Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/319/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 15.07.2025. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/743/43/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024270000000015

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 743/319/25
		Провадження №1-кп/743/43/25
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   15 липня 2025 року                         селище Ріпки
		 
		Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі: 
		головуючого судді:                 ОСОБА_1 
		за участю секретаря:                 ОСОБА_2 
		 
		прокурора ОСОБА_3 ,захисника ОСОБА_4 ,розглянувши впорядку спеціальногосудового провадженняу закритомусудовому засіданніобвинувальний акту кримінальномупровадженні №42024270000000015по обвинуваченню     ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця Російської Федерації Республіки Тива, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України, сторони кримінального провадження: прокурор, обвинувачений, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_6 , цивільний позивач: ОСОБА_6 , -
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		ОСОБА_5 , військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ЗС РФ, з лютого 2022 року перебував у тимчасово зайнятому АДРЕСА_2 , тобто брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ та усвідомлював свою участь у збройному конфлікті, в середині березня 2022 року, в післяобідню пору доби, діючи умисно, одягнутий у військову форму, відкрито демонструючи автоматичну вогнепальну зброю невстановленого зразка, перебуваючи в тимчасово зайнятому збройними силами РФ АДРЕСА_2 , увійшов до житлового будинку по АДРЕСА_3 , де на той час перебувала громадянка України ОСОБА_6 , яка на момент події у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебувала, жодної зброї не мала, участі у бойових діях не брала, до таких дій не готувалася і була одягнена у цивільний одяг.
		Надалі, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ним цивільна особа, яка не має можливості чинити опір, маючи на меті вчинити насильницькі дії сексуального характеру, діючи умисно, у порушення вимог ст. 27(2) ЖК (IV) та ст. 75 (2)(b), (е) (а) (а.1), 76 (1) ДП І, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, користуючись своєю фізичною перевагою, навів на ОСОБА_6 автоматичну вогнепальну зброю невстановленого зразка та висловивши погрозу вбивством, застосовуючи фізичне насильство, а саме непристойно торкаючись руками її сідниць і грудей, притискаючи до себе, обмежуючи її рухи руками, розірвавши на ній одяг, наніс удар прикладом автоматичної вогнепальної зброї невстановленого зразка в область голови, та вчинив зґвалтування, а саме оральне проникнення із використанням своїх геніталій в тіло потерпілої, внаслідок чого порушив її сексуальну свободу та автономію, а також спричинив фізичний біль і моральні страждання, тобто вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням. 
		Таким чином, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_5 в умовах міжнародного збройного конфлікту та у зв`язку з ним вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням: потерпілою ОСОБА_6 у формі зґвалтування та погрози вбивством, чим порушив вимоги ст. 27 (2) Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р. та ст. 75 (2)(b), (е) (а) (а.1), 76 (1) Додаткового протоколу Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977 р.
		Відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, передбачена ч. 1 ст. 438 КК України.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Так згідно відомостей реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 19.02.2025 р. ОСОБА_5 оголошено у розшук, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.02.2025 р. встановлено обставину перебування підозрюваного на території Російської Федерації та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.
		В усіх судових засіданнях при розгляді обвинувального акта та у підготовчому провадженні був присутній захисник обвинуваченого.
		Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08.05.2025 р. постановлено у даній справі здійснювати спеціальне судове провадження.
		На офіційномувебсайті Судовавлада Українирозміщувались оголошенняпро викликобвинуваченого (українськоюта російськоюмовами),а також-у засобахмасової інформаціїзагальнодержавної сферирозповсюдження (газета«Урядовий кур`єр»)в рубриці«Оголошення» (а.с.43 44Т.1,57-58Т.1,138-139Т.1,150-151Т.1,125-126Т.2,142-143Т.2).Всі оголошеннябули доступніу мережіІнтернет наофіційному сайтіелектронної версії«Урядовий кур`єр»:https://ukurier.gov.ua.Судом такожперевірено,що інформаціяпро кримінальнепровадження єдоступною запошуковими запитами:« ОСОБА_5 ».Крім того,за цимже пошуковимзапитом,а такожза: «Hertek Chingis Yurevich» наявна інформація про кримінальне провадження у вільному доступі на сайті Центру «Миротворець» (https://myrotvorets.center/).
