Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/66880/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-1184ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 757/66880/21-ц
		Провадження № 61-1184св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є:
		позивачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансматик» (далі - ТОВ «Трансматик», товариство), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі разом - учасники товариства), інтереси яких представляє адвокат Волошин Ігор Володимирович (далі - адвокат позивачів),
		відповідач - ОСОБА_3 (далі - засновник електронного ресурсу), ОСОБА_4 (далі - власник автомобіля), інтереси якого представляє адвокат Черковський Богдан Ігорович (далі - адвокат власника автомобіля),
		про визнання інформації недостовірною, такою, що завдає шкоди діловій репутації,зобов`язання спростувати цю інформацію та відшкодування моральної шкоди
		за касаційною скаргою позивачів на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року, ухвалене суддею Зотько Т. А., та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Поліщук Н. В., Верланова С. М., Соколової В. В.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           У грудні 2020 року на вебресурсі «Електронна книга скарг України» власник автомобілярозмістив інформацію про те, що він звернувся за технічним обслуговуванням автомобіля до товариства, сплатив останньому чималі кошти, проте обіцяних послуг неотримав. Товариство та його учасники звернулися до суду із позовом. Просили: визнати інформацію, розміщену власником автомобіля на електронному ресурсі, недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства; зобов`язати засновника електронного ресурсу її спростувати; стягнути з власника автомобіля та засновника електронного ресурсу солідарно відшкодування моральної шкоди на користь учасників товариства.
		2.           Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Мотивували тим, що позивачі не довели недостовірність інформації, яку поширив власник автомобіля, її вплив на репутацію товариства, а також не підтвердили зниження ділової активності останнього у сфері його діяльності. Крім того, суди не встановили неправомірних дій відповідачів, які давали б підстави для відшкодування моральної шкоди.
		3.           Із судовими рішеннями позивачі не погодилися. У касаційній скарзі стверджували, зокрема, що відсутній висновок Верховного Суду стосовно захисту честі, гідності учасників товариства, яке здійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, і його ділової репутації, щодо спростування недостовірної інформації, розповсюдженої у мережі інтернет про неналежне виконання обов`язків і вимагання коштів за ненадані послуги.
		4.           Верховний Суд мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи мають учасники товариства право на судовий захист за вимогами визнати поширену в інтернеті інформацію про товариство недостовірною і такою, що завдає шкоди його діловій репутації, а також стягнути на їхню користь відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації. Відповідь на це питання негативна. Поширення інформації виключно про юридичну особу не зумовлює юридичного наслідку для її учасників. Тому останні не мають права на судовий захист за вказаними вимогами.
		(2) Зміст позовної заяви
		5.    У грудні 2021 року позивачі звернулися до Печерського районного суду міста Києва з позовом, у якому просили:
		5.1.       Визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, інформацію, яку власник автомобіляпоширив ІНФОРМАЦІЯ_1 для невизначеного кола осіб на вебсайті «Електронна книга скарг України» (https://reaction.org.ua) у мережі інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме: 
		«ІНФОРМАЦІЯ_6».
		5.2.       Зобов`язати засновника електронного ресурсу у строк 10 календарних днів із дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати вказану інформацію шляхом розміщення на вебсайті «Електронна книга скарг України» повного тексту судового рішення, ухваленого у цій справі. Текст спростування має бути розміщений під назвою «Спростування інформації, викладеної в статті власника автомобіля «Клієнт СТО «Трансматик» сплатив за ремонт автівки майже $ 2,5 тис., але обіцяних послуг не отримав» у тому самому розділі та таким самим шрифтом, що і спростовувана інформація, без власних коментарів.
		5.3.       Стягнути солідарно з відповідачів на користь кожного з учасників товариства по 150 000,00 грн відшкодування завданої моральної шкоди.
		6.           Обґрунтували позов тим, що поширення відповідачами недостовірної інформації принижує ділову репутацію товариства і завдає шкоди честі, гідності, діловій репутації його учасникам, загрожує їхній підприємницькій діяльності.
