Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1140/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано судом: 14.07.2025. Зареєстровано: 14.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2025.
Дата набрання законної сили: 02.07.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  918/1140/24 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєсков В.Г., 
		 
		за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
		 
		за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 02.07.2025
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
		на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025
		 
		та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 
		 
		у справі №918/1140/24
		 
		за заявою  ОСОБА_1 
		 
		про неплатоспроможність,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи
		 
		1. 16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства.
		 
		2. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.01.2025, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризацію боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну. Заборонено ОСОБА_1 відчужувати майно.
		 
		3. 14 січня 2025 року на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Номер публікації: 75014.
		 
		4. 13 лютого 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 2 341 379 грн 60 коп.
		4.1. Вказана заява обґрунтована тим, що банківською установою на підставі кредитного договору №0803/110 вiд 25.03.2008 було надано ОСОБА_1 кредит у розмірі 44 000 дол США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, які остання зобов`язувалася повернути у визначені в договорі строки, у зв`язку з чим кредитор просить визнати його вимоги в сумі 2 341 379,60 грн.
		4.2. На підтвердження обставин, викладених у заяві, АТ КБ "Приватбанк" надано: розрахунок заборгованості, копію Кредитного договору №0803/110 вiд 25.03.2008 з додатками; копію рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі №2-6189/2011 (2-14281/2010) від 10.02.2011, копії виконавчих листів, копію рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18.01.2013 по справі №2/202/353/2013, копії виконавчих листів, копію виписки по рахунку НОМЕР_1 , 29091054753381, 29096000702754, інформацію про виконавче провадження №40723481 та №56147040; копію виконавчого напису; інформацію про офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 13.02.2025 із сайту https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.
		 
