Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 538/1683/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 51-1246км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024170560000486

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 538/1683/24
		провадження № 51-1246км25 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції:
		засудженого                                              ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого 
		ОСОБА_6 на вирок Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року 
		у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170560000486, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця 
		та жителя 
		 АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання 
		з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням низки обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		Указаний вирок суд ухвалив із застосуванням приписів ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, і визнав недоцільним дослідження інших доказів.
		Відповідно до вироку ОСОБА_6 визнано винуватим в ухиленні від призову 
		на військову службу під час мобілізації в особливий період за таких обставин.
		ОСОБА_6 , будучи громадянином України та військовозобов`язаним солдатом запасу, перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17 червня 2024 року за висновком військово-лікарської комісії визнаний придатним до військової служби. Цього ж дня приблизно о 17:15 ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про наслідки неявки на загальну мобілізацію, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 
		( АДРЕСА_2 ), відмовився від отримання повістки про явку на 00:30 21 червня 2024 року 
		до вказаного центру комплектування для відправлення його до військової частини НОМЕР_1 , після чого працівники центру комплектування в усній формі повідомили ОСОБА_6 необхідність явки у вказані в повістці день та час. Однак, ОСОБА_6 , діючи умисно, в умовах воєнного стану та оголошеної загальної мобілізації, 
		не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності поважних причин, не з`явився у визначений час 
		21 червня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення його до військової частини НОМЕР_1 , тим самим ухилився від несення військової служби під час загальної мобілізації.
		Вироком Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2024 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано.
		Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання 
		за ст. 336 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		Строк покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
		В іншій частині вирок районного суду залишено без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, з покладенням на нього низки обов`язків, передбачених приписами ст. 76 КК.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що критично оцінив свій вчинок, визнав 
		свою винуватість, щиро розкаявся, має хвору матір похилого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. 
		Вважає, що зазначені вище обставини, а також зміст досудової доповіді, пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дають підстави для застосування до нього приписів статей 75, 76 КК.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
		Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального 
		й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, й правильність кваліфікації його дій 
		у касаційній скарзі засуджений не оспорює, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 вказує про те, що, призначаючи покарання, суд апеляційної інстанції належним чином не врахував даних про його особу та обставин, які пом`якшують покарання.
		Засуджений вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, у зв`язку з чим просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
		Однак, з такими доводами засудженого, що викладені у касаційній скарзі, колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, 
		має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення 
		та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують 
		і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, 
		а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчиненого діяння, його небезпечності та даним про особу винуватого. 
		Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності, суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
		Разом з тим, з огляду на дискреційні повноваження суд також вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
		Так, положеннями ст. 75 КК передбачено, що в разі якщо суд, крім випадків, передбачених цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винуватого та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як убачається з мотивувальної частини вироку місцевого суду, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_6 , призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин, визнав свою винуватість, раніше не судимий, не працює, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. 
		З огляду на вказане, а також ураховуючи пом`якшуючі покарання обставини (щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину) та відсутність обставин, що його обтяжують, районний суд дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. 
		Заразом місцевий суд, зважаючи на вказанівище дані, а також досудову доповідь, згідно з якою виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства, вважав за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі 
		ст. 75 КК з покладенням на нього низки обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення 
		в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави ухваленого рішення 
		з урахуванням вимог ст. 409 КПК.
		Вирішуючи питання про скасування або зміну вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції має керуватися положеннями статей 408, 420 КПК.
		Зокрема, положеннями ч. 2 ст. 420 КПК передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначеним ст. 374 КПК.
		Тобто, вимоги кримінального процесуального закону у їх взаємозв`язку передбачають, що апеляційний суд зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, врахувати позицію сторін кримінального провадження 
		і учасників судового розгляду, дати у своєму рішенні на них вичерпну відповідь 
		та у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
		Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд вказав, що доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування місцевим судом приписів ст. 75 КК до ОСОБА_6 є слушними, а свої висновки обґрунтував з наведенням конкретних мотивів. 
		Зокрема, зазначив, що місцевий суд не врахував конкретних обставин та високої суспільної небезпеки вчиненого засудженим злочину в умовах воєнного стану, яка полягає у відмові ОСОБА_6 від захисту Батьківщини, що створює підґрунтя для підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану є неприпустимим. А тому ухилення засудженого від виконання зазначеного обов`язку завдає значної шкоди інтересам суспільства. Жодних даних, які би свідчили про вжиття ОСОБА_6 заходів, спрямованих на те, щоб мобілізуватися, перевіркою матеріалів провадження не встановлено. Наведені обставини значно підвищують як суспільну небезпечність учиненого злочину, так і особи ОСОБА_6 .
		Водночас апеляційний суд зауважив, що посилання місцевого суду на дані досудової доповіді щодо ОСОБА_6 , які мають рекомендаційний характер, а також на одні й ті ж дані, які були враховані під час призначення йому мінімального покарання 
		у виді позбавлення волі, не є достатньою підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що застосування положень ст. 75 КК до ОСОБА_6 є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання - виправленню засудженого та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, 
		і призвело до призначення йому невиправдано м`якого заходу примусу, який не є справедливим і пропорційним ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого.
		У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_6 
		від відбування покарання з випробуванням не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому погодився з доводами апеляційної скарги прокурора у цій частині.
		Ураховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання з реальним його відбуванням у виді позбавлення волі, однак у мінімальному розмірі. 
		Призначаючи такий вид і розмір покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, 
		яке відповідно до ст. 12 КК є нетяжким злочином, але, виходячи з обставин 
		його вчинення, пов`язаних із умисною відмовою засудженого від захисту Батьківщини, має високий ступінь суспільної небезпеки в умовах воєнного стану, особу ОСОБА_6 , який не судимий, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має матір пенсійного віку, в якої наявні захворювання, після ухвалення вироку під час провадження в суді апеляційної інстанції перерахував 2 000 грн на підтримку Збройних сил України, наявність обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину), а також відсутність обставин, що його обтяжують.
		Колегія суддів погоджується з цими висновками апеляційного суду та вважає, 
		що з огляду на конкретні обставини та характер вчиненого злочину, апеляційний суд дійшов обґрунтованого переконання, що виправлення засудженого можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК.
		На переконання колегії суддів, обставини, про які наголошує засуджений у своїй касаційній скарзі, як необхідність допомоги матері похилого віку, в цьому випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним злочину і не впливають на правильність призначеного апеляційним судом покарання, яке є мінімальним, а тому не свідчить про його надмірну суворість.
		Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним 
		та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, справедливим і таким, що не суперечить приписам статей 50, 65 КК.
		Водночас переконливих доводів, які би спростовували висновки суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_6 покарання без звільнення від його відбування з випробуванням у касаційній скарзі не наведено і таких відомостей за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
		Вирок суду апеляційної інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.
		Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог процесуального законодавства не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду 
		- без зміни.
		Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 
		- без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною 
		та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...