Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/10457/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.06.2025
Номер судового провадження: 51-4454км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020100080002140

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		05 червня 2025 року
		м. Київ
		справа № 759/10457/20
		провадження № 51-4454 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючої                                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020100080002140 за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,
		за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: 
		- за ч. 2 ст. 342 КК України на строк 1 рік 6 місяців;
		- ч. 2 ст. 345 КК України на строк 4 роки,
		та відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року (який змінений ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року), призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.
		Крім того, цим же вироком зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк: 
		- відбування покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року (який змінений ухвалою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року);
		- попереднього ув`язнення з 01 до 04 травня 2020 року.
		За обставин, детально наведених у вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватим у здійсненні опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків (ч. 2 ст. 342 КК України) та в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків (ч. 2 ст. 345 КК України) з огляду на таке.
		01 травня 2020 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заступили на добове чергування у складі екіпажу № 805 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції. Цього ж дня приблизно о 21:30, здійснюючи охорону публічної безпеки та порядку шляхом патрулювання на службовому автомобілі Святошинського району м. Києві, ОСОБА_8 й ОСОБА_9 перебували неподалік будинку № 1 на бульв. Кольцова в м. Києві, де на узбіччі дороги виявили раніше невідомого ОСОБА_6 , який, побачивши службовий автомобіль патрульної поліції, почав розмахувати каменем, що тримав у руці, перед склом автомобіля. Працівники поліції вийшли зі службового автомобіля, та ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_6 з метою з`ясування обставин його поведінки, проте останній, будучи агресивно налаштованим стосовно працівників патрульної поліції, почав нецензурно висловлюватися в їх бік, принижуючи честь та гідність поліцейського. Далі ОСОБА_8 неодноразово попередив ОСОБА_6 про застосування стосовно нього спеціальних засобів, однак останній, будучи агресивно налаштованим та перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не реагував на зауваження і почав розмахувати руками перед ОСОБА_8 . На підставі ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_8 підійшов упритул до  ОСОБА_6 , узяв його за руку, щоб одягнути спеціальний засіб - кайданки, проте той, розуміючи, що перед ним працівник правоохоронного органу, який виконує свої службові обов`язки, вчинив опір та відштовхнув його від себе таким чином, що ОСОБА_8 не втримав рівноваги і впав на землю.
		Продовжуючи свої протиправні дії, розуміючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_6 сів зверху на ОСОБА_8 і заподіяв йому кулаками не менше п`яти ударів у ділянки голови та обличчя, чим спричинив легкі тілесні ушкодження.
		Згодом ОСОБА_9 і ОСОБА_8 вдалосЯ затримати ОСОБА_6 та застосувати до нього кайданки.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу захисника було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни. 
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 
		На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що: 
		- постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 20 травня 2020 року (згідно з якою було об`єднано кримінальні провадження № 12020100080002140 від 01 травня 2020 року та № 1202010080002439 від 20 травня 2020 року);
		- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21 травня 2020 року,
		були складені Й підписані не уповноваженими на те особами (прокурором та слідчим), оскільки В матеріалах справи відсутня постанова про призначення прокурора у кримінальному провадженні № 1202010080002439, а також в обох кримінальних провадженнях відсутнє доручення слідчому на проведення досудового розслідування і постанова про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 1202010080002439, що, на думку сторони захисту, суперечить практиці Верховного Суду.
		Разом з тим захисник, посилаючись на матеріали кримінального провадження, зауважує, що повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування (03 червня 2020 року) та надання доступу до матеріалів кримінального провадження (01 червня 2020 року) було виконано слідчим, який на той час не був уповноважений прокурором на здійснення цих процесуальних дій, оскільки відповідне доручення прокурор виніс лише 04 червня 2020 року.
		Таким чином, сторона захисту вважає, що висунення ОСОБА_6 обвинувачення без повідомлення про підозру відбулося без дотримання установленої законом процедури та за відсутності належних даних про повноваження прокурора, який затвердив обвинувальний акт, а тому наявні в матеріалах кримінального провадження докази є недопустимими.
		Крім того, у касаційній скарзі захисник наводить доводи, які, на його переконання, свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що, як наслідок, указує на незаконність вироку і наявність підстав для закриття кримінального провадження.
