Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/1390/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 11.07.2025. Зареєстровано: 12.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 10.07.2025
Номер судового провадження: 852/12278/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		10 липня 2025 року м. Дніпросправа № 199/1390/25
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
		 суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., 
		розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2025р. в адміністративній справі №199/1390/25 за позовом:ОСОБА_1 до:  третя особа:   про:Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області  інспектор 2 взводу 4 роти 4 батальйону УПП в Дніпропетровської області старший лейтенант поліції Чіпіжний Михайло Олександрович  визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а також закриття провадження у справі,- ВСТАНОВИВ:
		 
		03.02.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а також закриття провадження у справі/а.с. 3-6/.
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2025р. у справі №199/1390/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а також закриття провадження у справі залишено без руху /а.с. 22-23/.
		У встановлений судом строк позивачем було надано уточнений позов / а.с. 27-31/, у якому серед іншого у якості відповідачів зазначено - Головне управління національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа інспектор 2 взводу 4 роти 4 батальйону УПП в Дніпропетровської області старший лейтенант поліції Чіпіжний Михайло Олександрович.
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2025р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №199/1390/25 та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін /а.с. 37/.
		Позивач, посилаючись у позовній заяві, з урахуванням уточнення позовних вимог на те, що 22.01.2025р. відносно нього було складено постанову серії ЕНА №3910071, якою його за вчинене правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510грн., але позивач вважає цю постанову необґрунтованою та безпідставною з огляду на те, що адміністративного правопорушення він не вчиняв, тому позивач просив суд скасувати постанову серії ЕНА №3910071 від 22.01.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
		Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2025р. у справі №199/1390/25 у задоволенні адміністративного позову відмовлено (суддя Якименко Л.Г.) /а.с. 48-50/. 
		Позивач -  ОСОБА_1 , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою системи «Електронний суд», безпосередньо до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Чепурнов Д.В., Сафронова С.В. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим , що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 09.04.2025р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025р. у справі №199/1390/25 апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2025р. у справі №199/1390/25 була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
		Позивачем на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 14.05.2025р. у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги було усунуто.
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025р. у справі №199/1390/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2025р. у справі №199/1390/25 і з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції 07.07.2025р. 
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2025р. у справі №199/1390/25 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, про що учасники справи були повідомлені відповідно до чинного законодавства.
		Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 09.04.2025р. у даній справі залишити без змін.
		Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 22.01.2025р. інспектором 2 взводу 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Чіпіжний М.О., третьою особою у справі, було складено постанову серії ЕНА №3910071 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі /а.с. 6-10/, відповідно до якої 22.01.2025р. о 08:57:50 годин в м. Дніпро, пр. Слобожанський (Газети «Правда»), 106 водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Е200 держномер НОМЕР_1 , наближаючись до регульованого перехрестя при увімкненому забороненому червоному сигналі світлофора здійснив зупинку після дорожньої розмітки 1.12 та світлофора, що не давало змогу бачити його сигналів, чим порушив п.16.3. Правил дорожнього руху (далі  ПДР України), відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, та за вчинення цього правопорушення цією постановою застосовано до позивача штраф у розмірі 510грн., і відповідно до матеріалів справи саме ця постанова є предметом оскарження у даній.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		За приписами ст. 46 КАС України сторонами у справі є позивач та відповідач.
		При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлює, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		Предметом розгляду у даній справі є правомірність винесення працівником поліції постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративних стягнень передбачених ч.2 ст.122 КУпАП.
		Згідно зі ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
		Відповідачем у справі позивач зазначив Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області.
		Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), встановлено , що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		У відповідності до ч.ч.1-2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
		Таким чином, за приписами ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.2 ст.122 покладено на органи Національної поліції.
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
		Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
		Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
		Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.2 ст.122 КУпАП.
		Відповідно до ст.ст.25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас, позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
		Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень.
		При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а.
		Колегія суддів важає, зазначити про те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.
		Однак, Департамент, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи позивачем залучений не був, клопотань про заміну неналежного відповідача до суду першої інстанції також подано не було.
		Колегія суддів зазначає, що у суду не має переважного права на зміну сторін у справі за власною ініціативою, а тому суд повинен розглядати позов в межах позовних вимог визначених позивачем.
		Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
		Саме таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17.
		Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
		Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
		Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
		Колегія суддів наголошує, що суд не надає оцінку доводам позивача по суті позовних вимог та вважає за необхідне відзначити, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, постанову суду першої інстанції від 09.04.2025р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2025р. у справі №199/1390/25  залишити без змін. 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. 329,331 КАС України.
		Повний текст виготовлено  10.07.2025р. 
		Головуючий - суддяА.О. Коршун 
		 
		 суддяД.В. Чепурнов 
		 
		 суддяС.В. Сафронова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...