		5. Кредитор зазначав: 25 березня 2008 року між АТ КБ "Приватбанк" (банк/кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник/боржник) був укладений кредитний договір №0803/110, за умовами якого банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 44 000,00 дол. США зі сплатою 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.03.2013.
		-Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, у рамках програми мікрокредитування при наявності вільних коштів, банк зобов`язувався надати позичальникові кредит у межах суми зазначеної в п. 1.2 даного договору, на термін і на умовах передбачених у даному договорі, а позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені даним договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно із цим договором в повному обсязі.
		-Сума кредиту - 44 000,00 дол. США. Термін повернення кредиту, відсотків і винагороди відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток №1 до даного договору), але не пізніше 18 березня 2013 року. Зазначений термін може бути змінений згідно до п.п. 2.3.3, 2.4.1 даного договору (п.п. 1.2, 1.3 кредитного договору).
		-Згідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надавався на наступні цілі: споживчі цілі.
		-Пунктом 2.2. кредитного договору передбачалося, що позичальник зобов`язувався: використовувати кредитні кошти на цілі, зазначені в п. 1.4 даного договору; сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11, 4.12 цього договору, а також відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що зазначені в Додатку №1 до цього договору; здійснити погашення кредиту на дату сплати відповідно до Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, що зазначені в Додатку №1 до даного договору з урахуванням п. 4.11 даного договору; повну сплату відсотків і винагороди зробити не пізніше фактичного повного погашення кредиту.
		-В той же час 12.01.2009 між ОСОБА_1 та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" був укладений договір поруки №467, за умовами якого ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" зобов`язалось відповідати перед АТ КБ "Приватбанк" за виконання ОСОБА_1 обов`язків за укладеним кредитним договором.
		-Банк виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Факт отримання боржником кредитних коштів у сумі 44 000,00 доларів США підтверджується випискою/особовим рахунком з 25.03.2008 по 08.01.2025.
		-Оскільки позичальником були порушені взяті на себе договірні зобов`язання, в результаті чого в останнього перед банком виникла заборгованість за кредитним договором, банк 16.11.2010 звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" заборгованості по тілу кредиту, відсотках та пені у загальному розмірі 53 602, 91 дол. США.
		-Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 10.02.2011 у справі № 2-6189/2011, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок погашення кредитного договору №0803/11 від 25.03.2008 - 424 335 грн 04 коп. Присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" і ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" - 200,00 грн та на користь держави 1 700,00 грн судового збору і 120,00 грн на інформаційно-технічне забезпечення.
		-В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №0803/110 від 25.03.2008 АТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) 25 березня 2008 року був укладений Договір застави рухомого майна, згідно з умовами якого ОСОБА_2 надала в заставу автомобіль DESOT LDN, модель: 433CL, рік випуску: 2000, тип ТЗ: Напівпричіп бортовий, No кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 .
		-Договором застави автотранспорту №0803/110/ТЗ від 25.03.2008 сторонами була визначена вартість предмету забезпечення в розмірі 251 182 грн. 83 коп., що за курсом НБУ на дату укладення даного договору становить 49 739,17 дол. США (251 182 грн. 83 коп./ 5,05 грн./дол. США).
		-Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 18.01.2013 у справі №2/202/353/2013 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0803/110 від 25.03.2008 - в розмірі 92026,36 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ складає 735566,66 грн, звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль: DESOT LDN, модель: 433CL, рік випуску 2000, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № кузова/шасі: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , шо належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 шляхом опису та передачі зазначеного автомобіля ПАТ КБ "Приват Банк" з правом його продажу ПАТ КБ "Приват Банк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приват Банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
		-Зазначена заборгованість в розмірі 92 026,36 дол. США виникла станом на 14.08.2012 та складалася з такого: 39576,73 дол США - заборгованість за кредитом; 31428,40 дол США - заборгованість за процентами; 16609,23 дол США - пеня; 31,28 та 4380,72 дол США - штрафи.
		-Також, 08.12.2017 було вчинено виконавчий напис приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. (зареєстровано в реєстрі за № 14682) про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №0803/110 вiд 25.03.2008 грошових коштів у сумі 114 825, 27 дол США, що за курсом НБУ складало 2 999 26,05 грн.
		-Сума від реалізації автомобіля на виконання заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18.01.2013 по справі №2/202/353/2013 згідно укладеного Договору купівлі-продажу від 09.01.2014 становила 85 500 грн.
		-Зазначені кошти надійшли на рахунок погашення НОМЕР_6 за кредитним договором 23.01.2014 в загальному розмірі 81 225 грн та були розподілені АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до приписів Цивільного кодексу України.
		-Таким чином, станом на дату подання заяви про визнання грошових вимог заборгованість боржника перед кредитором становить:
		- 30 251,8 дол США - заборгованость за кредитом, що в еквіваленті 1 264 304,40 грн;
		- 3 771,85 дол США - заборгованость за процентами, що в еквіваленті 157 635,80 грн;
		- 22 000 дол США - пеня, що в еквіваленті 919 439,4 грн.
		Разом 56 023,65 дол США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 13.02.2025 (41,7927 грн за 1 дол США) становить 2 341 379,60 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		6. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 у справі №918/1140/24, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025, серед іншого, заяву АТ КБ "Приватбанк" з грошовими вимогами кредитора до боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано грошові вимоги кредитора АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1   у розмірі 1 759     209,38 грн (з яких: 1 173     017,44 грн- заборгованість по тілу кредиту - друга черга задоволення, 157     635,80 грн - заборгованість по відсоткам за користування тілом кредиту - друга черга задоволення, 428     556,14 грн - пеня - третя черга задоволення). Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у розмірі 4     844,80 грн.
		В решті грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" - відмовлено.
		6.1. Суди виходили з того, що наявність судового рішення у справі №2-6189/2011 про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості свідчить про припинення строку дії договору, з огляду на що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та обумовлену в договорі неустойку припинилось згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, натомість права та інтереси Банку забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		В той же час, нарахування відповідно до положень ст. 625 Цивільного Кодексу України кредитором не заявлялись.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		7. До Верховного Суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимоги, скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №918/1140/24 в частині відхилення (невизнання) грошових вимог кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 0803/110 вiд 25.03.2008 та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги кредитора АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 в сумі 2     341 379,60 грн, включити до реєстру вимог боржника ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_7 ), що вносяться до реєстру вимог кредиторів наступним чином: в сумі 1421940,20 грн - друга черга задоволення, в сумі 919 439,40 грн - третя черга задоволення, в сумі 4844,80 грн - перша черга задоволення.
		7.1. На виконання приписів  пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування ст. 204 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 та не дослідив докази належним чином як зазначено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16.
		Зазначає, що оскаржувані судові рішення були прийняті  з неправильним застосуванням ст. ст. 204, 259, 264, 534 ЦК України, ст.ст. 75, 86, 326 ГПК України.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		8. Відзиву не надано.
		 
