Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/4214/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2025.
Дата набрання законної сили: 15.07.2025
Номер судового провадження: 51-2790км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022220000000070

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 липня 2025 року
		м. Київ
		справа № 638/4214/22
		провадження № 51 - 2790 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		засудженого                                                          ОСОБА_6 ,
		його захисника                                                     адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022220000000070
		від 04 травня 2022 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше
		не судимого,
		за ст. 111 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України,
		за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_7 
		на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено:
		- за ст. 111 ч. 2 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна;
		- за ст. 263 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено спеціального звання «майор поліції».
		Прийнято рішення щодо речових доказів, спеціальної конфіскації, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
		Вироком суду  ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
		Починаючи з 24 лютого 2022 року, ОСОБА_6 , будучи майором поліції, обіймаючи посаду оперуповноваженого 3 відділу УОС ГУНП в Харківській області, перебуваючи в м. Мерефа Харківського району Харківської області та м. Харкові, з особистих мотивів, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності й недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і їх наслідки, бажаючи настання таких наслідків, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань й життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії РФ проти України, будучи достеменно обізнаним про введення на території України воєнного стану, отримав з телефонного номеру НОМЕР_1 від кадрового співробітника УФСБ РФ по Белгородській області ОСОБА_8 завдання - проведення розвідувально-підривної діяльності в інтересах спецслужб РФ, на що з метою становлення й зміцнення окупаційної влади і недопущення контролю України на території Харківської області добровільно погодився активно співпрацювати з ОСОБА_8 , хоча мав можливість відмовитися від цього.
		На виконання вказаного завдання, яке полягало в отриманні розвідувальних даних щодо місць дислокації і переміщення підрозділів Збройних Сил України, військової техніки, місць тимчасової дислокації представників правоохоронних органів, блокпостів у м. Харкові та Харківській області, ОСОБА_6 в березні-квітні 2022 року здійснив візуальну розвідку й фотографування таких об`єктів:
		-          14 березня ІНФОРМАЦІЯ_3
		-          20 березня у ІНФОРМАЦІЯ_3);
		-          20 березня та 01 квітня сервісного центру ІНФОРМАЦІЯ_4;
		-          21 та 23 березня приватного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_5
		-          01 та 07 квітня будівлі ІНФОРМАЦІЯ_6
		-          05 квітня позицій ІНФОРМАЦІЯ_7
		-          23 квітня ІНФОРМАЦІЯ_7Надалі ОСОБА_6 передавав відповідну інформацію та фотографії об`єктів з їх геолокацією через месенджер «Telegram» за зазначеним вище номером ОСОБА_8 , чим здійснив надання допомоги представнику іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України, вчиненої в умовах воєнного стану.
		Крім того, ОСОБА_6 без передбаченого законом дозволу зберігав у службовому автомобілі «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , три осколкові гранати та три запали. 04 квітня 2022 року близько 14 години 00 хвилин вказані боєприпаси були вилучені під час огляду зазначеного автомобіля на території блокпосту біля смт Високий Харківського району Харківської області.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
		Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та короткий зміст поданих заперечень
		У касаційних скаргах захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять скасувати зазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Захисник зазначає, що уповноважені особи незаконно затримали ОСОБА_6 та, не роз`яснивши йому процесуальних прав і не забезпечивши захисником, почали проводити з ним слідчі дії як зі свідком, чим порушили право на захист. Протокол затримання було складено 04 травня 2022 року о 21 годині 00 хвилин, хоча ОСОБА_6 фактично затримано о 12 годині 00 хвилин того ж дня. З огляду на такі порушення вважає, що суд першої інстанції протокол огляду місця події та похідні від нього докази мав визнати недопустимими, однак цього не зробив.
		Вказує, що суд апеляційної інстанції проігнорував наведені вищепорушення, не звернув увагу на доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованої відмови в задоволенні місцевим судом клопотання про призначення судової портретної експертизи, недотримання вимог ст. 365 ч. 4 КПК України та безпідставного повернення під час останнього слова до стадії з`ясування обставин і перевірки їх доказами,  а, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, в ухвалі не надав відповідей на вказані доводи, не зазначив підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
		Також посилається на призначення ОСОБА_6 суворого покарання, без урахування відомостей про його особу, зокрема того, що він раніше не судимий, працював оперуповноваженим у званні майора, має постійне місце реєстрації і проживання, на диспансерному та психіатричному обліку не перебуває, утримує двох малолітніх дітей.
