Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1500/18(917/1513/24) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано судом: 15.07.2025. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2025.
Дата набрання законної сили: 26.06.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		26 червня 2025 року 
		м. Київ
		Cправа №  917/1500/18(917/1513/24) 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.,
		 
		учасники справи:
		ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" - арбітражний керуючий Хорошевська;
		представник Акціонерного товариства "Полтава-банк" - Довбенко О. Ю.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Полтава-банк" (вх. № 1747/2025)
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025
		та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024
		у справі № 917/1500/18 (917/1513/24)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" в особі арбітражного керуючого Хорошевської Тетяни Володимирівни
		до  ОСОБА_1 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Полтава-банк"
		про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння
		у межах справи № 917/1500/18
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент"
		про банкрутство,
		ВСТАНОВИВ:
		Обставини справи
		У провадженні Господарського суду Полтавської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 917/1500/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (далі - ТОВ "УПСК Діамент").
		17.10.2019 Господарський суд Полтавської області ТОВ "УПСК Діамент" ухвалив постанову про визнання банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражну керуючу Хорошевську Т. В.
		У ході здійснення заходів у ліквідаційній процедурі ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" Хорошевська Т.В. звернулася до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.09.2017 № ТОСК/УПСК/2017/4, укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент" та зобов`язання повернути майно, отримане за вказаним договором купівлі-продажу до ліквідаційної маси, зокрема автомобіль RENAULT Duster, універсал-В, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , білого кольору (далі - легковий автомобіль RENAULT Duster).
		07.05.2020 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу у справі №   917/1500/18 про задоволення цієї заяви у повному обсязі та видав на її виконання відповідний наказ.
		Ухвалу мотивовано тим, що оспорюваний правочин вчинений у підозрілий період (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), договір укладений боржником із заінтересованою особою, відчуження належного боржнику на праві власності майна відбулося під час вже існуючої кредиторської заборгованості ТОВ "УПСК Діамент" перед кредиторами та розгляду в судах ряду майнових спорів про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких на даний час включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "УПСК Діамент".
		23.06.2020 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження, в межах якого наведений вище транспортний засіб оголошений у розшук. Проте ці заходи не дали результатів.
		Разом з тим суди встановили, що на підставі договору від 01.12.2017 № 2933 ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" передало автомобіль RENAULT Duster у заставу Aкціонерному товариству "Полтава-банк" (далі - АТ "Полтава-банк").
		У 2021 році ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулася до Господарського суду Полтавської області із позовом про визнання договору застави від 01.12.2017 №2933 та скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про обтяження рухомого майна (справа № 917/1500/18 (917/1371/21)).
		Справа № 917/1500/18 (917/1371/21) розглядалася судами неодноразово.
		04.04.2023 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/1500/18 (917/1371/21) позов ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" задоволено повністю; визнано недійсним (з моменту укладання) договір застави рухомого майна від 01.12.2017 № 2933 та скасовано відповідні записи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
		15.05.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21) скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним договору застави рухомого майна № 2933 від 01.12.2017 та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.
		10.03.2021 рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі № 2/492 задоволено позов АТ "Полтава-банк" до ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4634 від 28.09.2017. В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" в розмірі 1   730   000,00 грн звернено стягнення на заставне майно, що є предметом застави за договором застави від 01.12.2017 № 2933 шляхом визнання за АТ "Полтава-банк" права власності на предмети застави, серед іншого і на легковий автомобіль RENAULT Duster.
		27.04.2021 Східний апеляційний господарський суд видав наказ на примусове виконання рішення третейського суду (справа № 875/921/21).
		У справі № 917/1500/18 (917/1371/21) було встановлено, що АT "Полтава-банк" не здійснило перереєстрацію права власності на предмет застави (транспортні засоби) за собою. 
		07.09.2021 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 про стягнення з ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" на користь AT "Полтава-банк" заборгованості були проведені електронні торги, за результатами яких легковий автомобіль RENAULT Duster реалізовано на користь фізичної особи ОСОБА_1 .
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2024 року ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом про витребування з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 транспортного засобу - легкового автомобіля RENAULT Duster. 
		На обґрунтування позову зазначалося, що за договором купівлі-продажу відбулося вибуття транспортного засобу - легкового автомобіля RENAULT Duster з власності ТОВ "УПСК Діамент" на користь ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані". Вказаний договір в подальшому визнаний в судовому порядку недійсним. Оскільки право власності за ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" на рухоме майно, передане за недійсним правочином скасоване, це майно, підлягає поверненню до ліквідаційної маси ТОВ "УПСК Діамент".
