Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/22268/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.
Дата набрання законної сили: 16.07.2025
Номер судового провадження: 61-14977ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 523/22268/23
		провадження № 61-14977св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,  
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси, в складі судді Кисельова В. К., 
		від 19 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І., 
		від 02 жовтня 2024 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
		2.           Позов мотивований тим, що 05 червня 2009 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 позичила у ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 500 000 грн, які у визначений строк не повернула, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення боргу.
		3.           Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 червня 2009 року у справі № 4/96-09-2451 його позов було задоволено. Стягнуто з ФОП 
		 ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 суму боргу 1 500 000 грн та вирішено питання про розподіл судових витрат.
		4.           Вказував, що в подальшому сторони уклали мирову угоду, питання про затвердження якої неодноразово розглядалось судами.
		5.           Однак ОСОБА_2 не змогла виконати перед ним взяті на себе зобов`язання щодо повернення боргу, а тому 01 серпня 2017 року склала розписку, в якій зобов`язалась повернути борг.
		6.           01 лютого 2021 року він звернувся до відповідачки з письмовою вимогою про повернення боргу, але відповіді не отримав, у зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 01 серпня 2017 року в розмірі 215 781,69 дол. США.
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		7.           Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 
		2023 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 . Роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		8.           Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що спір виник із укладеного двома суб`єктами господарювання (ФОП) договору позики, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.           У касаційній скарзі  ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		10.        У листопаді 2024 року  ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року.
		11.        Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні питання про відмову у відкритті провадження у цивільній справі.
		13.        Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позика за розпискою ОСОБА_2 від 01 серпня 
		2017 року не була господарською діяльністю, а він не виступає у спірних правовідносинах як фізична особа-підприємець.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановленні судами попередніх інстанцій
		14.        05 червня 2009 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП 
		ОСОБА_1 укладений договір позики на суму 1 500 000 грн, невиконання позичальником умов якого стало підставою для звернення кредитора до господарського суду про стягнення заборгованості.
		15.        Рішенням Господарського суду Одеської області від 23 червня 2009 року у справі № 4/96-09-2451 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з 
		ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 суму боргу 1 500 000 грн, витрати з державного мита в сумі 15 000 грн та витрати на технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.
		Із тексту вказаного рішення суду вбачається, що сума боргу стягнута з 
		ФОП ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 на підставі договору позики від 05 червня 2009 року.
		16.        Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20 липня 2009 року у справі № 4/96-09-2451 затверджено мирову угоду, укладену ФОП 
		ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на таких умовах:
		-          ФОП ОСОБА_2 відмовляється від свого права власності на нерухоме майно - кафе-бар, загальною площею 731,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь 
		ФОП ОСОБА_1 ;
		-          ФОП ОСОБА_2 відмовляється від свого права власності на нерухоме майно - кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею - 232,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 ;
		-          ФОП ОСОБА_1 відмовляється від стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми боргу за наказом № 4/96-09-2451, виданим 06.07.2009 Господарським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі - 1 500 000 грн, витрат по сплаті державного мита в розмірі - 15 000 грн, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 312,50 грн, а всього - 
		1 515 312, 50 грн.
		17.        10 березня 2010 року постановою Вищого господарського суду України ухвалу Господарського суду Одеської області від 20 липня 2009 року у справі 
		№ 4/96-09-2451 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду Одеської області.
		18.        25 червня 2010 року ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 4/96-09-2451 затверджено мирову угоду, укладену між ФОП 
		ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в такій редакції:
		-          ФОП ОСОБА_2 відмовляється від свого права власності на нерухоме майно - кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 731,0 кв. м, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_1 на користь ФОП ОСОБА_1 ;
		-          ФОП ОСОБА_2 відмовляється від свого права власності на нерухоме майно - кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею - 232,1 кв. м, та літнього майданчика до дискотеки-бару площею - 744,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 ;
		-          ФОП ОСОБА_1 відмовляється від стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми боргу за наказом № 4/96-09-2451, виданим 06.07.2009 Господарським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі - 1 500 000 гривень, витрат по сплаті державного мита в розмірі - 15 000 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 312,50 грн, а всього - 1 515 312,50 грн.
		19.        24 травня 2017 року ухвалою Одеського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Одеської області від 25 червня 2010 року у справі № 4/96-09-2451 скасовано.
		20.        01 серпня 2017 року ОСОБА_2 склала розписку, в якій зазначила, що оскільки ухвалою Одеського апеляційного господарського суду було скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області про затвердження мирової угоди, то вона зобов`язується повернути борг ОСОБА_1 в розмірі 199 121 доларів США, що є еквівалентом 1 515 312,50 грн на день отримання коштів, за першою вимогою.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		21.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		22.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		23.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		24.        Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій
		в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації
		та визначається законом.
		25.        Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		26.        Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		27.        Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		28.        При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		29.        Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		30.        Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		31.        Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		32.        Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		33.        Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		34.        Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		35.        Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		36.        Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
		37.        Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку,  є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).
		38.        Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.
		39.        Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		40.        Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18.
		41.        Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги зокрема тим, що зобов`язання за розпискою від 01 серпня 2017 року у 
		ОСОБА_2 виникли на підставі договору позики, який був укладений 
		05 червня 2009 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , та не був виконаний у зв`язку зі скасуванням ухвал господарського суду про затвердження мирової угоди.
		42.        З огляду на встановлені обставини колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини в цьому випадку виникли із договору, укладеного двома суб`єктами господарської діяльності (фізичними особами-підприємцями), і такий спір, відповідно до положень статті 20 ГПК України належить до юрисдикції господарських судів.
		43.        За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час подання позову у цій справі та ухвалення оскаржених судових рішень ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 зареєстровані які фізичні особи-підприємці.
		44.        Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення питання юрисдикції справи.
		45.        В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
		46.        Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.           Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...