		Засуджений у касаційній скарзі вказує на свою невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів через відсутність доказів, які б підтверджували факт отримання ним завдання від ОСОБА_8 і розкривали суть такого завдання, підтверджували спілкування з цією особою та передачу відповідної інформації. Зазначає, що огляд місця події фактично був проведений до початку здійснення його фіксації, відеозапис постійно переривався, телефон у нього було оглянуто та вилучено без згоди згідно з протоколом огляду, а не обшуку, що є підставою для визнання відповідного протоколу, отриманих за результатами вказаної слідчої дії доказів та інших доказів недопустимими. Крім того, зазначає, що в протоколі огляду неправильно зазначено місце його проведення.
		Також ОСОБА_6 вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на рапорт оперуповноваженого у вироку, мотивував його припущенням про те, що інкриміноване діяння було зумовлене прагненням завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній й інформаційній безпеці України, встановити та зміцнити окупаційну владу РФ з метою протидії у подальшому поновлення контролю України на захоплених територіях Харківської області. Крім того, зазначає, що місцевий суд врахував як тяжкий наслідок злочину ракетний обстріл інституту НААН
		у с. Селекційне, хоча причетність до вказаної події згідно з обвинувальним актом
		не інкримінувалося ОСОБА_6 , що в свою чергу призвело до призначення йому занадто суворого покарання, без урахування факту відсутності в нього судимостей, перебування на утриманні двох малолітніх дітей, і це також залишилось поза увагою апеляційного суду.
		У запереченнях на касаційні скарги прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_10 просить залишити їх без задоволення через необґрунтованість наведених захисником і засудженим доводів.
		Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджений в судовому засіданні підтримали подані касаційні скарги, вважали їх обґрунтованими та просили задовольнити.
		У судовому засіданні прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими
		і просив залишити їх без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення чого дано у ст. 411 КПК України та на що є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог
		ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Суд першої інстанції на підтвердження винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України,
		а саме в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України
		на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України,
		що полягало в наданні представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, а також у зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, послався на такі докази:
		-       показання в суді ОСОБА_6 , який вину не визнав, зазначивши,
		що з 24 лютого 2022 року до 10 разів приїжджав до м. Харкова в робочих справах. Не заперечував, що 04 травня 2022 року під час огляду його автомобіля на блок-пості було вилучено пакет з гранатами, вважаючи,
		що їх підкинули. Також пояснив, що ОСОБА_8 є його двоюрідним братом, який вже 4 роки знаходиться на пенсії, він з ним спілкувався в месенджері «Телеграм», переписку видалив для звільнення місця в телефоні;
		-       показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про те, як вони на блокпості
		в смт Високий були понятими під час огляду автомобіля «Skoda», в якому
		з-під сидіння водія вилучили три гранати з запалами. Біля транспортного засобу стояв його водій - ОСОБА_6 , який повідомив,
		що є співробітником поліції, та зазначив, що гранати йому не належать, а під час огляду телефона вказав, що після військового вторгнення надсилав брату
		в м. Бєлгород фото з технікою біля СТО в м. Мерефа, будівлею СБУ
		в м. Харкові. ОСОБА_6 пояснив, що робив це не за гроші,
		це була його особиста позиція щодо необхідності зміни державного ладу
		в Україні і вказав, що його брат є колишнім співробітником силових структур РФ. Крім того, свідки повідомили, що фізичний вплив до ОСОБА_6 
		не застосовувався, після закінчення слідчої дії вони ознайомились
		з протоколом та підписали його без зауважень;
		-       показання свідка ОСОБА_13 про те, як 04 травня 2022 року він дізнався про затримання підлеглого йому співробітника ОСОБА_6 на блокпосту у смт Високий і виявлення у його службовому автомобілі гранат. Свідок зазначив, що ОСОБА_6 на час виконання службових обов`язків зброя та гранати не видавалась, завдань щодо фіксування місць дислокації правоохоронних органів, військової техніки, блокпостів у м. Харкові з кінця березня до початку квітня 2022 року ОСОБА_6 не ставилось;
		-       показання свідка ОСОБА_14 про те, як зі слів правоохоронців
		він дізнався, що ОСОБА_6 фотографував військові об`єкти;
		-       показання свідка ОСОБА_15 про те, що зі своїм рідним братом
