Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/13325/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано судом: 15.07.2025. Зареєстровано: 16.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2025.
Дата набрання законної сили: 15.07.2025
Номер судового провадження: К/990/23544/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 140/13325/24
		адміністративне провадження № К/990/23544/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Блажівської Н.Є., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 140/13325/24
		за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду (суддя В. В. Дмитрук) від 05 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О.  Б.  Заверуха, В. Я. Качмар, В. В. Ніколін) від 13 травня 2025 року,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 15 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (далі - ТОВ «Негабарит-Сервіс», позивач, скаржник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2023 року: 
		форми «В1» № 0127670709 про завищення бюджетного відшкодування у сумі 1 024 614 грн та нарахування штрафної санкції у сумі 102 461,40 грн; 
		форми «В3» № 0127690709 про відмову бюджетного відшкодування на суму 26 868 грн.
		2. Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху з причин пропуску строку звернення до суду та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та докази на її підтвердження.
		3. Копію ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без руху надіслано позивачу через систему «Електронний суд» та доставлена в його електронний кабінет 21 листопада 2024 року.
		4. 21 листопада 2024 року на адресу Волинського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, який вказав на те, що поважною причиною пропуску строку звернення до суду є судове оскарження ТОВ «Негабарит-Сервіс» у справі № 140/35916/23 результатів попередньої перевірки за травень 2023 року, на підставі якої було винесено податкові повідомлення-рішення форми «В4» № 0112060701 від 13 вересня 2023 року про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 2 674 934 грн. Зазначив, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2024 року податкові повідомлення-рішення за травень 2023 року визнано протиправними та скасовано. Вказує, що дізнався про те, що винесені повідомлення-рішення форми «В1» № 0127670709 від 16 жовтня 2023 року та форми «В3» № 0127690709 від 16 жовтня 2023 року є незаконними лише після набрання законної сили судовим рішенням щодо скасування результатів перевірки за травень 2023 року, а не з дати отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		5. Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року, позовну заяву ТОВ «Негабарит-Сервіс» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, повернуто позивачу.
		6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 02 червня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року, та направити справу на продовження розгляд до суду першої інстанції.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
		8. Відповідач скористався своїм процесуальним правом та 11 червня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		9. Позивач, через систему «Електронний суд» 12 червня 2025 року подано до суду касаційної інстанції відповідь на відзив на касаційну скаргу.
		10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
		IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		11. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		З урахуванням положень пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та беручи до уваги те, що рекомендований лист з повідомленням про вручення надісланий за податковою адресою позивача, суддя суду першої інстанції прийшов до висновку, що рішення контролюючого органу вважаються належним чином врученим позивачу 20 жовтня 2023 року, а до суду позивач звернувся 15 листопада 2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду. Позивачем не наведено жодної обставини, що строк на звернення до суду пропущено з поважних причин, а доводи про судове оскарження у справі № 140/35916/23 результатів попередньої перевірки, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення-рішення не може бути взято до уваги, оскільки жодним чином не змінює початок перебігу строку на звернення до суду з позовом щодо оскарження таких податкових повідомлень-рішень.
		11.1 Приймаючи таке рішення, суди врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 13 квітня 2023 року у справі № 640/25800/21, від 15 березня 2023 року у справі № 640/5765/22 щодо застосування пункту 56.18 статті 56, статті 102 ПК України, статті 122 КАС України.
		IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		13. Зокрема, Товариство вважає помилковим висновок судів попередніх інстанції про те, що початок обчислення строку звернення до суду, завжди обчислюється із дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
		14. Вказує, що Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04 жовтня 2018 року у справі № 800/304/17 зазначено, що строком звернення до адміністративного суду - є проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів (тобто передумовою строку звернення до суду є виникнення спору).
		15. На переконання позивача, в силу дії принципу належного врядування, будь-який акт суб`єкта владних повноважень, вважається промірним, якщо не оспорюється його законність, тому якщо платник отримав податкове повідомлення-рішення винесене керівником контролюючого органу згідно із чинним законодавством та за відсутності сумнів у його законності, день отримання податкового повідомлення-рішення - не може вважатися днем початку відліку строку позовної давності.
		16. Товариство звертає увагу на постанову Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі 640/25034/19, у якій вказано, що днем, коли особа дізналася про порушення свого права є встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
		17. У даній справі днем коли позивач дізнався по порушення своїх прав є 26 вересня 2024 року день отримання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2024. Саме з цього дня позивачу стало відомо, що відповідач не вніс до облікової картки платника податків інформацію про відкликання спірних податкових повідомлень-рішень у зв`язку із судовим оскарженням попереднього повідомлення-рішення на підставі якого їх було прийнято, тим самим допустивши протиправну бездіяльність щодо тривалого, безперервного невиконання обов`язків, передбачених законом (триваюче правопорушення).
		18. Проте, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не було надану належну оцінку доводам позивача, щодо наявності поважних причин неможливості своєчасного звернення до суду якими є протиправна бездіяльність відповідача щодо невідкликання винесених податкових повідомлень рішень № 0127670709 та № 0127690709 від 16 жовтня 2023 року після надходження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2024 року у справі № 140/35916/23.
		IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого. 
		20. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		21. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		22. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга статті 44 КАС України).
		23. Частиною першою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		24. Положеннями частини першої статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		25. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		26. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		27. Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		28. Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
		29. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
		30. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
		31. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
		32. Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
		33. Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
		34. Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.
		35. Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду.
		36. Нормою пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначено процесуального строку звернення до суду, а відповідно до приписів частини другої статті 122 КАС України, він становить шість місяців. 