		(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
		7.           15 лютого 2022 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою справу передав на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
		8.           18 травня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов залишив без задоволення. Мотивував рішення так:
		8.1.       Висловлювання власника автомобіля не були цілеспрямованими діями, спрямованими на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачів. Тому відповідну інформацію не можна вважати недостовірною і такою, яка би принижувала честь, гідність і ділову репутацію позивачів. 
		8.2.       Вони не довели негативного впливу поширеної інформації на ділову репутацію товариства; не надали доказів, що внаслідок публікації такої інформації відбулося зниження його ділової активності у відповідній сфері. Позивачі також не надали належних і достовірних доказів повного та належного обсягу проведених робіт із ремонту автомобіля, а досліджені судом докази підтверджують розбіжності як в обсягах виконаних робіт, так і в їхній вартості.
		8.3.       Висновки спеціаліста за наслідками проведення психологічних досліджень від 9 грудня 2021 року № 36/2021 і № 37/2021 щодо учасників товариства про спричинення їм моральної шкоди й обсяг її відшкодування є передчасними «до моменту доведення і визнання поширених відомостей неправдивими та ганебними». Тому ці висновки не можуть бути належними доказами завдання моральної шкоди. 
		8.4.       За відмови у задоволенні вимог про визнання інформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
		9.           9 червня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із кожного з позивачів на користь засновника електронного ресурсу по 6 933,33 грн витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 11 серпня 2022 року № 37.
		10.        30 листопада 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.
		(4) Провадження у суді касаційної інстанції
		11.        19 січня 2024 року позивачі через адвоката подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просили скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
		12.        12 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
		13.        27 лютого 2024 року адвокат позивачів подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
		14.        25 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачів.
		15.        21 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		16.        Позивачі мотивували касаційну скаргу так:
		16.1.    Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 32 Конституції України, статей 94, 201, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо захисту честі, гідності власників підприємства, яке здійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, і його ділової репутації, щодо спростування розповсюдженої у мережі інтернет недостовірної інформації про неналежне виконання зобов`язань і вимагання коштів за ненадані послуги.
		16.2.    Суди попередніх інстанцій неналежно оцінили акти виконаних робіт і приймання-передачі автомобіля від 10 грудня 2020 року. Ці акти підтверджують надання товариству послуг із діагностики, зняття та дефектування АКПП транспортного засобу. Залиття трансмісійної оливи та регулювання коробки передач не входило у погоджений перелік робіт і витратних матеріалів. Під час підписання цих актів сторони не мали претензій. Таким чином, суди неповно дослідили докази, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням норм процесуального права.
		16.3.    Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновок експерта, згідно з якими твердження у статті, опублікованій на вебсайті «Електронна книга скарг України» в мережі інтернет, є судженнями про факти. Тому ці твердження суд має оцінювати на предмет відповідності дійсності.
		16.4.    Апеляційний суд не застосував приписи статей 32 Конституції України, статті 23, 94, частини першої статті 201, частини четвертої, шостої статті 277, статті 297, 299, 1167 ЦК України, статті 1, 5 Закону України «Про інформацію».
		16.5.    Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи позивачів щодо неналежності доказів оплати засновником електронного ресурсу правничої допомоги та не навів мотивів відхилення цих доводів. У задоволенні заяви про відшкодування таких витрат слід було відмовити. 
		(2) Позиції інших учасників справи
		17.        16 травня 2024 року адвокат власника автомобіля подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивачів (вх. № 2374/0/216-24), згідно з яким просив відмовити у її задоволенні. Мотивував так:
		17.1.    Суди правильно, повно та всебічно дослідили докази, зокрема акти виконаних робіт і приймання-передачі автомобіля від 10 грудня 2020 року, а також належно їх оцінили.
		17.2.    Якщо кримінально-правова кваліфікація обставин щодо заволодіння автомобілем відповідача шляхом обману не знайшла підтвердження, то це не спростовує об`єм і вартість ремонтних робіт та витратних матеріалів, а також не підтверджує неправдивість викладеної у статті інформації.
