Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 503/1578/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 51-2974км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021161180000070

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		5 червня 2025 року
		м. Київ
		справа № 503/1578/21
		провадження № 51-2974км24
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючої                                                  ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 
		прокурора                                                   ОСОБА_5 
		захисника
		(у режимі відеоконференції)                  ОСОБА_6 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , яка брала участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Броштяни Рибницького району Республіки Молдови, мешканця АДРЕСА_1 , 
		якого виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення
		Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. Згідно з  пред`явленим обвинуваченням, він 6 лютого 2021 року приблизно о 23:00, перебуваючи у дворі належного ОСОБА_9 будинку на АДРЕСА_2 , діючи повторно, проник у  підсобне приміщення і викрав звідти велосипед вартістю 3900 грн, чим заподіяв потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
		Кодимський районний суд Одеської області вироком від 1 липня 2022 року визнав ОСОБА_8 невинуватим і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдав через недоведеність учинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
		Не погодившись із таким рішенням, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
		Одеський апеляційний суд, задовольнивши частково скаргу прокурора, ухвалою від 28 березня 2024 року змінив вирок, постановив уважати ОСОБА_8 виправданим за ч. 3 ст. 185 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК - у зв`язку з  недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; виключив із мотивувальної частини вироку висновки про те, що протоколи огляду місця події одержано без дотримання вимог ст. 214 КПК (до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань), і що положеннями цього Кодексу не  передбачено проведення такої слідчої дії, як пред`явлення, речей для впізнання за фотознімками. У решті виправдувальний вирок залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що оспорюване рішення не відповідає вимогам ст. 419 вказаного Кодексу, було ухвалене без додержання правил ст. 94 КПК, унаслідок чого неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. На думку прокурора, апеляційний суд не перевірив усіх аргументів сторони обвинувачення, не проаналізував і не зіставив зібраних у справі доказів, не дав належної оцінки фактичним даним, що містяться в протоколі огляду місця події від 7 лютого 2021 року, у показаннях потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки. Вважає, що допущені порушення перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про  дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не  надходило. Для ОСОБА_8 також було розміщено оголошення на  офіційному вебсайті судової влади.
		Позиції учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу, захисник заперечив обґрунтованість вимог сторони обвинувачення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
		Апеляційне провадження є важливою гарантією досягнення мети й виконання завдань кримінального провадження, закріплених у ст. 2 КПК. Належний апеляційний перегляд забезпечує перевірку законності й обґрунтованості рішень суду першої інстанції та виправлення допущених помилок.
		Зважаючи на приписи ст. 419 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права; при залишенні заявлених вимог без задоволення на їх спростування в ухвалі належить зазначити переконливі аргументи та підстави, з яких подану скаргу визнано неприйнятною.
		Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 розд. V КПК, а  прийняте рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як  передбачено ст. 370 цього Кодексу.
		У розумінні статей 94, 404 КПК у разі, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, крім безпосереднього дослідження доказів щодо цього факту, кожний отриманий доказ належить оцінити з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність - із погляду достатності та  взаємозв`язку.
		Переглядаючи вирок стосовно ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції не  додержав окреслених законодавчих положень.
		За матеріалами кримінального провадження, прокурор оскаржив виправдувальний вирок у порядку апеляційної процедури. У поданій скарзі, наводячи доводи, переважно подібні викладеним у касаційній скарзі, просив скасувати оспорюване рішення й ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК. Мотивуючи заявлену вимогу, сторона обвинувачення зазначала, у чому полягає, на її думку, незаконність вироку місцевого суду, перелічувала конкретні докази вчинення ОСОБА_8 крадіжки й клопотала про проведення судового слідства. Зокрема, вважала необхідним повторно дослідити всі письмові докази, допитати обвинуваченого, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		За наслідками апеляційного розгляду суд частково задовольнив скаргу прокурора, виправив окремі помилки в застосуванні норм права, а вимогу про ухвалення обвинувального вироку відхилив. При цьому впродовж слідства не було допитано ряду свідків і не досліджено їхніх показань у суді першої інстанції, які прокурор вважав вагомими.
		Здійснюючи провадження, суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив усіх доводів прокурора, не дав на них вичерпних відповідей і переконливо не спростував у постановленій ухвалі.
		Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела факту вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, і виправдав його на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК. Установивши помилковість такого правозастосування, апеляційний суд змінив підставу виправдання на п. 2 ч. 1 ст. 373 вказаного Кодексу.
		Однак без ґрунтовної перевірки залишилися інші доводи прокурора, який наполягав на неправомірному визнанні недопустимими протоколів огляду місця викрадення і виявлення велосипеда від 7 лютого 2021 року, впізнання предмета злочину потерпілою ОСОБА_9 та її співмешканцем - свідком ОСОБА_13 від 18 березня 2021 року, а також твердив про неналежну оцінку показань останнього.
		Дослідивши документи й допитавши свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , котрі зазначені понятими в протоколах огляду місця події від 7 лютого 2021 року, апеляційний суд погодився з висновками місцевого про недопустимість даних у  протоколі огляду місця події в домоволодінні потерпілої на АДРЕСА_2 , оскільки згадані свідки заперечили їх залучення до цієї слідчої дії.
		Водночас, попри констатацію в ухвалі відсутності порушення ст. 214 КПК, яке слугувало підставою для визнання місцевим судом недопустимими обох протоколів огляду, дані за результатами слідчої дії в домоволодінні свідка ОСОБА_12 , де проживав її родич ОСОБА_8 , не отримали оцінки. Між тим саме в ході цього огляду було виявлено велосипед, надалі повернутий потерпілій ОСОБА_9 як власниці майна. Обставини проведення вказаної слідчої дії повідомили апеляційному суду також поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Незважаючи на вагомість наведених відомостей, суд їх не проаналізував у  взаємозв`язку з іншими доказами.
		Крім того, погодившись із висновком місцевого суду про сумнівність показань свідка ОСОБА_13 , апеляційний суд не сформулював у своєму рішенні чіткої оцінки цього доказу з огляду на приписи ст. 94 КПК. Разом із цим залишив поза увагою, що, за твердженнями вказаного свідка, він бачив, як уночі 6 лютого 2021 року на подвір`я потерпілої приходили ОСОБА_14 та ОСОБА_8 , а згодом останній викочував велосипед із двору.
		До того ж в ухвалі суду апеляційної інстанції не відображено оцінки тієї обставини, що сторона захисту не заперечувала належності потерпілій велосипеда, виявленого за місцем проживання ОСОБА_8 , й не висувала іншого логічного пояснення цьому факту, на відміну від сторони обвинувачення. 
		Таким чином у ході апеляційного перегляду не було виконано завдань кримінального провадження, а оскаржене судове рішення не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим у розумінні статей 370,419 КПК.
		Наведені допущені порушення норм права є істотними відповідно до ст. 412 вказаного Кодексу, перешкодили суду безспірно вирішити питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачувався, звідси, і правильно застосувати закон України про кримінальну відповідальність. Отже, у цьому аспекті доводи прокурора в касаційній скарзі є слушними.
		З огляду на викладене оспорювана ухвала підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в  суді апеляційної інстанції.
		Тому подану касаційну скаргу слід задовольнити.
		Під час нового розгляду суду необхідно врахувати зазначене, ретельно з  використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи в  апеляційній скарзі прокурора, аргументи сторони захисту й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
		ухвалила:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді: 
		 
		 
		ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                        ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...