Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/3370/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.
Дата набрання законної сили: 17.07.2025
Номер судового провадження: 61-663ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 583/3370/23
		провадження № 61-663св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивачка -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу Зіньковський Іван Михайлович,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області у складі судді Яценко Н. Г. 
		від 26 лютого 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю., від 05 грудня          2024 року і ухвалив таку постанову.
		Зміст заявлених позовних вимог
		1.           У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу                  Зіньковський І. М., про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування.
		2.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 зазначала, що з літа 2014 року вона почала проживати зі своєю приятелькою ОСОБА_3 у належному останній житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після того як чоловік ОСОБА_3 тяжко захворів та у зв`язку з цим потребував постійного стороннього догляду. Оскільки її подруга ОСОБА_3 не могла самостійно забезпечити догляд за чоловіком, у цьому їй допомагала вона. Вказувала, що після смерті чоловіка подруги у 2015 році вона продовжила проживати з ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_4 . 
		3.            ОСОБА_1 зазначала, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_3 та вона залишилася проживати з подругою у її житловому будинку за вказаною вище адресою. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і сама ОСОБА_3 , а витрати з організації поховання вона взяла на себе.
		4.           Після смерті ОСОБА_3 21 липня 2021 року приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Зіньковським І. М. була заведена спадкова справа № 64/2021. 13 грудня 2021 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю у неї права на спадкування. Позивачка наголошувала, що 
		з 2014 року проживала разом з ОСОБА_3 , вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет, вона готувала їжу, прала та прасувала одяг, піклувалась про життєдіяльність і здоров`я ОСОБА_3 , доглядала за її сином ОСОБА_4 . У будинку за вищевказаною адресою вона мала власну відокремлену кімнату, де знаходилися її особисті речі.
		5.           З врахуванням наведеного,  ОСОБА_1 просила позов задовольнити, встановити факт її проживання однією сім`єю з 01 липня 2014 року по 12 червня 2021 року з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за нею право власності у порядку спадкування на майно померлої ОСОБА_3 в порядку четвертої черги спадкування.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		6.           Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		7.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала належних доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог. Суд встановив, що ОСОБА_1 заміжня, має власну родину: чоловіка, сина, з якими разом проживає. Такі обставини є взаємовиключними і не можуть свідчити про проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.
		8.           Суд першої інстанції також виходив з того, що онука спадкодавці                        ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса у встановлений статтею 1270 ЦК України строк із заявою про прийняття спадщини щодо майна бабусі                ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , син якої та батько                   ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ОСОБА_2 є спадкоємицею за правом представлення.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		9.           Постановою Сумського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2024 року - без змін. 
		10.        Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки встановлені у справі обставини достеменно не підтверджують, що проживання позивачки з померлою ОСОБА_3 носило характер саме сімейних відносин, зокрема, наявність у них спільного бюджету, ведення спільного господарства, наявність в них спільних витрат, участь у витратах на утримання майна тощо.  Сам по собі факт проживання за однією адресою та надання допомоги позивачкою ОСОБА_1 .  ОСОБА_3 по господарству не свідчить про виникнення у позивачки права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємиці четвертої черги за законом, враховуючи і те, що ОСОБА_1 була заміжня і мала власну родину, а саме: чоловіка і сина, з якими проживала за іншою адресою.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		11.        У січні 2025 року  ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року іухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
		12.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду  від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		13.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій належними чином не дослідили наявних у справі обставин, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги, що мають важливе значення для її правильного вирішення.