		Крім того, згідно протоколу огляду документів від 12.02.2025 р. на номер НОМЕР_2 , що належить обвинуваченому, через безкоштовний сервіс «WhatsApp» обвинуваченому було направлено повістки про виклик та повідомлення про підозру.
		Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили. 
		Відтак стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 у статусі як підозрюваного, так і обвинуваченого.
		З огляду на те, що будь-які дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією припинені, судом було вжито вичерпних можливих заходів для забезпечення участі обвинуваченого при розгляді справи, про які зазначено вище та які підтверджуються матеріалами справи. 
		Таким чином, права ОСОБА_5 як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження, були забезпечені на рівні реального використання, що гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право давати пояснення, показання або відмовитися їх давати.
		Потерпіла скористалася своїм правом відмови давати показання безпосередньо у судовому засіданні, про що заявила клопотання з мотивів психоемоційного стану.
		У судовому засіданні 01.07.2025 р. було досліджено протокол допиту потерпілої та відеозапис до нього (а. с. 178 - 180 Т. 1), з яких вбачається, що у день, коли почалася війна, вона та донька були вдома, а чоловік  на зимовій риболовлі. Приблизно на початку березня 2022 року відбулися збори, скликані окупантами, на які прибули жінки, оскільки боялися пускати туди своїх чоловіків. На зборах розказували правила проживання та пересування, погрожували розстрілом в голову за будь-яку непокору. Військові почали ходити по хатам з перших днів, як заселилися. Шукали горілку, тютюн, солярку. Серед них були і росіяни, і «вузькоокі». Також серед них був бурят, який просив у чоловіка махорку. Одного разу він пригрозив чоловікові, що йому прилетить куля в голову. На вигляд чоловікові було років трохи більше сорока, він був круглолиций з вузькими вустами та носом, схожим на «картоплю», повної статури, ростом приблизно як потерпіла. На руці мав старе татуювання у формі кола, а у ньому був трикутник або зірка.
		Потерпіла під час допиту повідомила, що після вибуху вони сім`єю переїхали жити до брата, однак потерпіла кожен день ходила доглядати та годувати худобу. В один з таких днів приблизно пообіді у двір зайшов чоловік, у якому вона упізнала за фотокарткою обвинуваченого. Він був п`яний і зі зброєю, запитав, чи вона сама. Після цього потерпіла пішла у хату. Однак чоловік зайшов за нею, оскільки замок на дверях вже був збитий. Одразу сказав: «давай, бо зараз пристрелю». Обвинувачений тримав потерпілу за голову (за потилицю). Закінчивши статевий акт (випорожнення відбулося на підлогу), хотів закурити, але у нього спрацювала рація і він пішов. Коли обвинувачений йшов, то повідомив потерпілу, що ще її буде «мати». Після того не приходив. 
		Потерпіла вказала, що нікому не розказувала про подію і ні до кого не зверталась через відразу до згадки про подію. Однак чоловік по синцях на її тілі про все здогадався, почав спати окремо і перестав з нею спілкуватися. 
		Допитаний у судовому засіданні 10.07.2025 р. ОСОБА_7 , який є чоловіком потерпілої, показав, що 24.02.2022 р. він поїхав з братом на озеро на риболовлю. Подзвонила дружина і повідомила, що почалась війна. Вони повернулися додому близько одинадцятої години. Через деякий час після того повз їхній двір проїхала колона ворожої техніки, на якій були знаки «Z», «V» та ОСОБА_8 , на військових були червоні пов`язки. Починаючи з наступного дня окупанти «лізли» в кожний будинок. Шукали в основному горілку, наркотики та дівчат. Частіше до них навідувались буряти, оскільки поселилися навпроти у порожньому жилому будинку (хазяї на зиму переїжджали до Чернігова). Приходили по вісім, шість, двоє чоловік, але найчастіше  по троє-четверо. Побачили, що свідок палив, попросили тютюну та навчити їх палити. Свідок дав тютюн і показав як його використовувати. З тих пір вони постійно почали до них ходити по тютюн. Проте одного разу опізнаний свідком за фотокарткою обвинувачений прийшов до господарства п`яний, хотів закурити, після чого наставив на свідка автомат та «пересмикнув затвор», почав питати скільки років дружині та донці. Чоловік був зростом можливо 170-175 сантиметрів, щільної статури, з вузькими очима, гострим носом з заворотом та прорідженою бородою. Після цього випадку свідок з сім`єю перебралися жити до брата ОСОБА_9 в інший кінець села за адресою: вул. Чернігівська, 41, оскільки свідок боявся за дружину та доньку після того, як ними зацікавився обвинувачений. Також були збори населення у центрі села, ініційовані окупантами, куди свідок не ходив, так як йому заборонила дружина. На зборах, зі слів дружини, повідомляли про порядок пересування. Зокрема наказали не виходити на городи, коли прилітають вертольоти, не ходити, коли їдуть колони, тощо. 
