Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990SСGС/29/24 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 03.07.2025
Номер судового провадження: 11-295сап24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 липня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 990SCGC/29/24
		Провадження № 11-295сап24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідача Кривенди О. В., 
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Іванової Н. П.,
		скаржниці ОСОБА_1 ,
		представника скаржниці - адвоката Васильєва С. В.,
		представника Вищої ради правосуддя Белінської О. В.,
		розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильєв Сергій Валерійович, на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15?24, і
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
		1.           09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) зі скаргою на рішення ВРП від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 про притягнення судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Спірне рішення).
		2.           Цим рішенням ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		3.            ОСОБА_1 вважає Спірне рішення незаконним, свавільним і таким, що не відповідає фактичним обставинам.
		4.            Посилаючись на низку рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Овчаренко та Колос проти України», зазначає, що Спірне рішення безпосередньо зачіпає її право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру. Вважає, що справу слід вирішувати з урахуванням підходів, які висловлював ЄСПЛ у справах щодо звільнених українських суддів та узгоджених з ними висновків Верховного Суду.
		5.           Твердить ОСОБА_1 і про те, що Рада під час ухвалення Спірного рішення порушила принцип юридичної визначеності. Так, зазначає, що у 2018 році рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, після проведення співбесіди та перевірки матеріалів суддівського досьє її визнано такою, що відповідає займаній посаді. Звертає увагу, що ВККС під час співбесіди досліджувала питання її проживання в тимчасово окупованому місті Севастополі, придбання житла в місті Києві, проживання батьків та знаходження нерухомого майна в тимчасово окупованому місті Севастополі, а також питання відвідування нею ( ОСОБА_1 ) тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) та міста Севастополя, зокрема питання перетину адміністративних меж з тимчасово окупованою територією АР Крим. За наслідками співбесіди наведені обставини не стали на заваді для продовження її суддівської кар`єри, а рішенням ВРП від 29 січня 2019 року № 241/0/15-19 внесено Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду. Отже, на думку скаржниці, це свідчить про те, що ВРП у 2018 році вже надала належну оцінку та здійснила перевірку зазначеним вище обставинам та не встановила обставин, які б могли бути підставою для відмови у внесенні Президентові України відповідного подання. 
		6.           Звертає увагу і на те, що всі обставини, які зазначені в публікації «Радіо Свобода» та покладено в обґрунтування дисциплінарної скарги, рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 та Спірного рішення, зокрема щодо наявності інформації про ОСОБА_1 у відомчих базах даних податкової служби російської федерації, вже були предметом перевірки з боку ВРП у червні-серпні 2023 року (за повідомленням ОСОБА_1 про втручання в її діяльність як судді від 06 червня 2023 року), за наслідками якої ВРП зробила висновок про те, що встановлені обставини не є такими, що шкодять авторитету правосуддя.
		7.           До того ж указана публікація «Радіо Свобода» та факти, що в ній викладено, не досліджувались під час засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП 07 серпня 2024 року, не покладені в обґрунтування ані рішення Дисциплінарної палати, ані скарги ОСОБА_1 на зазначене рішення, тому обґрунтування Спірного рішення публікацією «Радіо Свобода» є порушенням принципу юридичної визначеності (стаття 6 Конвенції).
		8.           Скаржниця зазначає, що нею під час розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП вона заявила відводи голові Ради ОСОБА_2 та членам ВРП ОСОБА_3 (доповідач) і ОСОБА_4 . Проте ці відводи були розглянуті формально, без належної перевірки зазначених у заявах обставин, а ухвали про відмову в задоволенні відводів є однотипними за змістом та не містять належної мотивації. Понад це, доповідач - член ВРП ОСОБА_3 заявив самовідвід, у задоволенні якого також було відмовлено без належного мотивування.
		9.           Посилається ОСОБА_1 і на те, що ВРП не надала оцінки жодному з наведених у скарзі на рішення її Третьої Дисциплінарної палати аргументів, що, на її думку, свідчить про несправедливість розгляду її скарги. Доповідач - член ВРП ОСОБА_3. вдався до самостійного збирання доказів вчинення нею дисциплінарного проступку. Отже, Рада, ухвалюючи Спірне рішення, не діяла як суд апеляційної інстанції і також порушила статтю 6 Конвенції, а саме в частині розгляду справи справедливим та безстороннім судом.
		10.        Вважає, що зміст Спірного рішення та процедура його ухвалення дозволяє дійти висновку про його свавільність.
		11.        Так, скаржниця зазначає, що ВРП проігнорувала приписи Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VІІ) у частині невизнання органів окупаційної влади, що діють на тимчасово окупованій території, виданих такими органами документів та численних роз`яснень органів державної влади України про нікчемність таких документів. Вважає, що Спірне рішення усупереч приписам Закону 
		№ 1207-VІІ, керівним міжнародним документам, зокрема Організації Об`єднаних Націй та рішенням ЄСПЛ, заперечує сам факт примусової паспортизації на окупованих російською федерацією територіях, а всі мешканці тимчасово окупованих територій України визнаються ВРП громадянами російської федерації, а також визнаються документи, що видані окупаційною владою, чим легітимізується окупація російської федерації території АР Крим та міста Севастополя. Наведене свідчить про викривлення фактів та вимог права Радою під час ухвалення Спірного рішення.
		12.         ОСОБА_1 звертає увагу на те, що за затвердження висновку члена ВРП Лук`янова Д. В. від 02 серпня 2023 року (за результатами перевірки відомостей, викладених у її повідомленні про втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя), згідно з яким внаслідок публікації «Радіо Свобода» не встановлено обставин, які б свідчили про шкоду авторитету правосуддя, проголосували ті самі члени ВРП, що проголосували за ухвалення Спірного рішення.
		13.        Скаржниця зазначає, що ВРП залишила поза увагою те, що лист Служби безпеки України (далі - СБУ) містить інформацію про ймовірність та відсутність на сьогодні можливості офіційно підтвердити чи спростувати факт набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації у зв`язку з відсутністю дипломатичних представництв цієї країни на території України. Не надано оцінки «примусовості» паспортизації мешканців АР Крим та міста Севастополя, відповідно до якої автоматичне визнання громадянами російської федерації мешканців АР Крим після незаконної анексії 2014 року було реалізовано через спеціальне законодавство та адміністративні процедури, які фактично позбавили кримчан права вибору.
		14.        Не звернула уваги ВРП і на доводи ОСОБА_1 про те, що за наявності у неї паспорта російської федерації з 2014 року вона не мала б можливості використовувати інший паспортний документ, ніж паспорт російської федерації, для перетину так званого «державного кордону рф» під час відвідувань тимчасово окупованої території АР Крим. На підтвердження цього вона надала копію паспорта для виїзду за кордон з відмітками прикордонної служби російської федерації. Також Рада не врахувала численних листів податкової та міграційної служб російської федерації, у яких ідеться про те, що наявність в особи податкового номера російської федерації не підтверджує громадянства цієї країни.
		15.        Мовить про те, що вона була громадянкою російської федерації до 01 жовтня 1999 року. У 1999 році вийшла з цього громадянства, що підтверджується копією довідки генерального консульства російської федерації в місті Сімферополі від 01 жовтня 1999 року № 374. Податкового номера, який їй був присвоєний у період перебування у громадянстві російської федерації, вона не пам`ятає, документи щодо цього в неї не збереглися.
		16.        Також ОСОБА_1 зауважує, що вона 15 липня 2024 року звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Державного бюро розслідувань, «журналіста-розслідувача» проєкту «Радіо Свобода» «Схеми» ОСОБА_5 , представництва «РФІ/РЛ, Інк» та Державної казначейської служби України про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди. Ухвалою від 08 листопада 2024 року у цій справі (№ 761/25535/24) відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання, що, на думку скаржниці, виключає будь-які посилання у Спірному рішенні на публікацію «Радіо Свобода».
		17.        Мовить про те, що Рада протокольною ухвалою від 21 листопада 2024 року без належного обґрунтування відмовила в задоволенні її ( ОСОБА_1 ) клопотання про виклик свідків, які б могли підтвердити доводи, на які вона посилається.
		18.        Йдеться у скарзі й про те, що Спірне рішення прийняте із завідомим порушенням вимог щодо безсторонності суду. Так, член ВРП ОСОБА_3 склав висновок за фактами, які не досліджувались Дисциплінарною палатою ані під час вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , ані в засіданні 07 серпня 2024 року та відповідно не відображені в рішенні Дисциплінарної палати, проте згодом покладені в обґрунтування Спірного рішення. 
		19.        Посилається ОСОБА_1 на те, що ВРП у Спірному рішенні фактично ототожнила її з особами, які вчиняли воєнні злочини, лише за фактом проживання на території тимчасово окупованого міста Севастополя. Причиною цього вважає те, що вона ( ОСОБА_1 ) народилася у російській федерації, а її батьки є громадянами російської федерації та з 2007 року проживають у тимчасово окупованому місті Севастополі. Це свідчить, на її думку, про упереджене ставлення до неї як до особи, яка проживала у місті Севастополі під час окупації.
		20.        Про упереджене ставлення до скаржниці, як вона зазначає, свідчать і численні порушення процедури, що встановлена Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) та Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент).
		21.        Зокрема, посилається на те, що на засідання ВРП 19 вересня 2024 року член ВРП ОСОБА_3 не підготував висновок та проєкт рішення Ради. На засідання, яке було заплановано на 29 жовтня 2024 року, ані ОСОБА_1 , ані її представнику не було повідомлено про наявність проєкту висновку та про можливість ознайомлення з ним та матеріалами дисциплінарної справи у порядку, визначеному главою 27 Регламенту. З цим висновком від 22 жовтня 2024 року представник скаржниці ознайомився з власної ініціативи.
