Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/2840/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: 15.07.2025. Зареєстровано: 15.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.

Номер судового провадження: 2/127/431/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 127/2840/25
		Провадження 2/127/431/25
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2025 року м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді Борисюк І.Е.
		за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення коштів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся адвокат Дзісь Андрій Романович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення коштів.
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки  ОСОБА_2 . Позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після смерті чоловіка. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на підставі рішень Вінницького окружного адміністративного суду у справах № 120/6415/22 та № 120/11017/21-а було проведено перерахунок нарахованої пенсії ОСОБА_2 . Розмір невиплаченої пенсії якої згідно розрахунку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області становить 180787, 25 гривень. Позивачка звернулась до відповідача про виплату їй заборгованості по пенсії чоловіка, однак отримала відмову.
		Вищевикладене й стало підставою для звернення адвоката позивачки до суду із вимогою про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриманої ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії в розмірі 180787, 25 гривень. 
		Ухвалою суду від 03.02.2025 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено провести в порядку загального позовного провадження. Також даним судовим рішенням запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та докази по справі, роз`яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
		10.02.2025, у строк встановлений ухвалою суду від 03.02.2025, від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із висловленими у ньому запереченнями щодо задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що донараховані ОСОБА_2 кошти, ГУ ПФУ включені до Реєстру судових рішень та їх виплата проводиться в порядку черговості за окремою бюджетною програмою. Крім того представник відповідача зазначив, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом. Також представник вказав на можливість заміни сторони у відносинах, щодо яких адміністративним судом було вирішено спір (процесуальне правонаступництво). Так, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою суду від 03.03.2025 витребувано від Приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюка Івана Миколайовича та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області докази по справі та запропоновано учасникам справа надати відповідні заяви по суті справи.
		Від адвоката позивачки на адресу суду відповідь на відзив не надходила.
		11.03.2025 та 14.03.2025 на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2025 на адресу суду надійшли витребувані докази по справі.
		Ухвалою суду від 22.04.2025 підготовче провадження закрито і призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судове засідання позивачка та/або її адвокат та представник відповідача не з`явились, хоча у відповідності до ст. 128 ЦПК України були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Водночас, в матеріалах справи містяться заяви адвоката позивачки та представника відповідача про розгляд справи у їх відсутність.
		Враховуючи вищевикладене, заяви адвоката позивачки та представника відповідача, а також положення ст. 223 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність позивачки та/або її адвоката, а також представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).
		При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.07.2023 Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Слобода-Шаргородська Жмеринського району Вінницької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 221. (а.с. 10) 
		Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина.
		У судовому засіданні було оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . (а.с. 50-78)
		З матеріалів вищевказаної спадкової справи вбачається, що 05.02.2024 до Приватного нотаріуса Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюка Івана Миколайовича із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулась його дружина  ОСОБА_1 , а син померлого  ОСОБА_3 із заявою про відмову від прийняття спадщини, що залишилась після смерті батька. (а.с. 51, 58зв.) Інші особи із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріальної контори не зверталися. 
		Судом встановлено, що померлим ОСОБА_2 заповіт не складався, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
		05.02.2024 приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Цимбалюком Іваном Миколайовичем було видано ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме та рухоме майно (земельна ділянка і транспортний засіб) належне померлому на праві власності. (а.с. 64зв.-77)
		Судом встановлено, що посилання адвоката позивачки та представника відповідача в заявах по суті справи на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справах № 120/6415/22 і № 120/11017/21-а, є безпідставним й необґрунтованим. Так, згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, судом встановлено, що дані судові рішення ухвалені щодо інших осіб і, відповідно, не містять інформацію щодо предмета доказування, а тому не є належним доказом у даній справі.
		Водночас судом встановлено, зважаючи на повідомлення відповідача від 04.12.2024 і від 11.03.2025 на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2025, що ним нарахована заборгованість ОСОБА_2 згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 120/11107/21-а. (а.с. 12)
		Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі № 120/11107/21-а, яке набрало законної сили 16.02.2022 згідно відомостей з ЄДРСР, інформація з якого перебуває у публічному доступі, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області» № 1769 від 13.08.2021, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
		Матеріали справи не містять доказів видачі за вищевказаним судовим рішенням виконавчих документів та передачу їх для примусового виконання.
		За даними АСВП, доступ до інформації якої є публічним, не вбачається перебування на примусовому виконанні виконавчих листів, виданих за вищевказаним судовим рішенням.
		Як вбачається із повідомлення відповідача на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2025, ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; недоотримана пенсія відсутня; за виплатою недоодержаної пенсії члени сім`ї ОСОБА_2 не звертались. Водночас повідомлено, що згідно рішень Вінницького окружного адміністративного суду за позовами ОСОБА_2 , управлінням нарахована заборгованість в сумі 180787, 25 гривень. (а.с. 47) 
		Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Відповідно дост.61Закону України«Про пенсійнезабезпечення осіб,звільнених звійськової служби,та деякихінших осіб»суми пенсії,що підлягаливиплаті пенсіонеровіз числавійськовослужбовців,осіб,які маютьправо напенсію зацим Закономта членівїх сімейі залишилисянедоодержаними узв`язку зйого смертю,не включаютьсядо складуспадщини івиплачуються тимчленам йогосім`ї,які належатьдо осіб,що забезпечуютьсяпенсією уразі втратигодувальника.Проте батькиі дружина(чоловік),а такожчлени сім`ї,які проживалиразом ізпенсіонером надень йогосмерті,мають правона одержанняцих сумі втому разі,якщо вонине належатьдо осіб,які забезпечуютьсяпенсією уразі втратигодувальника. Призверненні кількохчленів сім`їналежна їмсума пенсіїділиться міжними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
