Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 553/3015/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 16.07.2025. Зареєстровано: 17.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/553/12/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019170030000439

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Подільський районний суд міста Полтави 
		 
		Справа № 553/3015/19 
		Провадження № 1-кп/553/12/2025 
		 
		У Х В А Л А
		Іменем України
		 
		16.07.2025м. Полтава
		 
		 
		Подільський районний суд міста Полтави в складі: 
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого:  ОСОБА_4 ,
		захисника: ОСОБА_5 ,
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019170030000439 від 11.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, - 
		УСТАНОВИВ:
		В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.
		Від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.
		У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження терміну дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , оскільки наявні ризики, передбачені у пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Проти клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу заперечував.
		Захисник при вирішенні питання щодо клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно ОСОБА_4 заперечувала. Просила задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. На думку сторони захисту, обґрунтування доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст.ст. 177-178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
		Обвинувачений думку захисника підтримав.
		Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є таким, що не підлягає до задоволення з одночасним задоволенням клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю за наступних обставин.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		Як встановлено в ч. 1 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до ухвали суду від 03.06.2025 року дія заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 01.08.2025 року.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.
		Разом з цим, суд констатує, що ризики наявні у даному кримінальному провадженні на даний час істотно зменшились, судом майже повністю проведено дослідження письмових доказів, що вказує про обґрунтованість клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
		У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.
		Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		Стороною захисту надано заяву ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 16.07.2025 року, відповідно до якої остання не заперечує щодо обрання відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даної заяви зобов`язувалась надати у володіння та користування об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 , своєму сину  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період дії запобіжного заходу. 
		Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, його майновий стан та життєві обставини, а також процесуальну поведінку обвинуваченого, яка суттєво змінилась в позитивний бік, суд вважає за можливе змінити відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, що буде в повній мірі забезпечувати процесуальну поведінку обвинуваченого.
		Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
		При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
		Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
		Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
		Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
		Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, відносно ОСОБА_4 , передбачені пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі істотно зменшилися, хоча і не перестали існувати з високою ймовірністю.
		Поряд з цим, з огляду на ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
		Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
		У відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського союзу з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.
		Разом з тим, в клопотанні прокурора відсутні обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою  ОСОБА_4  з урахуванням рішень ЄСПЛ, а саме клопотання має ознаки формалізму, в ньому містяться лише посилання на ті обставини, на підставі яких обвинуваченому було обрано такий вид запобіжного заходу та який неодноразово продовжувався.
		Проте, суд критично відноситься до такої позиції прокурора, так як вона йде врозріз з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно положень ст. 5 Конвенції, та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для отримання особи під вартою...».
		Так, в рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» вказано підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами.
		В п. 51 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
		З огляду на зміст клопотання прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , воно має ознаки «автоматичної законності» позбавлення свободи, без обґрунтування такого тримання з огляду на норми КПК України та рішення Європейського суду з прав людини, оскільки прокурор в своєму клопотанні не надав нових, вагомих обставин, які б суд мав змогу застосувати як ризики, в розумінні ч. 1 ст. 177 КПК України, для подальшого тримання під вартою  ОСОБА_4 .
		У п. 40 Рішення ЄСПЛ зазначено, що суд нагадує, що питання про те, чи є розумним термін тримання особи під вартою не може оцінюватися абстрактно. Це питання повинно бути оцінено відповідно до особливостей кожного конкретного випадку, причини, наведених у рішеннях національних судових та слідчих органів, і задокументованих фактах, на які посилається заявник у його клопотанні про звільнення. Тривале тримання під вартою може бути виправдане у даному випадку, тільки якщо є конкретні ознаки існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до особистої свободи («Лабіта проти Італії»).
		В п. 41 рішення у цій справі суд зазначає, що тримання заявника під вартою тривало майже рік і вісім місяців. Серйозність звинувачень, висунутих проти нього і ризик його втечі були згадані в первісному рішенні про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ці ж аргументи, а також ризик його впливу на хід розслідування, який був доданий незабаром, залишилися незмінними аж до винесення вироку, за винятком рішення від 01.10.2013 року, яке не містило взагалі ніяких підстав. Таким чином, суди використовували тіж підстави для продовження терміну тримання заявника під вартою. Проте, відповідно до параграфу 3 ст. 5, обґрунтування будь-якого терміну тримання, незалежно від того, наскільки коротким цей термін є, повинно бути переконливо продемонстроване владою.
		Що ж стосується ризику того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, суд зазначає, що ризики не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою, що знайшло свої відображення в рішенні «Строган проти України» від 06.10.2016 року.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурор не довів тієї обставини, що  ОСОБА_4 має намір переховуватися від суду, а просто обмежився посилання на такий ризик.
		Суд констатує, що при вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов`язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення, зокрема, в даному випадку, - на прокурора, який заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_4 .
		Таким чином, зважаючи на вказані вище обставини та факти, суд приходить до висновку, що наведені вище обставини обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником ОСОБА_5 , є вагомими, переконливими та такими, що свідчать про безпідставність доводів прокурора з приводу обґрунтованості продовження відносно обвинуваченого  ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом встановлено, що на даний час зменшились ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки.  ОСОБА_4 за умови цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронних засобів контролю позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, що дає підстави суду для висновку про те, що подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є невиправданим та для запобігання ризикам, передбаченим пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнення справедливого балансу інтересів суспільства з вимогами захисту прав конкретної особи, на даний час буде достатнім визначення відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та носінням електронного засобу контролю.
		В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати на даний час, та що інший, більш м`який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з урахуванням стану здоров`я останнього, його репутації, міцних соціальних зв`язків.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних процесуальних обов`язків та обов`язковим носінням електронного засобу контролю, що в свою чергу спростовує твердження прокурора щодо доцільності продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та відповідно про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в зв`язку з його необґрунтованістю.
		Керуючись ст. ст. 177-179, 181, 183, 197, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Клопотання обвинуваченого  ОСОБА_4  про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю - задовольнити, відмовивши в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
		Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою змінити на запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт з використанням засобів електронного контролю, негайно звільнивши його з-під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали, на підставі ч. 5 ст. 202 КПК України.
		Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:
		- прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження за першою вимогою;
		- цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- носити засіб електронного контролю;
		- утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні № 553/3015/19;
		-за наявності паспорту для виїзду за межі України здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невідкладно прибути до місця свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Строк дії ухвали становить 2 місяці з 16.07.2025 року до 16.09.2025 року включно.
		Виконання ухвали в частині дотримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладених на нього обов`язків доручити органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , контроль за виконанням запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на прокурора.
		Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що порушення умов дії домашнього арешту може бути наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.
		ПРУП ГУ НП в Полтавській області негайно поставити на облік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
		Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.
		Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.
		Повний текст складено 16.07.2025 року. 
		   
		Суддя Подільського районного суду міста Полтави  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...