		22.        Мовить про те, що 29 жовтня 2024 року вона подала заяву про відвід голови ВРП ОСОБА_2., розгляд якої було включено до порядку денного засідання ВРП на 19 листопада 2024 року, але такий розгляд не відбувся у зв`язку з відсутністю кворуму для вирішення цього питання. Разом з тим зазначене питання було розглянуто з порушенням процедури під час засідання Ради 21 листопада 2024 року, а саме без включення цього питання до порядку денного.
		23.        Також зазначає, що на догоду журналістам «Радіо Свобода» та представникам громадських організацій «Де Юре» та «Автомайдан» головуючий член ВРП Усик Г. І. змінив черговість питань порядку денного в частині розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Дисциплінарної палати. Примітним є те, що вказані особи прибули на засідання ВРП 21 листопада 2024 року не на 10 годину, як усі особи, щодо яких розглядалися питання, а безпосередньо перед розглядом скарги ОСОБА_1 , що свідчить про позапроцесуальне спілкування ВРП з указаними особами. Перед початком розгляду скарги ОСОБА_1 член ВРП ОСОБА_3 попросив технічну перерву та особисто покинув зал засідань для того, щоб покликати до зали журналістів та представників зазначених вище організацій.
		24.        На порушення вимог Закону № 1798-VІІІ та Регламенту копія Спірного рішення не була направлена у триденний строк ані ОСОБА_1 , ані її представнику. Лише 04 грудня 2024 року, тобто через 14 днів, ВРП направила на адресу ОСОБА_1 копію Спірного рішення.
		25.        Йдеться у скарзі й про те, що у Спірному рішенні у стверджувальній формі зазначено, що суддя Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_4 в окупованому Севастополі. Саме це стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Отже, за логікою Спірного рішення суддя через більше ніж десять років притягнута до відповідальності за вчинення нею ІНФОРМАЦІЯ_4 істотного дисциплінарного проступку, відповідальність за вчинення якого встановлена Законом № 1402-VІІІ, який ухвалено більш ніж через два роки з моменту вчинення дисциплінарного проступку, а саме 02 червня 2016 року. Тому незважаючи на те, що цим Законом установлений трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, стосовно ОСОБА_1 такого строку не дотримано.
		26.        Також скаржниця звертає увагу, що «добровільне набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації», про що прямо зазначено у Спірному рішенні, не може мати наслідком лише притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, без інших передбачених національним законодавством наслідків, зокрема втрати ОСОБА_1 громадянства України. Проте на її звернення до Президента України та СБУ щодо припинення її громадянства України СБУ своїм листом фактично самоусунулась від надання відповіді по суті, обмежившись формальною відпискою, а Офіс Президента України роз`яснив, що відповідно до вимог статті 5 Закону № 1207-VІІ примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства російської федерації не визнається Україною.
		27.        Мовить ОСОБА_1 у скарзі про порушення принципу презумпції невинуватості в контексті статей 6, 8 Конвенції. Публічне звинувачення ОСОБА_1 у скоєнні тяжкого злочину, що відбулось під час трансляції засідання ВРП 21 листопада 2024 року, про що також зазначено і  в Спірному рішенні, з огляду на наявну у ВРП заборону розголошувати дані досудового розслідування у  кримінальному провадженні № 62021000000000529 від 16 червня 2021 року, свідчить не тільки про скоєння посадовими особами Ради кримінального правопорушення, відповідальність за яке встановлена статтею 387 Кримінального кодексу України, та порушення принципу невинуватості ОСОБА_1 , але і, як зазначає скаржниця, про свавільність Спірного рішення та порушення права на справедливий суд загалом.
		28.        Посилається на правову позицію Великої Палати, викладену у постанові від 17 січня 2019 року у справі № 11-1010сап18, згідно з якою встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом суддівської етики, не є достатнім фактором для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Необхідною умовою є те, щоб у діях (бездіяльності) судді було встановлено порушення вимог тих чи інших законів, а норми Кодексу в такому випадку є допоміжним інструментом. Проте Спірне рішення не містить посилань на конкретні норми законодавства України, які порушила суддя ОСОБА_1 .
		29.        Зазначає, що ВРП не дослідила належним чином суддівського досьє, яке містить документи про отримання сім`єю ОСОБА_1 службового житла в м. Слов`янську (ба більше, право користування службовим житлом належним чином задекларовано), та зазначила у Спірному рішенні, що одним зі способів припинення зв`язку з російською федерацією могло стати використання гарантованого статтею 138 Закону № 1402-VІІІ права на отримання службового житла.
		30.        Посилається на непропорційність втручання у право на повагу до приватного життя в контексті статті 8 Конвенції. Зазначає, що ВРП, ігноруючи наявні в документах суперечності, навмисно роблячи акцент у Спірному рішенні на об`єктивних зв`язках ОСОБА_1 з російською федерацією через те, що її батьки та сестра є росіянами, а сестра під час війни проживає у москві, фактично притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за такий зв`язок з російською федерацією, а не за вчинення дисциплінарного проступку як суддею. У Спірному рішенні зроблено все, щоб у стороннього розсудливого спостерігача склалось украй негативне враження про українську суддю ОСОБА_1 як про ворога України, «агента кремля» та прихильницю «руського мира».
		31.        Звертає увагу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 990/2/24, залишене без змін постановою Великої Палати від 20 червня 2024 року, у якому зазначено, що суспільна оцінка російської федерації та всього, що з нею пов`язано, різко змінилася внаслідок повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Однак ця обставина не повинна призводити до протилежної оцінки одних і тих самих вчинків, здійснених хоч і після початку збройної агресії російської федерації (2014), однак задовго до повномасштабного вторгнення. Особливо якщо таку оцінку здійснює державний орган.
		32.        З огляду на викладене скаржниця вважає Спірне рішення протиправним та просить його скасувати.
		Рух скарги
		33.        09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати зі скаргою на Спірне рішення. 
		34.        Ухвалою Великої Палати від 22 січня 2025 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на Спірне рішення.
		35.        Ухвалою від 19 лютого 2025 року суддя Великої Палати Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в судовому засіданні на 20 березня 2025 року. Однак розгляд справи відкладено на 17 квітня 2025 року, а 17 квітня 2025 року - на 29 травня 2025 року. Натомість 29 травня 2025 року справа була знята з розгляду через необрання складу Великої Палати Верховного Суду, передбаченого частиною першою статті 45 Закону № 1402-VІІІ. Наступне засідання призначено на 03 липня 2025 року.
		Позиція ВРП
		36.        У відзиві на скаргу ОСОБА_1 ВРП зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване. 
		37.        Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні.
		38.        Щодо заявлених скаржницею відводів членам ВРП зазначає, що заява ОСОБА_3. про самовідвід від участі в розгляді скарги судді ОСОБА_1. на рішення Дисциплінарної палати розглянута на засіданні ВРП 20 серпня 2024 року та у її задоволенні відмовлено. Заява скаржниці від 29 вересня 2024 року про відвід ОСОБА_2 була розглянута у встановленому порядку на найближчому засіданні ВРП, яке відбулося після її подачі - 21 листопада 2024 року, перед початком розгляду відповідного питання. На цьому ж засіданні члени ВРП розглянули заяви ОСОБА_1 про відвід членів Ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в задоволенні яких відмовили.
		39.        Щодо доводів про непідготовку членом-доповідачем проєктів висновку та  рішення на засідання ВРП 19 вересня 2024 року (скарга ОСОБА_1 була знята з порядку денного) посилається на те, що положеннями статті 51 Закону № 1798-VIII не передбачено обов`язку члена-доповідача готувати висновок та проєкт рішення ВРП та повідомляти про його наявність судді. Водночас такий висновок було підготовлено 22 жовтня 2024 року, він знаходився в матеріалах справи і з ним представник скаржниці ознайомився під час ознайомлення з матеріалами справи 05 листопада 2024 року.
		40.        Щодо визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Рада твердить, що дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на сукупність доказів.
		41.        Так, у листі СБУ від 21 липня 2023 року № 5/6/5-4910 зазначено, що відповідно до даних пошукового сервісу на офіційному сайті «фнс россии» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала російський ідентифікаційний податковий номер, використовуючи паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 , також у матеріалах суддівського досьє міститься інформація про неодноразовий з 2014 по 2017 роки безперешкодний перетин ОСОБА_1 лінії розмежування, що нею підтверджено і в засіданні, свідчить про те, що суддя не була обмежена ні в пересування, ні у влаштуванні свого життєвого укладу на території, підконтрольній Україні, що вказує на відсутність вимушеності, примусовості обставин, з яким вона пов`язувала необхідність постійного перебування на території тимчасово окупованої АР Крим. Під час розгляду дисциплінарної справи СБУ листом від 19 липня 2024 року № 14/5/3-4886 додатково повідомила ВРП, що суддя ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно, має чинний паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 . Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру платників податків, сформованої за допомогою офіційного сервісу «фнс россии» в мережі «Інтернет» ОСОБА_1 володіє ідентифікаційним номером платника податків НОМЕР_2 . СБУ також установила, що на офіційному сайті «федеральной службы судебных приставов» у мережі «Інтернет» наявні дані про виконавче провадження № 191770/23/82031-ИП від 13 грудня 2023 року, відкрите «отделом судебных приставов по Гагаринскому району г. Севастополь» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		42.        До того ж з відомостей, наявних на вебсайті соціального фонду росії убачається, що страховий номер видається особам під час звернення до територіальних органів соціального фонду росії із заявою, до якої додається паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а також анкета відповідної форми. Наявність відомостей про присвоєння такого номера судді ОСОБА_1 вказує на її добровільні, активні дії з метою отримання для себе вигод / послуг на підставі відповідних документів, виданих окупаційною владою.
		43.        Набуття ОСОБА_1 громадянства держави-агресора свідчить про порушення нею статей 4, 127 Конституції України та статей 51, 54 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (чинного на час набуття цього громадянства), статей 52, 56, 57, 121 Закону № 1402-VIІІ, статей 1, 6 Кодексу суддівської етики, що неминуче підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади.