		17.3.    Суд правильно не взяв до уваги висновки психологічних досліджень від 9 грудня 2021 року №36/2021 і 37/2021.
		17.4.    Посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без належного обґрунтування підстав касаційного оскарження не впливає на вирішення спору та не є підставою для скасування оскаржених рішень.
		17.5.    Інформація, розміщена на вебсайті, має не приватний, а публічний інтерес для споживачів відповідних послуг.
		17.6.    Інтернет-посилання на оскаржену статтю не є активним, доступ до неї був відсутнім вже на час перегляду справи в апеляційному суді.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		18.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 25 березня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачівна підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		19.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		20.        З огляду на вказане Верховний Суд у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, переглядає оскаржені судові рішення. У касаційній скарзі немає доводів у частині оскарження судових рішень про відмову у задоволенні вимог до засновника електронного ресурсу про зобов`язання спростувати поширену власником автомобіля інформацію та про відшкодування учасникам товариства моральної шкоди. Тому у цій частині Верховний Суд оскаржені судові рішення не переглядає.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи мають учасники товариства право на судовий захист за вимогами визнати поширену в інтернеті інформацію про товариство недостовірною і такою, що завдає шкоди його діловій репутації, а також стягнути на їхню користь відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації?
		21.        Товариство та його учасники просили суд визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, інформацію, яку поширив для невизначеного кола осіб власник автомобіля на вебсайті «Електронна книга скарг України» у мережі інтернет, а також стягнути з нього на користь учасників товариства відшкодування моральної шкоди.
		22.        Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Аргументували, зокрема, тим, що висловлювання власника автомобіляне мали метою приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачів, поширена інформація не є недостовірною і такою, яка б їх принижувала; позивачіне довели негативного впливу поширеної інформації на ділову репутацію товариства; позивачі не надали належних і достовірних доказів повного та належного обсягу ремонтних робіт, а досліджені докази підтверджують розбіжності як в обсягах цих робіт, так і в їхній вартості.
		23.        Позивачі з цими судовими рішеннями не погодилися. Стверджували, зокрема, що поширена інформація є судженнями про факти, суди попередніх інстанцій неналежно оцінили акти виконаних робіт і приймання-передачі автомобіля, не взяли до уваги висновки експертів. Крім того, на думку позивачів, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм у випадку спростування недостовірної інформації, розповсюдженої у мережі інтернет, про неналежне виконання зобов`язань і вимагання коштів за ненадані послуги, а також про захист честі, гідності власників товариства, яке здійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, і його ділової репутації.  
		24.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з аргументами позивачів не погоджується.
		25.        Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України).
		За змістом частини третьої цієї статті здійснення вказаних прав може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.
		26.        Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (речення перше та друге пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
		За змістом пункту 2 статті 10 Конвенції здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		27.        За змістом частини другої статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.
		28.        Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (частини перша та друга статті 200 ЦК України).
		29.        Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
		30.        За змістом частини першої статті 94 ЦК України юридична особа має, зокрема, право на недоторканність її ділової репутації; особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		31.        Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом (частина перша, абзац перший частини шостої статті 277 ЦК України).
		32.        Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується позивача; в) така інформація є недостовірною, тобто не відповідає дійсності; г) поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно та своєчасно реалізувати особисте немайнове право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 6.32)).
		33.        Під час вирішення спору про визнання недостовірною та спростування інформації слід застосовувати загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору слід встановити не лише наявність підстав для визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначити, чи було порушене цивільне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення. Залежно від цього визначається належний спосіб захисту права у разі його порушення. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 7 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20).
		34.        На позивача покладений загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації та 2) недостовірності цієї інформації (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 758/13555/21).
		35.        Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їхню правдивість, оскільки це є порушенням свободи вираження поглядів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц).
		36.        Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302 ЦК України).
		37.        Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та абзац перший частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»).
		38.        Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (абзац другий частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»).
		39.        Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частини перша - третя статті 23 ЦК України).