		Провадження у Верховному Суді
		 
		9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/1140/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025.
		 
		10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", яка подана на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №918/1140/24.
		Призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у справі №918/1140/24 на 02 липня 2025 року о  12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		11. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.  
		 
		12. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		13. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про часткове задоволення кредиторських вимог АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1   
		 
		14. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
		 
		15. Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		 
		16. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		17. Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		18. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		 
		19. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
		 
		20. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
		 
		21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскільки позичальник своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконував, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 10.02.2011 у справі № 2-6189/2011, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" у рахунок погашення кредитного договору №0803/11 від 25.03.2008 - 424 335 грн 04 коп.
		22. ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі вказаного вище судового рішення підлягала поверненню заборгованість в розмірі 53 602,91 дол. США, що включає 39 576,75 дол. США -заборгованості за тілом кредиту, 3 771,85 дол. США - заборгованість за відсотками та 10 254,33 дол. США - пені.
		 
		23. Отже, судами встановлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" використало право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.
		 
		24. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
		 
		25. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконує належним чином, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, тому строк дії договору змінився і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
		Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі незадоволення вимог кредитора за рішенням суду основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.
		 
		26. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
		 
		27. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
		 
		28. Згідно частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		 
		29. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		 
		30. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		 
		31. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		32. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
		 
		33. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17 та в подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 654/4345/19, від 11.05.2021 у справі № 1424/2649/2012, від 28.10.2020 у справі № 921/321/18, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, від 02.06.2020 у справі № 911/1774/15, від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.
		 
		34. При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
		 
		35. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
		 
		36. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
		 
		37. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
		 
		38. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
		 
		39. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
		 
		40. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. У зв`язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
		 
		41. При цьому, вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, у якій досліджувалось питання різного підходу щодо визначення періоду нарахування процентів за користування кредитом, застосованого (підходу) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.
		 
		42. Так, у вказаній постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
		 
		43. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
		 
		44. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
		 
		45. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
		 
		46. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
		 
		47. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
		 
		48. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
		 
		49. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
		 
		50. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила про відсутність підстав для відступу від наведених висновків, викладених раніше у її постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.п. 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).
		 
		51. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя) (пункт 117 постанови).
		 
		52. Крім того, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 висновок в частині твердження, що: "нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнила таким: "у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором" (пункт 141 постанови).
		 
		53. За змістом пунктів 142-145 цієї ж постанови зазначено, що наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020 (455/20) обґрунтування (що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі) збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. 
		 
		54. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).
		 
		55. Вказане свідчить про послідовну та сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема й після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення.
		 
		56. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вкотре підтримала свою правову позицію у питанні нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування та не знайшла підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти протягом усього фактичного строку користування кредитом.
		 
		57. Відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		58. Водночас, Банк згідно до поданої заяви з грошовими вимогами просить визнати його кредитором на суму 56 023,65 дол. США., що включає в себе 30 251,80 дол. США - заборгованість за кредитом, 3 771,85 дол. США. - заборгованість за відсотками та 22 000,00 дол. США - пеня. 
		 
		59. Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 18.01.2013 у справі №2/202/353/2013 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0803/110 від 25.03.2008 - в розмірі 92026,36 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ складає 735566,66 грн, звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль: DESOT LDN, модель: 433CL, рік випуску 2000, тип ТЗ: напівпричіп бортовий. № кузова/шасі: НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , шо належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 шляхом опису та передачі зазначеного автомобіля ПАТ КБ "Приват Банк" з правом його продажу ПАТ КБ "Приват Банк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приват Банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
		 
		60. На підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 18.01.2013 по справі №2/202/353/2013 АТ КБ "ПриватБанк" було звернуто стягнення на предмет забезпечення - автомобіль DESOT LDN, модель: 433CL, рік випуску: 2000, тип ТЗ: Напівпричіп бортовий, No кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний номер: НОМЕР_4 , в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №0803/110 від 28.03.2008.
		 