		44.        Звертає увагу Рада на те, що під час кваліфікації діянь судді за пунктом 3 статті 106 Закону № 1402-VIІІ ВРП надавала оцінку не наявності в судді певного юридичного стану, зокрема громадянства росії, а її діям та бездіяльності щодо набуття цього статусу та невчинення дії для позбавлення від нього.
		45.        Щодо строку притягнення до дисциплінарної відповідальності Рада зазначає, що його не пропущено через триваючий характер проступку судді.
		46.        Не погоджується ВРП з доводами ОСОБА_1 про недотримання принципу правової визначеності, оскільки встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення належить до виключних повноважень Дисциплінарної палати ВРП як дисциплінарного органу.
		47.        Зазначає Рада про те, що доводи ОСОБА_1 щодо застосування неоднакового підходу до вирішення питання про наявність / відсутність громадянства російської федерації, зокрема під час розгляду питання щодо судді Верховного Суду у відставці ОСОБА_6 , не заслуговують на увагу, оскільки з рішення ВРП від 25 липня 2024 року № 2316/0/15-24 не встановлено, що вона ( ОСОБА_6 ) вчиняла будь-які добровільні активні дії щодо набуття громадянства російської федерації після припинення нею такого громадянства у встановленому законом порядку.
		48.        Щодо меж розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_7 . Рада наголошує, що підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є не скарга на його дії, а факт допущення таким суддею порушення закону, яке містить склад дисциплінарного проступку. Така правова позиція висловлена у постановах Великої Палати від 17 січня 2019 року у справі № 11-864сап18 та 11 квітня 2019 року у справі № 11-121сап19.
		49.        Посилаючись на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 та від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, ВРП вказує, що обов`язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Отже, факти, які встановлені при розслідування кримінальної справи можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у випадку коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини. Тому доводи скаржниці про безпідставне використання матеріалів кримінального провадження та порушення принципу презумпції невинуватості є необґрунтованими.
		50.        Матеріали кримінального провадження № 62021000000000529 від 16 червня 2021 року були надані ВРП через підсистему «Електронний суд», а тому доступні для ознайомлення всім учасникам дисциплінарного провадження. Крім того, це кримінальне провадження завершене ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року про задоволення клопотання про тимчасовий доступ до документів, отже, ці документи не є матеріалами з обмеженим доступом. Звертає увагу ВРП на те, що наразі триває провадження у справі № 990/396/24 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Зокрема, позивачка просить визнати протиправними дії ВРП з розголошення відомостей кримінального провадження № 62021000000000529 від 16 червня 2021 року.
		51.        Щодо меж розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, посилаючись на вимоги статті 52 Закону № 1798-VIІІ, зазначає, що ВРП під час розгляду скарги має діяти в межах її вимог, але водночас її повноваження не є абсолютно обмеженими лише доводами заявника, що означає, що Рада має право вийти за межі скарги, якщо виявить під час розгляду, що рішення містить інші порушення або потребує зміни з незалежних від скаржника підстав.
		52.        На переконання ВРП, втручання у право на повагу до приватного життя скаржниці  здійснено з легітимною метою, зокрема у зв`язку із захистом прав і свобод інших осіб, інших членів суддівського корпусу та судів загалом, довіру до яких і репутацію підривають дії судді, що викликає сумнів у об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності судових органів загалом.
		53.        ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення -  без змін.
		Встановлені обставини справи 
		54.        Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 «Про призначення суддів» ОСОБА_1. призначена суддею Донецького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.
		55.        Указом Президента України від 17 квітня 2019 року № 148/2019  ОСОБА_1 призначено на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду безстроково.
		56.        16 серпня 2023 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_7 на дії судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. (вх. № 4-153/20/7-23).
		57.        У дисциплінарній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на публікацію розслідування журналіста програми «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», вказувала, що суддя Донецького окружного адміністративного суду  ОСОБА_1 відповідно до витягу з автоматизованої системи «Роспаспорт» ІНФОРМАЦІЯ_4 набула громадянство російської федерації, а російський паспорт виданий їй безпосередньо 10 квітня 2014 року.
		58.        СБУ на запит «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» повідомила, що згідно з відомостями пошукового сервісу суддя дійсно отримала російський ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 , використовуючи паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 , та що наразі такий ідентифікаційний номер є дійсним.
		59.        Скаржниця ( ОСОБА_7 ) звертала увагу на систематичні поїздки судді до Криму, а також зазначала про використання суддею російського паспорта для тестування на коронавірус.
		60.        На переконання скаржниці,  ОСОБА_1 допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, тому її необхідно притягнути до дисциплінарної відповідальності.
		61.        Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 22 травня 2024 року № 1531/3дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIІІ.
		Короткий зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП
		62.        У рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 вказано, що в діях судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки вона допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		63.        Ухвалюючи таке рішення, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що, на її переконання, набуття ОСОБА_1 громадянства держави-агресора свідчить про порушення нею статей 4, 127 Конституції України та статей 51, 54 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у чинній на той час редакції, статей 52, 56, 57, 121 Закону № 1402-VIII, статей 1, 6 Кодексу суддівської етики, а з огляду на те, що протягом тривалого часу вона здійснювала правосуддя в Україні та ухвалювала рішення іменем України, це ставить під сумнів її здатність забезпечити утвердження в державі принципу верховенства права, зокрема інтересів осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя, суперечить конституційному принципу незалежності судді, неминуче підриває авторитет правосуддя, що має наслідком зниження рівня довіри громадян до судової влади.
		64.        Так, Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що 28 липня 2023 року на адресу ВРП надійшов лист СБУ від 21 липня 2023 року № 5/6/5-4910, у якому повідомлено, що відповідно до даних пошукового сервісу («ИНН физического лица») на офіційному сайті «фнс россии» (http://service.nalog.ru)  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала російський ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 , використовуючи паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 .
		65.        У матеріалах суддівського досьє міститься інформація щодо перетину кордону суддею ОСОБА_1. з жовтня 2013 року до червня 2018 року.
		66.        З такої інформації встановлено, що суддя ОСОБА_1. з 2014 року до 2017 року неодноразово безперешкодно перетинала лінію розмежування, що вона підтвердила і в засіданні Третьої Дисциплінарної палати ВРП.
		67.        На переконання дисциплінарного органу, суддя не була обмежена ні в пересуванні, ні у влаштуванні свого життєвого укладу на території, підконтрольній Україні, що вказує на відсутність вимушеності, примусовості обставин, з якими вона пов`язувала необхідність постійного перебування на території АР Крим.
		68.        За місцем мешкання судді ОСОБА_1 та її чоловіка Васильєва С. В. у листопаді 2021 року віднайдено документ про набуття Васильєвим С. В. громадянства російської федерації. Зазначений документ мав аналогічну серію - 2214 та був виданий того самого дня - ІНФОРМАЦІЯ_4, що й паспорт, який у листах СБУ вказаний як такий, що належить ОСОБА_1 та на підставі якого їй було присвоєно ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 .
		69.        Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила, що відомості щодо серії та дати видачі паспорта, виданого на ім`я чоловіка судді, та відомості щодо серії та дати видачі паспорта на ім`я ОСОБА_1 , які містяться у базах даних, що неодноразово перевірялися СБУ, є ідентичними.
		70.        Порядкові номери паспортів судді ОСОБА_1 та її чоловіка відрізняються лише кількома цифрами, а отже, з точки зору звичайної розсудливої людини суддя ОСОБА_1 вчиняла активні дії щодо отримання паспорта громадянина російської федерації в той самий час, що і її чоловік, з високим ступенем імовірності набула громадянство російської федерації та згодом приховала цей факт з метою уникнення настання будь-яких негативних наслідків для себе.
		71.        При цьому Третя Дисциплінарна палата ВРП критично оцінила пояснення адвоката Васильєва С. В. щодо обставин начебто «примусового» отримання паспорта громадянина російської федерації, оскільки такий документ він отримав добровільно, будь-яких заперечень щодо видачі йому такого документа не висловлював, згодом отримав закордонний паспорт громадянина російської федерації, до початку повномасштабного вторгнення держави-агресора на територію України не вчиняв жодних дій щодо виходу із громадянства російської федерації.
		72.        Під час розгляду дисциплінарної справи СБУ листом від 19 липня 2024 року № 14/5/3-4886 додатково повідомила ВРП, що суддя ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно, має чинний паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_3 .
		73.        Крім того, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру платників податків, сформованої за допомогою офіційного сервісу «фнс россии» в мережі «Інтернет»,   ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , володіє ідентифікаційним номером платника податків НОМЕР_2 . Відповідно до відомостей офіційного сервісу «электронные услуги и сервисы социального фонда россии» в мережі «Інтернет»  ОСОБА_1 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Елізово, Камчатська область, російська федерація, зареєстрована як платник страхових внесків - страховий номер індивідуального особового рахунку « НОМЕР_4 . СБУ також встановила, що на офіційному сайті «федеральной службы судебных приставов» в мережі Інтернет наявні дані про виконавче провадження № 191770/23/82031-ИП від 13 грудня 2023 року, відкрите «отделом судебных приставов по Гагаринскому району г. Севастополь» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		74.        Третя Дисциплінарна палата ВРП перевірила відомості щодо серії та номера паспорта, належного ОСОБА_1 , які зазначено в листах СБУ від 21 липня 2023 року № 5/6/5-4910, від 25 липня 2023 року № 5/6/5-4817/А-282.
		75.        Зокрема, шляхом пошуку на вебсайті https://service.nalog.ruвідомостей про присвоєння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційного номера платника податків за паспортом серії НОМЕР_1 сформовано виписку з Єдиного державного реєстру платників податків щодо присвоєння номера НОМЕР_2 .
		76.        З витягу, долученого до листа СБУ від 19 липня 2024 року № 14/5/3-4886, також установлено, що страховий номер індивідуального особового рахунку « НОМЕР_4  ОСОБА_1 отримала 30 квітня 2014 року, тобто під час перебування на тимчасово окупованій території.
