Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 537/5129/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
Надіслано судом: 14.07.2025. Зареєстровано: 14.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2025.
Дата набрання законної сили: 14.07.2025
Номер судового провадження: 11-кп/814/1398/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024170530000444

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 537/5129/24  Номер провадження 11-кп/814/1398/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 липня 2025 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання  прокурора захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4      ОСОБА_5  ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7  ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2024 року за №12024170530000444, за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 21 березня 2025 року,
		в с т а н о в и л а:
		Цим вироком
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
		визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.146 КК України на 1 рік позбавлення волі, строк якого ухвалено обчислювати із 17 липня 2024 року.
		Залишено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше ніж до 17 липня 2025 року.
		Вирішено питання щодо арештів майна, процесуальних витрат і речових доказів.
		За вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 14 липня 2024 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, діючи з прямим умислом на викрадення малолітньої дитини, з метою її подальшого виховання, перебуваючи у післяпологовому відділенні КНМП «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня», розташованому по вул. Майора Борищака, 20/3 у м. Кременчук Полтавської обл., помітивши, що з палати №7 вийшла породілля, скориставшись відсутністю породіль та медичного персоналу, таємно викрав із палати новонароджену ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помістивши її до принесеної ним переносної люльки для дітей, яку поклав у принесений заздалегідь поліетиленовий пакет, чим створив небезпеку для життя та здоров`я малолітньої потерпілої. ОСОБА_8 , будучи непоміченим, вийшов із новонародженою дитиною з приміщення згаданого вище підприємства та перевіз за допомогою таксі викрадену ОСОБА_10 за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , де вона перебувала до моменту виявлення місця її перебування органом слідства  до 16 липня 2024 року.
		В апеляційних скаргах:
		прокурор ОСОБА_9 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 21 березня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.146 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, виключити з мотивувальної частини оскаржуваного вироку посилання на наявність обставини, яка пом`якшує покарання  щирого каяття, в іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції під час призначення покарання не врахував: характер, тяжкість, спосіб, засоби й мотиви вчиненого ОСОБА_8 злочину, суспільно небезпечні наслідки, які настали й могли настати для малолітньої потерпілої та її матері; те, що ОСОБА_8 щиро не розкаявся у вчиненому злочині, не повідомив правоохоронні органи про свою протиправну діяльність і лише після розкриття ними злочину надав частково показання про вчинені злочинні дії, вживав заходів для приховування слідів злочину, не відшкодував шкоду, не працює, не має законних джерел доходу, та представник малолітньої потерпілої  ОСОБА_11 , просила призначити ОСОБА_8 найсуворіше покарання, будь-яких вибачень чи компенсацій від нього не отримувала, в той час як, дані щодо характеристики обвинуваченого, на які наявне посилання в оскаржуваному вироку, не є тим фактором, що знижує суспільну небезпеку вчиненого ним злочину та підставою для призначення йому мінімального покарання;
		захисник ОСОБА_7 просить змінитивирок Крюківськогорайонного судум.Кременчук від21березня 2025року вчастині призначення ОСОБА_8 покарання тана підставіст.75КК Українизвільнити йоговід відбуванняпризначеного покаранняз випробуванняміз встановленняміспитового строкутривалістю 2роки тапокладенням нанього обов`язків,передбачених ст.76КК України,в іншійчастині оскаржуванийвирок залишитибез зміни.Такі вимогиобґрунтовує тим,що місцевий суд: установивши наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що його обтяжують, належним чином не мотивував своє рішення про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, й належним чином не врахував те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, не судимий, не має наміру продовжувати свою злочинну діяльність, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №505 від 12 вересня 2024 року виявляє ознаки хворобливого стану психіки, вже відбув 9 місяців попереднього ув`язнення.
		Колегія суддів заслухаласуддю-доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення і заперечення проти доводів сторони захисту, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту та залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, дослідила й перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянтів та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника  залишенню без задоволення, з огляду на таке.
		Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст.146 КК України як викрадення людини,вчинене щодомалолітньої особита способом,небезпечним дляїї життя,здоров`я, учасниками судового провадження в апеляційному порядку не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
		Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Аргументи сторони обвинувачення про призначення місцевим судом ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через м`якість, є обґрунтованими, а доводи сторони захисту про необхідність застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України  неспроможними.
		За змістомп.3ч.1ст.407,ч.2ст.409,п.2ч.1ст.420КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна вироксуду першоїінстанції судапеляційної інстанціїскасовує вирокмісцевого судута ухвалюєсвій вироку разі необхідності застосування більш суворого покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість (ст.414 КПК України).
		Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		З аналізу приписів ст.75 КК України вбачається, що при застосуванні цієї норми кримінального законувсі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
		За змістом оскаржуваного вироку місцевий суд при призначенні покарання зазначив про врахування ступеню тяжкості, характеру, способу й мотиву вчиненого ОСОБА_8 злочину, умисної форми вини, ступеню здійснення злочинного наміру, відсутності тяжких наслідків, особи обвинуваченого, який не судимий, не притягувався до адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання з матір`ю, не працює, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, за місцем навчання та установою попереднього ув`язнення характеризується позитивно, за місцем проживання негативних характеристик не має, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щире каяття, та відсутність обставин, які його обтяжують.
		З оглядуна викладенівище обставини,суд першоїінстанції призначив ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі.
		На думку колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства й про необхідність обрання йому заходу примусу у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям, але, застосовуючи положення ст.ст.50, 65 КК України, не врахував те, що крім вирішення питання щодо виду покарання потрібно визначити і справедливий його розмір, який був би необхідним і достатнім для досягнення мети заходу примусу.
		Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання в мінімальному розмірі, належним чином не мотивував такого рішення та хоча формально й послався, але належним чином не врахував індивідуальний ступінь тяжкості й конкретні обставини вчиненого ОСОБА_8 злочину, а саме те, що обвинувачений, діючи з прямим умислом, детально спланувавши свої дії, дочекавшись коли з палати медичного закладу вийде породілля, скориставшись відсутністю породіль та медичного персоналу, таємно викрав із цієї палати новонароджену дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого переносив викрадену дитину в люльці, поміщеній у поліетиленовий пакет, що створювало реальну загрозу життю та здоров`ю дитини через відсутність належної циркуляції повітря в пакеті, достатньо вагомі ризики недостатності повітря для дихання ОСОБА_10 , її перегрівання, зважаючи на місяць, у який було вчинено злочин (липень), і недостатню розвиненість центру терморегуляціївновонароджених дітей, обривання пакета, в якому вона переносилась. При цьому, ОСОБА_8 утримував малолітню потерпілу за місцем свого проживання до моменту виявлення місця її перебування органом слідства, а саме в проміжок часу з 14 до 16 липня 2024 року, в який ОСОБА_11 зазнала надзвичайних, нестерпних страждань і переживань, пов`язаних із викраденням її новонародженої дитини.
		Наведені ж вище обставини значно підвищують як суспільну небезпечність учиненого злочину, так і особи обвинуваченого.
		Залишив узагалі поза увагою місцевий суд і думку законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_10  ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні місцевого суду висловила позицію про необхідність призначення ОСОБА_8 найсуворішого покарання, підтвердила, що внаслідок вчиненого злочину їй було заподіяно тяжкі моральні страждання і вона й надалі продовжує оговтуватись від пережитого, зазнаючи емоційних переживань, зокрема, маючи страшні сновидіння з цього приводу, а також те, що на час викрадення її дитина втратила вагу. Зазначена вище думка хоча і не є вирішальною, але підлягає обов`язковому врахуванню в ході обрання обвинуваченому заходу примусу в сукупності з іншими обставинами провадження, особливо, коли має місце вчинення злочину проти волі, фізичної свободи, життя, здоров`я людини.
		Тому наведені в оскаржуваному вироку дані про особу ОСОБА_8 та наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання, самі по собі не вказують на справедливість і достатність розміру обраного заходу примусу.
		При цьому, той факт, що обвинувачений викрадав дитину для її подальшого виховання не зменшує установлений вище підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та особи ОСОБА_8 , а також моральних страждань, пережитих матір`ю новонародженої дитини.