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		05.11.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення у справі №   917/1500/18 (917/1513/24) про задоволення позову; витребував з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 та зобов`язано його передати на користь ТОВ "УПСК Діамент" транспортний засіб - легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , білого кольору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "УПСК Діамент" 3 028,00 грн судового збору.
		Суд першої інстанції зазначив, що факт належності спірного транспортного засобу саме ТОВ "УПСК Діамент" підтверджено в судовому порядку під час розгляду справ № 917/1500/18 та № 917/1500/18(917/1371/21). Окрім того, під час розгляду вказаних справ було встановлено, що ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" юридично не набуло права власності на зазначене майно, а відповідно у нього і не виникло повноважень власника щодо цього нерухомого майна. Визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення до суду з цим позовом. Установлення цього факту, за висновком суду, є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України, а у відповідача - зобов`язання передати транспортний засіб позивачу.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		11.02.2025 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними вище висновками суду першої інстанції та зазначив, що майно ТОВ "УПСК Діамент" було незаконно реалізовано на електронних торгах, на яких боржником було ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані", фізичній особі ОСОБА_1 , спосіб захисту довготриваючого порушення права власності ТОВ "УПСК Діамент" на рухоме майно в якості витребування його з чужого незаконного володіння відповідача є ефективним і правильно обраним ліквідатором банкрута способом захисту його майнових прав.
		При цьому, за висновком суду, відповідач є добросовісним набувачем майна в розумінні статті 388 ЦК України.
		При вирішенні питання співмірності втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном, з урахуванням встановлених судом обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 на користь банкрута переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), а єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна з чужого незаконного володіння.
		Таким чином, як вказав суд, втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення відповідачем індивідуального і надмірного тягаря.
		Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу на поведінку АТ "Полтава-банк" в ході розгляду справи № 917/1500/18. Так, при повному володінні встановленою у цій справі інформацією про наявні у суді провадження щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застави, банк, не дочекавшись відповідних рішень суду щодо спірного майну, отримав рішення третейського суду для можливості звернення стягнення на таке майно. В результаті майно, яке не було заставним, і не належало боржнику у відповідному виконавчому провадженні - ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані" на праві власності, було придбано відповідачем в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому рішення третейського суду не є загальнодоступними і не відображаються у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тому ліквідатор, кредитори ТОВ "УПСК Діамент" не були обізнані про наявність такого рішення і подальшу процедуру стягнення на користь банку за рахунок чужого майна, яке не належало ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані".
		Тож, за висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на всі обставини цієї справи, повернення рухомого майна, яке належить ТОВ "УПСК Діамент", але знаходиться в незаконному розпорядженні іншої особи, до ліквідаційної маси боржника з метою захисту прав кредиторів, становить легітимну мету та є пропорційним втручанням у право володіння спірним майном, адже справжній власник транспортного засобу - ТОВ "УПСК Діамент" не має бути обмежений у праві володіння своїм майном.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі АТ "Полтава-банк" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1513/24) та ухвалити нове рішення - про відмову у позові.
		Скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 387 - 388 ЦК України без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 24.01.2024 у справі № 291/86/20, від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, оскільки:
		- визнавши відповідача добросовісним набувачем, не врахували приписів частини другої статті 388 ЦК України;
		- протиправно застосували до відповідача судові рішення у справі № 917/1500/18 від 07.05.2020 та № 917/1500/18 (917/1371/21) як підставу для задоволення позовних вимог, чим порушили статтю 51 ГПК України;
		- необґрунтовано поклали на відповідача індивідуальний і надмірний тягар; не дослідили всі обставини справи, зокрема такі як підстави набуття відповідачем майна, оплатність правочину, добросовісність відповідача; неправильно застосували кваліфікацію легітимності мети втручання у право мирного володіння майном, співмірності такого втручання; не врахували наявності темпорального критерію та відсутності суспільного інтересу;
		У касаційній скарзі також зазначено, що суди обох інстанцій не врахували того, що у випадку коли відповідача визнано добросовісним набувачем, в якого не можна витребувати майно, позивач вправі звернутися до суду з позовом про покладення відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення (постанови Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 23.10.2024 у справі №   755/8183/20); торги не визнавалися в судовому порядку недійсними, а тому відсутні підстави для задоволення позову про витребування майна (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 755/8183/20 та від 23.12.2020 у справі №   639/7253/18); справа підлягала розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки відповідачем у цій справі є фізична особа.