		77.        Цей номер отримано 30 квітня 2014 року, що підтверджує швидке отримання ОСОБА_1 паспорта російської федерації, на підставі якого вона отримала цей номер.
		78.        З відомостей, наявних на вебсайті соціального фонду росії, убачається, що страховий номер видається особам під час звернення до територіальних органів соціального фонду росії із заявою, до якої додається паспорт чи інший документ, що посвідчує особу, а також анкета відповідної форми.
		79.        Наявність відомостей щодо присвоєння такого номера судді ОСОБА_1 вказує на її добровільні активні дії з метою отримання для себе вигод / послуг на підставі відповідних документів, виданих окупаційною владою.
		80.        У засіданні Третьої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1. фактично вказала, що про обставини начебто примусової паспортизації вона дізналася лише у червні 2022 року, однак такі пояснення судді суперечать матеріалам дисциплінарної справи, з яких убачається, що у листопаді 2021 року у квартирі, де вона мешкала, було проведено обшуки у межах кримінального провадження № 62021000000000529, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у червні 2021 року.
		81.        З точки зору звичайної розсудливої людини, невжиття суддею ОСОБА_1. після виявлення обставин щодо видачі паспорта громадянина російської федерації будь-яких заходів щодо з`ясування обставин видачі паспорта, підписання начебто третіми особами від її імені форми 1П, невчинення дій щодо виходу з громадянства російської федерації у встановленому законом порядку свідчить про фактичне визнання нею набуття такого громадянства добровільним.
		82.        З матеріалів дисциплінарної справи, суддівського досьє, пояснень ОСОБА_1 . Третя Дисциплінарна палата ВРП встановила, що  ОСОБА_1 присягу судді склала лише 15 грудня 2016 року, тобто під час перебування у відпустці для догляду за дитиною.
		83.        Водночас нескладення ОСОБА_1 присяги станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 не позбавляло її правового статусу судді України, а отже, не звільняло від добровільних, свідомих обмежень та зобов`язань, які бере на себе суддя України з метою забезпечення довіри до суду та правосуддя з боку суспільства, не позбавляло її обов`язку дотримуватися правил суддівської етики, зокрема виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності.
		84.        За таких обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки вона допустила поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, як забезпечують суспільну довіру до суду, та застосувала до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		Короткий зміст рішення ВРП
		85.        ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1 на рішення своєї Третьої Дисциплінарної палати від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 » залишила це рішення без змін.
		86.        Рада зазначила, що докази, які надані скаржницею, здобуті під час дисциплінарного провадження та результати їх перевірки під час аналізу скарги на рішення свідчать про правильність висновків її Дисциплінарної палати.
		87.        За результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази на підтвердження наявності у судді ОСОБА_1 громадянства російської федерації, використання його, бездіяльності судді стосовно відмови від такого громадянства, а також вчинення суддею дій, які, навпаки, були направлені на отримання документів для підтвердження громадянства російської федерації.
		88.        Ці докази, як зазначила ВРП, у своїй сукупності дають підстави виснувати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		89.        Зазначений проступок є істотним дисциплінарним проступком та проявом грубого нехтування суддею своїми обов`язками. Поведінка судді ОСОБА_1 порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		90.        ВРП погодилася з висновками її Дисциплінарної палати, що суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок умисно. Вона також не могла не усвідомлювати загрози для конституційного ладу України, яку несуть її активні дії з набуття громадянства держави-агресора, а також не могла не передбачити, що наслідком її поведінки буде підрив авторитету правосуддя, зниження довіри громадян до судової влади, особливо в умовах тривалої збройної агресії проти України.
		91.        Як зазначила Рада, з точки зору звичайної розсудливої людини суддя ОСОБА_1 , всупереч забороні, яка визначена частиною першою статті 52 Закону № 1402-VІІІ, своєю поведінкою продемонструвала, що суддею в Україні може бути особа, яка свідомо набула громадянство країни-агресора та не вжила будь-яких дій для його неотримання та відмови від нього.
		92.        ВРП дійшла висновку, що її Третя Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок та ухвалила рішення в межах повноважень з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких дисциплінарний орган дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому суддею ОСОБА_1 дисциплінарному проступку. Застосоване до судді дисциплінарне стягнення відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ, частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VІІІ.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		93.        Велика Палата, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого. 
		94.        Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
		95.        З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.
		96.        Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		97.        Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.
		98.        Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.
		99.        У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.
		100.     Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.
		101.     Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
		102.     Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51 
		Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
		103.     Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
		104.     За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
		1)                 скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
		2)                 скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		3)                 скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
		4)                 змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
		5)                 залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
		105.     На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.
		106.     Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати.
		107.     Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.
		108.     Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1)                 склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2)                 рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3)                 суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
		4)                 рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		109.     У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).
		110.     Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		111.     Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		112.     Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		113.     Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.
		114.     Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
		115.     Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
		116.     Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 21 листопада 2024 року при розгляді скарги судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. були присутні 11 членів ВРП, і згідно з ксерокопією рішення воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
		117.     Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		118.     Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП.
		119.     Доводи скаржниці про неналежне мотивування відмови в задоволенні її заяв про відвід членів ВРП ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_2., а також про невчасне, на її думку, вирішення заяви про відвід члена ВРП ОСОБА_2.,  Велика Палата відхиляє з огляду на таке.
		120.     Так, з матеріалів дисциплінарної справи видно, що ухвалами ВРП від 21 листопада 2024 року:
		- № 3397/0/15-24 відмовлено в задоволенні заяви судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. від 14 листопада 2024 року про відвід члена ВРП ОСОБА_3. від розгляду скарги судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності;
		- № 3398/0/15-24 відмовлено в задоволенні заяви судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. про відвід члена ВРП ОСОБА_4 від розгляду скарги судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності;
		- № 3399/0/15-24 відмовлено в задоволенні заяви судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. про відвід члена ВРП ОСОБА_2. від розгляду скарги судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
		121.     Ці рішення обґрунтовані тим, що ВРП не встановила, що зазначені члени ВРП особисто, прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.
		122.     Посилання скаржниці на те, що її заява від 29 вересня 2024 року про відвід члена ВРП ОСОБА_2. розглянута лише 21 листопада 2024 року, а також те, що член ВРП ОСОБА_3. на засіданні ВРП 20 серпня 2024 року заявляв самовідвід від участі в розгляді скарги судді ОСОБА_1., у задоволенні якого було відмовлено, не вказує на те, що її скаргу 21 листопада 2024 року було розглянуто неповноважним складом ВРП.
		123.     На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.
		124.     З копії матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_1 та її адвокат Васильєв С. В. були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.  
		125.     21 листопада 2024 року в засіданні ВРП взяв участь представник судді ОСОБА_1 - адвокат Васильєв С. В., якому було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши пояснення та відповіді на запитання, чим забезпечено право скаржниці на участь у розгляді її питання.
		126.     Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 100 засідання ВРП від 21 листопада 2024 року і не оспорюються скаржницею.
		127.     Ураховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52  Закону № 1798-VIII підстав для скасування Спірного рішення.
		Щодо можливості притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, який набув громадянство іншої держави 
		128.     За статтею 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства означає, зокрема, що громадянин України не може мати громадянства іншої держави. 
		129.     Водночас статтею 25 Конституції України,  яка гарантує право на вільний вибір громадянства, передбачено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.   
		130.     Вимога статті 127 Основного Закону України, згідно з якою на посаду судді може бути призначений громадянин України, означає, що він не може мати іншого громадянства та, відповідно, обов`язків перед іншою державою.
		131.     Згідно із частиною першою статті 52 Закону № 1402-VІІІ суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
		132.     Набуття суддею громадянства іншої держави є підставою для припинення повноважень цього судді (пункт 2 частини сьомої статті 126 Конституції України).
		133.     Водночас вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді є підставою для звільнення судді, визначеною у пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України. 
		134.     Отже, стаття 126 Конституції України визначає підстави як для звільнення судді, так і для припинення його повноважень.
		135.     Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України та пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень ВРП.
		136.     Згідно зі статтею 112 Закону № 1402-VІІІ суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України, а рішення про таке звільнення ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.
		137.     Статтею 56 Закону № 1798-VIII врегульовано порядок звільнення судді з посади за особливими обставинами. Так, відповідно до вимог частини третьої зазначеної статті питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
		138.     За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
		139.     Водночас припинення повноважень судді пов`язується з настанням одного з юридичних фактів, передбачених у частині сьомій статті 126 Конституції України, зокрема набуттям суддею громадянства іншої держави. Варто зауважити, що набуття суддею, який є громадянином України, громадянства іншої держави унеможливлює подальше виконання ним своїх повноважень щодо здійснення правосуддя.
		140.     Згідно зі статтею 121 Закону № 1402-VІІІ повноваження судді припиняються у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України«Про громадянство України» або набуття суддею громадянства іншої держави - з дня припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави.
		Набуттям громадянства іншої держави для цілей цієї статті визнається:
		1) отримання суддею статусу громадянина іншої держави в результаті дій, вчинених таким суддею або від його імені за його дорученням або за його згодою для створення відповідних правових наслідків;
		2) у разі якщо суддею отриманий статус громадянина іншої держави в силу закону або іншим чином без його згоди, - невчинення суддею дій для позбавлення статусу громадянина іншої держави протягом десяти днів з дня, коли судді стало відомо про отримання такого статусу.
		141.     Припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, про що голова суду видає наказ (стаття 125 Закону № 1402-VIII).
		142.     Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що звільнити з посади судді можна особу, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону № 1402-VIII, зокрема займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
		143.     Звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв`язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та наведених вище норм законів України № 1402-VІІІ та № 1798-VIII.
		144.     Не зайвим буде нагадати і норми Регламенту ВРП, який згідно з його преамбулою регулює процедурні питання здійснення Радою повноважень, визначених Конституцією України, законами України № 1402-VІІІ та № 1798-VІІІ, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду і ухвалення Радою та її органами рішень.
