Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/89/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них.
Надіслано судом: 11.07.2025. Зареєстровано: 12.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 1248 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2025 року м. Харків Справа № 913/89/25 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.
		 
		за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.
		та представників учасників справи:
		позивача  В.Є. Марухевич (в режимі відеоконференції); 
		відповідача-1  не з`явився;
		відповідача-2  не з`явився;
		відповідача-3  не з`явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії  Луганського обласного управління АТ Ощадбанк (вх.№1248Л/1-43) на рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 (суддя С.В. Смола, повний текст рішення складено 19.05.2025) у справі №913/89/25
		за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії  Луганського обласного управління АТ Ощадбанк, м. Київ,
		до відповідача-1  Селянського (фермерського) господарства Нікіт, с. Денежникове Щастинського району Луганської області;
		відповідача-2  ОСОБА_1 , с. Денежникове Щастинського району Луганської області;
		відповідача-3  ОСОБА_2 , с. Денежникове Щастинського району Луганської області;
		про стягнення 2 114 002, 52 грн, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача-1  Селянського (фермерського) господарства Нікіт, відповідача-2  ОСОБА_1 , відповідача-3  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 30.03.2021 №376-018 за тілом кредиту в сумі 1 350 000 грн 00 коп., за процентами за користування кредитом за період з 30.03.2021 до 31.10.2023 у сумі 761 465 грн 09 коп., за комісією за користування кредитом за період з 28.02.2022 до 31.10.2023 в сумі 2 537 грн 43 коп.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням СФГ Нікіт зобов`язань з повернення сум кредиту, сплати процентів та комісії за договором кредитної лінії від 30.03.2021 №376-018, виконання зобов`язань за яким забезпечено договорами поруки від 30.03.2021 №376-018/31 який укладений між АТ Ощадбанк та ОСОБА_1 , та від 30..03.2021 №376-018/32, який укладений між АТ Ощадбанк та ОСОБА_2 .
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 у справі №913/89/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Селянського (фермерського) господарства Нікіт, вул. Чкалова, буд. 1, с. Денежникове Щастинського району Луганської області, 93511, ідентифікаційний код 24201536, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитом у сумі 1 350 000 грн 00 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 183 706 грн 39 коп., комісію в сумі 2 537 грн 43 коп.
		У решті позову відмовлено.
		Стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
		В обґрунтування відмови у стягненні 577 758,70 грн процентів за користування кредитом місцевий господарський суд, із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, зазначив, що нарахування АТ «Ощадбанк» процентів після граничних строків повернення кожного відповідного траншу є неправомірним.
		АТ Ощадбанк з рішенням першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
		1.Прийняти апеляційну скаргу на рішення на рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 у справі № 913/89/25 до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. 
		2. Здійснювати розгляд справи в режимі відеоконференції з перебуванням представника Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, адвоката Марухевича В.Є., поза межами приміщення суду та з використанням адвокатом власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації. 
		3. Скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 у справі №913/89/25 в частині відмови Акціонерному товариству Державний ощадний банк України в особі філії  Луганського обласного управління АТ Ощадбанк у солідарному стягненні з Селянського (фермерського) господарства НІКІТ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у стягненні процентів за користування кредитом в сумі 577758,70 грн. 
		4. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії  Луганського обласного управління АТ Ощадбанк про солідарне стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом за Договором кредитної ліні № 376_018 від 30.03.2021 в сумі 577 758,70 грн задовольнити у повному обсязі. 
		5. Решту рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 у справі №913/89/25 залишити без змін. 
		6. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства НІКІТ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії  Луганського обласного управління АТ Ощадбанк судовий збір за подання апеляційної скарги.
