Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/8104/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі.
Надіслано судом: 11.07.2025. Зареєстровано: 12.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.
Дата набрання законної сили: 11.07.2025
Номер судового провадження: К/990/28300/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 320/8104/22
		адміністративне провадження № К/990/28300/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М. та судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 
		до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» 
		про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
		за касаційними скаргами Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» 
		на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Панової Г.В. від 04 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бєлової Л.В., Аліменка В.О., Безименної Н.В. від 19 червня 2024 року 
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У вересні 2022 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд, позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» (далі - ДП «Украерорух», відповідач), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію у розмірі                   9 098 033,28 грн та пеню за порушення термінів сплати санкції у розмірі 443 984,23 грн.
		2.          На обґрунтування позовних вимог Фонд покликався на те, що відповідач не забезпечив виконання протягом 2021 року встановленого статтею 19 Закону України від 21 березня         1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII) нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки жодне з 28 необхідних робочих місць не зайняте особами з інвалідністю. ДП «Украерорух» не сплатило до 15 квітня 2022 року адміністративно-господарські санкції за кожне незайняте робоче місце у загальному розмірі 9 098 033,28 грн. У зв`язку з порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій Фонд нарахував пеню, виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, у розмірі 443 984,23 грн. Несплата санкцій завдає шкоди державним інтересам, оскільки не дає змоги повною мірою створити необхідні умови для осіб з інвалідністю.
		3.          Відповідач не визнав позов та стверджував, що вживав усіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю на виконання нормативів, надавав системно до центрів зайнятості інформацію про вакансії та звіти до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Протягом 2021 року ДП «Украерорух» надавало вакансії для осіб з інвалідністю у регіональних структурних підрозділах (РСП): Дніпровський регіональний структурний підрозділ (далі - РСП), Одеський РСП, Львівський РСП, РСП "Київцентраеро", РСП "Кримаерорух", працевлаштувало 11 осіб з інвалідністю за переведенням з Харківського РСП до структурних підрозділів Дніпровського РСП, а також деяким працівникам було встановлено інвалідність. Фонд не надав беззаперечних доказів вини відповідача, натомість доходи ДП "Украероруху" напряму залежать від інтенсивності повітряного руху. Внаслідок карантину, запровадженого через поширення COVID-19, відбулося суттєве зниження обсягів та доходів, що призвело до запровадження заходів з економії коштів, зокрема, до встановлення режиму неповного робочого часу (50 % норми робочого часу) у 2021 році. Через специфіку роботи підприємства, необхідність професійного відбору та наявність шкідливих умов праці на основних посадах служб аеронавігаційного обслуговування та зв`язку, навігації та спостереження (приблизно 75-80 % персоналу), працевлаштування осіб з інвалідністю на такі посади не є можливим. Протягом    2021 року кількість осіб з інвалідністю зменшилася через звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Подання звітів про наявність вакансій для осіб з інвалідністю Державній службі зайнятості є підставою для незастосування до роботодавця адміністративно-господарських санкцій, що підтверджується постановою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 825/1276/16. Позивач не надав доказів того, що до ДП "Украероруху" направлялись особи з інвалідністю або що вони самостійно звертались до підприємства з метою працевлаштування і їм було відмовлено.