		Також свідок показав, що дружина кожного дня ходила до їхнього господарства доглядати та годувати худобу. Зазвичай йшла о восьмій ранку та поверталася пообіді. Свідок туди не ходив. 
		Під час допиту на запитання прокурора свідок повідомив, що одного разу помітив зміни у поведінці дружини, однак через особистий психоемоційний стан не зміг повідомити подробиці у судовому засіданні. Лише зазначив, що після окупації у дружини виявили онкологічне захворювання, вона сильно змінилася, стала закритою.
		У судовому засіданні 10.07.2025 р. свідок ОСОБА_10 , що проживає по сусідству з подружжям ОСОБА_11 за адресою:  АДРЕСА_2 , повідомила, що о пів на п`яту ранку 24.02.2022 р. вона почула вибухи, а вже приблизно о пів на одинадцяту повз її двір пройшла перша колона ворожої техніки. Під вечір того ж дня та на наступний день заїхали ремонтні бригади, медсанбат та комендатура. Штаб розміщувався у школі, господарський блок  на території заводу прямо у свідка за городом. Військова техніка пересувалася постійно. Військові оселялися у зачинених будинках. Буряти оселилися по сусідству у будинку АДРЕСА_4 . Стали ходити по дворам. У неї брали воду в колодязі, «вигребли» все з погребу. До сусіда ходили в лазню. Забрали сокиру, посуд, постільну білизну. Постійно вимагали алкоголь та тютюн. Робили спроби залишитися ночувати, однак вона поскаржилась їхньому керівництву.
		Сама свідок очевидцем події злочину не була, оскільки з початку повномасштабного вторгнення перебувала у селі півтора тижні, а потім виїхала до Чернігова та не змогла повернутися, однак свідок повідомила в узагальненому вигляді, коректно не уточнюючи подробиць, що потерпіла після деокупації змінилася. Зокрема свідок зазначила, що у потерпілої до сих пір трапляються зриви та вона може зникати на кілька днів, після чого її починають шукати.
		У ході досудового розслідування стороною обвинувачення отримано оперативну інформацію від департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області, з якої вбачається інформація про: стать, прізвище, ім`я, по батькові обвинуваченого, дату народження, РНОКПП, номери телефонів, номер військової частини тощо (а. с. 81  82 Т. 1).
		З протоколу огляду від 19.09.2024 р. вбачається, що в соціальній мережі «Вконтакте» наявна сторінка https://« ІНФОРМАЦІЯ_3 » користувача « ОСОБА_12 », яка знаходиться у загальному доступі, відкрита для перегляду та копіювання. На сторінці зазначено дату народження, рідне місто, місце роботи ВЧ55115. На сторінці опубліковані фотознімки ОСОБА_13 в побуті, членів родини і, в тому числі, у військовій формі російського зразка у військовому званні молодшого сержанта (а. с. 83  84 Т. 1).
		Також у ході досудового розслідування стороною обвинувачення від відділу кримінального аналізу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області отримано аналітичний профіль на особу обвинуваченого (а. с. 85  88 Т. 1).
		Відповідно до інформації Головного управління розвідки Міністерства оборони України, станом на 09.10.2024 р. військовослужбовець збройних сил РФ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у полоні не перебуває. Станом на 2018 рік зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 90 Т. 1).
