Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/1333/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 10.07.2025
Номер судового провадження: 51-2677км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22016140000000048

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 448/1333/16-к
		провадження № 51-2677 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року та вирок Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 22016140000000048 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Жденієво Воловецького району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна, яке є його власністю.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
		Крім того, вироком також вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат та долі речових доказів.
		Відповідно до встановлених місцевим судом фактичних обставин, ОСОБА_6 20 травня 2016 року приблизно о 18:00 на зупинці поруч із церквою у с. Волиця Мостиського району Львівської області на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи погодився за винагороду з метою збуту незаконно перемістити через митний кордон України та приховати в смітнику біля супермаркету «Tesco» у м. Перемишлі Республіки Польщі особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс.
		Отримавши 100 доларів США, чотири полімерні пакети з наркотичним засобом канабіс, загальною масою у висушеному стані 1 504,49 г, що є великим розміром, поклав пакети в підковдру, приховавши у секційному ящику для інструментів під настилом багажника автомобіля «Mercedes», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , та, незаконно зберігаючи наркотичний засіб в автомобілі, поїхав до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України з республікою Польща «Шегині».
		Ввечері 20 травня 2016 року, керуючи автомобілем «Mercedes», реєстраційний номер   НОМЕР_1 , з прихованим у ньому наркотичним засобом, перебуваючи на пункті пропуску «Шегині», обравши смугу руху для спрощеного прикордонно-митного контролю («зелений коридор»), умисно не повідомив працівників митного контролю про наявність наркотичного засобу в автомобілі, однак незалежно від його волі такий був виявлений та вилучений 21 травня 2016 року.
		За вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах, а також за закінчений замах на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах, а його дії за встановлених фактичних обставин судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК.
		Вироком Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено частково.
		Вирок Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року в частині призначеного покарання скасовано.
		Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 305 КК із урахуванням положень ст. 68 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців, за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
		Ухвалено рахувати строк відбування покарання ОСОБА_6 з часу його затримання, тобто з 04 січня 2024 року.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що суд першої інстанції грубо порушив положення кримінального процесуального закону, оскільки у вироку було зазначено, що його проголошено 10 грудня 2021 року за участю засудженого, проте вказані обставини не відповідають дійсності, що підтверджується технічним записом судового засідання, та, як наслідок, йому не було роз`яснено права ознайомитися з журналом судового засідання та подати на нього свої заперечення.
		Крім того, зазначає про те, що суд не взяв до уваги доводів про відсутність в кишенях речей ОСОБА_6 , які були вилучені та передані на експертизу, жодних заборонених речовин.
		Звертає увагу, що повідомлення в його телефоні на адресу контакту «Ромко трактор» про неможливість перевезення наркотичних засобів через кордон підтверджує його необізнаність стосовно наявності заборонених засобів у автомобілі, що свідчить про провокацію злочину.
		Зауважує, що в ході проведення митного контролю знайдено один пакет масою 1 кг, тоді як з протоколу огляду місця події вбачається, що було виявлено та вилучено чотири пакети вагою 1,9 кг, що також не враховано судом першої інстанції.
		Стверджує, що вказані обставини, у тому числі й про наявність провокації, залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, який не надав їм відповідної оцінки. При цьому апеляційний суд безпідставно погіршив становище засудженого та не врахував його доводів стосовно наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просив вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду залишити без зміни.
		Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Як визначено вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. У ч. 2 ст. 438 КПК вказано, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Стверджуючи про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі засуджений вказує, що такі рішення ухвалені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Зокрема, у касаційній скарзі засуджений зауважує, що в ході проведення митного контролю знайдено один пакет масою 1 кг, тоді як з протоколу огляду місця події вбачається, що було виявлено та вилучено чотири пакети вагою 1,9 кг, що не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення вироку.
		Проте колегія суддів не може погодитися з такими доводами засудженого, оскільки вони не узгоджуються з дослідженими судами письмовими доказами.