		4.          Фонд у відповіді на відзив покликався на ненадання відповідачем доказів створення 28 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді наказу по підприємству. Відповідач несвоєчасно (17 грудня 2021 року) подав інформацію про вакансії для осіб з інвалідністю до центру зайнятості протягом 2021 року, що призвело до відсутності направлень осіб з інвалідністю для працевлаштування. Регіональні підрозділи відповідача подавали звіти до центрів зайнятості за місцем свого знаходження, а не до базового центру зайнятості (Бориспільська міськрайонна філія Київського обласного центру зайнятості), як того вимагає Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі - Порядок № 316; втратив чинність 07 липня 2022 року). У деяких звітах форми № 3-ПН відсутня інформація стосовно кількості осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (особи з інвалідністю), що робить ці звіти недостовірними, а також виявлено можливий дубляж запропонованих вакансій у звітах. Посилання відповідача на обмеження господарської діяльності під час карантину необґрунтовані, оскільки карантинні заходи мали загальнодержавний характер, і більшість суб`єктів господарювання виконали свої зобов`язання. Норма статті 18 Закону № 875-XII щодо виділення та створення робочих місць для осіб з інвалідністю має для роботодавця зобов`язальний, а не рекомендований характер
		5.          У додаткових поясненнях позивач також зазначав, що відповідач не пояснив, чому працівники, яким у 2021 році було встановлено інвалідність, не були враховані у графі 02 форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" за 2021 рік. Середньооблікова чисельність працюючих в ДП "Украероруху" осіб з інвалідністю за 2021 рік становила 4 особи, що свідчить про невиконання відповідачем нормативу робочих місць у повному обсязі. Позивач заперечує аргумент Відповідача про працевлаштування 11 осіб з інвалідністю шляхом переведення з Харківського РСП, стверджуючи, що ці 11 осіб вже були враховані у числі 123 осіб з інвалідністю у звіті № 10-ПОІ за 2021 рік.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		6.          Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 04 березня 2024 року, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, задовольнив позов частково, стягнув з ДП «Украерорух» на користь Фонду                      6 815 726,99 грн адміністративно-господарських санкцій та пені; відмовив у задоволенні іншої частини вимог.
		7.          Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що Фонд, територіальні  центри зайнятості та роботодавці несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування осіб з інвалідністю. Більшість звітів за формою № 3-ПН подавались у грудні 2021 року (зокрема, 17 та 29 грудня 2021 року), що унеможливило своєчасне працевлаштування осіб з інвалідністю. Витяги з електронного кабінету Центру зайнятості свідчать про порушення Порядку № 316 щодо подання звітності, зокрема, виявлено дублювання вакансій. Копії звітів без відмітки центру зайнятості про отримання та посилання на телефонні підтвердження не є належними доказами. Суд відхилив доводи відповідача про працевлаштування 11 осіб з інвалідністю шляхом переведення, оскільки ці особи вже були включені до звіту за формою № 10-ПОІ. При цьому, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи відповідача щодо 8 працівників, яким інвалідність була встановлена протягом 2021 року, які не були враховані у первісному звіті, але їх інвалідність підтверджена документально, а трудові відносини з ними оформлені. За висновками суду, відповідач не забезпечив працевлаштування 20 осіб з інвалідністю, тому сума адміністративно-господарських санкцій та пені, нарахована Фондом з розрахунку з 28 осіб з інвалідністю, підлягає коригуванню.
		8.          Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками Київського окружного адміністративного суду; відхиляючи доводи ДП «Украерорух» щодо невключення до розрахунку непрацевлаштованих осіб з інвалідністю працівників, увільнених від роботи у зв`язку з військовою службою за контрактом, поновлених на роботі за судовими рішеннями та працівників, які працювали менше 6 місяців у 2021 році, суд зазначив, що відповідач не скористався своїм правом самостійно розрахувати середньооблікову кількість осіб з інвалідністю з урахуванням цих 10 осіб та подати відповідний звіт за формою № 10-ПОІ у встановлений строк згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70); надання таких відомостей до суду першої інстанції є перекладенням на суд свого обов`язку щодо такого розрахунку. Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи ДП «Украерорух» про відсутність встановленої періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН, оскільки відповідач майже весь 2021 рік не подавав таку звітність. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.          Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ДП «Украерорух» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		10.          На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Порядку № 316, а також не врахували висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 13 липня 2020 року у справі № 804/4097/18 (щодо обов`язків роботодавців та центрів зайнятості), у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 320/2609/19 (щодо відсутності у роботодавця обов`язку підбирати осіб на створені місця для осіб з інвалідністю та наслідки непрацевлаштування осіб з інвалідністю з незалежних від нього причин). Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що розрахунок нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю працівників виключає увільнених від роботи у зв`язку з військовою службою за контрактом, поновлених на роботі за рішенням суду та працівників, які працювали менше 6 місяців у 2021 році, та не оцінили невключення відповідачем таких категорій працівників. Подання звітів форми № 3-ПН у грудні 2021 року не звільняло центр зайнятості від обов`язку направити осіб з інвалідністю для працевлаштування, проте суди поклали субсидіарну відповідальність лише на відповідача. 
