Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/2692/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 16.07.2025. Зареєстровано: 17.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/554/694/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025170000000041

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 16.07.2025Справа № 554/2692/25 Провадження № 1-кп/554/694/2025
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		потерпілої  ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження №12025170000000041 від 09.01.2025за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієво Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого менеджером зі збуту у ФОП ОСОБА_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним    
		9 січня 2025 року близько 17 год 05 хв, у темну пору доби, за відсутності опадів, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем AUDI A3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по освітленій за допомогою міського електроосвітлення вулиці Європейській у місті Полтава, з боку вулиці Шевченка у напрямку вулиці Юліана Матвійчука у межах крайньої лівої смуги для руху. Проїжджаючи повз зупинку громадського транспорту «Шевченка» поблизу будинку № 35 по вулиці Європейській, в порушення вимог п.п. 12.4., 12.9.б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, рухаючись у швидкісному діапазоні від 56 до 74 км/год, перевищив дозволену швидкість руху транспортних засобів в населеному пункті 50 км/год, чим позбавив себе можливості вчасно зреагувати на зміну дорожньої обстановки, а саме на появу у межах своєї смуги для руху пішохода ОСОБА_8 , що перетинав вулицю Європейську справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, та скоїв на останнього наїзд передньою частиною автомобіля.
		Від спричинених тілесних ушкоджень внаслідок наїзду ОСОБА_8 близько 18 год 05 хв 09.01.2025 помер у медичному салоні автомобіля екстреної медичної допомоги на території КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» за адресою: місто Полтава, вулиця Шевченка, 23. 
		Смерть ОСОБА_8 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами в м`які мозкові оболонки головного мозку. 
		 
		Кваліфікація дій обвинуваченого судом
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		Допитаний в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Пояснив, що їхав зі швидкістю приблизно 71 км/год, а потерплий перебігав дорогу у невстановленому місці. Була темна пора і зустрічний транспорт, його засліпило. Потерпілого до останнього моменту не бачив. В останній момент натиснув на гальма, намагаючись уникнути зіткнення, але не вийшло. Одразу викликав швидку медичну допомогу. Потерпілій відшкодував матеріальні збитки. У вчиненому щиро розкаюється.
		Потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що жодних претензій до обвинуваченого не має, збитки їй відшкодовані.
		Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, вважає повністю доведеною, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
		 
		Виклад позицій сторін кримінального провадження
		Прокурор просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому та просив не позбавляти волі та не позбавляти водійського посвідчення, оскільки це єдиний його дохід.
		Захисник просив врахувати всі пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих. Призначити покарання з іспитовим строком та не позбавляти права керування транспортними засобами.
		Потерпіла вказувала, що обвинувачений їй допомагав матеріально, просила не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами.
		 
		Мотиви призначення покарання
		При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Так, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких злочинів.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди потерпілій.
		Обставин, які обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який неодружений, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем роботи.
		Разом із тим, обставини вчинення кримінального правопорушення та настання тяжких наслідків у виді смерті потерпілого, ступінь тяжкості злочину, яка визначається не тільки положеннями ст. 12 КК України, виходячи з формального критерію виду і розміру покарання, а й фактичними обставинами справи, при яких було скоєно злочин, дають суду підстави прийти до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, покарання, передбачене санкцією інкримінованої йому статті у виді позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК України.
		Суд також не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання положеньст. 69 КК України, оскільки обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, а також суперечить ст.ст. 50, 65 КК України.
		Зі змісту інкримінованої ОСОБА_4 санкції вбачається, що при засудженні особи за ч.2 ст.286 КК України, також передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 
		При призначенні обвинуваченому додаткового покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України кваліфікується як тяжке, ОСОБА_4 грубо порушено положення ПДР України, а саме перевищено максимально дозволену швидкість руху, в результаті чого останній допустив наїзд на потерпілого, внаслідок чого останній помер. Вказане свідчить про небезпечність обвинуваченого як водія під час керування транспортним засобом.
		Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких існує потреба у керуванні власним транспортним засобом. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
		Крім того, ПДР України, регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що нехтування ОСОБА_4 вимогами ПДР України призвело до тяжких наслідків у виді смерті потерпілого.
		Враховуючи, що стороною захисту не доведено обставин, що позбавлення права керування транспортними засобами істотно вплине на рівень життєдіяльності обвинуваченого та буде надмірним тягарем для нього, тому суд приходить до висновку про призначення додаткового покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням наявності пом`якшуючих обставим згідно ст. 66 КК України, не з максимальним терміном.
		На думку суду таке покарання цілком узгоджується з нормою ч. 2 ст. 50 КК України, адже покарання має на меті також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		 
		Вирішення цивільного позову
		Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений. 
		 
		Мотиви іншихрішень 
		Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Таким чиномвитрати назалучення експертівв сумі 10 346 гривень 70 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядкуст. 100 КПК України.
		Згідност. 174 ч. 4 КПК Українисуд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Отже арешт майна слід скасувати.
		Керуючись статями 124, 174, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		 
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
		 
		Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання засудженого.
		 
		Стягнути з  ОСОБА_4  на користь держави 10 346 гривень 70 копійок витрат на залучення експертів.
		 
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядкуст. 100 КПК України, а саме: транспортний засіб «AudiA3»,р.н. НОМЕР_1 - повернути власнику.
		 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 14 січня 2025 року - скасувати.
		 
		Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні. 
		 
		   Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...