		Відповідно до мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, згідно акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 209090004/2016/00581 від 21 травня 2016 року у ніч з 20 травня 2016 року на 21 травня 2016 року старшим державним інспектором ВМО № 4 митного пункту «Мостиська» Львівської ДФС ОСОБА_9 під час огляду в зоні митного контролю пункту пропуску «Шегині» салону і багажного відділення автомобіля марки «Mercedes», реєстраційний номер   НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 , у секції для інструментів багажного відділення, виявлено прикриті підковдрою три чорні пакети та один білий пакет, обгорнутих фольгою, з подрібненою речовиною зеленого кольору загальною масою 1,9 кг, та в декоративній обшивці лівих передніх дверей автомобіля - каміння бурштину.
		Тобто, відповідно до зазначеного акта, дотримуючись вимог ст. 338 Митного кодексу України (далі - МК), в ході митного огляду транспортного засобу, працівниками митної служби виявлені речі, які, можливо, підпадають під встановлені законодавством заборони чи обмеження щодо ввезення або вивезення на митну територію, у зв`язку з чим, керуючись положеннями п. 4 ч. 1 ст. 356 МК, з метою перевірки необхідності виклику слідчо-оперативної групи, працівник митниці ОСОБА_10 надрізав один із пакетів, у якому містилася подрібнена речовина рослинного походження, після чого вказані чотири пакети були поміщені до багажного відділення автомобіля, де першочергово й були виявлені.
		У подальшому, як вбачається з протоколу огляду місця події від 21 травня 2016 року, після прибуття на місце слідчо-оперативної групи було проведено огляд місця події, в ході якого виявлено та вилучено один полімерний пакет білого кольору орієнтовною вагою 500 г і три полімерні пакети чорного кольору орієнтовною вагою 500 г, 500 г та 400 г відповідно.
		Водночас, як зазначив у вироку суд, повідомлення головного державного інспектора УС з МП Львівської митниці ДФС ОСОБА_10 до УСБУ у Львівській області не доводить, що працівникам митниці було виявлено лише один пакет, оскільки точні дані про перелік, кількість, вагу та розміри переміщуваних товарів були зазначені в акті № 209090004/2016/00581 від 21 травня 2016 року, а не в повідомленні до правоохоронних органів.
		Крім того, згідно з вироком, допитаний як свідок ОСОБА_10 зазначив, що надрізав лише один пакет, де виявив подрібнену речовину рослинного походження, тоді як на момент повідомлення УСБУ у Львівській області вміст інших пакетів працівникам митниці не був відомий.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає доводи засудженого про різну кількість та вагу виявлених пакетів такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
		Крім того, колегія суддів не може погодитися з твердженнями засудженого про те, що судом не взято до уваги доводи про відсутність під час огляду жодних заборонених речовин в кишенях речей ОСОБА_6 , які були вилучені та передані на експертизу.
		Як вбачається зі змісту вироку місцевого суду, як на доказ винуватості ОСОБА_6 суд посилався у тому числі й на висновок експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 3/408 від 19 серпня 2016 року, відповідно до якого у лівій накладній кишені штанів, які 21 травня 2016 року добровільно слідчому надав ОСОБА_6 , виявлено подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору - канабіс, маса якої у висушеному стані становила 0,08 г.
		Такі висновки суду сторона захисту оспорила у апеляційному порядку, вказуючи про їх безпідставність.
		Проте суд апеляційної інстанції спростував зазначені доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, з наведенням у цій частині докладних мотивів свого рішення.
		Зокрема, як зазначив у вироку апеляційний суд, відповідно до протоколу огляду предметів від 21 травня 2016 року в приміщенні службового кабінету № 122 слідчого відділу УСБУ у Львівській області було оглянуто предмети - особисті речі, що 21 травня 2016 року були добровільно видані ОСОБА_6 , а саме: куртка чорного кольору, штани синього кольору з накладними кишенями, сумка для документів.