		Підстави для передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство
		У цій справі суди встановили, що у 2017 році боржник відчужив на користь ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" низку об`єктів рухомого майна, зокрема автомобіль RENAULT Duster.
		Зі свого боку, ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" цього ж року передало придбане майно у заставу банку на забезпечення виконання власних кредитних зобов`язань.
		07.05.2020 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу у справі №   917/1500/18 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.09.2017 № ТОСК/УПСК/2017/4, укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент" та зобов`язання повернути майно, отримане за вказаним договором купівлі-продажу до ліквідаційної маси, зокрема автомобіль RENAULT Duster.
		Зазначене рішення виконане не було.
		Зі змісту судових рішень вбачається та зазначено у касаційній скарзі, у зв`язку із порушенням ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" кредитних зобов`язань перед АТ "Полтава-банк", останнє зверталося до третейського суду з позовами про стягнення ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" заборгованості.
		07.09.2021 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 про стягнення з ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" на користь AT "Полтава-банк" заборгованості були проведені електронні торги, за результатами яких автомобіль RENAULT Duster реалізовано на користь фізичної особи ОСОБА_1 .
		У 2024 році ліквідатор звернулася ТОВ "УПСК Діамент" з позовом про витребування у фізичної особи ОСОБА_1 автомобіля RENAULT Duster, зазначивши, що у виконавчому провадженні незаконно було реалізоване майне, що належить банкруту.
		Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про необхідність задоволення позову з метою поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном.
		При цьому, суди обох інстанцій встановили, що відповідач є добросовісним набувачем майна, однак зазначили, що визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником, свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України (пункт 3 частини першої цієї статті).
		Суд апеляційної інстанції виснував, що втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
		У касаційній скарзі зазначено, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зведене виконавче провадження, в ході якого реалізовано спірний транспортний засіб, було відкрито щодо виконання судових наказів, виданих на виконання рішень третейських судів. 
		У зв`язку із неврахуванням цієї обставини, за доводами скаржника, суди не застосували при вирішенні спору приписи пункту 1 частини другої статті 388 ЦК України, яка визначає, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Згідно з приписами частин першої, другої статті 388 ЦК України (у редакції, що діяла на момент звернення ліквідатора з позовом у цій справі) якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) за позовом ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" до фізичної особи ОСОБА_2 про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння, розглянув касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено.
		Цією постановою Верховний Суд залишив без змін рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 917/1500/18(917/1544/24). Переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, Верховний Суд, здійснюючи перегляд судових рішень попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, в якій скаржник також посилався на неправильне застосування судами положень статті 388 ЦК України, погодився з висновками зазначених судів про обґрунтованість позовних вимог, а також про можливість втручання у право мирного володіння майном добросовісного набувача.
		Колегія суддів враховує, що у цій справі (№   917/1500/18 (917/1513/24)), як і в справі № 917/1500/18(917/1544/24), суди першої та апеляційної інстанції ухвалювали рішення за аналогічних обставин: придбання відповідачем майна на електронному аукціоні у виконавчому провадженні щодо виконання рішення третейського суду. При цьому в обох справах суди дійшли встановили, що відповідачі є добросовісними набувачами майна.
		Тобто правовідносини у цих справах є подібними і висновки судів, як і доводи касаційних скарг, ґрунтуються, у тому числі, на неправильному застосуванні приписів статті 388 ЦК України, зокрема частини другої цієї статті.
		У зв`язку з викладеним та виходячи зі складу учасників, предмету та підстав для вимог у цій справі постанова Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) ухвалена у правовідносинах, що є подібними зі спірними у цій справі.
		Колегія суддів у справі № 917/1500/18(917/1544/24) дійшла висновку про необхідність кваліфікації спірних правовідносин за пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України та погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку є пропорційним легітимній меті і не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
		Як зазначалося вище, як у справі №   917/1500/18 (917/1513/24), так і в справі № 917/1500/18(917/1544/24) відповідачі придбали майно на електронних торгах, проведених у виконавчому провадженні щодо виконання рішень третейських судів.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
		У статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
		Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (стаття 3 Закону "Про третейські суди").