		Водночас, не погоджуючись із наведеними в ухвалі суду апеляційної інстанції висновками, захисник зазначає, що цей суд, усупереч положенням ст. 419 КПК України: 
		- не здійснив належного і всебічного аналізу доводів апеляційної скарги щодо недопустимості наявних у справі доказів з підстав того, що вони були зібрані під процесуальним керівництвом не уповноваженого на те прокурора та проігнорував твердження сторони захисту щодо відсутності в матеріалах справи постанов про визначення групи прокурорів, призначення групи слідчих і доручення слідчому на проведення досудового розслідування;
		- помилково послався на наявність у матеріалах справи постанови про групу прокурорів від 03 вересня 2020 року та постанови про зміну групи прокурорів від 16 березня 2021 року, оскільки вони були винесені під час судового розгляду. При цьому захисник зауважує, що відсутність повноважень прокурора у вказаному провадженні ставить під сумнів законність об`єднання кримінальних проваджень та допустимість доказів, зібраних у межах об`єднаного кримінального провадження;
		- відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про дослідження доказів, унаслідок чого не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги щодо провокації злочину та недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів;
		- залишив поза увагою твердження щодо порушення органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України, про що сторона захисту наголошувала в апеляційній скарзі.
		За таких обставин захисник уважає, що суд апеляційної інстанції: 
		- ігноруючи доводи апеляційної скарги, порушив право обвинуваченого на захист та справедливий суд;
		- постановив незаконне судове рішення, яке ґрунтується на недопустимих доказах;
		- не урахував суттєвих порушень КПК України, допущених під час досудового розгляду.
		Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило. Разом з тим до початку касаційного розгляду прокурор ОСОБА_10 , який брав участь у кримінальному провадженні на стадії апеляційного розгляду, на спростування доводів касаційної скарги захисника направив на електронну адресу Суду копії постанов про призначення групи слідчих від 01 травня 2020 року та про призначення групи прокурорів від 02 травня 2020 року.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника. При цьому на спростування позиції сторони захисту про те, що докази у справі були зібрані неуповноваженими особами, надала для огляду оригінали постанов про призначення групи слідчих від 01 травня 2020 року та про призначення групи прокурорів від 02 травня 2020 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі захисника доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися                               статтями 412-414 КПК України. 
		Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		З урахуванням зазначеного Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність наданої їм оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність наведених у вироку висновків фактичним обставинам справи, зазначає, що місцевий суд: 
		- належним чином не оцінив доказів сторони захисту, які, на його думку, спростовують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів;
		- дійшов помилкових висновків про спростування позиції сторони захисту щодо вчинення працівником поліції ОСОБА_8 провокаційних дій стосовно ОСОБА_6 ;
		- не узяв до уваги фрагменту відеозапису, наданого стороною захисту, зміст якого, на переконання захисника, міг спростувати пред`явлене обвинувачення;
		- залишив поза увагою те, що зазначений відеозапис підтверджує провокування і створення конфліктної ситуації саме працівником поліції ОСОБА_8 ,                                           а не обвинуваченим, що, на його думку, також доведено змістом відеозапису, з нагрудної камери працівника поліції ОСОБА_9 ;
		- не зважив на показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 через їх довгострокові стосунки з обвинуваченим, що унеможливило всебічне дослідження усіх обставин справи;
		- визнав належним і допустимим доказом показання свідка ОСОБА_9 , втім проігнорував той факт, що остання тривалий час працює разом із ОСОБА_8 , що вказує на їх дружні стосунки;
		- мав критично поставитися до показань свідка ОСОБА_9 , оскільки її показання в частині того, що стосовно ОСОБА_6 не вчинялись                  будь-які провокативні дії, на думку захисника, суперечать обставинам, зафіксованим на мобільний телефон свідка ОСОБА_11 .
		Однак зазначені вище доводи Верховний Суд уважає такими, що фактично зводяться до невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження та свідчать про незгоду захисника з наведеною у вироку оцінкою наявних у справі доказів, що з огляду на положення ст. 433 КПК України та зміст ст. 411 КПК України, не може бути предметом касаційного розгляду.
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження даних про повноваження слідчих на здійснення досудового розслідування, а також прокурора, який затвердив обвинувальний акт, і прокурора, який виніс постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування в одне кримінальне провадження, колегія суддів зауважує таке. 
		Зі змісту приписів кримінального процесуального закону убачається, що: 
		- прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів (ч. 1 ст. 36 КПК України);
		- слідчий або група слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначаються керівником органу досудового розслідування (п. 1 ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України).