		Вказані речі у присутності ОСОБА_6 були поміщені до чорного пакета, горловина якого обмотана ниткою чорного кольору з пояснювальним аркушем, із підписом слідчого та відтиском печатки. У подальшому, як вбачається з висновку № 3/408 від 19 серпня 2016 року, вказаний пакет без порушення цілісності був направлений на дослідження, в ході якого у кишені штанів було виявлено наркотичну речовину.
		Водночас, апеляційний суд зазначив про непереконливість доводів захисника щодо відсутності у кишенях будь-яких речей, враховуючи, що слідчим детальний огляд цих речей не проводився, а вміст у кишені канабісу становив лише 0,08 г, що ускладнювало його виявлення шляхом поверхневого візуального огляду.
		З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції та не вбачає будь-яких порушень вимог кримінального процесуального закону під час оцінки, аналізу та надання висновків на підставі дослідження наведених вище доказів, а тому і не вбачає підстав для задоволення доводів засудженого з цього приводу.
		Предметом перевірки судів були також твердження сторони захисту про провокацію вчинення кримінальних правопорушень.
		Як вбачається з касаційної скарги, засуджений стверджує, що під час розгляду кримінального провадження він наголошував на свій необізнаності стосовно вмісту пакетів, які мав перевезти через кордон, вважаючи, що у них містився бурштин.
		Аналізуючи наведені доводи ОСОБА_6 , суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, не встановив підстав для констатації наявності провокації.
		Зокрема, суд зауважив, що наявність на мобільному телефоні ОСОБА_6 смс-повідомлення контакту «Ромко трактор» не свідчить про те, що засуджений не здійснював перевезення наркотичних засобів, враховуючи, що вміст чотирьох з п`яти пакетів, які були передані йому невідомою особою, він не перевіряв.
		Більше того, здійснюючи перетин митного кордону України, саме власник транспортного засобу відповідає за вміст пакетів, які перебувають всередині цього транспортного засобу, що в сукупності спростовує твердження сторони захисту про необізнаність ОСОБА_6 про вміст пакетів, та наявність провокації.
		Зазначені висновки судів колегія суддів вважає правильними й такими, що узгоджуються з дослідженими письмовими доказами та, відповідно, з встановленими фактичними обставинами у кримінальному провадженні.
		Крім того, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень засуджений вказує про те, що судом першої інстанції було порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки вирок проголошено у його відсутність та, як наслідок, не було йому роз`яснено право ознайомитися з журналом судового засідання та подати на нього свої заперечення.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження, зокрема журналів судового засідання та технічних записів до них, встановлено, що 02 грудня 2021 року після надання обвинуваченому ОСОБА_6 останнього слова суд видалився до нарадчої кімнати, а 10 грудня 2021 року о 16:58 вийшов з нарадчої кімнати та проголосив повний текст вироку.
		З зазначеного технічного запису вбачається, що під час проголошення вироку дійсно були відсутні учасники судового розгляду, у тому числі й обвинувачений ОСОБА_6 , який під вартою на той час не перебував.
		Однак, зазначення у тексті вироку про те, що вирок ухвалений за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , не свідчить про порушення судом вимог ст. 374 КПК, оскільки проголошення судового рішення є заключним етапом судового розгляду, під час якого не проводяться дії, що мають доказовий характер, тоді як судовий розгляд, під час якого участь обвинуваченого є обов`язковою, був проведений за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , про що і вказано судом у вступній частині вироку.
		Разом з тим відповідно до матеріалів кримінального провадження вказані обставини не перешкодили стороні захисту скористатися своїм правом та у передбачений процесуальним законодавством строк оскаржити вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку. Поряд з цим зі змісту апеляційної скарги захисника також вбачається, що скарга не містить жодних доводів чи то зауважень стосовно невручення копії оскаржуваного вироку, або ж наявності будь-яких перешкод щодо можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та журналом судового засідання для формування доводів такої апеляційної скарги.
		Враховуючи викладене, наведені доводи не свідчать про наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни судових рішень з цих підстав, як про це зазначає засуджений.
