Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 507/164/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 13.05.2025
Номер судового провадження: 51-7750км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021162360000212

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 507/164/22
		провадження № 51-7750км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого                                       ОСОБА_1 ,
		суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання      ОСОБА_4 , 
		прокурора                                           ОСОБА_5 ,                                      
		засудженого                                      ОСОБА_6 ,
		захисника                                           ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                 ОСОБА_7 на вирок Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021162360000212 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Керпінени Хинчештського району Республіки Молдова та мешканця АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).  
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
		За вироком Роздільнянського районного суд Одеської області від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк за:
		- ч. 1 ст. 115 КК - 10 років;
		- ч. 3 ст. 185 КК - 6  років;
		- ч. 2 ст. 289 КК - 7 років з конфіскацією майна;
		- ч. 4 ст. 187 КК  - 12 років з конфіскацією майна;
		- пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - 15 років з конфіскацією майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Стягнуто процесуальні витрати та вирішено долю речових доказів.
		Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 26 липня 2021 року близько 22:10 на березі річки Південний Буг у районі мосту автомобільної дороги М-05 сполученням «Київ-Одеса» в с. Дубинове Подільського району Одеської області, під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту з останнім, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та з метою його умисного вбивства, скориставшись темною порою доби і тим, що ОСОБА_8 після купання виходив із річки на берег і не очікував нападу, туристичним газовим балоном завдав йому багаточисельну кількість ударів, але не менше двох, у голову та переконавшись, що останній не подає ознак життя, стягнув його тіло у воду.
		Смерть потерпілого настала від утоплення в результаті черепно-мозкової травми.
		Близько 22:20 ОСОБА_6 скориставшись тим, що власник транспортного засобу «Меrсеdеs-Веnz Sрrіntеr» ОСОБА_8 мертвий і за ним ніхто не спостерігає, маючи непогашену судимість за корисливі злочини проти власності, діючи повторно, з метою таємного викрадення чужого майна через незачинені двері з боку водія проник до салону автомобіля і викрав грошові кошти та майно яке належало потерпілому, на загальну суму 56 672, 2 грн. 
		Після цього ОСОБА_6 сів за кермо вказаного автомобіля та за допомогою  ключа, який був залишений потерпілим у замку запалювання, завів двигун і поїхав у невідомому напрямку, незаконно заволодівши цим транспортним засобом та вільно користувався ним і переміщувався в межах Одеської і Миколаївської областей, та залишив його в кукурудзяному полі за межами                   с. Красненьке Первомайського району Миколаївської області де він був виявлений працівниками правоохоронних органів.
		Крім того ОСОБА_6 , будучи обізнаним що в с. Катеринівка Перша  Подільського району Одеської області проживає ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вдома зберігає грошові кошти, розраховуючи на його похилий вік і нездатність чинити активний опір, вирішив вчинити на нього розбійний напад.
		З цією метою ОСОБА_6 07 серпня 2021 року близько 04:00 через незачинені двері проник до підсобного приміщення (сараю) домогосподарства                    ОСОБА_9 для подальшого проникнення до житлового будинку.
		Близько 05:30 до сараю зайшов ОСОБА_9 і побачив там ОСОБА_6 , який   схопив його руками за шию. В результаті опору потерпілого вони разом впали на підлогу де ОСОБА_6 , використовуючи свою значну перевагу у силі та віці,  сів  зверху на потерпілого та стиснув рукою його шию, тобто застосував  насильство небезпечне для життя та здоров`я останнього. Коли ОСОБА_9 перестав подавати ознаки життя ОСОБА_6 , маючи намір довести свій умисел до кінця та  подолати опір потерпілого, взяв до рук сокиру, що лежала на підлозі в сараї і наніс її верхньою частиною чисельні удари в голову останньому. Смерть потерпілого ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення  шиї.
		Позбавивши потерпілого життя ОСОБА_6 близько 05:45 через незамкнені двері проник до будинку потерпілого та заволодів його грошовими коштами в сумі                11 000 грн, які зберігалися під матрацом ліжка.