		61. Із договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі від 09.01.2014 вбачається, що Банком було здійснено реалізацію предмету забезпечення за 85 500,00 грн, що за курсом НБУ на дату укладення даного договору купівлі-продажу становить 10 696,85 дол. США (85 500 грн. 00 коп. / 7,993 грн./дол. США).
		 
		62. Як встановлено під час розгляду справи, за рахунок реалізації автомобіля, котрий був предметом застави 09.01.2014, відбулося задоволення вимог кредитора до ОСОБА_1 на суму 10 696,85 дол. США.
		 
		63. Судами із наданого Банком розрахунку заборгованості, встановлено, що отримані кошти від реалізації автомобіля були зараховані в рахунок погашення боргу за отриманим тілом кредиту. 
		 
		64. Разом з тим, судами встановлено, що в період із дати пред`явлення Банком позову 16.11.2010 до 08.01.2025 відбулося часткове погашення заборгованості за кредитом в розмірі 11 509,23 дол. США, що включає отриману суму в 10 696,85 дол. США від продажу предмету забезпечення.
		 
		65. Враховуючи викладене та зважаючи на розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком, встановлений рішенням у справі №2-6189/2011, факт звернення стягнення на предмет застави, а також часткове погашення заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли до висновків, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на дату подання заяви кредитора становить 28 067,52 дол. США - тіло кредиту та 3 771,85 дол. США - відсотки за користування кредитними коштами.
		 
		66. При цьому, судами встановлено, що кошти від реалізації автомобіля на виконання заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18.01.2013 у справі №2/202/353/2013 згідно укладеного договору купівлі-продажу від 09.01.2014 були розподілені у відповідності до вимог ст. 534 ЦК України, а саме:
		- 2493,65 дол США (19931,74 грн) було направлено на погашення юридичних витрат;
		- 7668,37 дол США (61293,28 грн) було направлено на погашення заборгованості по тілу кредиту, 
		 
		67. Водночас, судами встановлено, що  заявником не доведено, як і не надано доказів того, на погашення яких юридичних витрат та в якому розмірі були спрямовані кошти - 2493,65 дол США.
		 
		68. Щодо заявленої вимоги про стягнення пені в розмірі 22 000,00 дол. США, суди з посиланням на рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 10.02.2011 у справі № 2-6189/2011, яке набрало законної сили, також відмовили у задоволенні кредиторських вимог у цій частині, пославшись на положення ст. 1050 ЦК України.
		 
		69. Погоджуючись із такими висновками, суд касаційної інстанції виходить з того, що звернувшись із позовом про дострокове стягнення кредиту на підставі частини другої статті 1050 ЦК України, банк втратив право нараховувати проценти за кредитом, але, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, це не позбавляє кредитора можливості застосовувати до боржника заходи відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України.
		 
		70. В той же час, як встановили суди попередніх інстанцій, нарахування відповідно до положень ст. 625 Цивільного Кодексу України кредитором не заявлялись.
		 
		71. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно визнав грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" щодо пені лише у сумі, що зафіксована у судовому рішенні у справі № 2-6189/2011, а саме: 10 254,33 дол. США.
		72. У визнанні грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" щодо тілу кредиту на суму 2 184, 28 дол. США. та щодо пені на суму 11 745, 67 дол. США. (що в гривневому еквіваленті на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами 13.02.2025 становить 582 170 грн 22 коп.), суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно заявлено безпідставно.
		73. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		74. Отже, доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		75. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		76. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		77. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		78. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		79. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. 
		80. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
		81. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		82. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень були дотримані. 
		Судові витрати
		83. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвал суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича залишити без задоволення.
		 
		2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі №924/623/24 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                     С.В. Жуков
		 
		Судді                                                                               В.І.   Картере 
		 
		                                                                                В.Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...