		145.     Так, відповідно до положень пункту 13.39 Регламенту ВРП якщо на момент розгляду дисциплінарної справи суддя звільнений з посади або його повноваження припинені з визначених законом підстав, дисциплінарне провадження закривається ухвалою Ради, Дисциплінарної палати.
		146.     Рішення про закриття дисциплінарного провадження у зв`язку зі звільненням судді або припиненням його повноважень має містити тільки посилання на ці обставини (пункт 13.43 Регламенту ВРП).
		147.     Зазначене дає підстави для висновку, що саме по собі набуття суддею громадянства іншої держави у разі повідомлення ним про цей факт голови суду, в якому він займає штатну суддівську посаду, наслідком чого є припинення трудових відносин з відповідним судом, не може бути підставою для притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності.
		148.     Водночас, якщо суддя, набувши громадянство іншої держави, приховує цей факт, не вживає дій щодо виходу з громадянства іншої держави, продовжує  всупереч положенням Конституції України та Закону  № 1402-VІІІздійснювати правосуддя від імені України, такі його дії можуть слугувати підставою дисциплінарної відповідальності. 
		149.     Відповідно, за вчинення таким суддею будь-яких інших діянь, передбачених у частині першій статті 106 Закону № 1402-VІІІ, він також може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, оскільки, незважаючи на набуття громадянства іншої держави, продовжує займати посаду в одному з судів України і здійснювати правосуддя на професійній основі.
		150.     В аспекті встановлених у цій справі обставин щодо набуття ОСОБА_1 громадянства іншої держави Велика Палата має зауважити й таке.
		151.     Станом на час отримання ОСОБА_1 громадянства російської федерації у частині шостій статті 126 Конституції України була передбачена лише одна підстава припинення повноважень судді, а саме у зв`язку з його смертю.
		152.     Частина п`ята зазначеної статті Основного Закону України містила підстави звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, а саме: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п`яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення за власним бажанням.
		153.     Згідно зі статтею 107 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_1 громадянства іншої держави, суддя звільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у разі припинення його громадянства відповідно до Закону «Про громадянство України». Суддя з моменту припинення його громадянства не може здійснювати свої повноваження.
		154.     Водночас відповідно до вимог статті 19 Закону України від 18 січня 2001 року 
		№ 2235-ІІІ «Про громадянство України» у редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації, однією з підстав для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. 
		155.     Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.
		156.     За встановленими ВРП обставинами у цій справі указу Президента України щодо припинення ОСОБА_1 громадянства України видано не було. 
		157.     Після набрання 30 вересня 2016 року чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набуття суддею громадянства іншої держави є безумовною підставою припинення повноважень судді (пункт 2 частини сьомої статті 126 Конституції України). Проте, як установила ВРП, ОСОБА_1 не вчинила жодних дій, аби позбутися громадянства іншої держави, наявність якого унеможливлює її перебування на посаді судді в Україні.                                               
		Щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку                  
		158.     Оцінюючи Спірне рішення щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.
		159.     Статтею 115 Закону № 1402-VIIIвстановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
		160.     Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.
		161.     Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
		162.     Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
		163.     Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).
		164.     Предметом оскарження до ВРП було рішення її ТретьоїДисциплінарної палати від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 про притягнення судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчиненнядисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		165.     Як установили ВРП та її Дисциплінарна палата, суддя ОСОБА_1. має чинний паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_3 та здійснила низку активних дій для його отримання та не вжила жодних заходів для припинення правового зв`язку з російською федерацією.
		166.     Зазначені факти підтверджуються не лише листом СБУ від 19 липня 2024 року та доказами, які містяться в публікаціях «Радіо Свобода», а й результатами перевірок, які проводили Третя Дисциплінарна палата ВРП та доповідачі.
		167.     Так,ВРП встановила, що  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , володіє ідентифікаційним номером платника податків НОМЕР_2 [підтверджується виписками з єдиного державного реєстру платників податків, сформованими за допомогою офіційного сервісу «фнс россии» в мережі «Інтернет» (https://service.naJog.ru/inn.do), володіє страховим номером індивідуального особового рахунку «СНИЛС» НОМЕР_5 (перевірено за допомогою офіційного сервісу «электронные услуги и сервисы социального фонда россии» в мережі «Інтернет» (https://es.pfrf.ru/serviceSnilsDupLicate)].
		168.     СБУтакож установила, що на офіційному сайті «федеральной службы судебных приставов» у мережі «Інтернет» (https://fssp.gov.ru/iss/ip) наявні дані про виконавче провадження № 191770/23/82031-ИП від 13 грудня 2023 року, відкрите «отделом судебных приставов по Гагаринскому району г. Севастополь» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		169.     Третя Дисциплінарна палата ВРП надала оцінку відеодоказам, які надані суддею ОСОБА_1 на спростування наявності в неї індивідуального податкового номера платника податків російської федерації, та самостійно перевірила факт наявності такого номера. Перевірка проводилася у присутності учасників дисциплінарного провадження.
		170.     Наявність індивідуального податкового коду 920157070807 підтвердилася шляхом перевірки даних на офіційному сайті федеральної податкової служби російської федерації (https://service.nalog.ru/inn.do). Зазначений доказ спростовує доводи судді ОСОБА_1 , що Третя Дисциплінарна палата ВРП не володіла доказами існування та отримання суддею паспорта громадянина російської федерації, а матеріали дисциплінарної справи не містять доказів існування такого документа.
		171.     ВРП, відповідаючи на доводи судді ОСОБА_1. щодо невідповідності номера свідоцтва про народження, який вказаний у заяві за формою 1П, обґрунтовано зазначила, що вони не спростовують інших зазначених у заяві відомостей, а також факт існування такої заяви. 
		172.     Велика Палата погоджується із висновком Ради про те, що у сукупності з іншими доказами, які отримані під час дисциплінарного провадження, у звичайної розсудливої людини не викликає сумнівів, що суддя подавала таку заяву.
		173.     Отже, ВРП обґрунтовано зазначила, що матеріали дисциплінарної справи містять чіткі та переконливі докази, що реквізити паспорта, які вказані в заяві за формою 1П, є дійсними та містяться в Єдиному державного реєстрі платників податків російської федерації, наявність та дійсність паспорта російської федерації не викликають сумнівів.
		174.     Погоджується Велика Палата і з критичною оцінкою ВРП твердження судді ОСОБА_1 про те, що вона не може нести відповідальність за дію законодавства російської федерації, яке застосовується окупаційною владою на території АР Крим та міста Севастополя, що автоматично передбачає отримання мешканцями такого громадянства.
		175.     Обставини, встановлені під час цього дисциплінарного провадження, свідчать, що дії судді ОСОБА_1., які пов`язані з отриманням паспорта російської федерації, хоч і базуються на законодавстві, яке уможливлює примусову / автоматичну паспортизацію, але є наслідком не примусу, а волевиявлення та свідомих дій судді.
		176.     Відповідно до статті 5 Договору між російською федерацією та республікою Крим від 18 березня 2014 року громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають на території республіки Крим або на території міста Севастополя станом на 18 березня 2014 року, які не заявили до 18 квітня 2014 року про бажання зберегти наявні в них та (або) їх неповнолітніх дітей українське громадянство чи залишитися особами без громадянства, визнані громадянами російської федерації.
		177.     Цей документ окупаційної влади встановлює правило, що усі, хто заявив до 18 квітня 2014 року про своє бажання зберегти громадянство України, не набували автоматично громадянство російської федерації.
		178.     ВРП слушно зазначила, що окупаційна влада дійсно створювала штучні перешкоди для громадян, які бажали заявити про незгоду з набуттям громадянства країни-агресора, що є одним з доказів примусового надання громадянства російської федерації. Водночас загальновідомо, що частина громадян України, які опинились на окупованій території, попри всі перешкоди, труднощі та ризики, намагалися використати зазначену можливість відмовитись від громадянства країни-окупанта.
		179.     Проте також загальновідомо, що деяка частина мешканців Криму не лише не бажали скористатися важкодоступним, але формально закріпленим правом на відмову від громадянства російської федерації, а й були готові долати бюрократичні перешкоди для якомога швидшого демонстрування лояльності до країни-окупанта, підтвердження готовності набути це громадянство та отримати паспорт російської федерації.
		180.     Як установила ВРП, під час дисциплінарного провадження суддя  ОСОБА_1 та її адвокат Васильєв С. В. продемонстрували усвідомлену обізнаність щодо примусової паспортизації, проте не повідомили жодного факту, який міг би поставити під сумнів те, що суддя ОСОБА_1. бажала набути таке громадянство, тобто відсутність в її діях вольового моменту.
		181.     Свідомі та добровільні дії, спрямовані на отримання громадянства російської федерації в перші дні після анексії Криму, особливо якщо такі дії вчиняються суддями, безумовно не можна вважати результатом примусу, а радше проявом громадянської позиції та лояльності до «нової влади».
		182.     Велика Палата вважає обґрунтованим висновок ВРП про те, що матеріали дисциплінарної справи переконливо свідчать, що отримання суддею ОСОБА_1 паспорта громадянина російської федерації не можна вважати наслідком примусу, а слід розцінювати як свідомі та добровільні дії.
		183.     Так, 13 липня 2023 року на сайті «Радіо Свобода» оприлюднено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_3), в якій також міститься копія заяви за формою 1П та витяг з «Роспаспорт». Копії витягу з «Роспаспорт» та заяви за формою 1П без знеособлення також долучені до дисциплінарної скарги, що дозволяє чітко ідентифікувати заявника -  ОСОБА_1 .
		184.     Відповідно до заяви за формою 1П  ОСОБА_1 10 квітня 2014 року отримала паспорт громадянки російської федерації серії НОМЕР_3 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_4.