		При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора 27 вересня 2023 року Одеський апеляційний суд скасував цей вирок в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, за яким засудив ОСОБА_6 до покарання у виді позбавлення волі на строк за:
		- ч. 1 ст. 115 КК - 12 років;
		- ч. 3 ст. 185 КК - 6 років;
		- ч. 2 ст. 289 КК - 7 років з конфіскацією майна;
		- ч. 4 ст. 187 КК - 14 років з конфіскацією майна;
		- пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК - до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень і особі засудженого внаслідок суворості.
		На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд призначив                    ОСОБА_6 надмірно суворе покарання у  виді довічного позбавлення волі без урахування всіх даних про його особу та наявності обставин, які пом`якшують покарання - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Просить узяти до уваги, що засуджений працює, допомагає у проведенні ремонту в місцях позбавлення волі та намагається бути корисним суспільству.
		З урахуванням цих обставин захисник вважає, що вирок апеляційного суду ухвалений без додержання вимог статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		У поданих до касаційної скарги доповненнях, підтриманих захисником, засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального кодексу.
		На думку засудженого, при перегляді вироку апеляційний суд вийшов за межі апеляційного розгляду, погіршив його становище та порушив право на захист, надавши у дебатах слово для виступу представнику потерпілих, які не оскаржували вирок. Водночас суд проігнорував заяву потерпілих про відсутність претензій до нього.
		Вказує, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином свого рішення про виключення з вироку щирого каяття, як обставини, що пом`якшує покарання.
		Вважає, що його попередні непогашені судимості не можуть бути враховані судом при призначенні покарання.
		Також зазначає про суворість покарання призначеного вироком апеляційного суду та необґрунтованість його висновків щодо необхідності призначення йому найбільш суворого його виду, передбаченого кримінальним законом, у виді довічного позбавлення волі.
		Позиція учасників в суді касаційної інстанції 
		Засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.
		Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржуваний вирок без зміни.
		Мотиви Суду
		Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 і правильність кваліфікація його дій у касаційній скарзі стороною захисту не оспорюються, а тому судове рішення в цій частині колегією суддів не перевіряється.
		Доводи касаційної скарги захисника та засудженого у доповненнях про те, що призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає особі винного та за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Відповідно до вимог ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно з ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. При перегляді вироку місцевого суду цих вимог закону судом апеляційної інстанції було дотримано.
		Так, при перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд, ухвалюючи рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку врахував обставини вчинення злочинів засудженим, а саме те, що він за незначний проміжок часу упродовж двох тижнів вчинив два умисних вбивства, одне з яких  з корисливих мотивів, та конкретні обставини вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, а саме: по епізоду вбивства ОСОБА_8 - перебування з потерпілим у дружних стосунках, нанесення численних цілеспрямованих ударів туристичним газовим балоном у життєво важливий орган - голову, що після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник і не намагався будь-яким чином допомогти потерпілому, а навпаки, з метою приховати його вбивство холоднокровно скинув потерпілого в річку; по епізоду вбивства ОСОБА_9 - що він вчинив напад на особу похилого віку з корисливих мотивів із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я в момент заподіяння, що виразилось у стиснені рукою шию потерпілого та для вчинення злочину використав сокиру, якою завдав йому не менше п`яти ударів у голову, після чого заволодів грошовими коштами потерпілого та покинув місце злочину. Також апеляційний суд узяв до уваги дані про особу засудженого, зокрема те, що він на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має непогашені судимості, в тому числі і за скоєння тяжких злочинів проти власності, за місцем проживання не може бути повністю охарактеризований у зв`язку із тим, що з 14 років постійно перебуває в місцях позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, постійного законного джерела прибутку не має. Окрім того, останній раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності і має непогашені судимості. Востаннє був засуджений вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2016 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді         5 років позбавлення волі, проте після звільнення з виправної колонії 22 квітня 2021 року на шлях виправлення не став і відповідних висновків для себе не зробив та через незначний проміжок часу (три місяці) вчинив нові кримінальні правопорушення, в тому числі особливо тяжкі пов`язані з умисним вбивством людини і з корисливим мотивом.