		В обґрунтування скарги заявник наводить наступні доводи:
		- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 наведено правову позицію, відповідно до якої нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів (пункт 123), разом з тим, зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (на яку посилається суд першої інстанції) вбачається, що предметом судових розглядів у цих справах були спори, що виникли у договірних відносинах споживчого кредитування, проте відносини банківського кредитування не є тотожними відносинам позики за участю фізичних осіб;
		- Законом України «Про банки і банківську діяльність» заборонено надання безпроцентних кредитів, винятки можуть бути передбачені лише законом (ч. 8 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), в цьому законі відсутні будь-які норми, які б передбачали звільнення позичальника від сплати обумовлених сторонами договору процентів за кредитом у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору;
		- актуальна практика Верховного Суду ґрунтується на тому, що проценти в розумінні ч. 1 ст. 1054 ЦК України (плата за наданий кредит) не можуть бути ототожнені із 3% річних як заходу цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, отже, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України зобов`язання з кредитного договору включає в себе єдиний обов`язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти; проценти, передбачені кредитним договором та нараховані після закінчення строку повернення кредиту, є платою за кредит і не можуть бути визнані мірою відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, таким чином, проценти за користування кредитом можуть нараховуватись поза межами визначеного договором строку кредитування, тому нарахування Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії  Луганське обласне управління АТ «Ощадбанк» процентів за увесь строк фактичного користування СФГ «НІКІТ» кредитом (тобто по 31.10.2023) є правомірним.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 у справі №913/89/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, витребувано у суду першої інстанції матеріали даної справи, встановлено строк відповідачам для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення вказаної ухвали. Призначено справу до розгляду на "09" липня 2025 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132. Також вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		У судовому засіданні 09.07.2025 представник позивача підтримав викладену ним письмово правову позицію.
		Інші учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, не скористалися своїм процесуальним правом на участь у вказаному засіданні.
		Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку про таке.
		30.03.2021 між АТ «Ощадбанк» як банком та СФГ «Нікіт» як позичальником у письмовому вигляді укладений договір кредитної лінії №376_018, за умовами якого банк зобов`язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в ст.3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.2.1 договору).
		Відповідно до пп.21 п.1.1 договору Програма  це Програма фінансової державної підтримки суб`єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на підставі «Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28 та договору про співробітництво. 
		У п.3.1 договору сторони визначили суму та валюту максимального ліміту кредитування  2 900 000 грн 00 коп.
		Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 29.03.2024 (п.3.2 договору).
		У п.3.3 договору сторони передбачили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування: до 28.11.2023 (включно)  2 900 000 грн 00 коп., 29.11.2023  28.12.2023 (включно)  2 320 000 грн 00 коп., 29.12.2023  28.01.2024 (включно)  1 740 000 грн 00 коп., 29.01.2024  28.02.2024 (включно)  1 160 000 грн 00 коп., 29.02.2024  29.03.2024 (включно)  580 000 грн 00 коп.
		Відповідно до п.3.5.1 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі  базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням такої формули: БПС=Індекс UIRD (3m) + Маржа де: БПС  розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором; індекс UIRD (3m)  Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Deposit Rates)  середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет (на дату укладення цього договору за посиланням: https://www.bank.gov.ua/files/UIRD.xls), а також у системі Thomson Reuters. У випадку розходження значень ставки UIRD між різними джерелами інформації, перевага надається значенню ставки UIRD, що оприлюднена в системі Thomson Reuters; Маржа  доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.
		Згідно з п.3.5.2 договору на момент укладення договору з урахуванням визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої п.3.5.1 цього договору, розмір базової процентної ставки становить 14,30%, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання постачальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до п.3.5.3 договору.
		Перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої п.3.5.1 цього договору) здійснюється банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. 
		У відповідності до умов пп.3.11.1 п.3.11 договору позичальник зобов`язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п.3.3 цього договору.
		Пунктом 3.16 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється: 1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу  в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається; 2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу  у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договору строк/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом. Якщо умовами цього договору встановлено зобов`язання позичальника повернути частину основної суми боргу, то щодо неї строк правомірного користування, за який нараховуються проценти, обчислюється аналогічно до викладеного вище (пп.3.16.1 п.3.16 договору).
		Також, 30.03.2021 між АТ «Ощадбанк» як банком та СФГ «Нікіт» як позичальником у письмовому вигляді укладений додатковий договір №1 до договору кредитної лінії, у п.1.1 якого даються наступні визначення поняттям: агент  це АТ «Укрексімбанк», якому гарант відповідно до Порядку доручив надавати послуги, пов`язані з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі; гарант  це Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави; гарантія  це безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов`язань за кредитним договором, надане гарантом за участі агента на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником, яка забезпечує повернення позичальником банку кредиту за умови відповідності позичальника та кредиту критеріям прийнятності, що визначені Порядком на момент першого включення кредиту до портфелю; договір про надання гарантії  це договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 31.12.2020 №13010-05/2781 між гарантом та банком на виконання норм Порядку.