		185.     Велика Палата не може не погодитися з ВРП, яка вважає, що вказані докази в сукупності свідчать про вчинення суддею дій, спрямованих на отримання паспорта громадянки російської федерації, та про наявність у судді такого паспорта.
		186.     Доказом вчинення суддею ОСОБА_1. дій щодо швидкого отримання паспорта також є той факт, що у її чоловіка ОСОБА_8. у листопаді 2021 року віднайдено паспорт громадянина російської федерації. Зазначений документ мав аналогічну серію 2214 та був виданий того самого дня - ІНФОРМАЦІЯ_4, що й паспорт, який вказаний у листах СБУ, як такий, що належить ОСОБА_1 , та на підставі якого їй було присвоєно ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 .
		187.     З точки зору звичайної розсудливої людини, факт отримання чоловіком судді Васильєвим С. В. паспорта громадянина російської федерації того самого дня у сукупності з іншими доказами свідчить про отримання подружжям паспортів російської федерації одночасно.
		188.     У матеріалах справи відсутні відомості про те, коли саме суддя ОСОБА_1. звернулася із заявою за формою 1П про отримання паспорта громадянина російської федерації, проте орієнтовну дату можна визначити, пославшись на законодавство окупаційної влади, яке діяло в досліджуваний період.
		189.     Відповідно до пункту 21, чинного на той час, наказу федеральної міграційної служби росїї від 30 листопада 2012 року № 391 «Про затвердження адміністративного регламенту федеральної міграційної служби з надання державної послуги з видачі та заміни паспорта громадянина російської федерації, що посвідчує особу федерації на території російської федерації» паспорт видається громадянам у 10-денний термін з дня отримання підрозділами всіх необхідних документів (або заяви про видачу (заміну) паспорта та особисту фотографію у формі електронних документів) у разі оформлення паспорта за місцем проживання, а також у зв`язку із втратою (викраденням) паспорта, якщо втрачений (викрадений) паспорт раніше видавався цим самим підрозділом.
		190.     Необхідно врахувати, що визнання усіх мешканців АР Крим громадянами російської федерації не означає автоматичного проходження процедури, яка пов`язана з отриманням документів, що підтверджують таке громадянство.
		191.     Відповідно до пункту 11 Положення від 08 липня 1997 року № 828 «Про паспорт громадянина російської федерації, зразок бланку та опис паспорта громадянина російської федерації» заява про видачу (заміну) паспорта, документи та особисті фотографії, необхідні для видачі (заміни) паспорта, громадянин російської федерації або, якщо громадянина російської федерації визнано недієздатним, його законний представник (далі - заявник) подає до міністерства внутрішніх справ російської федерації або його територіального органу особисто або у формі електронного документа з використанням федеральної державної інформаційної системи «Єдиний портал державних та муніципальних послуг (функцій)» або через функціональний центр.
		192.     Як убачається із вказаного документа, особа, яка бажає отримати паспорт громадянина російської федерації, подає не лише саму заяву, а й особисті фотографії.
		193.     У матеріалах дисциплінарної справи міститься заява про видачу (заміну) паспорта. У вказаній заяві міститься підпис ОСОБА_1 на підтвердження факту отримання паспорта громадянина російської федерації із зазначенням дати отримання - 10 квітня 2014 року.
		194.     За таких умов Велика Палата погоджується із тим, що суддя ОСОБА_1. мала вчинити певні дії з метою отримання паспорта громадянки російської федерації.
		195.     У поясненнях, наданих Третій Дисциплінарній палаті ВРП, адвокат Васильєв С. В. стверджував, що після окупації АР Крим працівники апарату та судді Окружного адміністративного суду міста Севастополя зверталися до Вищого адміністративного суду України стосовно отримання вказівок щодо подальших дій. Вказаний факт, на думку адвоката Васильєва С. В. , доводить, що невідомі особи захопили приміщення Окружного адміністративного суду міста Севастополя.
		196.     У період з 13 листопада 2008 року до 13 листопада 2013 року  ОСОБА_1 працювала в Окружному адміністративному суді міста Севастополя. Вказане місце роботи є останнім місцем роботи перед призначенням її на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.
		197.     Доповідач звернувся із запитом до Вищого адміністративного суду України та Державної судової адміністрації України стосовно підтвердження чи спростування факту звернення керівництва Окружного адміністративного суду міста Севастополя щодо заволодіння документами, які зберігалися у приміщенні суду.
		198.     Наразі Вищий адміністративний суд України перебуває у процесі ліквідації, тому не надав підтвердження чи спростування вказаного факту.
		199.     Водночас Державна судова адміністрація України повідомила, що ні напередодні, ні після окупації АР Крим до Державної судової адміністрації України не надходили звернення ні від керівництва апарату, ні від суддів Окружного адміністративного суду міста Севастополя щодо отримання вказівок про подальші дії, а також будь-які повідомлення про заволодіння документами.
		200.     Доповідач також звернувся із запитом до судді Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т. П., яка на момент окупації півострова Крим працювала суддею в Окружному адміністративному суді міста Севастополя.
		201.     Суддя Балась Т. П. повідомила, що виконувала обов`язки судді в Окружному адміністративному суді міста Севастополя з 10 червня 2013 року до 14 березня 2014 року. Пояснила, що їй нічого не відомо щодо видачі паспортів російської федерації на її ім`я чи її колегам, а також працівникам цього суду. Також суддя повідомила, що 14 березня 2014 року, напередодні так званого референдуму, залишила територію півострова Крим, керівництво суду видало їй документи, необхідні для переведення в інший суд та трудову книжку.
		202.     Отже, документи судді Балась Т. П. не були вилучені, що ставить під сумнів твердження Васильєва С. В. про вилучення документів.
		203.     Суддя ОСОБА_1 доводить, що автоматичне примусове набуття громадянства росії не визнається Україною, а тому в її діяннях відсутній склад дисциплінарного проступку.
		204.     Зі Спірного рішення вбачається, що під час кваліфікації діянь судді за пунктом 3 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус судді» ВРП надавала оцінку не наявності в судді певного юридичного стану, зокрема наявності громадянства росії, а діям та бездіяльності судді.
		205.     Водночас Рада встановила, що перебування судді ОСОБА_1 в юридичному стані громадянина російської федерації було результатом не лише окупації російською федерацією АР Крим, а й наслідком вольових дій судді.
		206.     З метою отримання інформації, яка може підтвердити або спростувати наявність у судді ОСОБА_1 паспорта громадянина російської федерації, доповідач надіслав судді запити від 29 жовтня 2024 року № 1756/0/19-24 та 06 листопада 2024 року № 1792/0/19-24, зокрема щодо укладення нею будь-яких договорів під час перебування на окупованій території, набуття номера мобільного телефону російського оператора, фактів звернень до судових установ та інших органів окупаційної влади, набуття чи відчуження майна, користування банківськими послугами, проходження тесту на Covid 19, стосовно вчинення суддею будь-яких дій, направлених на припинення правового зв`язку з російською федерацією чи звернень до неї представників органів окупаційної влади тощо.
		207.     Оскільки такі дії, як правило, супроводжуються укладенням документів, де вказується інформація про громадянство, добросовісна відповідь на ці запити могла б дати дисциплінарному органу можливість додатково перевірити свої висновки, а судді підтвердити свої доводи.
		208.     Окрім того, були поставлені запитання про надання інформації щодо будь-яких фактів примусу, тиску чи інші дії негативного характеру з боку окупаційної влади, пов`язані із громадянством ОСОБА_1 чи статусом судді.
		209.     Поставлене також запитання, чи вчиняла суддя будь-які дії з метою заперечення статусу громадянки російської федерації, відмови від нав`язаного громадянства та ідентифікації ОСОБА_1 окупаційною владою як такою, що відмовилась від громадянства російської федерації.
		210.     Проте суддя не надала відповідей на питання, що містилися у запитах, попри очевидність та зрозумілість цих питань. 
		211.     ВРП також урахувала відсутність будь-яких ознак обмеження права судді на пересування та можливості виїзду на неокуповану територію України.
		212.     Відповідно до матеріалів дисциплінарного провадження та пояснень ОСОБА_1 вона мала можливість вільно виїжджати з окупованої території під час постійного проживання там. Після переїзду на підконтрольну Україні територію вона щороку систематично та на тривалі періоди в`їжджала на територію Криму. Зокрема, відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 04 листопада 2024 року № 19-76285/18/24 востаннє  ОСОБА_1 перебувала на окупованій території з 27 грудня 2021 року до 26 січня 2022 року.
		213.     Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
		214.     Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
		215.     За загальними правилами Кодексу суддівської етики судді зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку із чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.
		216.     У звіті «Суддівська етика - принципи, цінності та якості» Генеральної Асамблеї Європейської мережі рад юстиції у 2010 році вказано: «Суддя виконує обов`язки доброчесно, в інтересах правосуддя та суспільства. Він повинен поводитися доброчесно як у публічному, так і в приватному житті. З принципу доброчесності випливають два обов`язки: обов`язок бути непідкупним та обов`язок зберігати гідність та честь. Саме порядність та непідкупність визначають як один із ключових аспектів. Порядність зобов`язує суддю утримуватися від будь-якої безтактної або неделікатної поведінки, а не тільки від протиправної І протизаконної поведінки».
		217.     З точки зору звичайної розсудливої людини, набуття суддею громадянства російської федерації чи просто перебування судді в громадянстві російської федерації - країни, яка вчиняє воєнні злочини проти Українського народу, а також дії, спрямовані на набуття громадянства російської федерації, та відсутність проактивної поведінки щодо відмови від такого громадянства суперечать присязі судді, складаючи яку, суддя присягає Українському народові.
		218.     Пунктом 2 частини другої статті 121 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що набуттям громадянства іншої держави для цілей цієї статті визнається невчинення суддею дій для позбавлення статусу громадянина іншої держави протягом десяти днів з дня, коли судді стало відомо про отримання такого статусу, у разі, якщо суддею отриманий статус громадянина іншої держави в силу закону або іншим чином без його згоди. 