		Водночас Верховний Суд, під час вирішення проблематики щодо форми рішення, за яким певного прокурора чи слідчого уповноважено на проведення досудового розслідування, сформував правові висновки, які було відображено в рішеннях об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, про таке: 
		- за змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та в разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматися у формі постанови, що має міститися в матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення у формі постанови, у том числі бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Її відсутність у матеріалах досудового розслідування або непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень (постанова від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15);
		- за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, що повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженою                    на те особою (постанова від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20).
		До початку касаційного розгляду прокурор ОСОБА_10 , який брав участь у кримінальному провадженні на стадії апеляційного розгляду, направив на електронну адресу Верховного Суду: 
		- постанову від 02 травня 2020 року, відповідно до якої у кримінальному провадженні було призначено групу прокурорів, до складу якої, серед інших, входили прокурор ОСОБА_13 (яка затверджувала обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 ) і прокурор ОСОБА_14 (який виносив постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідування);
		- постанову від 01 травня 2020 року про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні, до якої, серед інших, входили слідчі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (здійснювали повідомлення ОСОБА_6 про підозру та зміну раніше повідомленої підозри).
		Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року у справі № 349/508/16-к суд касаційної інстанції може самостійно перевірити процесуальні документи, які стосуються наявності у слідчого чи прокурора повноважень на здійснення певних процесуальних дій у разі надання таких документів стороною обвинувачення під час касаційного перегляду судових рішень, якими особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
		Таким чином, беручи до уваги зазначене вище та з огляду на зміст доводів сторони захисту, Верховний Суд не убачає підстав, які би свідчили                                   про те, що досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, а також прийняття стороною обвинувачення відповідних процесуальних документів здійснювалося не уповноваженими                     на те слідчими і прокурорами, а тому касаційна скарга захисника в цій частині та щодо тверджень про недопустимість наявних у справі доказів за наведених підстав задоволенню не підлягає. 
		Посилання в касаційній скарзі захисника на порушення норм кримінального процесуального законодавства, які, на його думку, полягають у тому,                                що в матеріалах справи відсутні процесуальні документи, які підтверджують повноваження слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12020100080002489 від 20 травня 2020 року, на переконання колегії суддів, не свідчать про наявність істотного порушення норм КПК України.
		Так, зі змісту матеріалів кримінального провадження видно, що: 
		- 01 травня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020100080002140 за ч. 2 ст. 342 КК України;
		- 20 травня 2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020100080002489 за ч. 2 ст. 345 КК України;
		- 20 травня 2020 року постановою заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_14 відповідно до положень ч. 1 ст. 217 КПК України було об`єднано матеріали досудових розслідувань у наведених вище кримінальних правопорушеннях в одне провадження, зареєстроване в ЄРДР під № 12020100080002140.
		Згідно з ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
		Отже, оскільки відкриття кримінального провадження № 12020100080002489 та об`єднання матеріалів досудового розслідування в одне кримінальне провадження відбувалося 20 травня 2020 року, тобто в один день, і відповідна постанова була винесена уповноваженим на те прокурором, то відсутність у матеріалах об`єднаного кримінального провадження № 12020100080002140 постанов про визначення прокурора (групи прокурорів), слідчого (групи слідчих) та доручення слідчому на проведення досудового розслідування саме у кримінальному провадженні № 12020100080002489, у тому числі з огляду на зміст положень, передбачених ч. 7 ст. 217 КПК України, не є таким порушенням вимог КПК України, яке свідчить про здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва неуповноваженими особами, адже початком досудового розслідування є день початку розслідування кримінального провадження № 12020100080002140 від 01 травня 2020 року (за ч. 2 ст. 342 КК України), у якому було визначено склад органу досудового розслідування та процесуального керівництва.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування (03 червня 2020 року) та надання доступу до матеріалів кримінального провадження (01 червня 2020 року) було здійснено слідчим, який на той час не був уповноважений прокурором на здійснення цих процесуальних дій, бо відповідне доручення прокурора було винесено лише 04 червня 2020 року, колегія суддів уважає такими, що не спростовують законності й обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, оскільки захисник не наводить переконливих доводів, яким саме чином указане призвело до порушення конституційних та конвенційних прав і свобод засудженого ОСОБА_6 . 
		При цьому сторона захисту також не вказує на те, що повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження було здійснено з допущенням істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення. 
		Що стосується тверджень захисника про незаконність і необґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, то Верховний Суд не бере їх до уваги, зважаючи на таке.
		У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження доказів, унаслідок чого, на думку захисника, не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги щодо провокації злочину й недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів перевірила вказані твердження та установила, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на докази, наведені у вироку, дійшов переконання про законність, обґрунтованість і вмотивованість висновків суду першої інстанції стосовно доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України. 