		Крім того, як вбачається з доводів касаційної скарги, засуджений вказує про те, що апеляційний суд незаконно погіршив його становище та скасував вирок місцевого суду в частині застосування стосовно нього положень ст. 69 КК.
		Відповідно до ч. 1 ст. 418 КПК у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 407 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		До того ж, як визначено положеннями ч. 1 ст. 421 КПК, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Враховуючи, що вирок суду першої інстанції, окрім сторони захисту, був оскаржений також прокурором з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а тому, встановивши обґрунтовані підстави для задоволення апеляційних вимог сторони обвинувачення, скасовуючи вирок суду першої інстанції та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд діяв у межах вимог процесуального закону.
		За таких обставин доводи засудженого в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
		Що ж стосується доводів засудженого про те, що апеляційний суд не врахував обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, то такі доводи є непереконливими.
		Так, засуджений вважає, що апеляційний суд не взяв до уваги перебування на його утриманні батьків похилого віку, неповнолітньої дитини, позитивні характеристики, а також те, що після вчинення злочинних діянь минуло понад п`ять років, що, на його переконання, істотно знижує тяжкість вчинених злочинів.
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_6 , місцевий суд врахував ступінь тяжкості кримінальних діянь, обставини їх вчинення, особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_6 , судом визнано те, що злочином не було заподіяно шкоди. Обставиною, яка обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину особою, яка перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
		Водночас у вироку місцевий суд зазначив, що ОСОБА_6 характеризується позитивно, з моменту вчинення злочинної діяльності минуло понад п`ять років, на його утриманні перебувають батьки похилого віку та неповнолітня дитина. Наведене місцевий суд розцінив як обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та дають підстави для застосування положень ст. 69 КК.
		Переглядаючи вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд не погодився з наведеними висновками місцевого суду та вказав, що судом першої інстанції не було враховано характеру злочинної діяльності ОСОБА_6 , яка пов`язана з неконтрольованим розповсюдженням наркотичних засобів, що негативно впливає на здоров`я населення та має згубний вплив на соціальне благополуччя суспільства.
		Апеляційний суд у вироку констатував про те, що відсутність заподіяної шкоди у наслідок дій ОСОБА_6 не зумовлена його поведінкою, а є результатом належної роботи працівників служби митного контролю, які не дали можливості ОСОБА_6 довести свої злочинні дії до кінця, у зв`язку з чим апеляційний суд вказав про помилковість висновку місцевого суду в частині зазначення цієї обставин як такої, що пом`якшує покарання засудженому.
		Крім того, як зауважив апеляційний суд у вироку, ОСОБА_6 своєї вини не визнав, у вчиненому не розкаявся, систематично без поважних причин не з`являвся на розгляд кримінального провадження до суду, через що був оголошений у розшук, а його міцні соціальні зв`язки та тривалий час, що минув після здійснення протиправної поведінки, істотно не впливають на ступінь тяжкості вчинених ним кримінально караних діянь.
		Надавши аналіз наведеним обставинам в їх сукупності, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства, та призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 305 КК з урахуванням положень ст. 68 КК санкції ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням вимог ст. 70 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, при цьому не встановив підстав для застосування положень ст. 69 КК.
		Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що призначене апеляційним судом засудженому ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, справедливим і таким, що не суперечить статтям 50, 65 КК, відповідає основній його меті як заходу примусу, а тому не вбачає підстав вважати його несправедливим через суворість.
		Таким чином, за наслідком касаційного розгляду з урахуванням всіх обставин, про які засуджений зазначає у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено підстав для пом`якшення йому покарання шляхом застосування ст. 69 КК.
		Отже, колегія суддів не може погодитися з доводами засудженого про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність під час ухвалення вироку, який є законним, вмотивованим та обґрунтованим, відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, а тому не вбачає підстав для його скасування чи зміни.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, а призначене апеляційним судом покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року та вирок Львівського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року - без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...