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі "Компанія "Регент" проти України" (заява №773/03) від 03.04.2008 зазначив, що стаття 6 Конвенції не виключає створення арбітражних судів з метою вирішення спорів між приватними підприємствами. Насправді слово "суд" у пункті 1 статті 6 Конвенції не обов`язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (див., inter alia, "Літгоу та інші проти Великобританії", рішення від 08.07.1986, Серія А, N 102, пункт201). Також Суд вважає, що арбітражний суд був "судом, встановленим законом", що діяв відповідно до Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 1994 року, а також внутрішніх процесуальних правил. Провадження в арбітражному суді було таким же самим, як і у відповідних державних цивільному чи господарському судах, та існували нормативні положення, відповідно до яких рішення вказаного арбітражного суду мали бути оскаржені до Київського апеляційного суду на підставах, зазначених у Законі "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 1994 року.
		У рішенні від 10.01.2008 №1-рп/2008 Конституційний Суд України посилається на те, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Загальні засади арбітражного розгляду цих спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15.06.1976. Практика ЄСПЛ свідчить, що звернення фізичних та / або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).
		Отже, третейський суд відповідає поняттю "суду" в розумінні статті 6 Конвенції. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №   911/1766/22.
		Водночас частина друга статті 388 ЦК України, що виключає можливість витребування майна від добросовісного набувача у разі, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, не містить будь-яких застережень, що зазначена норма стосується лише за умови виконання рішень державних судів. Тому, на думку колегії суддів, вжите законодавцем словосполучення "виконання судових рішень" необхідно поширювати і на виконання рішень третейських судів.
		Тож, враховуючи наведене, з огляду на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів вважає, що спірне майно не може бути витребуване у відповідача, оскільки воно було продане порядку, встановленому для виконання судового рішення (рішення третейського суду).
		Під час касаційного перегляду колегія суддів з`ясувала, що Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) за позовом ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" до фізичної особи ОСОБА_2 про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння, розглянув касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, якими позов задоволено.
		Цією постановою Верховний Суд залишив без змін рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 917/1500/18(917/1544/24). Переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, Верховний Суд, здійснюючи перегляд судових рішень попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, в якій скаржник також посилався на неправильне застосування судами положень статті 388 ЦК України, погодився з висновками зазначених судів про обґрунтованість позовних вимог, а також про можливість втручання у право мирного володіння майном добросовісного набувача.
		Колегія суддів враховує, що у цій справі (№   917/1500/18 (917/1513/24)), як і в справі № 917/1500/18(917/1544/24), суди першої та апеляційної інстанції ухвалювали рішення за аналогічних обставин: придбання відповідачем майна на електронному аукціоні у виконавчому провадженні щодо виконання рішення третейського суду. При цьому в обох справах суди дійшли встановили, що відповідачі є добросовісними набувачами майна.
		Тобто правовідносини у цих справах є подібними і висновки судів, як і доводи касаційних скарг, ґрунтуються, у тому числі, на неправильному застосуванні приписів статті 388 ЦК України, зокрема частини другої цієї статті.
		У зв`язку з викладеним та виходячи зі складу учасників, предмету та підстав для вимог у цій справі постанова Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) ухвалена у правовідносинах, що є подібними зі спірними у цій справі.
		Колегія суддів у справі № 917/1500/18(917/1544/24) дійшла висновку про необхідність кваліфікації спірних правовідносин за пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України та погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що втручання у право відповідача на володіння майном в цьому випадку є пропорційним легітимній меті і не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
		Ураховуючи викладене колегія суддів вважає за необхідне відступити від правової позиції (її уточнення тощо), сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від у постанові 29.04.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) подібних правовідносинах, а саме у застосуванні положень статті 388 ЦК України з врахуванням мотивів викладених вище.
		Згідно з частиною першою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. 
		Положеннями частин першої, третьої, четвертої статті 303 ГПК України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
		З огляду на викладене, враховуючи висновок щодо необхідності відступу від висновку (його уточнення) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
		Керуючись статтями 234, 235, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		У Х В А Л И В:
		Справу № 917/1500/18(917/1513/24) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтава-банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 05.11.2024 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                В. Пєсков
		 
		Судді                                                                                                    В. Картере 
		 
		                                                                                                      К. Огороднік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...