхідне від 6 грудня 2023 року; платіжне доручення вхідне від 2 березня 2024 року; платіжне доручення вхідне від 23 березня 2024 року; платіжне доручення вхідне від 21 травня 2024 року; платіжне доручення вхідне від 8 червня 2024 року; платіжне доручення вхідне від 14 червня 2024 року.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, щоіз актів надання послуг та із платіжних доручень вбачається, вони були складені на підставі договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2023 року № 1111/1. В той же час, матеріали справи не містять самого договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2023 року № 1111/1, який є обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат.
		 
		Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні адвокату Павловій Н.Є. було запропоновано надати для огляду договір про надання правової допомоги, на що адвокат повідомила, що не вважає обов`язковим надання такого договору, оскільки у підтвердження своїх повноважень вона надала суду ордер.
		 
		Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає, оскільки адвокатом не надано договір, який містить умови щодо нарахування витрат на правничу допомогу, що позбавило суд перевірити достовірність таких витрат, відтак їх обґрунтованість, а тому змінив  мотиви, викладені судом першої інстанції для відмови у задоволенні заяви адвоката.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		31 жовтня 2024 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_2 - адвокат Павлова Н. Є. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року,  в якій просила скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про стягнення з позивача судових витрат понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення клопотання.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Святошинського районного суду міста Києва.
		 
		12 грудня 2024 року справа № 759/19315/23 надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд не навів правового обґрунтування належності правозастосування висновків Верховного суду у справах № 306/1198/17, № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, які є очевидно не релевантними, у справі № 759/19315/23, яка розглядається за правилами цивільного судочинства і у якій позивач не заперечив щодо розміру заявлених відповідачем витрат.
		 
		Звертає увагу на те, що апеляційний суд обмежився вимогою до адвоката відповідача у судовому засіданні надати в апеляційний інстанції оригінали всіх доказів про витраті відповідача, хоч позивач і не заперечив щодо факту і розміру понесених відповідачем витрат.
		 
		Вважає, що колегія суддів апеляційної інстанції не досліджувала в судовому засіданні матеріали справи: судді взяли до огляду оригінал клопотання адвоката Павлової Н. від 10 липня 2024 року, без дослідження такого клопотання з додатками у матеріалах справи, без вивчення наявного у справі попереднього розрахунку судових витрат відповідача (т. 1 а. с. 61) та без дослідження наявного у матеріалах справи клопотання про приєднання доказів судових витрат відповідача станом на 23 березня 2024 року (т. 1 а. с. 157-179).
		 
		Вважає, що відсутність перевірки апеляційним судом зібраних у справі доказів призвела до прийняття оскаржуваної постанови апеляційним судом без дослідження доказів. Як наслідок, апеляційний суд не перевірив чи дотримався відповідач двох вимог для відшкодування судових витрат: 1) наявність попереднього розрахунку судових витрат (ч. 1 ст. 134 ЦПК України) та 2) надання суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
		 
		Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
		 
		У січні 2025 року  ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа:  ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визначення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
		 
		Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павлова Н. Є. до ухвалення вказаного судового рішення звернулась до суду з заявою про встановлення факту зловживання позивачем процесуальними правами, залишення без розгляду позовної заяви та стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 83 000,00 грн 
		(а. с.210-234, Т.1).
		 
		2.            Мотивувальна частина 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3  частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат 
		Павлова Н. Є.  задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення  апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		 
		Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Саме суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту здійснюють дослідження та оцінку доказів.
		 
		Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення. Вона провадиться в судовому засіданні з додержанням принципів усності, безпосередності та безперервності. Зокрема, під час судового розгляду справи суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання (стаття 228 ЦПК України).
		 
		Надаючи оцінку зібраним у справі доказам суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутній оригінал договору про надання правничої допомоги, та не надано жодних доказів про його існування.
		 
		Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		 
		Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, а тому у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.
		 
		Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
		 
		У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
		 
		Статтею 142 ЦПК України встановлюється порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
		 
		В частині четвертій статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
		 
		Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
		 
		На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		 
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
		 
		Судами встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 
		25 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа:  ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою тавизначення порядку користування земельною ділянкою залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. До ухвалення вказаного судового рішення звернулась до суду з заявою про встановлення факту зловживання позивачем процесуальними правами, залишення без розгляду позовної заяви та стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 83 000,00 грн.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять оригіналу договору про надання правової допомоги, в судовому засіданні на прохання судді надати для огляду оригінал договору про надання правової допомоги представник відповідача відмовилась.
		 
		Щодо необхідності врахування умов договору про надання правової допомоги для визначення складу і розміру витрат на правову допомогу зазначено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, де зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		 
		Подібний висновок викладений і у постанові Верховного суду від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16, відповідно до якої склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Таким чином оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		 
		Крім того, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
		 
		Оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то доводи касаційної скарги про не дослідження судами наявних в матеріалах справи доказів, не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.
		 
		У справі, яка переглядається, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні спору по суті судом апеляційної  інстанції було ухвалено судове рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Судом правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
		 
		З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду. 
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд, у межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що вони належним чином не підтверджені та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Інші доводи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
		 
		Щодо судових витрат
		                                                                                                                
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлова Надія Євгеніївна залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                       О. М. Осіян
		                                                                                                О. В. Білоконь
		                                                                                                Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...