		219.     Поведінка судді не повинна бути проявом пасивного спостерігача, а повинна виражатися в проактивній діяльності, метою якої мало стати недопущення набуття громадянства російської федерації та отримання будь-яких документів, які свідчать про стійкий правовий зв`язок судді з країною агресором в умовах, коли вона мала можливість уникнути цього і не було встановлено обставин, які б змусили її це зробити в такий короткий строк.
		220.     ВРП у цьому аспекті зважила на факти, про які йдеться в опублікованій 26 липня 2023 року на сайті видання «Радіо Свобода» статті «Прокуратура відкрила кримінальну справу щодо журналістів за заявою судді, в якої «Схеми» виявили громадянство РФ». 
		221.     Так, 11 травня 2014 року ОСОБА_1 здійснювала переліт рейсом NN 346 з аеропорту «Сімферополь» до аеропорту «Домодєдово» (російська федерація, москва). Рейс NN 346 належав компанії «ВИМ-Авіа», яка здійснювала регулярні авіаперевезення з міста Сімферополя до міста москви. 14 травня 2014 року ОСОБА_1 рейсом NN 345 повернулася з міста москви до міста Севастополя. Відповідно до анкети від 29 березня 2018 року, яка наявна у суддівському досьє ОСОБА_1 , у москві живе її сестра  ОСОБА_1 . 
		222.     У журналістському розслідуванні від 26 липня 2023 року також наведені відомості про факти використання суддею ОСОБА_1 паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_6 під час відвідування медичної лабораторії «Гемотест» (ІНФОРМАЦІЯ_5).
		223.     Із відкритих джерел встановлено, що витік даних лабораторії «Гемотест» дійсно мав місце. Мировий суддя судової дільниці № 281 району Вешняки міста москви в постанові від 08 липня 2022 року установив, що відомості про клієнтів Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія «Гемотест» стали доступні в інформаційно-комунікаційній мережі «Інтернет» невизначеному колу осіб (ІНФОРМАЦІЯ_6).
		224.     З точки зору звичайної розсудливої людини, докази відвідування суддею ОСОБА_1. лабораторії «Гемотест» є доволі чіткими та переконливими, незалежно від того, яким чином вказана інформація стала доступною громадськості.
		225.     Під час засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яке відбулося 07 серпня 2024 року, представник судді ОСОБА_1 адвокат Васильєв С. В. повідомив, що громадяни були вимушені отримувати паспорт громадянина російської федерації, оскільки в разі відмови штучно обмежувалися їхні права на медичний захист, соціальну допомогу тощо. Адвокат Васильєв С. В. також додав, що громадяни вимушені були отримувати паспорт для того, щоб залишитися власниками свого майна.
		226.     На підтвердження того, що суддя ОСОБА_1. не має громадянства російської федерації, адвокат Васильєв С. В. повідомив, що Гагарінський районний суд міста Севастополя позбавив суддю ОСОБА_1. права на земельну ділянку саме на тій підставі, що вона не є громадянкою російської федерації.
		227.     Як убачається з рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя (1іИр5://судебньіерешения.рф/32176485), 21 березня 2018 року дійсно розглядався спір за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з майнових та земельних відносин міста Севастополя.
		228.     У позовній заяві суддя просила визнати незаконним розпорядження Департаменту з майнових та земельних відносин міста Севастополя «Про затвердження схеми розташування земельної ділянки на кадастровому плані території, розташованої на території Орлинівського дільничного лісництва». Вимоги базувалися на тому, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , була включена до складу іншої земельної ділянки.
		229.     Гагарінський районний суд міста Севастополя встановив, що державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 червня 2010 року серії ЯІ № 053299 діє на території міста федерального значення Севастополя без обмеження строку та без необхідності будь-якого підтвердження з боку державних органів російської федерації або державних органів міста федерального значення Севастополя, а земельна ділянка вважається раніше врахованим об`єктом нерухомості, зокрема, на підставі іншого рішення суду - рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 28 квітня 2016 року у справі № 2а-1431/2016.
		230.     Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 28 квітня 2016 року у справі № 2а-1431/2016 (https://sudact.ru/regular/doc/yhMLrC 1 Хс 1N сі/) за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Управління державної контролю про визнання незаконною відмови у внесенні відомостей про раніше враховані об`єкти нерухомості, задоволено адміністративний позов у повному обсязі.
		231.     Суд визнав незаконним рішення Управління державної реєстрації права та кадастру Севастополя від 02 лютого 2016 року № 91/5/15-33454 про відмову у внесенні відомостей про раніше враховані об`єкти нерухомості - земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та зобов`язав Управління державної реєстрації права та кадастру Севастополя внести до державного кадастру нерухомості відомості про раніше врахований об`єкт нерухомості.
		232.     Незважаючи на вказане рішення, 24 березня 2016 року Управління лісового та мисливського господарства міста Севастополя державно-казенна установа Севастополя «Севастопольське лісництво» звернулося до Департаменту з майнових та земельних відносин міста Севастополя із заявою про затвердження схеми розташування земельної ділянки на кадастровому плані території.
		233.     За результатами затвердження схеми розташування земельної ділянки відбулося накладення меж земельних ділянок, що і призвело до порушення прав ОСОБА_1 .
		234.     У судовому засіданні Гагарінський районний суд міста Севастополя встановив, що схема земельної ділянки розроблена з порушенням зазначених положень закону, оскільки відбулося накладення меж цієї земельної ділянки на земельну ділянку, що перебуває у власності ОСОБА_1 .
		235.     Отже, саме з підстав накладення меж земельних ділянок, а не через відсутність в ОСОБА_1 громадянства російської федерації, суд задовольнив позов. Крім того, суд не відмовив у захисті прав ОСОБА_1 , про що зазначав представник судді - адвокат Васильєв С. В.
		236.     Вказаними поясненнями, як зазначила ВРП, суддя та її представник спробували ввести в оману Третю Дисциплінарну палату ВРП, адже Гагарінський районний суд міста Севастополя не з`ясовував жодних обставин стосовно наявності чи відсутності в ОСОБА_1 громадянства російської федерації.
		237.     Гагарінський районний суд міста Севастополя у своєму рішенні послався на положення статті 61 земельного кодексу російської федерації, у якому вживається термін «гражданін», коли йдеться про захист земельних прав.
		238.     Вживання у вказаній статті слова «гражданін» не є аналогією до слова «фізична особа».
		239.     Як убачається з досьє судді ОСОБА_1 , в рішенні Гагарінського районного суду міста Севастополя йшлося про земельну ділянку з кадастровим номером 8536300000:58:002:0447, яку суддя отримала ще до окупації. Вказана земельна ділянка розташована на території лісництва.
		240.     Зазначена земельна ділянка була врахована російською федерацією з присвоєнням кадастрового номера 91:01:058002:1112 (https://b.roscadastres.com/map) зі збереженням призначення для ведення дачного господарства (код 13.3).
		241.     Указом президента російської федерації від 20 березня 2020 року № 201 внесено зміни до переліку прикордонних територій, на яких іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не можуть мати на праві власності земельні ділянки (указ президента російської федерації від 09 січня 2011 року № 26).
		242.     Вказаними змінами до зазначеного переліку було внесено окуповану територію АР Крим, зокрема територію, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 8536300000:58:002:0447 (91:01:058002:1112).
		243.     Указом дійсно було заборонено особам, яких російська федерація не визнає своїми громадянами, володіти земельними ділянками. У разі, коли майно не відчужено власником у встановлені законом строки, таке майно за рішенням суду, винесеним за заявою державного органу або органу місцевого самоврядування, підлягає примусовому продажу з передачею колишньому власнику вирученої суми або передачі до державної або муніципальної власності вартості майна, визначеної судом (пункт 2 статті 238 цивільного кодексу російської федерації, частини 2, 3 статті 5 Закону № 101-ФЗ).
		244.     Як убачається з декларацій судді ОСОБА_1 за 2020-2023 роки вона не декларувала будь-якого доходу, отриманого від відчуження вказаної земельної ділянки, а отже, примусової реалізації її майна не було, що також може свідчити про наявність у неї громадянства російської федерації.
		245.     ВРП та її Дисциплінарна палата також встановили, що суддя ОСОБА_1. також була стороною в інших справах, які стосувалися належних їй земельних ділянок.
		246.    25 грудня 2017 року Балаклавський районний суд міста Севастополя ухвалив рішення у справі № 2-2338/2017 за позовом Департаменту з майнових та земельних відносин міста Севастополя до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, про витребування майна з чужого незаконного володіння, вилучення з державного кадастру нерухомості відомостей про межі земельної ділянки fh tips :/7bal ak 1 avski y-sev.sudrf.ru/modules.php?name:=sud__delo&srvnum-l&name op=case&case_ id=53151523&case uid=39c 1 f505-0785-4adl-a49a-0b7a2cl 46c30&delo id=1540005, https://sudact.ru/regular/doc/gbhMU171R3Z5).
		247.    Вказане рішення, на відміну від заявленого Васильєвим С. В. рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя, дійсно стосувалося спору щодо позбавлення ОСОБА_1 прав на земельну ділянку.
		248.    Водночас підставою для подання позову стало не відсутність в ОСОБА_1 громадянства російської федерації, як стверджує Васильєв С. В. , а факт незаконного отримання суддею земельної ділянки.
		249.    Попри застосування судами російського законодавства, Балаклавський районний суд міста Севастополя виснував, що Севастопольська міська рада під час ухвалення рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 грубо порушила норми земельного та лісового законодавства України.
		250.    Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 25 грудня 2017 року встановлено, що законних підстав для виникнення права власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 не було, земельна ділянка вибула з державної власності всупереч волі власника та нормам раніше чинного на території АР Крима та міста Севастополя українського законодавства. З цих підстав суд задовольнив позовні вимоги про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
		251.    Отже, суд не досліджував жодних питань, які стосувалися громадянства ОСОБА_1 , натомість земельні ділянки були витребувані в судді ОСОБА_1 окупаційною владою у зв`язку з тим, що під час отримання вказаних земельних ділянок були порушені вимоги саме українського законодавства і ОСОБА_1 незаконно отримала земельну ділянку.