		Окрім того, місцевий суд безпідставно вказав на позитивну характеристику обвинуваченого установою попереднього ув`язнення, оскільки з характеристики ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» убачається в цілому посередня характеристика особи ОСОБА_8 . До того ж, за змістом цієї характеритистики обвинувачений під час перебування в установі попереднього ув`язнення стягнень і захочень не отримував, до праці не залучався (т.2 а.п.193).
		На підставі викладеного вище в сукупності, колегія суддів уважає, що судом першої інстанції було допущено невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки призначене ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімально можливому розмірі є явно несправедливим через м`якість, непропорційним, не сприяє меті покарання та не є достатнім для її досягнення.
		Викладене ж вище виключає можливість звільнення обвинуваченого від відбування заходу примусу з випробуванням із встановленням іспитового строку й перевіркою матеріалів провадження не встановлено належних і мотивованих обставин для застосування до ОСОБА_8 положень ст.75 КК України, що свідчить про безпідставність доводів сторони захисту.
		Таким чином, оскаржуваний вирок у частині призначення ОСОБА_8 покарання належить скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
		Разом з тим, доводи прокурора про відсутність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, у вигляді щирого каяття є неспроможними, оскільки під час судового провадження ОСОБА_8 в повному обсязі визнав винуватість у вчиненому злочині, надав критичну оцінку своїй кримінально протиправній поведінці й висловив щире розкаяння.
		При призначенні покарання суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до закріпленої в ст.12 КК України класифікації є нетяжким злочином, його індивідувальний ступінь тяжкості, високий ступінь суспільної небезпеки й конкретні обставини вчинення, а саме те, що обвинувачений, діючи з прямим умислом, детально спланувавши свої дії, таємно викрав із палати медичного закладу новонароджену дитину, після чого переносив її в люльці, поміщеній у поліетиленовий пакет, що створювало загрозу життю та здоров`ю дитини через відсутність належної циркуляції повітря в пакеті, достатньо вагомі ризики недостатності повітря для дихання ОСОБА_10 , її перегрівання, зважаючи на місяць, у який було вчинено злочин (липень), і недостатню розвиненість центру терморегуляціївновонароджених дітей, обривання пакета, в якому вона переносилась, при цьому, утримував малолітню потерпілу за місцем свого проживання до моменту виявлення місця її перебування органом слідства, а саме в проміжок часу з 14 до 16 липня 2024 року, в який ОСОБА_11 зазнала надзвичайних, нестерпних страждань і переживань, пов`язаних із викраденням її новонародженої дитини, після встановлення місця знаходження дитини продовжувала оговтуватись від пережитого, зазнаючи емоційних переживань, зокрема, маючи страшні сновидіння з цього приводу, особу ОСОБА_8 , який не судимий (т.2 а.п.197), не притягувався до адміністративної відповідальності, має місце проживання з матір`ю (т.2 а.п.199-200), на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває (т.2 а.п.186-189, 196, 198), за місцем попереднього ув`язнення характеризується посередньо (т.2 а.п.195), під час навчання в Кременчуцькому ліцеї №13 «Авіор» із 2015 до 2017 року характеризувався позитивно (т.2 а.п.203), згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №505 від 12 вересня 2024 року будь-якими хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждає та під час вчинення злочину не страждав, а виявляв і виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки, який не позбавляє та на час вчинення злочину не позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (т.2 а.п.179-185), думку законного представника малолітньої потерпілої про необхідність призначення обвинуваченому найсуворішого покарання, наявність обставини, що пом`якшують покарання  щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують.
		Ураховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання з реальним відбуттям у вигляді позбавлення волі на строк, який знаходиться посередині санкції ч.2 ст.146 КК України.
		Саме таке покарання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника  залишенню без задоволення.
		Керуючись ст.ст.404,405,407,409,420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
		у х в а л и л а:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 21 березня 2025 року в частині призначення ОСОБА_8 покарання скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.146 КК України у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
		В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без зміни.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня вручення йому копії вироку суду апеляційної інстанції.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2         ОСОБА_3              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...