		11.          Фонд просить залишити без задоволення касаційну скаргу ДП «Украерорух», а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - без змін. 
		12.          У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що відповідач пропустив більш ніж на 5 місяців строки подання до суду першої інстанції доказів щодо працівників, увільнених від роботи у зв`язку з військовою службою за контрактом, поновлених на роботі за судовими рішеннями та працівників, які працювали менше 6 місяців у 2021 році. 
		Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 320/2609/19 є необґрунтованим, оскільки державна служба зайнятості може діяти лише за умови своєчасного та належного повідомлення роботодавцем про вакансії, а у постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 було сформульовано висновок щодо строку виконання обов`язку в повному обсязі подати інформацію про вакансії. Закон № 875-XII не передбачає звільнення роботодавців від відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у разі відсутності прибутку або скрутного становища.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ 
		13.           18 липня 2024 року ДП «Украерорух» подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
		14.          Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі.
		15.           19 серпня 2024 року Фонд подав відзив на касаційну скаргу.
		16.          У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Стрелець Т.Г. 22 травня 2025 року призначено автоматизований розподіл та визначено для розгляду касаційної скарги колегію суддів у такому складі: Берназюк Я.О. (суддя-доповідач), Чиркін С.М.,     Шарапа В.М.
		17.           12 червня 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи. 
		18.          Верховний Суд ухвалою 10 липня 2025 року призначив справу до розгляду у письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 11 липня 2025 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19.          Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ДП «Украерорух» з 15 грудня 2020 року має шість регіональних структурних підрозділів (РСП): Дніпровський, Одеський, Львівський, РСП «Київцентраеро», РСП «Кримаерорух». 
		20.           17 грудня 2021 року ДП «Украерорух» та  РСП «Київцентраеро» подали до Бориспільської міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН про відкриття 3 та 5 вакансій відповідно для осіб з інвалідністю.  29 грудня 2021 року Дніпровський РСП подав до Дніпропетровського обласного центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН з 1 вакансією архіваріуса для особи з інвалідністю.
		21.          Протягом 2021 року ДП «Украерорух» працевлаштовано 11 осіб з інвалідністю шляхом переведення з Харківського РСП «Украероруху» до структурних підрозділів Дніпровського РСП та 8 працівників підприємства ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) отримали/встановили інвалідність.
		22.          За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування 20 осіб з інвалідністю сума адміністративно-господарських санкцій становить 6 498 595,40 грн (324 929,77 грн * 20); сума пені - 317 131,59 грн.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		23.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.
		24.          Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		25.          Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.          
		26.          Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		27.          Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		28.          Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
		29.          Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь і гідність визнаються найвищою соціальною цінністю, а стаття 43 Конституції гарантує право кожного на працю, включаючи рівні можливості у виборі професії та створення державою умов для реалізації цього права.
		30.          Міжнародні зобов`язання України, зокрема стаття 15 Європейської соціальної хартії (European Social Charter; ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V), також підкреслюють необхідність забезпечення особам з інвалідністю права на самостійність, соціальну інтеграцію та доступ до праці через створення відповідних умов, у тому числі шляхом заохочення роботодавців створювати робочі місця. 
		31.          Закон № 875-XII як спеціальний нормативно-правовий акт, спрямований на реалізацію цих конституційних і міжнародних зобов`язань, встановлює механізми соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема через обов`язок роботодавців створювати робочі місця (статті 17, 18, 19) та санкції за його невиконання (стаття 20).
		32.          Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		33.          Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 Закону № 875-XII).
		34.          Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі громадські об`єднання осіб з інвалідністю, фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, у разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого статтею 19 цього Закону, сплачують адміністративно-господарські санкції.