		На виконання умов пп.3.10.1 п.3.10 кредитного договору відповідачем-1 подано заяву на отримання кредиту в межах максимального ліміту кредитування 2 900 000 грн 00 коп. на фінансування витрат, пов`язаних із погашенням простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок гаранта, визначений згідно договору про надання гарантії. Також позичальник просив банк в майбутньому здійснювати видачу кредиту окремими траншами в межах максимального ліміту кредитування. У вказаній заяві визначено спосіб надання траншів шляхом безпосереднього перерахування на рахунок гаранта (без проміжного зарахування на поточний рахунок позичальника) є належним способом надання кредиту, відповідає волі позичальника та умовам кредитного договору від 30.03.2021 №376 _018.
		Як встановлено місцевим господарським судом, у відповідності до умов кредитного договору та заяви позичальника на отримання кредиту банком перераховано СФГ «Нікіт» 30.03.2021  1 000 000 грн 00 коп., 22.04.2021  450 000 грн 00 коп., 27.04.2021  550 000 грн 00 коп., 26.07.2021  350 000 грн 00 коп., 29.07.2021  250 000 грн 00 коп., 17.08.2021  100 000 грн 00 коп., 30.08.2021  200 000 грн 00 коп., 21.10.2021  300 000 грн 00 коп., 27.10.2021  500 000 грн 00 коп., всього надано 3 700 000 грн 00 коп.
		У свою чергу позичальник сплатив банку 20.10.2021  300 000 грн 00 коп., 26.10.2021  700 000 грн 00 коп., всього 1 000 000 грн 00 коп.
		Указані обставини підтверджуються банківською випискою по рахунку СФГ «Нікіт» за період 30.03.2021  10.02.2025.
		Отже, як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, позивачем доведений факт видачі СФГ «Нікіт» кредиту у сумі 3 700 000 грн 00 коп. та його часткове повернення позичальником у сумі 1 000 000 грн 00 коп.
		Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк вважаючи свої права порушеними, звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом у даній справі, який рішенням Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 було задоволено частково  з наведених вище підстав.
		Як уже зазначалося, апелянт не погоджується із вказаним рішенням у частині відмови в позові щодо стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом в сумі 577758,70 грн, нарахованих за період з 30.03.2021 до 31.10.2023.
		Отже, згідно з вищенаведеними приписами ст.269 ГПК України, у даному провадженні оскаржуване рішення переглядається саме в цій частині.
		Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
		Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Частиною 2 ст.10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Згідно з п.3.5.2 договору на момент укладення договору з урахуванням визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої п.3.5.1 цього договору, розмір базової процентної ставки становить 14,30%, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання постачальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до п.3.5.3 договору.
		Пунктом 3.16 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється: 1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу  в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається; 2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу  у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договору строк/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом. Якщо умовами цього договору встановлено зобов`язання позичальника повернути частину основної суми боргу, то щодо неї строк правомірного користування, за який нараховуються проценти, обчислюється аналогічно до викладеного вище (пп.3.16.1 п.3.16 договору).
		У пп.3.16.2 п.3.16 договору сторони визначили строк/термін сплати процентів (відповідної їх частини).
		Як встановлено місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи, відповідач-1 проценти за користування кредитом у межах наданих траншів сплачував несвоєчасно.