		14.        Заявниця вказує, що вона з липня 2014 року по 12 червня 2021 року (і наразі) доглядала за будинком. У вказаний період вони з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет, з якого вона сплачувала всі комунальні послуги. Також вона для ОСОБА_3 та               ОСОБА_4 купувала ліки (2-3 рази на тиждень), одяг, продукти харчування, здійснювала за ними догляд, обробляла земельну ділянку біля будинку спадкодавиці, здійснювала поточні ремонти у будинку, утримувала                           ОСОБА_3 , оскільки у неї була невелика пенсія, а іншого доходу у неї не було. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що вона більше п`яти років на постійній основі дбала та піклувалася про життєдіяльність ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 . Сукупність цих обставин та відносин свідчать про те, що вони з померлою ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю більше п`яти років. Вважає, що суди неналежним чином оцінили письмові докази та покази свідків.
		15.        У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що відповідачка у період з липня 2014 року по 12 червня 2021 року не надавала жодної допомоги ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_4 , не здійснювала догляд за ними та не надавала їм необхідної допомоги, не була пов`язана спільним побутом. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		16.     Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 583/3370/23 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		17.      ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Охтирка Сумської області померла                 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14 червня 2021 року Охтирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
		18.     На підтвердження обставин організації поховання ОСОБА_3 позивачкою надано свідоцтво про поховання від 14 червня 2021 року № 357.
		19.     Після смерті ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_2 від 21 липня 2021 року про прийняття спадщини після смерті її бабусі ОСОБА_3 приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Зіньковським І. М. заведена спадкова справа № 64/2021, що підтверджується наданою копією цієї спадкової справи, а також витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 21 липня 2021 року № 65675214.
		20.     08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріусу Охтирського районного нотаріального округу Зіньковського І. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
		21.     Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю права на спадкування. Постанова вмотивована тим, що ОСОБА_1 не підпадає ні під жодну з п`яти черг спадкування, передбачених статтями 1261-1265 ЦК України, не надала жодних документів, які б підтверджували її право на спадкування. 
		З наявних документів, які є в спадковій справі, встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса у встановлений законом строк згідно зі статтею 1270 ЦК України із заявою про прийняття спадщини на майно бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , син якої та батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .   Отже, єдиним спадкоємцем за правом представлення є онука померлої - ОСОБА_2 .
		22.     Той факт, що ОСОБА_3 доводилася ОСОБА_2 бабусею підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 
		від 16 листопада 1988 року, витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 13 грудня 2021 року № 00034152708, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 13 грудня 2021 року № 00034152580.
		23.     20 грудня 2023 року приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Зіньковським І. М. не встановлено підстав для прийняття заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , через пропуск строку для подання такої заяви.
		24.     Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 
		30 жовтня 2020 року Охтирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 
		у м. Охтирка Сумської області, що також підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.
		25.     Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 13 грудня 2021 року № 00034152580,                                 11 червня 1986 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 .
		26.     Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 31 березня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Охтирка Сумської області.
		27.     За життя ОСОБА_7 заповітом від 08 листопада 2012 року, посвідченим державним нотаріусом Охтирської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 2-1049, на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно ОСОБА_3 .
		28.     Відповідно до відповіді відділу з питань державної реєстрації Охтирської міської ради від 05 листопада 2021 року № 15-13/9239, станом на 12 червня 
		2021 року (дата смерті ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована одна особа - ОСОБА_3 .
		29.     Згідно з даними паспорту серії НОМЕР_5 , виданого 27 грудня 1997 року Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області, ОСОБА_1 з 26 січня 1983 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що позивачка особисто підтвердила у судовому засіданні.
		30.     Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області 
		від 27 листопада 2019 року у справі № 583/3288/19 ОСОБА_4 визнано недієздатним, ОСОБА_3 призначено опікуном над ОСОБА_4 .
		31.     Відповідно до відповіді Охтирського РВП ГУНП в Сумській області 
		від 27 жовтня 2023 року № М-47аз, 02 серпня 2020 року та 20 квітня 2020 року до Охтирського РВП надходили звернення ОСОБА_3 з приводу того, що її син ОСОБА_4 вчиняє неправомірні дії щодо заявниці.