		252.    30 липня 2018 року Севастопольський апеляційний суд за результатами перегляду рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 25 грудня 2017 року постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги та залишив без змін рішення суду першої інстанції (https://gs-sev.sudrf.ru/modules.php?name=sud delo&srv__nuj'n=l&name op=case&case__id=15842622&case uid=ee237flO-27df-42a7-8944-8al2195133b6&delo id=5&new=5).
		253.    Вказане доводить, що суддя ОСОБА_1. не зазнавала обмежень права власності, про що зазначає її адвокат Васильєв С. В. , на тій підставі, що зберегла громадянство України і відмовилася від громадянства російської федерації.
		254.    Наявні докази в сукупності, як правильно зазначила ВРП, свідчать, що російська федерація не визнала суддю ОСОБА_1 іноземцем чи особою без громадянства, не відібрала в неї земельну ділянку, а, навпаки, за заявою судді двічі (рішення Гагарінського та Ленінського судів міста Севастополя) в судовому порядку захистила її право на земельну ділянку як «гражданіна».
		255.    Звернення судді ОСОБА_1 до нелегітимних судів окупаційної влади свідчать про визнання суддею юрисдикції країни-агресора.
		256.    Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 131 цивільного кодексу російської федерації в позовній заяві повинні бути вказані відомості про позивача: для громадянина - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата та місце народження, місце проживання або місце перебування, один з ідентифікаторів (страховий номер індивідуального особового рахунку, ідентифікаційний номер платника податків, серія та номер документа, що посвідчує особу, серія та номер посвідчення водія).
		257.    З огляду на таку поведінку судді Велика Палата згодна з ВРП, яка визнала непереконливими твердження судді про заперечення та невикористання паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_6 до 2022 року, адже вказаний паспорт використовувався нею при зверненні до судових установ окупаційної влади.
		258.    Крім того, ВРП під час аналізу скарги ОСОБА_1 також виявлені інші згадування про наявність у судді паспорта російської федерації. В ухвалі Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113807787) за результатами розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей у кримінальному провадженні № 62021000000000529 від 16 червня 2021 року, порушеному за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111 (державна зрада), частиною 2 статті 376-1 (незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя), частиною 1 статті 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України, зазначається про наявність рапорта оперуповноваженого Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань Смикова Р. від 11 червня 2021 року.
		259.    У вказаному рапорті оперативний працівник повідомив, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , володіє нерухомістю (квартира та земельна ділянка) у місті Севастополі, майже щомісячно перетинає на автомобілі під керуванням її чоловіка Васильєва С. В. контрольно-пропускний пункт Чаплинка та Каланчак , де підтримує зв`язок із ОСОБА_9 , який зрадив присязі та перейшов на бік російської федерації.
		260.    У рапорті також повідомлялося про вчинення суддею Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1. державної зради у формі шпигунства, збирання з метою передачі та передачі працівникові ФСБ РФ ОСОБА_9 (раніше обіймав посаду начальника ВБКОЗ УСБУ в місті Севастополі) відомостей, що становлять оперативний інтерес для спецслужб росії, наданні допомоги ОСОБА_9 у проведенні підривної діяльності проти України.
		261.    Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 , обвинуваченого за частиною 1 статті 408, частиною 1 статті 111 КК України розглядається Дарницьким районним судом міста Києва.
		262.    Як зазначила ВРП, ця інформація не є доведеною і не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, однак Рада врахувала, що представник судді під час засідання не спростував її та не відповів на питання доповідача, яке стосувалось цієї інформації.
		263.     Отже, враховуючи викладене, Рада дійшла обґрунтованого висновку про те, що за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено чіткі та переконливі докази на підтвердження наявності у судді ОСОБА_1 громадянства російської федерації, використання його, бездіяльності судді стосовно відмови від такого громадянства, а також вчинення суддею дій, які, навпаки, були направлені на отримання документів для підтвердження громадянства російської федерації.
		264.     Зазначені докази у своїй сукупності дають підстави виснувати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		265.     Зазначений проступок є істотним дисциплінарним проступком та проявом грубого нехтування суддею своїми обов`язками. Поведінка судді ОСОБА_1 порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		266.     Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП, що суддя  ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок умисно. Вона також не могла не усвідомлювати загрози для конституційного ладу України, яку несуть її активні дії з набуття громадянства держави-агресора, а також не могла не передбачити, що наслідком її поведінки буде підрив авторитету правосуддя, зниження довіри громадян до судової влади, особливо в умовах тривалої збройної агресії проти України.
		267.     З точки зору звичайної розсудливої людини суддя ОСОБА_1., всупереч забороні, яка визначена частиною першою статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», своєю поведінкою продемонструвала, що суддею в Україні може бути особа, яка свідомо набула громадянство країни-агресора і не вжила будь-яких дій для його неотримання та відмови від нього.
		268.     ВРП слушно послалася на рішення Верхового Суду у справі № 640/18519/22, у якому зазначено, що попри наявність певної юридичної прогалини щодо процедури реагування на наявність у судді громадянства іншої країни, наявність російського громадянства в українських посадовців ставить під прямий удар національну безпеку України, зокрема, без належних реакції та дій з боку відповідних органів в органах державної влади й надалі можуть перебувати громадяни країни-агресора.
		269.     Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус.
		270.     Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
		271.     Стандарт поведінки повною мірою стосувався ОСОБА_1 як кандидата і стосується її як судді. Оскільки суддя  ОСОБА_1 є діючою суддею, то повинна усвідомлювати, що наявність громадянства російської федерації не є еталонним стандартом поведінки судді у країні, яка зазнала військової агресії від російської федерації.
		272.     Звичайна розсудлива людина навряд чи мала б довіру до судової гілки влади в Україні, якщо серед її представників будуть громадяни російської федерації, безвідносно до того, коли та за яких умов такі особи набули громадянство. Суддя - громадянин російської федерації в очах суспільства залишається предусім громадянином російської федерації, а не носієм судової влади в Україні.
		273.     ВРП також зазначила, що у межах її роботи із проєктом Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) отримано інформацію від відповідних державних органів, зокрема Головного управління розвідки Міністерства оборони України, яке листом від 29 серпня 2024 року № 222/6/473 повідомило, що представники органів державної влади (зокрема, судової), зважаючи на специфіку їхньої діяльності та доступ до чутливої інформації, а також особи, з якими вони спілкуються чи перебувають у родинних та дружніх стосунках, становлять особливий інтерес для спецслужб держави-агресора.
		274.     Підпунктом 3.1 Бангалорських принципів поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі - Бангалорські принципи), визначено, що суддя повинен демонструвати поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача.
		275.     Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, окремо наголосила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
		276.     У Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, визначено стандарти безсторонності та позасудової поведінки суддів, до яких повинні прагнути держави-члени.
		277.     Відповідно до пункту 27 указаного Висновку судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності.
		278.     Сучасна реальність - це військова агресія російської федерації проти суверенітету, територіальної цілісності, незалежності держави, вчинення найжорстокіших воєнних злочинів та геноциду Українського народу.
		279.     Суддя не повинен забувати, що російська федерація є першопричиною такої жахливої української реальності, а лояльність та дії, направлені на встановлення правових зв`язків із країною-агресором, підривають авторитет правосуддя.
		280.     Закон № 1798-VIII наділяє Дисциплінарні палати Ради (ВРП) виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді. Стандарт доказування вчинення дисциплінарного проступку в дисциплінарному провадженні суттєво відрізняється від стандарту доказування вчинення кримінального правопорушення в суді.
		281.     Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (ВРП) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.
		282.     Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
		283.     ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		284.     Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).
		285.     З огляду на викладене ВРП належним чином оцінила вказані вище докази в їх сукупності, надала відповіді на всі доводи скарги судді ОСОБА_1. та дійшла правильного висновку про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
		286.     Доводи ОСОБА_1 щодо недотримання трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановленого частиною одинадцятою статті 106 Закону № 1402-VIII, є безпідставними, оскільки, як правильно зазначила ВРП, встановлене порушення ОСОБА_1 полягає в сукупності протиправних дій та бездіяльності, які тривають до цих пір. Матеріали справи доводять, що суддя вчинила активні дії з метою отримання паспорта громадянина російської федерації, використовувала його, досі не вжила жодних заходів для відмови від громадянства російської федерації. Отже, порушення є триваючим і строки притягнення судді до відповідальності не закінчились.
		287.     Отже, Велика Палата вважає, що ВРП правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок та ухвалила рішення в межах повноважень з дотриманням балансу у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких дисциплінарний орган дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді звільнення судді з посади, що є пропорційним вчиненому суддею ОСОБА_1 дисциплінарному проступку. Застосоване до судді дисциплінарне стягнення відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII, частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIII.
		288.     Велика Палата вважає, що висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 зазначеного дисциплінарного стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивованим.  
		289.     Інші доводи та міркування, викладені у скарзі, не спростовують правильності висновків ВРП.
		Висновки Великої Палати Верховного Суду
		290.     На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.
		291.     Оскільки ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення і дійшла обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.    
		Керуючись статтями 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.            Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 07 серпня 2024 року № 2397/3дп/15-24 про притягнення судді Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без задоволення.
		2.            Рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2024 року № 3400/0/15-24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                В. Ю. Уркевич 
		Суддя-доповідач                                                                                        О. В. Кривенда 
		Судді:                                     О. О. Банасько                                              Н. С. Стефанів
		О. Л. Булейко                                                Т. Г. Стрелець
		І. А. Воробйова                                             О. В. Ступак
		О. А. Губська                                                 І. В. Ткач
		А. А. Ємець                                                   О. С. Ткачук
		С. Ю. Мартєв                                                 Є. А. Усенко
		К. М. Пільков                                                 Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...