		37. Наведений висновок узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
		38. Окрім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27 січня 2022 року) в продовження зазначених висновків, сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, у вказаній постанові наголошено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року (у справі № 500/2486/19), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
		39. Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку за загальним правилом починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		40. Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		41. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
		42. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		43. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		44. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2023 року № 0127670709 та №  0127690709.
		45. Судами з`ясовано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу позивача, актуальну на момент винесення та направлення таких податкових повідомлень-рішень, засобами поштового зв`язку та вручені позивачу 20 жовтня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №  0600053618992, на якому міститься відповідна відмітка про вручення, що не заперечується позивачем.
		46. Суд зазначає, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
		47. З урахуванням положень пункту 42.2 статті 42 ПК України та беручи до уваги те, що рекомендований лист з повідомленням про вручення надісланий за податковою адресою позивача, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення контролюючого органу вважаються належним чином врученим позивачу 20 жовтня 2023 року, тому саме з цього моменту слід пов`язувати початок відліку строку звернення до суду із цим позовом.
		48. Однак до суду позивач звернувся лише 15 листопада 2024 року, тобто із пропуском 6-місячного строку з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав.
		49. Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі позивач, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху з підстав пропущення строків, зазначив, що відповідач з огляду на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2024 року у справі № 140/35916/23 - не відкликав винесені податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 0127670709 від 16 жовтня 2023 року та форми «В3» № 0127690709 від 16 жовтня 2023 року та не привів у відповідність дані електронного кабінету платника податків. Зазначає, що ТОВ «Негабарит-Сервіс» дізналося, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 0127670709 від 16 жовтня 2023 року та форми «В3» № 0127690709 від 16 жовтня 2023 року є незаконними, лише після набрання законної сили судовим рішенням щодо скасування результатів попередньої перевірки (за травень 2023), а не з дати отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Стверджує, що в іншому випадку, оскарження податкового повідомлення-рішення форми «В1» № 0127670709 від 16 жовтня 2023 року та форми «В3» № 0127690709 від 16 жовтня 2023 року без оскарження (попереднього) повідомлення-рішення «В4» № 0112060701 від 13 вересня 2023 року про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - було неможливим. Дані обставини вважає поважними, оскільки носять об`єктивний характер, не залежали від його волі та унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
		50. Судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано установлено, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних та непереробних перешкод, які унеможливлювали звернення до суду з даним адміністративним позовом в установлений законом строк, а тому не можуть вважатися поважними причинами для його поновлення.
		51. Посилання позивача на обставини про судове оскарження у справі № 140/35916/23 результатів попередньої перевірки, на підставі яких було винесено спірні податкові повідомлення-рішення правильно судами не взято до уваги, оскільки вони жодним чином не змінюють початок перебігу строку на звернення до суду з позовом щодо оскарження таких податкових повідомлень-рішень.
		52. Позивач був обізнаний про проведену перевірку та порушення, виявлені посадовими особами контролюючого органу, негативним наслідком яких для платника податків є винесення податкових повідомлень рішень.
		53. Розгляд справи № 140/35916/23 жодним чином не створював для Товариства юридичних чи фактичних перешкод для звернення до суду з даним позовом про оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень, не зумовлював зупинення перебігу процесуального строку та не обмежував реалізацію позивачем належних йому процесуальних прав.
		54. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 зауважила, що частиною другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порівняльний аналіз словоформ «дізналась» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 16 серпня 2023 року по справі № 200/9648/21).
		55. Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 240/12017/19) вирішуючи питання дотримання особою строків звернення до суду, зауважив, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		57. Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року (справа № 805/4179/18-а), від 26 травня 2021 року (справа № 320/1778/20), від 28 травня 2021 року (справа № 521/21455/16-а), від 31 березня 2021 року (справа № 240/12017/19).
		58. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
		59. Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду. 
		60. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач достовірно знав про проведену перевірку та порушення, виявлені посадовими особами ГУ ДПС, негативним наслідком яких для платника податків є винесення податкових повідомлень-рішень.
		61. Учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
		62. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що об`єктивними перешкодами є лише ті обставини, що унеможливили звернення до суду, натомість неналежна якість такого звернення не охоплюється і не зумовлюється тими обставинами, на які особа посилається на обґрунтування поважності причин пропуску строку.
		63. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано строку звернення до суду без наявності на те поважних причин, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду із позовом, та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
		64. В свою чергу, висновок судів щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із таким, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
		65. Посилання скаржника на зміну судової практики як поважну причину пропуску строку звернення до суду є безпідставним, оскільки така зміна відбулась 26 листопада 2020 року (справа № 500/2486/19) та остаточно сформована 27 січня 2022 року (справа № 160/11673/20). Водночас, позов у цій справі подано лише 15 листопада 2024 року, тобто після винесення податкових повідомлень-рішень, датованих 16 жовтня 2023 року. Позивач не наводить переконливих аргументів на підтвердження того, що саме ця зміна судової практики перешкоджала своєчасному зверненню до суду після отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 20 жовтня 2023 року.
		66. Окрім того, аналіз викладеного дає підстави для висновку, що у даному випадку суди попередніх інстанції обґрунтовано не застосували положення статті 102 ПК України, яка не врегульовує питання щодо строку звернення до суду.
		67. При цьому жодних нових аргументів чи обґрунтувань, які б доводили порушення судами норм матеріального або процесуального права при вирішенні судами цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
		68. У відповідності пункту дев`ять частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
		69. Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		70. Оскільки з вказаними позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого частини другої статті 122 КАС України строку, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подано, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
		71. Таким чином, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		72. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів та зводяться до перегляду встановлених у справі обставин, що суперечить приписам статті 341 КАС України, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги - відсутні.
		73. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» залишити без задоволення.
		Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі № 140/13325/24 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                М. М. Яковенко
		Судді                                                                                                    Н.Є. Блажівська 
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...