		35.          Розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначається таким чином:
		- для підприємств, установ, організацій, у тому числі громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб-підприємців, де середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 15 і більше осіб, сума адміністративно-господарських санкцій дорівнює середньорічній повній заробітній платі на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі громадських об`єднаннях осіб з інвалідністю, у фізичної особи-підприємця за кожне робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю; 
		- для підприємств, установ, організацій, у тому числі громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб-підприємців, де середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить від 8 до 15 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій дорівнює половині середньорічної повної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі громадських об`єднаннях осіб з інвалідністю, у фізичної особи-підприємця.
		36.          Сплата адміністративно-господарських санкцій, а також пені (яка нараховується у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на момент сплати, нарахованої на суму недоїмки за весь її строк) здійснюється до Державного бюджету, та використовуються, зокрема, на фінансування заходів щодо соціальної, трудової та професійної реабілітації осіб з інвалідністю.
		37.          Контроль за виконанням зазначених норм законодавства, а також застосування фінансових санкцій покладається на Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, який здійснює перевірки підприємств щодо дотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
		38.          Отже, законодавство України чітко встановлює обов`язок роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та передбачає відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого нормативу.
		39.          Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання. Частина друга цієї статті встановлює, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. 
		40.          Таким чином, для звільнення від адміністративно-господарських санкцій ДП «Украерорух» мало довести, що воно вжило всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
		41.          Крім того, оцінка дій учасника господарських відносин щодо вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення має здійснюватися судом крізь призму загальноправового принципу добросовісності. Формальні дії, які завідомо не спрямовані на досягнення реального результату, що вимагається законом (у цьому випадку - працевлаштування особи з інвалідністю), не можуть вважатися належним виконанням обов`язку.
		42.          Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17 сформулював позицію, що обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю субсидіарно покладається на роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю та центри зайнятості. 
		43.          До обов`язків роботодавця належить:
		- створення робочих місць для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
		- подання звітності за формою № 3-ПН до центрів зайнятості у строки, передбачені Порядком    № 316 (не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії);
		- звітування перед Фондом за формою № 10-ПОІ;
		- працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються самостійно або направляються центром зайнятості.
		44.          Центри зайнятості, відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-XII, зобов`язані організовувати працевлаштування осіб з інвалідністю на основі інформації, наданої роботодавцями. Фонд здійснює контроль за виконанням нормативу та застосовує санкції у разі його невиконання.
		45.          Верховний Суд наголошує, що обов`язок центру зайнятості щодо сприяння у працевлаштуванні може бути реалізований лише за умови належного та своєчасного виконання роботодавцем свого обов`язку з інформування про вакансії. Несвоєчасне подання роботодавцем звітності унеможливлює виникнення кореспондуючого обов`язку центру зайнятості, а отже, роботодавець, який своїми діями не забезпечив цю взаємодію, не може посилатися на бездіяльність служби зайнятості як на підставу для звільнення від відповідальності.
		46.          Пункт 1.5. Порядку № 316 зобов`язує роботодавців подавати до центрів зайнятості звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. 
		47.          Верховний Суд звертає увагу, що законодавством не встановлено періодичності подання такої звітності, а лише передбачено одноразове інформування про кожну вакансію у визначений строк. Своєчасне подання звіту за формою № 3-ПН є одним із заходів, які роботодавець зобов`язаний вжити для недопущення господарського правопорушення, пов`язаного з невиконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
		48.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Украерорух» подало звіти за формою № 3-ПН несвоєчасно, зокрема 17 грудня 2021 року (3 вакансії від ДП «Украерорух» та 5 вакансій від РСП «Київцентраеро») та 29 грудня 2021 року (1 вакансія від Дніпровського РСП). 
		49.          Несвоєчасність подання цих звітів свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язків, передбачених Порядком № 316, що суперечить вимогам частини другої статті 218 ГК України. Несвоєчасне подання звітності також унеможливило ефективну взаємодію з центрами зайнятості для направлення осіб з інвалідністю на працевлаштування.
		50.          Верховний Суд у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 зазначив, що своєчасне подання звітності за формою № 3-ПН є ключовим доказом вжиття роботодавцем залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. 