		40.        Необхідно розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені та його звернення від імені товариства. Учасник товариства та товариство не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом. Тому звернення учасника товариства з позовом від власного імені не допускається. За протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність ухваленого у справі за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункти 160-161)).
		41.        Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їхньому задоволенні. Тобто, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явив неналежний позивач, відмовити йому у задоволенні позову (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21).
		42.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		42.1.    10 грудня 2020 року о 00:20 годині на вебресурсі «Електронна книга скарг України» розміщена стаття «Клієнт СТО «Трансматик» сплатив за ремонт автівки майже $ 2,5 тис., але обіцяних послуг не отримав» (т. 1, а. с.19-23).
		42.2.    Згідно з висновком експерта Експертно-дослідної служби України № 812/12/2021 від 9 грудня 2021 року у тексті вказаної статті, розміщеної у мережі інтернет для невизначеного кола осіб, є висловлювання з інформацією негативного характеру щодо СТО «Трансматик», в тому числі про пошкодження частин автомобіля, які працівники товариства зламали через недосвідченість і замовчували це, та про безпідставно виставлені (зайві) рахунки за ремонт автомобіля. Експерт зазначив, що фрагменти тексту статті, включаючи висловлювання «Хочу розповісти свою історію, як СТО ТОВ Трансматик» із автовласників кошти за ненадані послуги вимагає» і «Так як я зрозумів, що до мого автомобіля мене не пустять, при цьому звинувачуючи мене в тому, що ніяких коштів за ремонт автомобіля я не оплачував, що є неправдою, про всі оплати мною повідомлено вище, я вирішив телефонувати у 102, щоб зафіксувати правопорушення по відношенню до мене та мого власного майна, а також про злочин у вигляді вимагання коштів за ненадані належним чином обумовлені раніше послуги», є твердженнями про факти, а не оціночними судженнями (т. 1, а. с. 41-57).
		42.3.    Згідно з висновком спеціаліста ОСОБА_5 № 36/2021 від 9 грудня 2021 року ситуація, пов`язана з поширенням неправдивих ганебних відомостей, які завдали шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є для неї психотравмуючою і такою, що зумовила її страждання та завдала їй моральної шкоди (т. 1, а. с. 58-69).
		42.4.    Відповідно до висновку того ж спеціаліста № 37/2021 від 9 грудня 2021 року ситуація, пов`язана з поширенням неправдивих ганебних відомостей, які завдали шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є для нього психотравмуючою і такою, що зумовила його страждання та завдала йому моральної шкоди (т. 1, а. с. 71-82).
		42.5.    Згідно з актом приймання-передачі автомобіля від 26 жовтня 2020 року, який підписали сторони, товариство прийняло, а власник автомобіля як замовник передав автомобіль «Volvo S60» для діагностики, зняття АКПП, дефектування АКПП (т. 1, а. с. 84).
		42.6.    Відповідно до акта виконаних робіт від 10 грудня 2020 року, який підписав директор товариства, власник автомобіля як замовник замовив, а товариство виконало роботи з обслуговування автомобіля на загальну суму 69 015,00 грн. Власник автомобіля в акті вказав, що «АКПП (Power Shift) відремонтована і встановлена на автомобіль, але не відрегульована і без трансмісійної олії» (т. 1, а. с. 87).
		42.7.    Згідно з актом приймання-передачі автомобіля від 10 грудня 2020 року товариство передало, а замовник послуг прийняв автомобіль «Volvo S60» білого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 . На акті є напис: «Робота АКПП не відрегульована і без масла трансмісійного» (т. 1, а. с. 88).
		42.8.    11 жовтня 2021 року дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 5 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області старший лейтенант ОСОБА_6 виніс постанову, згідно з якою закрив кримінальне провадження № 12020115410000406 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю складу кримінального проступку.
		43.        Суди першої й апеляційної інстанцій вважали відсутніми підстави визнати оскаржену інформацію недостовірною, бо товариство не надало доказів повного та належноОСОБА_6.нту автомобіля; немає підтверджень негативного впливу поширеної інформації на ділову репутацію товариства чи зниження його ділової активності у відповідній сфері; висловлювання власника автомобіля не були спрямованими на приниження честі, гідності чи ділової репутації товариства. Колегія суддів з цим висновком погоджується. 