		32.     Згідно з відповіддю комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 05 грудня 2023 року № 01-55/1257, ОСОБА_4 перебував з 12 лютого 2015 року по 20 лютого               2015 року на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі Сумської обласної ради «Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2», з 24 квітня 2019 року по 02 липня 2019 року у комунальному закладі Сумської обласної ради «Обласник наркологічний диспансер», з 13 грудня 2019 року по 13 лютого 2020 року у комунальному закладі Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань», з 28 вересня 2020 року по 28 жовтня 2020 року у комунальному закладі Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня».
		33.     Суд першої інстанції допитав свідків, які повідомили, що позивачка доглядала ОСОБА_3 , допомагала їй, ночувала у будинку, здійснила поховання.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		34.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
		35.        Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		36.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		37.        Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		38.        Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
		39.        В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення
		(постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).
		40.        За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		41.        Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
		42.        Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.
		43.        При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суди враховують норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
		44.        Подібні за змістом висновки виклав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
		45.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
		46.        Необхідною умовою для встановлення заявленого факту є доведеність факту спільного проживання заявниці та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.
		47.        Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).
		48.        У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі
		№ 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року
		у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 13 травня 2024 року
		у справі № 727/8026/23 (провадження № 61-5139св24) визначено, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб в іншому шлюбі.
		49.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		50.        Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		51.        Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		52.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		53.            Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог                   ОСОБА_1  про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавицею більше п`яти років до дня її смерті, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи позивачки та подані нею докази, дійшов загалом мотивованого висновку, що позивачка не довела належними, достатніми та достовірними доказами факт її спільного проживання однією сім`єю з 01 липня 2014 року по 12 червня 
		2021 року з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ведення з нею протягом цього часу спільного господарства, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов'язків більше п'яти років до моменту її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
		54.            Судами попередніх інстанції надано належну оцінку показам свідків, які вказували на те, що ОСОБА_1 періодично мешкала зі своєю приятелькою ОСОБА_3 у будинку останньої, допомагала їй по господарству. Однак, показаннями свідків достовірно не підтверджується, що відносини позивачки з померлою ОСОБА_3 носили характер саме сімейних відносин у розумінні частини другої статті 3 СК України. 
		55.            Також судами надано оцінку наявним у матеріалах справи фотокарткам, на яких відображені події спільного відпочинку, святкуванні свят, а також факту піклування та надання допомоги позивачкою ОСОБА_3 за її життя, участі позивачки в організації її поховання, які не свідчать про те, що між нею та ОСОБА_3 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї.
		56.            Довідки про склад сім`ї спадкодавця, в тому числі станом на момент смерті спадкодавиці будь-яким уповноваженим органом не видавались, обстеження житлово-побутових умов не здійснювалось.
		57.            Крім того судами встановлено, що позивачка перебуває у шлюбі, має власну сім`ю: чоловіка, сина, з якими разом проживає, що спростовує її доводи про проживання однією сім`єю зі спадкодавицею.
		58.            Отже, матеріали справи не містять переконливих доказів на підтвердження проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, наявності взаємних прав та обов`язків між позивачкою та спадкодавицею. Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а оцінюються судами в сукупності з іншими доказами із застосуванням балансу вірогідностей.
		59.        Слід також врахувати той факт, що онука спадкодавці ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса у встановлений статтею 1270 ЦК України строк із заявою про прийняття спадщини. Доводи касаційної скарги позивачки про те, що відповідачка у період з липня 2014 року по 12 червня 2021 року не надавала жодної допомоги ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_4 , не здійснювала догляд за ними та не надавала їм необхідної допомоги, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на обсяг права ОСОБА_2 на спадкування.
		60.        Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, значною мірою зводяться до переоцінки доказів. 
		61.        Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). 
		62.        Водночас не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		63.        Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
		64.        Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		65.        З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області 
		від 26 лютого 2024 року та постанову Сумського апеляційного судувід 05 грудня          2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                       Є. В. Синельников
		 
		                                                                                                О. М. Осіян
		 
		                                                                                                В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...