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.03.2025 р. у справі № 751/2108/25 підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 23.09.2024 р. та його відеофіксації за участю потерпілої ОСОБА_6 (а. с. 198  207 Т. 1) вбачається, що на пропозицію слідчого повідомити про обставини вчинення злочину військовими Російської Федерації, потерпіла ОСОБА_6 показала наступне.
		24 числа рано-вранці вже чутно було вибухи, чоловіка не було вдома, потерпіла була вдома з донькою. Потім заїхала техніка, якої було дуже багато і почали ходити російські військові, постійно, то двоє, то троє, то четверо. По одному вони ніколи не ходили. Деякі ходили у балаклавах, деякі ходили з відкритим обличчям. У всіх були пов`язки червоного кольору на руках і ногах, вони ходили постійно, то горілку шукали, то закурити, то поїсти, то картоплю, то м`ясо їм потрібно, але в основному вони шукали покурити, випити і «баб», вони говорили «женщин». Згодом вони прийшли до чоловіка взяти тютюну і чоловік дав, але не весь, тому що сам курить, один з військових запитав: «ти весь віддав?», а чоловік відповів: «трошки собі лишив», а він і каже: «ну дивись, війна, може і куля в голову прилетіти». Це сказав чоловік, який скоїв проти потерпілої злочин. На подвір`ї потерпілої старенький, невисокий паркан і коли донька була на порозі, то бачила як цей чоловік ходив п`яний по дорозі та заглядавав у двір, оскільки він жив у будинку навпроти. Він був вузькоглазий чи то тувінець, чи то бурят. В основному жінки і молодь виїхали хто куди, в кого була змога, хто - в Ріпки, хто - в ОСОБА_14 . Згодом потерпіла з чоловіком пішла жити до брата в оселю. Доньці потерпілої було 12 років, але вона не виглядала на свої 12, вона виглядала старше і потерпіла боялась за неї, що дитині зламають життя. 
		Військові почали ходити по оселях десь в кінці лютого і ходили кожен день. Штаб організували на пилорамі та льосі, на території ферми де зберігають картоплю. 
		Військові ходили по вулиці п`яні, стріляли пташок з автомата. До оселі потерпілої прийшли вже на початку березня, в основному ходили по троє, четверо, інколи двоє. Періодично вони кудись виїжджали на один-чотири дні, а потім поверталися брудні, опалювали будинок, милися, прали речі. 
		Орієнтовно після десятого числа через страх за доньку та погрози в бік чоловіка потерпіла з сім`єю переїхала жити до брата. Потерпіла описала військовослужбоця, що приходив до неї наступним чином: трішки вище зростом ніж потерпіла, статура повна, ніс здоровий, брови припідняті, лице трішки округле, на руці у нього було нечітке татуювання зеленого кольору, мабуть на лівій.
		Оскільки у господарстві залишилась худоба (свині, кури), потрібно було хоча б раз у день ходити доглядати за ними. Чоловіка потерпіла боялася пускати, тому шо вони не любили чоловіків, розпитували про них, хто де живе, де живуть військові, чи є в кого зброя, хто мисливець, отже краще було перестраховуватись, тому потерпіла ходила доглядати за худобою сама. 
		Всередині березня, десь близько 15 години, потерпіла пішла до домогосподарства, військовослужбовець також ішов по дорозі, після того як потерпіла зайшла у двір, він спитав: «ти сама?», потерпіла відповіла: «так сама». Двері в будинок були вибиті, замок зламаний, замкнутися змоги не було, потерпіла пішла далі на кухню, позаду кроків за собою не чула. Військовослужбовець був в стані сильного алкогольного сп`яніння, бо навіть на відстані потерпіла відчувала запах перегару. Військовослужбовець був з автоматом. Потім він зайшов за потерпілою до будинку та почав їй погрожувати, скручувати руки, «лапати». Потерпіла почала чинити опір, але чоловік був сильнішим за неї, потім він вдарив її автоматом по голові, та «лапав» її, розірвав одяг, розірвав футболку, кофту. Дістав член та змусив його торкатись, а потім здійснив сексуальне насильство неприроднім шляхом. Це тривало близько години. Одяг потерпілої був в його спермі, тому потерпіла спалила його, помилася та перевдягнулась. Військовослужбовець викурив цигарку та хотів продовжити далі, але якраз почалися вибухи, у нього спрацювала рація і його викликали, тому він пішов. При виході з будинку, він зупинився біля дверей та сказав, що ще повернеться, а також висловив в її бік погрози сексуального характеру.