		44.        Однак суди попередніх інстанції залишили поза увагою те, що за вимогою про визнання поширеної власником автомобіляінформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства, в його учасників немає права, за захистом якого вони звернулися до суду, вважаючи, що ця інформація їх стосується як «засновників та власників» товариства (т. 1, а. с. 8). 
		45.        Поширення інформації виключно про юридичну особу не зумовлює юридичного наслідку для її учасників. Тому останніне мають права на судовий захист за вимогою про визнання інформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункти 160-161)). З огляду на те, що інформація, яку позивачі просили визнати недостовірною, не стосувалася учасників товариства, правильним є висновок про відмову цим позивачам у задоволенні вимог про відшкодування їм моральної шкоди. 
		46.        З огляду на викладене оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог учасників товариства слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови. Інші доводи касаційної скарги щодо неналежного дослідження доказів судами попередніх інстанцій виходять за межі повноважень Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
		(2.2) Чи є у суду підстави розподілити витрати на професійну правничу допомогу у випадку сумніву щодо її оплати за належного підтвердження обсягу та вартості цієї допомоги?
		47.        Засновник електронного ресурсу у зв`язку з розглядом справи поніс 20 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які просив стягнути з позивачів через відмову у задоволенні позову. Суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із позивачів на користь засновника електронного ресурсу по 6 933,33 грн таких витрат. Апеляційний суд залишив додаткове рішення без змін.
		48.        Позивачі у касаційній скарзі стверджували, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи позивачів щодо неналежності доказів оплати засновником електронного ресурсу професійної правничої допомоги. Верховний Суд вважає ці доводи необґрунтованими.
		49.        За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
		50.        Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
		51.        Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац перший частини восьмої статті 141 ЦПК України).
		52.        На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу засновник електронного ресурсу надав суду такі копії: доданого до заяви про відшкодування витрат, пов`язаних із правовою допомогою, від 29 березня 2023 року договору про надання правової допомоги № 37 від 11 серпня 2022 року (далі - договір про надання правової допомоги); договору про залучення адвоката № 2 від 18 липня 2022 року; рахунку на оплату № 0037 від 25 серпня 2022 року; банківського документа № @2PL357189 від 9 вересня 2022 року про платіж у національній валюті на суму 20 800,00 грн; додаткової угоди № 37.2 про визначення розміру та порядку оплати гонорару Бюро за надання правової допомоги від 11 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги; акт приймання-передачі № б/н від 25 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги; переліку виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом до договору про надання правової допомоги.
		53.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) і їхньої вартості слід розподіляти за результатами розгляду справи незалежно від того, чи вартість цих послуг (робіт) уже фактично оплатила сторона, чи тільки має оплатити (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 316/1456/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2023 року у справі №  205/7293/19, від 20 грудня 2023 року у справі № 753/2677/21, від 23 травня 2024 року у справі № 757/5846/23-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 756/11019/22).
		54.        З огляду на вказане сумніви позивачів у належності банківського документа № @2PL357189 від 9 вересня 2022 року про платіж у національній валюті за належного підтвердження обсягу та вартості наданої правничої допомоги не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл відповідних витрат. Позивачі у касаційній скарзі не навели обґрунтованих доводів стосовно неспівмірності стягнутих із них на користь засновника електронного ресурсу витрат на професійну правничу допомогу. Її надання та прийняття належно підтверджені, обсяг і вартість чітко визначені та погоджені сторонами відповідного договору. Тому Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про розподіл цих витрат.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		55.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		56.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України). 
		57.        Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).
		58.        Із урахуванням висновків цієї постанови оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог учасників товариства слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.
		(3.2) Щодо судових витрат
		59.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати позивачів слід залишити за ними.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у х в а л и в:
		1.           Касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансматик», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
		2.     Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання поширеної  ОСОБА_4  інформації недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації, та про відшкодування моральної шкоди змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, а в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...