Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/10700/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2025.
Дата набрання законної сили: 09.07.2025
Номер судового провадження: 61-9456ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                           
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 344//10700/23
		провадження № 61-9456св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого  -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І.,  Лідовця Р. А.,   
		учасники справи:
		 
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2024 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Бойчука І. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 02 березня 2016 року вона з 
		ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року (справа № 344/5852/20) було розірвано.
		У шлюбі у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		За договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, від 04 вересня 2017 року № 3/2/7/2 та угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 08 вересня 2017 року № 2/7 вони придбали однокімнатну квартиру, розташовану за адресою:        АДРЕСА_1 .
		Згідно з актом приймання-передачі приміщення у будинку АДРЕСА_2 від 10 травня 2018 року № 187 продавець фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_5 ) передав покупцеві ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . 
		06 липня 2018 року відповідач здійснив державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.
		Посилаючись на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбана у шлюбі за спільні кошти подружжя, позивачка просила здійснити поділ майна, а саме квартири АДРЕСА_4 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнати за нею право власності 
		на 1/2 частку зазначеної квартири. 
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 
		від 30 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира була безоплатно надана відповідачу як учаснику антитерористичної операції (далі -АТО). Фактично ані позивачка, ані відповідач не брали участі в набутті права власності на квартиру своїми коштами чи працею. 
		Квартира була подарована відповідачу за його особисті заслуги перед Батьківщиною та участь в АТО. Позивачка та відповідач не були одружені у період участі відповідача в АТО, а отже, спірне нерухоме майно не є спільною сумісною власністю подружжя. 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. 
		Визнано квартиру, розташовану за адресою:  АДРЕСА_1 , спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири  АДРЕСА_5 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири  АДРЕСА_4 .
		Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна квартира була подарована відповідачу, оскільки договір дарування у встановленому законом порядку з відповідачем не укладався. 
		З метою отримання житла ОСОБА_2 надавав інформацію про склад сім`ї, тобто квартира, якщо і надана йому Приватним підприємством «Колегія» (далі - ПП «Колегія») безоплатно, то у зв`язку із відповідним рішенням житлової комісії при органі місцевого самоврядування. Надалі позивачка та двоє малолітніх дітей були зареєстровані у цій квартирі. Тобто спірна квартира отримана відповідачем в інтересах сім`ї.
		Крім того, усі дії щодо оформлення спірного нерухомого майна здійснювалися у період перебування сторін у шлюбі.
		Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України), визнавши квартиру особистою власністю відповідача, оскільки вона не є ані нагородою, ані премією в розумінні цієї статті.
		Зважаючи на наведене, право власності на квартиру хоча й оформлено лише на відповідача, проте це нерухоме майно набуте у шлюбі, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та, відповідно, підлягає поділу між позивачкою та відповідачем у рівних частках. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи  
		У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 57 СК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 
		Посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявника, належним чином неповідомленого про дату, час та місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував, що спірна квартира є його нагородою за участь у АТО, а тому не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки він її не купував ані за особисті кошти, ані за спільні кошти подружжя. 
		Положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено пільги, які надаються учасникам бойових дій, зокрема першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва і огородництва.
		Надання зазначених пільг пов`язане безпосередньо з особою учасника бойових дій, а не з іншими особами, які перебувають з ним у сімейних стосунках. Такі пільги можуть поширюватися на членів сім`ї учасника бойових дій лише у разі його загибелі.
		Він не перебував у шлюбі зі ОСОБА_1 у період його участі в АТО, а також на час звернення до органу місцевого самоврядування стосовно отримання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва. 
		Оскільки вільних земельних ділянок, придатних для індивідуального житлового будівництва та забезпечення всіх учасників бойових дій, у розпорядженні Крихівецької сільської ради не було, він погодився на отримання квартири замість реалізації пільги на отримання земельної ділянки.  
		Таким чином, на думку заявника, застосуванню до спірних правовідносин підлягає частина третя статті 57 СК України, оскільки житло, отримане за участь у АТО, є винагородою, яку може отримати особа за свій вклад у захист суверенітету та територіальної цілісності держави України, не належить до спільної сумісної власності подружжя. 
