Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/39020/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 15.07.2025. Зареєстровано: 16.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2025.
Дата набрання законної сили: 15.07.2025
Номер судового провадження: A/855/8453/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39020/23                                                Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  15 липня 2025 року                                                                                            м. Київ
		 
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		судді-доповідача:          Файдюка В.В.,
		суддів:                              Епель О.В., Карпушової О.В.,
		при секретарі                    Масловській К.І.,
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -
		В С Т А Н О В И В : 
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Солом`янський РВ ДВС у м. Києві) про: 
		- визнання протиправними дій головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Євгена Володимировича щодо винесення постанови від 09 листопада 2022 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове виконання постанови ВП НОМЕР_2, виданої 26 листопада 2019 року Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 319050,07 грн; 
		- визнання протиправною та скасування постанови від 09 листопада 2022 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове виконання постанови ВП НОМЕР_2 виданої 26 листопада 2019 року Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 319050,07 грн. 
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про повне задоволення адміністративного позову. 
		В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, згідно якої, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуте виконавчий збір та витрати, пов?язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Наголошує, що у державного виконавця були відсутні підстави для виділення в окреме провадження і, відповідно, відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове виконання постанови ВП НОМЕР_2 виданої 26 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 319 050,07 грн, адже виконавче провадження НОМЕР_2 було закінчене, а виконавчий документ повернуто без виконання.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, продовжено строк розгляду справи на більш тривалий і розумний термін, призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. 
		Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
		Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у Солом`янському відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист №2-4195/08, виданий 24 лютого 2012 року Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення солідарно з ПП «ВАЛМАР», ПП «АТОЛ-М» та з ОСОБА_1 на користь ВАТ ТФБ «КОНТРАКТ» грошових коштів у розмірі 3190500,73 грн.
		08 листопада 2022 року головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасовим Євгеном Володимировичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2. 
		З вказаної постанови вбачається, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «БАНК «КОНТРАКТ» перебуває в стані припинення, відповідно до інформації що міститься на сайті Національного банку України банківську ліцензію Публічне акціонерне товариство «БАНК «КОНТРАКТ» відкликано 10 грудня 2015 року. Керуючись нормами Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем було закінчене виконавче провадження НОМЕР_2 та повернуто виконавчий документ без виконання.
		09 листопада 2022 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове виконання постанови ВП НОМЕР_2, виданої 26 листопада 2019 року Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 319050,07 грн. 
		Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся в Київський окружний адміністративний суд з цим позовом. 
		Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювана постанова прийнята з дотриманням вимог чинного на момент її винесення законодавства та в межах повноважень державного виконавця, а відтак підстави для її скасування відсутні.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 
		Згідно частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. 
		Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		За правилами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. 
		Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. 
		Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII (у редакції, чинній з 28 серпня 2018 року) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. 
		У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. 
		З матеріалів справи вбачається, що заборгованість, визначена виконавчим листом №2-4195/08 не була стягнута у виконавчому провадженні, а відтак, відповідачем при визначенні суми виконавчого збору, що підлягає стягненню, було дотримано вимоги статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання ОСОБА_1 , що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягнення з боржника сум заборгованості, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. 
		Крім того, суд звертає увагу на те, що частина друга статті 27 Закону №1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, діяла до 28 серпня 2018 року.
		Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів». 
		Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню. 
		Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята 09 листопада 2022 року, а тому у державного виконавця були правові підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. 
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постановах від 16 лютого 2023 року у справі №160/1389/22, від 28 квітня 2020 року у справі №520/9144/18, від 17 вересня 2020 року у справі №640/16620/19, від 26 червня 2020 року у справі №360/3324/19. 
		Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. 
		Таким виконавчим документом в силу вимог пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору. 
		Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
		Згідно вимог пункту 8 розділу ІІІ Інструкції у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
		Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
		З постанови від 08 листопада 2022 року ВП НОМЕР_2 вбачається, що закінчення виконавчого провадження відбулося з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.  
		Викладене спростовує твердження апелянта про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове виконання постанови ВП НОМЕР_2 виданої 26 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 319 050,07 грн, адже виконавче провадження НОМЕР_2 було закінчене, а виконавчий документ повернуто без виконання.
		Крім того, враховуючи, що постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 було винесено 08 листопада 2022 року, а оспорювану постанову про стягнення виконавчого збору - 09 листопада 2022 року, державним виконавцем дотримано передбачений пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції строк. 
		Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова від 09 листопада 2022 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про примусове виконання постанови ВП НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 319050,07 грн не суперечить вимогам законодавства, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
		Посилання ОСОБА_1 на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 є безпідставним, з огляду на те, що фактичні обставини та нормативне регулювання правовідносин у цій справі та справі №2540/3203/18 є різними.
		Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. 
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
		Повне рішення виготовлено 15 липня 2025 року.
		 
		Суддя-доповідач                                                                      В.В. Файдюк
		 
		Судді                                                                                          О.В. Епель
		 
		                                                                                                    О.В. Карпушова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...