Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/4451/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2025.
Дата набрання законної сили: 10.07.2025
Номер судового провадження: 51-1323км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023052630000007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 204/4451/23
		провадження № 51-1323км25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                    ОСОБА_6 , 
		потерпілої                                                    ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2025 року, постановлену стосовно
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини  
		За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		Вирішено питання забезпечення кримінального провадження, строку відбування покарання, речових доказів. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2023 року. 
		Цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
		Стягнуто зі ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_9 по 500000 грн моральної шкоди кожному.
		Згідно з вироком ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді стрільця - помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані молодший сержант, в порушення вимог статті 27 Конституції України, статей 11, 12, 13, 16, 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 10 січня 2023 року приблизно о 20 год, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації зазначеної військової частини, а саме в кухонному приміщенні будинку АДРЕСА_2 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, під час словесної суперечки з приводу висловлювання з боку механіка-водія, кранівника ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_10 на адресу його дружини, яка в подальшому переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи всю небезпеку своїх протиправних дій, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_10 один удар правою рукою, стиснутою в кулак, в область носа, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, після нанесення якого вони разом впали на підлогу.
		В цей момент, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті іншої людини, ОСОБА_8 взяв до правої руки кухонний ніж, який знаходився на підлозі, та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_10 , бажаючи їх настання, діючи умисно, наніс один удар ножем в область життєво важливих органів останнього, а саме в шию, від якого настала його смерть.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2025 року вирокКрасногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2024 року залишено без змін.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2025 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На переконання захисника, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК, адже не містить переконливих мотивів, з яких апеляційну скаргу сторони захисту залишено без задоволення.
		Також зазначає про те, що в ухвалі апеляційного суду не розкрито точного змісту доказів, не надана оцінка доказам сторони захисту та не наведено доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
		Указує на те, що зазначені у вироку суду показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 суттєво відрізняються від наданих ними під час судового розгляду, проте суд апеляційної інстанції відмовив стороні захисту в дослідженні аудіозаписів, на яких зафіксовані показання цих свідків.
		Вважає протокол огляду місця події недопустимим доказом, адже огляд проведений з порушення вимог кримінального процесуального законодавства: без ухвали слідчого судді та без заяви від осіб, які фактично там проживали, а також у протоколі не зазначений механізм направлення виявленого трупу для подальшого дослідження, а тому всі похідні докази, пов`язані із виявленим трупом , а також речі і документи виявлені під час огляду є недопустимими доказами.
		Без уваги апеляційного суду залишились доводи сторони захисту про порушення під час досудового розслідування, про які сторона захисту заявляла як письмово в клопотаннях, наданих суду, так і усно під час судових засідань, зокрема, стосовно упередженості під час досудового розслідування, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 про надсилання йому слідчим на мобільний телефон двох різних варіантів його показань про обставини конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які він мав підписати.
		Також у касаційній скарзі захисник зазначає, що ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони, а тому кримінальне провадженні відносно нього мало бути закрите.
		Від прокурора до Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких він просить залишити без задоволення касаційну скаргу захисника, а оскаржуване судове рішення стосовно ОСОБА_8 - без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
		Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні просила залишити без задоволення касаційну скаргу.
		Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Колегія суддів уважає безпідставними доводи касаційної скарги стосовно відсутності доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні з огляду на таке.
		Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. У ньому мають бути наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Тобто рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, на підставі яких він вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 частини 1 статті 368 КПК).
		Відповідно до частини 3 статті 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно зі статтею 374 КПК у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
		За змістом частини 1 статті 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, які за статтею 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує твердження слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки діяння.
		Місцевий суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, за результатами дослідження і оцінки, зокрема, таких доказів (зміст яких детально викладено у вироку), як показання ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також письмових доказів: протоколу огляду місця події від 11 січня 2023 року, протоколу огляду трупу від 12 січня 2023 року, копії лікарського свідоцтва про смерть №7 від 12 січня 2023 року, висновку експерта №7 від 12 січня 2023 року, протоколу огляду місця події від 12 січня 2023 року, висновку експерта №323-455БД від 02 лютого 2023 року, висновку експерта №323-456БД від 22 лютого 2023 року, висновку експерта №324/463-БД від 24 лютого 2023 року, висновку експерта №263 -МК від 20 березня 2023 року та інших.
		Не погодившись з вироком суду першої інстанції, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку. 
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		За приписами статті 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із вироком місцевого суду, при цьому дійшов висновку, що фактичні обставини кримінального провадження встановлені вірно та підтверджені сукупністю доказів, які оцінені судом відповідно до вимог статті 94 КПК, та правильно покладені в основу вироку щодо висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_8 , кваліфікацію його дій за частиною 1 статті 115 КК та звертає увагу на те, що згідно з приписами статті 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що в основу вироку покладені докази, які не доводять винуватість ОСОБА_8 , враховуючи, що, чинний КПК мне містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Статті 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою.
		У своїй касаційній скарзі захисник зазначає про те, що ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони. Зазначене було предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли обґрунтованого висновку про наявність в діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК, а тому зазначені доводи є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
		Так, умисне вбивство (стаття 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
		Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
		Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання, що є метою такої поведінки.
		Закріплене в статті 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина 3 статті 27 Конституції України).
		Згідно із частиною першою статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина 3 статті 36).