		Військовослужбовці РФ проживали у пустому будинку навпроти, але після цих подій потерпіла більше не бачила особу, що скоїла стосовно неї сексуальне насильство. Потім їх обстріляли і вони колонами масово почали виїжджати з села.
		Відповідно до висновку психолога б/н від 02.01.2025 р. на останній сесії потерпілій було запропоновано пройти повторно тестування за шкалою депресії Бернса, шкалою тривожності Бека, та шкалою PCL-5 (ПТСР). Результати показали, що у потерпілої після 14 сесій залишилися ознаки клінічної депресії. Рівень тривожності підвищився через постановку онкодіагнозу та відчуття невизначеності. Але, незважаючи на виявлену хворобу, потерпіла має намір щодо інтенсивного лікування та одужання. За шкалою на депресію Бернса оцінка складає 40 (помірна депресія), за шкалою тривоги Бека оцінка складає 22 (високий рівень тривоги).
		Відповідно до висновку експерта від 20.02.2025 р. № СЕ-19/125-24/14524-ПС ОСОБА_6 зберігає свою автономність та забезпечує саморегуляцію своїх комунікативних дій. У неї відсутні вербальна розузгодженість та сюжетна незбалансованість розповіді, які могли б свідчити про існування у свідомості суперечливих моделей подій та об?єктів, про які особа повідомляє.
		Спостереження за рухами нижніх кінцівок обмежене. Погляд підекспертної переважно вниз. Протягом проведення слідчого експерименту підекспертній притаманні комунікативні та ілюстративні рухи руками помірної інтенсивності, а також жести-емблеми, які конгруентні з її вербальними повідомленнями та змістом висловлювань. Крім того, встановлені наступні мімічні прояви підекспертної ОСОБА_6 : тривале закриття очей, зведення брів, напруження та зморщення м`язів обличчя. Дані прояви можуть свідчити про її занурення у власні переживання та думки, пригадування травматичних подій, відчуття внутрішнього дискомфорту, негативних емоцій, злості, відрази, болю та огиди, виникнення яких можна пояснити намаганням підекспертної ОСОБА_6 реконструювати події та її емоційною реакцією на повідомлювані події. Відтак у висновку експертом зазначено, що психологічні особливості процесу відтворення потерпілою обстановки та обставин події під час проведення з нею слідчого експерименту від 23.09.2024 р. в основному характеризуються наявністю психологічно значимих умов, що відповідають індивідуально-психологічним проявам реконструкції подій ОСОБА_6 (а. с. 218  229 Т. 1). 
		Згідно протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 30.09.2024 р. потерпіла ОСОБА_6 з 12-ти представлених фото до впізнання ідентифікувала військового збройних сил РФ, який постійно приходив за її місцем мешкання, погрожував зброєю її чоловіку та у середині березня 2022 року вчинив стосовно неї за місцем її мешкання сексуальне насильство неприроднім способом (а. с. 230  233 Т. 1). 
		Згідно протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 30.09.2024 р. свідок ОСОБА_7 з 4-ох представлених фото до впізнання ідентифікував військового збройних сил РФ, який постійно приходив за його місцем мешкання, погрожував зброєю (автоматом) під час отримання тютюну, розпитував про дружину з донькою, був постійно в стані алкогольного сп`яніння (а. с. 237  239 Т. 1). 
		При цьому, суд відхиляє в якості доказу протокол пред`явлення особи до впізнання свідку ОСОБА_10 за фотознімками від 30.09.2024 р., якою ідентифіковано військового збройних сил РФ (обвинуваченого), який всередині березня приходив за її місцем проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, намагався залишитись на ніч, а після відмови забрав з дому весь посуд та алкоголь, оскільки під час безпосереднього допиту у судовому засіданні 10.07.2025 р. свідок ОСОБА_10 надала показання про те, що через тиждень після повномасштабного вторгнення покинула населений пункт. Суд не виключає, що з плином часу свідок могла сплутати у пам`яті хронологію подій. Однак у матеріалах справи відсутні інші докази, які б могли підтвердити чи спростувати факт перебування свідка на території с. Вишневе всередині березня 2022 року.