		При цьому апеляційний суд правильно дійшов висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував як обставину, яка пом`якшує покарання, щире каяття ОСОБА_6 у вчиненому, оскільки таке мало місце лише з метою пом`якшення його участі в кримінальному провадженні і не мало ознак справжнього каяття у вчиненому.
		Також апеляційний суд належним чином обґрунтував і свій висновок про відсутність у справі обставин, які пом`якшують покарання засудженого, та навів у вироку відповідні мотиви з яких він дійшов такого висновку з посиланням на надані ним під час судового розгляду пояснення щодо обставин вчинення злочинів.
		Санкція ч. 2 ст. 115 КК передбачає за вказаний злочин покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не знайде підстав для застосування  покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		Довічне позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність призначення такого покарання обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.
		З урахуванням встановлених судом обставин вчинення злочинів і даних про особу ОСОБА_6 апеляційний суд дійшов висновку, що така стійка протиправна поведінка останнього свідчить про його чітко виражену антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до закону та загальноприйнятих норм людського життя і існування в суспільстві та є дуже небезпечною для суспільства, а тому він потребує тривалої ізоляції від суспільства, та призначив йому за вчинення більш тяжкого злочину покарання у виді довічного позбавлення волі,оскільки не визнав за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		Вважати таке покарання явно суворим та несправедливим, призначеним без додержання вимог статей 50 та 65 КК з урахуванням зазначених обставин колегія суддів не вбачає.
		Тому доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував наявності обставин, які пом`якшують покарання, що, на думку сторони захисту, є підставою для призначення більш м`якого покарання засудженому ніж довічне позбавлення волі, є неприйнятними.
		Безпідставними є і доводи засудженого ОСОБА_6 у доповненнях до касаційної скарги про вихід апеляційного суду за межі апеляційного розгляду та порушення його права на захист, що полягають у наданні апеляційним судом під час дебатів слова представнику потерпілих, якими вирок не оскаржувався.
		Положення ст. 404 КПК визначають межі перегляду кримінального провадження апеляційним судом. Відповідно до частини першої цієї норми, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Заслуховування апеляційним судом думки представника потерпілих, які не оскаржували вирок, не є порушенням вимог ст. 404 КПК та порушенням права засудженого на захист, оскільки такі дії суду насамперед спрямовані на додержання прав учасників у кримінальному провадженні та додержання принципу змагальності сторін у судовому засіданні. 
		Окрім того, ухвалюючи новий вирок у справі апеляційний суд не покладав у його основу позицію представника потерпілих у кримінальному провадженні.
		Відтак, колегія суддів не вбачає у таких діях апеляційного суду будь-якого порушення права засудженого на захист.
		Також ОСОБА_6 у доповненнях до касаційної скарги з посиланням на положення ст. 88 КПК вказує про заборону суду враховувати його попередні судимості при призначення покарання. Разом із тим, вказана норма регулює питання допустимості доказів для доведення винуватості у кримінальному провадженні, а не порядок призначення покарання. Між тим, соціальна поведінка особи в суспільстві, у тому числі і її судимості є обставинами, які характеризують особу, а тому мають бути взяті до уваги судом при призначенні покарання, що прямо кореспондується з положеннями ст. 65 КК.
		Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції повністю дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги прокурора та прийняв відповідне процесуальне рішення.
		Вирок апеляційного суду за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 374, 407, 420 КПК, у ньому наведено відповідні мотиви з яких виходив цей суд при ухваленні свого рішення та положення закону, яким він керувався.
		За наслідками касаційної перевірки цього рішення судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, наслідком яких може бути зміна чи скасування судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
		З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Залишити без задоволення касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , а вирок Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		___________________                              ________________                           ________________  
		ОСОБА_1                           ОСОБА_3                          ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...