		Разом з тим, дослідивши умови договору на предмет визначення граничних термінів повернення кожного траншу, суд першої інстанції встановив, що останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом за наданим: 30.03.2021 траншем у сумі 1 000 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 30.03.2022 (період нарахування складає з 30.03.2021 до 30.03.2022; 22.04.2021 траншем у сумі 450 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 22.04.2022 (період нарахування складає з 22.04.2021 до 22.04.2022; 27.04.2021 траншем у сумі 550 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 27.04.2022 (період нарахування складає з 27.04.2021 до 27.04.2022; 26.07.2021 траншем у сумі 350 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 26.07.2022 (період нарахування складає з 26.07.2021 до 26.07.2022; 29.07.2021 траншем у сумі 250 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 29.07.2022 (період нарахування складає з 29.07.2021 до 29.07.2022; 17.08.2021 траншем у сумі 100 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 17.08.2022 (період нарахування складає з 17.08.2021 до 17.08.2022; 30.08.2021 траншем у сумі 200 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 30.08.2022 (період нарахування складає з 30.08.2021 до 30.08.2022; 21.10.2021 траншем у сумі 300 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 21.10.2022 (період нарахування складає з 21.10.2021 до 21.10.2022; 27.10.2021 траншем у сумі 500 000 грн 00 коп. з огляду на встановлені судом граничні строки його повернення, є 27.10.2022 (період нарахування складає з 27.10.2021 до 27.10.2022.
		Виходячи із вказаних строків, господарський суд дійшов висновку, що загальний розмір процентів за користування кредитом у межах наданих банком траншів за період з 30.03.2021 до 27.10.2022 складає 529 613 грн 22 коп, при цьому, оскільки СФГ Нікіт сплачено банку проценти за користування кредитом у загальній сумі 345 906 грн 83 коп., то обґрунтованими є проценти за користування кредитом за період з 30.03.2021 до 27.10.2022 у сумі 183 706 грн 39 коп. (529 613,22  345 906,83), у іншій частині нарахованих позивачем процентів у сумі 577 758 грн 70 коп. слід відмовити.
		Апелянт у скарзі не заперечує правильності встановлення місцевим господарським судом граничних дат повернення траншів кредиту та арифметичної правильності наведених в оскаржуваному рішенні розрахунків, але водночас наполягає на тому, що нарахування процентів може здійснюватися і після цих дат. А саме, відповідно до позовної заяви, таке нарахування у сумі 761 465 грн 09 коп. здійснено за період по 31.10.2023, тобто поза межами строків повернення траншів кредиту.
		Як зазначає заявник скарги, зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (на яку посилається суд першої інстанції) вбачається, що предметом судових розглядів у цих справах були спори, що виникли у договірних відносинах споживчого кредитування, проте відносини банківського кредитування не є тотожними відносинам позики за участю фізичних осіб.
		Стосовно вказаного аргументу, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, в ній наведено загальні висновки щодо застосування норм цивільного законодавства, а саме, вказано, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		Аналогічну правову позицію наведено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, в якій правовідносини стосуються саме банківського кредитування. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
		Заявник апеляційної скарги обгрунтовано зазначає, що актуальна практика Верховного Суду ґрунтується на тому, що проценти в розумінні ч. 1 ст. 1054 ЦК України (плата за наданий кредит) не можуть бути ототожнені із 3% річних як заходу цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування на суму боргу 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/12389/17). 
		Однак, на думку колегії суддів, із наведених висновків Верховного Суду не вбачається, що проценти за користування кредитом можуть нараховуватись поза межами визначеного договором строку кредитування (як про це стверджує апелянт у скарзі).
		Апелянт посилається на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 наведено правову позицію, відповідно до якої нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
		Однак позивач не враховує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнено вказаний висновок, наведений у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, таким: у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. 
		Отже, правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 не є останньою правовою позицією стосовно зазначеного спірного питання, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі 755/10947/17 щодо необхідності врахування судами під час вирішення тотожних спорів саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду.
		Окрім того, як було встановлено вище, пунктом 3.16 договору кредитної лінії №376_018 від 30.03.2021, укладеного між АТ «Ощадбанк» як банком та СФГ «Нікіт», передбачено, що проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу.
		Тобто, твердження скаржника про правомірність нарахування процентів за користування кредитом поза межами визначеного договором строку кредитування (строку правомірного користування основною сумою боргу) не ґрунтуються на умовах договору, на нормах чинного законодавства та актуальній практиці Верховного Суду щодо їх застосування. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.06.2025 у справі № 911/658/24.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
		З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії  Луганського обласного управління АТ Ощадбанк залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2025 у справі №913/89/25 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 11.07.2025
		 
		Головуючий суддя П.В. Тихий
		 
		Суддя М.М. Слободін 
		 
		Суддя І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...