		Помилковим є висновок апеляційного суду про те, що для отримання житла він надавав відомості про склад сім`ї, а тому спірна квартира була отримана в інтересах сім`ї, що підтверджується наявними у справі доказами. Оскільки згідно з відомостями Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13 червня 2024 року № 14/117-14/105 він одноосібно перебував другим у черзі на квартирному обліку, до житлової комісії була надана довідка Крихівської сільської ради Івано-Франківської області від 23 червня 2016 року № 1189 про кількість зареєстрованих осіб за адресою його місця проживання, у якій зазначено 14 осіб, серед який позивачка не зазначена, тобто не включена до членів його сім`ї.   
		Таким чином, апеляційний суд безпідставно встановив, що в інформації про склад сім`ї було внесено відомості про ОСОБА_1 на підставі недопустимих доказів. 
		Крім того, на час звернення до суду з позовом, позивачка вже перебувала у іншому шлюбі та добровільно виселилася із спірної квартири разом з дітьми. У зазначеній квартирі він проживає разом з двома дітьми від першого шлюбу, матір яких, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 
		від 06 липня 2023 року (справа № 344/10768/22) позбавлена батьківських прав. 
		На порушення норм процесуального права апеляційний суд розглянув справу за його відсутності, належним чином неповідомленого про розгляд справи, чим позбавив його права на ефективний судовий захист, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. 
		У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Микулич І. В., у якій вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2024 року; відкрито касаційне провадження у справі з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області матеріали цивільної справи № 344/10700/23; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
		У липні 2024 року матеріали справи № 344/10700/23 надійшли до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду. 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи 
		з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, 
		а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 30 березня 2016 року серія НОМЕР_1 , військовим квитком від 19 лютого 2015 року серія НОМЕР_2 та довідкою командира військової частини НОМЕР_3 від 23 березня 2021 року, згідно з якою солдат ОСОБА_2 у період з 02 квітня 2015 року до 15 грудня 2015 року; 
		з 16 грудня 2015 року до 25 грудня 2015 року брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. 
		З 02 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 жовтня 2020 року (справа № 344/5852/20) було розірвано. 
		17 серпня 2016 року між ПП «Колегія», Виконавчим комітетом Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області та Громадським об`єднанням «Крихівецьке об`єднання воїнів АТО» укладено угоду про надання, передачу (забезпечення) квартир учасникам АТО, за умовами якої ПП «Колегія» зобов`язалося надати (передати) 10 квартир для учасників АТО.
		Згідно із заявою ОСОБА_2 від 06 вересня 2016 року, адресованою голові Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області, заявник просив розглянути його пропозицію щодо одержання ним квартири як учасником АТО та зазначив, що відмовляється від земельної ділянки.
		Рішенням житлової комісії при Виконавчому комітеті Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області, затвердженим протоколом від 16 грудня 2016 року № 2, комісія рекомендувала надати житло першочергово учасникам бойових дій, зокрема, ОСОБА_2 . 
		Рішенням Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області від 23 грудня 2016 року № 10-18/2016 затверджено перелік осіб - учасників АТО, які першочергово потребують поліпшення житлових умов, серед яких зазначено ОСОБА_2 .
		Рішенням Крихівецької сільської ради Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року № 1-27/2017 рекомендовано ПП «Колегія» надати першочергово житло жителям села - учасникам АТО: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 
		04 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ПП «Колегія» (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому № 3/2/7/2, предметом якого є однокімнатна квартира, загальною площею 44 кв. м, що розташована на другому поверсі сьомого будівельного під`їзду житлового будинку АДРЕСА_2 .
		Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору загальна вартість квартири погоджується сторонами протоколом погодження договірної ціни.
		04 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ПП «Колегія» (замовник) укладений договір виконання додаткових робіт № 3/2/7/2, адреса виконання робіт - АДРЕСА_2 , ціна договору (сплачує замовник) - 213 747,00 грн. 
		На виконання зазначеного договору ПП «Колегія» сплатило ФОП ОСОБА_4 зазначену суму грошових коштів (платіжне доручення від 06 вересня 2017 року № 17).
		08 вересня 2017 року між ПП «Колегія», ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено угоду про відступлення права вимоги майнових прав № 2/7, за умовами якої ПП «Колегія» передало ОСОБА_2 права та обов`язки щодо отримання майна за договором, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		10 травня 2018 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підписано акт № 187 приймання-передачі приміщення у будинку АДРЕСА_2 . 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки та відповідача народилася дочка ОСОБА_3 .  