		Водночас, зі смертю особи, незалежно від її статусу, пов`язаний інститут спадкування, що регламентується, головним чином, нормами цивільного права.
		Так, правовідносини у сфері спадкування регулюються Цивільним кодексом України. 
		За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
		Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		З огляду на положення ст.ст. 1218, 1219, 1227 ЦК України спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.
		Тлумачення ст. 1227 ЦК України свідчить, що:
		- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
		- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України ) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (ст. 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
		- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом. Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень ст. 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
		На вищевказане неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19.
		Сума пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера охоплює собою всю суму заборгованості Пенсійного фонду України, у тому числі, кошти, які нараховані на виконання рішення суду, але невиплачені.
		Отже, право на вищевказану пенсію у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
		Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		Як встановлено судом, померлим ОСОБА_2 заповіт не складався, а тому у відповідності до ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		Позивачка, яка є дружиною спадкодавця, відповідно до ст. 1261 ЦК України має право на спадкування за законом у першу чергу, враховуючи, що інший спадкоємець від прийняття спадщини відмовився; інші особи із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріальної контори не зверталися. 
		Судом прийнято до уваги, що положення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
		Однак, положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стосуються тільки тієї категорії пенсіонерів, яким була призначена пенсія згідно із Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно не застосовуються до правовідносин, де пенсія була призначена за Законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		Водночас, положення ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прямо суперечать ст. 1227 ЦК України та Конституції України.
		У відповідності до ч. 7 ст. 10 ЦПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
		Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов`язковою до виконання на території України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
		Відповідно до ст.ст. 24, 41, 46 Конституції Українигромадяни маютьрівні конституційніправа ісвободи тає рівнимиперед законом. Кожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Ніхтоне можебути протиправнопозбавлений прававласності.Право приватноївласності єнепорушним. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Правовідносини у сфері спадкування регулюються Цивільним кодексом України. 
		Відповідно до ст.ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов`язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.
		Отже, виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтво про право на спадщину (ст.ст. 1296, 1297 ЦК України).
		Відповідно позивачка, як спадкоємець за законом, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, приймаючи до уваги відмову інших спадкоємців від прийняття спадщини, успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. 
		Зважаючи на посилання відповідача у відзиві, зокрема, на процесуальне правонаступництво, суд зауважує, що дане процесуальне питання, беручи до уваги необхідність дотримання критерію ефективності у правовідносинах щодо захисту осіб, що наділені правом отримання нарахованих, але неодержаних за життя пенсіонера сум пенсії, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами ст.ст. 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
		Вищевказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18.
		Твердження відповідача, висловлені у відзиві про те, що дана справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом, є безпідставними й необґрунтованими. Дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що було встановлено судом під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
		У ході розгляду справи судом встановлено наявність перешкод для оформлення спадкових прав позивача.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
		Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ч. 1  ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
		Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. 
		Також, судом в ухвалі від 03.02.2025 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
		Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
		Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з п. 2, п. 4, п. 6  п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи в заявах по суті справи, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
		У відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства». Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини». У рішенні від 26 червня 2016 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (CASE OF SUKHANOV AND ILCHENKO v. UKRAINE) заяви № 68385/10 та 71378/10) в § 53 суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Колишнього короля Греції та інші проти Греції» (The Former King of Greece and Others v. Greece) заява № 25701/94, п.п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ). Враховуючи загальні принципи міжнародного права, викладені у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач не може бути позбавленим державою права на майно, яке отримав у спадщину в передбачений законом спосіб, і, відповідно, мав законні сподівання, що пенсійні виплати, що за життя належали його батькові, будуть виплачені в повному обсязі.
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивачки шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки недоотриманої померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за життя пенсії в розмірі 180787, 25 гривень.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
		Судом встановлено сплату позивачкою судового збору за подачу позову в сумі 1446, 30 гривень (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжними інструкціями від 17.12.2024 та 02.01.2025. (а.с. 5, 22)
		Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1446, 30 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %). 
		До ухвалення рішення у справі ні позивачка, ні відповідач не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших судових витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).
		Отже, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
		На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією прозахист правлюдини іосновоположних свобод, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 12, 15, 16, 316-319, 321, ч. 1 і ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328, 392, 1216-1223, 1227, 1258, 1261-1265, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6, 10 - 13, 43, 44, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя пенсію в розмірі 180 787 (сто вісімдесят тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 25 копійок.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 446 (одна тисяча чотириста сорок шість) гривень 30 копійок.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		ОСОБА_1 :  ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
		 
		Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни уВінницькій області: код ЄДРПОУ 13322403; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22.
		 
		Рішення суду складено 15.07.2025.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...