		51.          У справі № 817/650/17 (постанова від 21 серпня 2018 року) Верховний Суд визнав, що систематичне (щомісячне) подання звітів за формою № 3-ПН, розміщення оголошень про вакансії у ЗМІ та участь у заходах центрів зайнятості свідчать про виконання роботодавцем всіх залежних заходів, що звільняє від відповідальності. 
		52.          У справі, що розглядається, ДП «Украерорух» не продемонструвало систематичного інформування центрів зайнятості протягом 2021 року, а подання звітів у другій половині грудня 2021 року було очевидно несвоєчасним, оскільки максимально зменшувало ймовірність направлення центрами зайнятості осіб з інвалідністю та їх працевлаштування до кінця 2021 року, враховуючи строки реагування центрів зайнятості. 
		53.          Тоді як первинний обов`язок щодо створення та заповнення робочих місць для осіб з інвалідністю лежить на роботодавцеві (стаття 19 Закону № 875-XII).
		54.          ДП «Украерорух» мало подавати звіти одразу після виникнення вакансій протягом року, а не накопичувати їх до кінця року.
		55.          Верховний Суд вважає недоречним довід скаржника щодо можливості здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю у наступному році, оскільки з 01 січня 2022 року, у разі збільшення середньооблікової чисельності штатних працівників, ДП «Украерорух»  зобов`язане створити нові робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативів працевлаштування. Тобто, нормативи робочих місць для осіб з інвалідністю у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII, виконуються в межах календарного року. 
		56.          Постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 320/2609/19 стосується відсутності обов`язку роботодавця самостійно шукати осіб з інвалідністю, але не звільняє від відповідальності за несвоєчасне інформування центрів зайнятості.
		57.          ДП «Украерорух» покликається на зниження доходів через карантинні обмеження, спричинені COVID-19, та специфіку роботи підприємства, яка унеможливлює працевлаштування осіб з інвалідністю на певні посади. 
		58.          Верховний Суд зазначає, що Закон № 875-XII не передбачає звільнення роботодавців від виконання нормативу через економічні труднощі чи специфіку діяльності, а частина третя статті 18 Закону № 875-XII зобов`язує роботодавців створювати робочі місця з урахуванням індивідуальних можливостей осіб з інвалідністю. Відсутність доказів створення таких робочих місць, зокрема наказів чи інших документів, підтверджує невиконання відповідачем обов`язків.
		59.          Відтак посилання скаржника на специфіку своєї діяльності без доказів вжиття заходів зі створення спеціалізованих чи адаптованих робочих місць є необґрунтованим.
		60.          Скаржник стверджує, що суди не врахували працівників, увільнених у зв`язку з військовою службою, працівників, поновлених за судовими рішеннями та тих, хто працювали менше 6 місяців у 2021 році. 
		61.          Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ДП «Украерорух» не скористалося правом самостійно розрахувати середньооблікову чисельність осіб з інвалідністю з урахуванням цих категорій та подати відповідний звіт за формою № 10-ПОІ у строк, встановлений Порядком № 70. 
		62.          Надання таких відомостей до суду є спробою перекласти на суд обов`язок здійснення такого розрахунку, що суперечить принципу змагальності (стаття 12 КАС України)
		63.          Суди попередніх інстанцій, врахувавши 8 працівників ДП «Украерорух», яким інвалідність була встановлена протягом 2021 року, правильно скоригували початковий розрахунок Фонду суми адміністративно-господарської санкції та пені на 20 незайнятих робочих місць.
		64.          Верховний Суд вважає, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій у розмірі   6 498 595,40 грн та пені у розмірі 317 131,59 грн є обґрунтованим і відповідає статті 20 Закону     № 875-XII та Порядку № 70.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		65.          Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		66.          Верховний Суд не встановив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень у цій справі; обставини у справі з`ясовані повно та всебічно.
		67.          Зважаючи на зазначене, касаційну скаргу ДП «Украерорух» слід залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року - без змін.
		68.          У такому разі судові витрати відповідно до частини шостої статті 139 КАС України новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Cуд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України «Украерорух» залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі № 320/8104/22 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:                                                                                                                Я.О. Берназюк
		Судді:                                                                                                                                    С.М. Чиркін
		                                                                                                              В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...