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 серпня 2023 року, 03 липня 
		2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 , на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 10 травня 2018 року, договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 04 вересня 2017 року, угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 08 вересня 2017 року. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України (далі - 
		ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною 
		власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя 
		статті 368 ЦК України.
		Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до частини третьої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
		Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
		Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
		Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
		Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18). 
		Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була безоплатно надана (подарована) відповідачу як учаснику АТО за його особисті заслуги перед Батьківщиною, а тому є його особистою приватною власністю. 
		Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 57 СК України, визнавши квартиру особистою власністю відповідача, оскільки вона не є ані нагородою, ані премією в розумінні цієї статті.
		У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спірна квартира є його нагородою за участь у АТО, а тому не є спільним сумісним майном подружжя. 
		Перевіривши такі доводи заявника, Верховний Суд виходить з такого. 
		За змістом пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається пільга щодо першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що 17 серпня 2016 року між ПП «Колегія», Виконавчим комітетом Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради та Спілкою учасників Громадського об`єднання «Крихівське об`єднання воїнів АТО» укладена угода про надання, передачу (забезпечення) квартир учасникам АТО, зокрема, з метою розв`язання проблеми забезпечення житлом учасників АТО та членів їхніх сімей шляхом цільового адресного надання квартир.
		Згідно з пунктом 2 цієї угоди Виконавчий комітет Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради зобов`язався подати список на затвердження на сесію сільської ради та передати ПП «Колегія» списки учасників АТО та членів їхніх сімей, погоджений спілкою учасників АТО, затверджений на сесії сільської ради. 
		ПП «Колегія» зобов`язалося надати (передати) десять квартир загальною площею від 30 кв. м до 35 кв. м кожна для учасників АТО та членів їх сімей згідно зі списком затвердженим сесією сільської ради.
		04 вересня 2017 року між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ПП «Колегія» (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому № 3/2/7/2, предметом якого є спірна квартира.
		08 вересня 2017 року між ПП «Колегія», ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено угоду про відступлення права вимоги майнових прав № 2/7, за умовами якої ПП «Колегія» передало ОСОБА_2 права та обов`язки щодо отримання майна за договором, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
		10 травня 2018 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підписано акт № 187 приймання-передачі приміщення у будинку АДРЕСА_2 , а саме квартири , 187 . 
		Таким чином, перебуваючи у шлюбі зі ОСОБА_1 , відповідач реалізував надану йому Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» пільгу щодо першочергового забезпечення жилою площею та на підставі вищезазначених правочинів, метою яких, зокрема, було розв`язання проблеми забезпечення житлом учасників АТО та членів їхніх сімей, отримав квартиру, розташовану за адресою:  АДРЕСА_1 , та 03 липня 2018 року зареєстрував право власності на зазначену квартиру. 
		Позивачка та її син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були зареєстровані у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зняті з реєстрації 
		04 травня 2023 року), ОСОБА_2 був зареєстрований 18 грудня 2018 року, а спільна дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 
		12 березня 2019 року. 
		Зважаючи на те, що спірна квартира отримана відповідачем в інтересах сім`ї на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому від 04 вересня 2017 року, угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 08 вересня 2017 року та акта приймання-передачі нерухомого майна від 10 травня 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на спірне нерухоме майно, яке у розумінні частини третьої статті 57 СК України не є ані нагородою, ані премією, поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. 
		Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене на підставі недопустимих доказів є необґрунтованими, оскільки у касаційній скарзі заявник не зазначає, які наявні у матеріалах справи докази він вважає недопустимим, тобто такими, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		Верховний Суд не бере до уваги нові докази, додані заявником до касаційної скарги, оскільки не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (стаття 400 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги про те, що на порушення норм процесуального права апеляційний суд розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про розгляд справи, чим позбавив його права на ефективний судовий захист, не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи містять відповідні повідомлення про вручення ОСОБА_2 поштових відправлень апеляційного суду (а.с. 228, 240). 
		При цьому, посилаючись на те, що у зазначених повідомленнях не його підпис, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного заявник не надав.
		Інші доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на необхідності переоцінки доказів і обставин, яким суд надав належу оцінку. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги ОСОБА_2 цих висновків не спростовують. 
		Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. 
		Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 травня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник  Судді:І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...