		Разом з тим апеляційний суд указав на правильність тверджень місцевого суду щодо: 
		- неврахування доказів, а саме показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та змісту фрагменту відеозапису події, яка відбувалася 01 травня 2020 року і зафіксована свідком ОСОБА_11 (на їх повторному дослідженні наполягала сторона захисту);
		- відсутності провокативних дій та неправомірної поведінки з боку працівника поліції ОСОБА_8 стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
		Таким чином, беручи до уваги наведене вище, а також: 
		- доводи касаційної скарги в цій частині, що не містять посилань на норму процесуального закону, положення якої, на думку захисника, було порушено;
		- положення ч. 3 ст. 404 КПК України, яка зобов`язує суд апеляційної інстанції повторно дослідити докази, лише за умови, якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується;
		- зміст клопотання захисника, поданого в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, яке не містить обґрунтованих доводів щодо неповноти та допущення порушень під час дослідження місцевим судом указаних у ньому доказів;
		- практику Верховного Суду, згідно з якою безпосередня наявність клопотання, передбаченого ч. 3 ст. 404 КПК України, не є підставою для обов`язкового його задоволення (постанови від 29 вересня 2022 року у справі № 461/3002/19, 19 травня 2022 року у справі № 750/11103/18),
		Верховний Суд уважає, що позиція сторони захисту в цій частині фактично зводиться до неповноти судового розгляду в суді апеляційної інстанції та незгоди з наведеними в оскаржуваній ухвалі висновками щодо оцінки наявних у справі доказів, що відповідно до положень, передбачених статтями 410, 433 КПК України, не є предметом касаційного перегляду. 
		Крім того, у касаційній скарзі сторона захисту, посилаючись на порушення положень ст. 419 КПК України, стверджує, що суд апеляційної інстанції:
		- не здійснив належного і всебічного аналізу доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо недопустимості наявних у справі доказів з підстав того, що вони були зібрані під процесуальним керівництвом не уповноваженого                                       на те прокурора;
		- проігнорував доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності в матеріалах справи постанов про визначення групи прокурорів, призначення групи слідчих і доручення слідчому на проведення досудового розслідування;
		- помилково послався на наявність у матеріалах справи постанов про групу прокурорів від 03 вересня 2020 року та про зміну групи прокурорів від 16 березня 2021 року, оскільки вони були винесені під час судового розгляду та не стосуються дотримання процесуальних норм на стадії досудового розслідування № 1202010080002439 (зокрема, до моменту винесення постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування), а тому не спростовують доводів сторони захисту в цій частині;
		- залишив поза увагою посилання на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України.
		Системне тлумачення ст. 419 КПК України свідчить про те, що в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких повинно бути надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Під час касаційного розгляду Суд установив, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, повною мірою не перевірив доводів захисника в частині відсутності в матеріалах справи даних щодо повноважень слідчих і прокурорів, які брали участь на стадії досудового розслідування, та, як наслідок, дійшов передчасних висновків                                          про те, що повноваження прокурорів у кримінальному провадженні підтверджуються постановами про призначення групи прокурорів від 03 вересня 2021 року і про зміну групи прокурорів від 16 березня 2021 року (які були винесені на стадії судового розгляду в суді першої інстанції). При цьому суд апеляційної інстанції не спростував доводів захисника про те, що виконання слідчим положень ст. 290 КПК України було здійснено до надання останньому відповідного доручення прокурора.
		Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Ураховуючи зазначене, колегія суддів зауважує, що порушення вимог ст. 419 КПК України, на які в касаційній скарзі посилається захисник, мають місце, однак на підставі положень, передбачених ст. 412 КПК України та з огляду на: 
		- зміст наданих Суду процесуальних документів (постанови про призначення групи слідчих від 01 травня 2020 року та про призначення групи прокурорів від 02 травня 2020 року);
		- наведену вище позицію колегії суддів про непідтвердження того, що досудове розслідування і процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювалося не уповноваженими на те слідчими і прокурорами,
		Верховний Суд не вважає їх істотними, оскільки ці порушення в цілому не перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення, а також не призвели до порушення прав обвинуваченого ОСОБА_6 на захист і справедливий суд, тому не можуть бути безумовними підставами для скасування по суті правильного судового рішення.
		Ураховуючи наведене вище, колегія суддів уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції в цілому відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а тих істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили або могли перешкодити судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення, не встановлено, Верховний Суд уважає, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного Суду від 13 червня 2024 року - без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...