Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/4173/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 11.07.2025. Зареєстровано: 12.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/465/1022/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025141370000035

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/4173/25 
		1-кп/465/1022/25
		 
		ВИРОК
		Іменем України 
		11.07.2025  м.Львів 
		Франківський районний суд м. Львова в складі головуючої судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 , 
		потерпілого ОСОБА_4 , 
		представника потерпілого  ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження №12025141370000035 від 10.01.2025 про обвинувачення:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого інженером-програмістом у ТОВ «ЕПАМ ДІДЖИТАЛ», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_6 , 09 січня 2025 року, приблизно о 21 годині 16 хвилин, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Кульпарківській у м. Львові у напрямку до вул. Городоцька, порушив вимоги Розділу 1 п. 1.10; Розділу 12 п. п. 12.3, 12.4 та 12.9 (підпункту "б") Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, керуючи вказаним транспортним засобом в межах населеного пункту з перевищенням дозволено швидкості руху, яка становила 77 км/год, чим завідомо поставив себе у таке становище, що призвело до того, що він з моменту об`єктивної можливості виявлення небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_8 , який переходив проїзну частину дороги в межах регульованого пішохідного переходу зліва направо відносно його напрямку руху, на червоний сигнал світлофора, позбавив себе технічної можливості уникнути настання даної ДТП шляхом своєчасного застосування гальмування, при застосуванні якого пішохід ОСОБА_8 встигав б покинути праву смугу для руху по якій рухався автомобіль, без контактування із ним.
		В результаті порушення водієм ОСОБА_6 правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_8 отримав закриті прямі переломи 5,6,7 ребер праворуч, розрив діафрагми з крововиливами в товщу, крововиливи в очеревину, розрив капсули печінки із субкапсулярною гематомою, крововилив в праву надниркову залозу та навколониркову жирову клітковину, переломи кісток тазу: уламковий перелом гілок лівої лонної кістки, уламкові переломи обох клубових кісток з гематомою в м?яких тканинах тазу, перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки, що знаходяться в прямому причинному зв?язку із його смертю і мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення. Зазначив, що особисто викликав поліцію і швидку з метою надання допомоги потерпілому. До адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався. Просить суворо не карати. Щиро кається.
		Потерпілий та його представник у судовому засіданні повідомили, що до ОСОБА_6 матеріальних чи моральних претензій потерпіла сторона не має, вони між собою примирилися. Проте, зазначили, що потерпіла сторона має вимоги до страхової компанія, тому моральну та моральну шкоду у межах лімітів, завдану потерпілому внаслідок ДТП, що мала місце 09.01.2025, у якій загинув його батько ОСОБА_8 , має намір стягнути із страхової компанії, в якій застрахований транспортний засіб, яким керував водій ОСОБА_6 . Просили ОСОБА_6 суворо не карати, та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі.
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
		Згідно з ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно з п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані органами досудового слідства, оскільки ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі,яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Призначаючи покаранняобвинуваченому,суд враховуєступінь тяжкостівчиненого злочину, обставиниі особливостівчинення кримінальногоправопорушення,яке вчиненоз необережності,його відношеннядо вчиногокримінального правопорушення,особу обвинуваченого,який є особою молодого віку; раніше не судимий; має постійне місце проживання; працює інженером-програмістому ТОВ«ЕПАМ ДІДЖИТАЛ», по місцюпраці позитивнохарактеризується;задопомогою долікаря-психіатра КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» не звертався; на обліку в КНП ЛОР «Львівської обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває; добровільно відшкодував потерпілому збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; примирився з потерплим та враховуючи позицію сторони обвинувачення та потерпілого щодо можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини, щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті злочину та встановленню істини по справі, відшкодування шкоди.
		У відповідності до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Підстави для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання відсутні.
		У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к (№ 51-1532км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплюєповноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Питання призначення покарання суд вирішує також з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами, відповідно до норм статті 50 КК України.
		Відтак, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Також, відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», з послідуючими змінами, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст.287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 право керувати транспортним засобом є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
		На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому, слід призначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин, у виді чотирьох років позбавлення волі. Однак суд вважає, що виправлення ОСОБА_6   можливе без відбування даного покарання та вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків на підставі ст.76 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченогота запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд, враховує порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, свідоме нехтування обвинуваченим правил безпеки та правил дорожнього руху України, а тому, з метою забезпечення міри виховного характеру, приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
		При цьому, суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючих його даних, вік, стан його здоров`я та враховуючи думку потерпілого, який жодних претензій до обвинуваченого не має, повністю відшкодував йому завдану шкоду, що дає підстави вважати можливість його становлення на шлях виправлення без ізоляції від суспільства, тому суд визначив обвинуваченому термін покарання та додаткове покарання в межах вказаного виду покарання, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, що і буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Разом з тим, саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Термін застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту завершився. Відповідних клопотань про обрання нового запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурором не заявлено.
		У справі наявні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України, оскільки під час досудового розслідування на майно, визнане речовими доказами, накладався арешт, а тому слід скасувати дію ухвал слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 10.01.2025 посправі № 465/220/25 про накладення арешту на майна.
		Питання речових доказів слід вирішити у відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз відповідно до ст.124 КПК Українипідлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Керуючись ст.ст. 100,124, 174, 326, 349, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
		На підставі ст.75КК України звільнити  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до ст.76КК України, покласти на  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,наступні обов`язки:періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Скасувати дію ухвалислідчого суддіФранківського районного суду м.Львова від 10.01.2025 посправі № 465/220/25 про накладення арешту на майно, а саме скасувати арешт наавтомобіль марки«VolkswagenGolf», НОМЕР_2 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), в тому числі скасувати заборону на відчуження, розпорядження та користування (ремонт, експлуатація), який належить на праві власності ОСОБА_6 .
		Речовий доказ по справі, а саме автомобіль марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_2   повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у зв`язку з проведенням експертиз, на загальну суму 42602,91 гривень стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави.
		Вирок може бути оскаржено до протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, потерпілому, представнику потерпілого, захиснику та обвинуваченому.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...