		За такої розбіжності у показаннях та поясненнях свідка суд позбавлений можливості стверджувати достатню ймовірність хибності/вірогідності твердження для визначення його правдоподібності, а тому суд віддає перевагу допиту свідка у судовому засіданні над протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками на користь особи, що притягується до відповідальності.
		З протоколу огляду від 19.09.2024 р. вбачається здійснення входу в мережу «Інтернет» для здійснення огляду соціальних мереж, які функціонують на території російської федерації та заборонені на території України, з використанням VPN ресурсу здійснено пошук сторінок соціальної мережі «Вконтакте» користувача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		З протоколу огляду від 26.02.2025 р. вбачається, що номер телефону НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працював та реєструвався у Чернігівській області, с. Сеньківка з 12:47 год 03.04.2022 р. по 12:48 год 03.04.2022 р. (а. с. 33  36 Т. 2).
		Оцінивши докази в їх сукупності, що складають показання потерпілої та свідків, а також наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що вони не суперечать фактичним обставинам справи, викладеним у формулюванні обвинувачення.
		За загальним визначенням воєнні злочини  це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Посилання на серйозні порушення заборон містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.
		Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (з подальшими змінами), Ріпкинська селищна територіальна громада (UA74100330000029082) перебувала під окупацією з 24.02.2022 р. до 31.03.2022 р.
		З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації (далі - РФ) проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок, так званої, спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань і регулярних збройних формувань на територію України. 
		Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.2022 р. «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 р. за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
		Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь- якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Згідно з положеннями ст. 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі  ЖК (ІV)) особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь- якої іншої форми посягання на їхню моральність.
		Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року (далі - ДП І) заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Також ч. 1 ст. 76 ДП І передбачено, що жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань.
		Крім того, відповідно до ст. 8(2) (b)(ххіі) РС МКС зґвалтування чи будь-яка інша форма сексуального насильства, яка також становить грубе порушення Женевських конвенцій, є воєнним злочином.
		Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВР України, є частиною національного законодавства України.
		У розділі XV «Перехідні положення» Конституції України зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
		Статтями 6, 7 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
		Конвенція про захист цивільного населення під час війни підписана 12.08.1949 р., набрала чинності 21.10.1950 р. Українською РСР ця Конвенція була ратифікована Указом Президії Верховної Ради від 03.07.1954 р. із застереженнями та набрала чинності для України 03.01.1955 р.
		Отже, Женевські конвенції від 12.08.1949 р. безумовно є частиною національного законодавства, застосовуваними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949 р.
		Відповідно до ч. 5 ст. 3 КК України закони України про кримінальну відповідальність мають відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, й положення ст. 438 КК України в частині інкримінованого злочину такими є.
		В Україні на підставі Указу Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, з 05 год 30 хв 24.02.2022 р. введено і діє на даний час воєнний стан.
		Отже, діяння ОСОБА_5 , викладені в обвинувальному акті, відбувалися під час міжнародного збройного конфлікту і безпосередньо пов`язані з наявністю такого конфлікту.
		Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала до суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим ОСОБА_5 , що не суперечать між собою. Зокрема, з матеріалів досудового розслідування очевидно вбачається перебування обвинуваченого на території с. Вишневе під час подій, описаних в обвинувальному акті. Потерпіла достатньо чітко описала зовнішність обвинуваченого та опізнала його за фотокартками. Висновок експерта засвідчив, що потерпіла реконструює у пам`яті психологічно значимі для неї події. Свідок ОСОБА_7 дещо по-іншому описав обвинуваченого, що не впливає на узгодженість з базовими рисами обвинуваченого, однак засвідчує самостійне та безпосереднє сприйняття свідком особи обвинуваченого під час контакту з ним. Свідок ОСОБА_10 надала узгоджені з матеріалами справи показання про те, що російські військові, яких свідок іменувала бурятами, оселилися з перших днів вторгнення по сусідству з нею та подружжям ОСОБА_11 , а також охарактеризувала їх поведінку як таку, що дозволяла постійно заходити у будинки та чинити погрози з метою отримання засобів побутового вжитку, продуктів харчування, алкогольних напоїв тощо. Крім того, свідки під час допитів надали власні характеристики посттравматичної поведінки потерпілої та пов`язали її, за особистими переконаннями, з подією злочину. 