		Втім, стан необхідної оборони виникає в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, яке створює реальну загрозу заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним заподіянням смерті особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		При кваліфікації дій ОСОБА_8 за частиною 1 статті 115 КК наведених вище вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дотримався.
		Як встановив суд першої інстанції, в ході спільного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, який в подальшому перейшов в бійку, в ході якої обвинувачений вдарив потерпілого ножем в область шиї. Даний факт у судовому засіданні підтвердив сам обвинувачений.
		При цьому, характер та цілеспрямованість дій ОСОБА_8 вочевидь свідчать про прямий умисел саме на заподіяння смерті потерпілого, оскільки під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 , який був безпосередньо присутній в будинку під час конфлікту, показав, що в ході бійки ОСОБА_10 впав на підлогу, при цьому будь-якої зброї або інших предметів, які б могли становити загрозу для життя та здоров`я обвинуваченого не мав, тоді як ОСОБА_8 , отримавши реальну можливість уникнути подальшого конфлікту та покинути приміщення, не припинив свої злочинні дії, ігноруючи прохання ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зупинитися, тримаючи ніж у руці, наніс потерпілому удар в область шиї, який став причиною смерті потерпілого. Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні зауважив, що ОСОБА_8 вочевидь бачив наслідки нанесеного удару потерпілому - рану та кровотечу, але в подальшому не надав йому невідкладну допомогу на місці, не викликав швидку допомогу та поліцію, а навпаки намагався приховати скоєння ним злочину та позбавитись тіла потерпілого, яке він, чи хтось з його оточення, сховав у сараї задля уникненням кримінальної відповідальності за скоєне.
		Таким чином, місцевий суд за сукупністю встановлених обставин встановив, що обвинувачений не перебував у стані необхідної оборони, за наявних обставин відсутні умови, визначені статтею 36 КК, не мало місця і вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, натомість сукупність наведених вище обставин свідчить саме про умисел обвинуваченого на вбивство потерпілого.
		Доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події були предметом розгляду як суду першої так і апеляційної інстанції, з висновками яких погоджується колегія суддів.
		Так, суди попередніх інстанцій вказали, що згідно з частинами 1 та 2 статті 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
		Відповідно до частини 1 статті 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною 3 цієї статті.
		Приписами частини 3 статті 233 КПК передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
		За статтею 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		При цьому огляд місця події необхідно відрізняти від такої слідчої дії, як обшук.
		Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду (частина 3 статті 214 КПК). Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
		Судом встановлено, що відповідно до заяви командира ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 (аркуш 10 матеріалів кримінального провадження), який безпосередньо був командиром тих осіб, які тимчасово мешкали у будинку АДРЕСА_2 , було надано дозвіл на проведення огляду вказаного будинку та прилеглої до нього території, тобто вказана слідча дія була проведена на добровільній основі з наданням відповідної згоди командира. Крім того, особи, які мешкали у вказаному будинку, зокрема і ОСОБА_8 , будь-яких зауважень під час проведення цієї слідчої дії не висловлювали, клопотань не заявляли, тому підстав для звернення з відповідним клопотанням слідчого до слідчого судді у слідчого не було. У зв`язку з чим, на стійке переконання суду огляд місця події був проведений з дотримання вимог КПК, тому підстави для визнання цього доказу недопустимим у суду відсутні.
		Враховуючи те, що огляд місця події є допустимим доказом, немає підстав вважати недопустимими похідні від нього докази за доктриною «плодів отруйного дерева».
		Відповідно до приписів частини 3 статті 238 КПК після огляду труп підлягає обов`язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті, а тому колегія суддів уважає безпідставними доводи касаційної скарги про визнання всіх доказів, пов`язаних з виявленим трупом, недопустимими через те, що у протоколі не зазначений механізм направлення виявленого трупу для подальшого дослідження.
		Крім того, за наслідками прослуховування технічних записів судових засідань від 29 квітня 2024 року та від 13 травня 2024 року, на яких були допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , не знайшли свого підтвердження доводи захисника про те, що зазначені у вироку суду їх показання суттєво відрізняються від наданих ними під час судового розгляду.
		Стосовно того, що суд апеляційної інстанції відмовив у прослуховуванні аудіозаписів судових засідань, на яких зафіксовані показання цих свідків, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно з частиною 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження повинен не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й навести, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
		Під час апеляційного розгляду сторона захисту письмово клопотала про повторне дослідження доказів (т. 2, а. п. 204 - 205).
		Зазначене клопотання було розглянуто колегією суддів апеляційної інстанції, та за наслідками з`ясування позиції сторін та обговорення у задоволенні такого клопотання обґрунтовано було відмовлено з підстав того, що стороною захисту не наведено обґрунтування того, що докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням.
		Щодо доводів касаційної скарги про упередженість під час досудового розслідування, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 про надсилання йому слідчим на мобільний телефон двох різних варіантів його показань про обставини конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які він мав підписати, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо і отримує показання учасників кримінального провадження усно. Свідок ОСОБА_11 був допитаний судом безпосередньо, саме надані ним показанні у судовому засіданні і відображені у вироку суду, тоді як у цьому судовому рішенні суд не посилався на будь-які його показання, надані ним під час досудового розслідування.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
		За наслідками касаційного розгляду колегією суддів не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судового рішення, отже в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		у х в а л и в:
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		С у д д і:
		 
		ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...