		Будучи повідомленим всіма можливими засобами зв`язку, обвинувачений жодного разу не виявив бажання брати участь у судових засіданнях та захищатися від обвинувачення.
		Водночас, з урахуванням форми цього судового розгляду, важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.
		Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочині доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для такого висновку.
		Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у жорстокому поводженні з цивільним населенням, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
		Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як передбачено ч. 2. ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Суд враховує, що ОСОБА_5 визнається винуватим у вчиненні жорстокого поводження з цивільним населенням, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.
		Вирішуючи питання про строк безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку допущеного ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Зокрема, суд враховує фізичну перевагу обвинуваченого над потерпілою, яка була позбавлена будь-яких засобів захисту, погрозу зброєю, застосування фізичної сили, форму приниження.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення цивільного позову, суд звертає увагу на таке.
		Потерпілою ОСОБА_6 подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 1000000, 00 грн моральної шкоди.
		За доводами ОСОБА_6 , їй було спричинено моральну шкоду, яка полягає у сильному душевному болю, значущих душевних переживаннях та у приниженні честі і гідності, адже вона втратила спокій, постійно перебуває у нервовій напрузі, неодноразово згадує пережиті обставини сексуального насильства, що свідчить про те, що пережиті події є психотравмуючими для неї та такими, які негативно вплинули на її психоемоційний стан, зумовлені обставинами вчиненого злочину.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 зокрема вказав, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. А також зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження  емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Окрім того, Верховний Суд звернув увагу, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. 
		На думку суду, заявлений ОСОБА_6 розмір моральної шкоди не виходить за межі співмірності з її фізичними і душевними стражданнями. А тому цивільний позов ОСОБА_6 підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Витрати на проведення судової психологічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/125-24/14524-ПС від 20.02.2025 р.) у загальному розмірі 15918, 00 грн підлягають стягненню з обвинуваченого.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 , обраний ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06.03.2025 р. в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України у вигляді тримання під вартою, слід залишити до набрання вироком законної сили.
		Долю документів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 193, 323, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.
		Призначити     ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років. 
		Стягнути з     ОСОБА_5 (громадянин Російської Федерації, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) витрати на проведення експертизи психологічних досліджень у розмірі 15918, 00 гривень (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок).
		До набраннявироком законноїсили залишити     ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Початок строкувідбування покарання     ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до     ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити. 
		Стягнути з     ОСОБА_5 (громадянин Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця Російської Федерації Республіки Тива, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_6 суму моральної шкоди, завданої їй кримінальним правопрушенням, у розмірі 1000000, 00 гривень (один мільйон гривень 00 копійок).
		Документи: флеш накопичувач марки Mibrand 16GB, який є додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 23 вересня 2024 року; диск, який є додатком до протоколу огляду від 19 вересня 2024 року (час 10:00  12:30); додатки до листа з УОТЗ ГУНП в Чернігівській області № 126/124/12/01/2025 від 17 лютого 2025 року, оптичні носії інформації для лазерних систем зчитування: диск DVD-R Verbatim з надписом GD-25-01025, GD-25-01053/ki; диск DVD-R Verbatim з надписом ПрАТ Київстар вх. 1416, вих. 1749/з/кт, вх. 1417 вих. 1750/з/кт; диск DVD-R Verbatim з надписом 00880 вк, які являються додатками до протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 06 лютого 2025 року; диск CD-R, який є додатком до протоколу огляду від 12 лютого 2025 року (час 10:25-11:00) залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі частини 2 статті 2975 Кримінального процесуального кодексу України, та з урахуванням положень частини 4 статті 46 Кримінального процесуального кодексу України.
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному вебсайті Судова влада України, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...