		ОСОБА_6 він не спілкувався та не знав де він працює. Свідок також зазначив, що має двоюрідного брата ОСОБА_8 , який проживає
		у м. Бєлгороді та є військовим або поліцейським. Останній після 24 лютого 2022 року в месенджері пропонував свідку робити фотографії пересування української військової техніки та надсилати їх йому, на що ОСОБА_15 відмовився;
		-       протокол огляду місця події від 04 травня 2022 року з відеозаписом
		про вилучення з автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , трьох гранат, трьох запалів і мобільного телефона ОСОБА_6 ;
		-       акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів та довідки
		про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів
		від 04 травня 2022 року;
		-       лист-відповідь начальника УЛМТЗ ГУНП в Харківській області від 04 травня 2022 року про те, що зі складу озброєння УЛМТЗ ГУНП в Харківській області ручні гранати Ф-1, РГН із запалами до них, інша зброя, боєприпаси або майно озброєння ОСОБА_6 не видавалось;
		-       протокол затримання особи від 04 травня 2022 року про затримання ОСОБА_6 о 14 годині 00 хвилин того ж дня в порядку ст. 208
		КПК України;
		-       протокол огляду речей, документів та комп`ютерних даних від 05 травня
		2022 року з фототаблицею про виявлення в мобільному телефоні, яким користувався ОСОБА_6 , контакту « ОСОБА_16 » з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , діалог з яким порожній (історія очищена). В пам`яті телефону збережені фотографії військової техніки Збройних Сил України, блокпостів, місць розташування підрозділів силових структур регіону, скупчення військовослужбовців та військової техніки, геопозиції на карті
		з відмітками та координатами тощо. Згідно з метаданими вказані вище зображення збережені в пам`яті телефону після 24 лютого 2022 року
		та передавались з використанням месенджера «Telegram» абоненту
		з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користується діючий співробітник УФСБ по Бєлгородській області полковник ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є двоюрідним братом ОСОБА_6 . Крім того встановлено, що 23 квітня 2022 року ОСОБА_6 в пошуковій системі Yandex.Browser робив запити « ОСОБА_17 » та «как восстановить удаленные с телефона фото»;
		-       відповіді на доручення слідчого від 08 травня 2022 року № 70/2-871,
		від 09 травня 2022 року №70/2-876, від 18 травня 2022 року №70/2-1054 начальника ГВКР УСБУ в Харківській області про отримання оперативним шляхом інформації про те, що ОСОБА_6 надавав допомогу спецслужбам РФ у проведенні розвідувально-підривної діяльності проти України, а саме: здійснював візуальну розвідку позицій підрозділів Збройних Сил України, місць тимчасової дислокації представників силових структур, блокпостів
		у м. Харкові та області, надавав відомості щодо переміщення військової техніки, тощо, передавав вказану вище інформацію через месенджер «Telegram» за вказівкою куратора зі спецслужби РФ - свого двоюрідного брата, громадянина РФ ОСОБА_8 , який в подальшому організував передачу родичам ОСОБА_6 грошових коштів для внесення за нього застави та ініціював перед своїм керівництвом залучення спецпідрозділу ФСБ РФ для його подальшої евакуації на тимчасово підконтрольні РФ території України з метою виконання у подальшому диверсійних завдань і використання інформації, якою володіє ОСОБА_6 ;
		-       довідки про результати відпрацювання географічних позначок учасника ДРГ
		з інформацією про розташування підрозділів Збройних Сил України
		та обстріли цих локацій;
		-       протокол огляду предмету (інформації на електронному носії)
		від 06 червня 2022 року про огляд записів камер відеоспостереження
		за 23 квітня 2022 року в різних локаціях м. Харкова, на яких виявлено ОСОБА_6 , одягнутого в синю куртку з капюшоном та сині джинси,
		який робив фотознімки відповідних об`єктів;
		-       висновок судової вибухо-технічної експертизи від 22 червня 2022 року
		№ СЕ-19/121-22/6032-ВТХ про те, що вилучені 04 травня 2022 року
		з автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , предмети
		є корпусами гранат (3 предмета) та підривачами (3 предмета),
		які у відповідному поєднанні утворюють осколкові ручні гранати, котрі відносяться до вибухових пристроїв промислового виготовлення військового призначення (боєприпасів);
		-       листи-відповіді Управління служби безпеки України в Харківській області
		від 17 червня 2022 року № 70/2-2484, Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21 червня 2022 року № 639/119/05/50-2022, Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області від 06 липня 2022 року № 2742/41/14/01-2022 щодо дислокацій підрозділів станом на певні дати у відповідних локаціях;
		-       протоколи огляду предмету (інформації на електронному носії)
		від 15 липня 2022 року, 25 липня 2022 року про огляд оптичних дисків
		з інформацією операторів мобільного зв`язку відповідно «Vodafone»
		за номером НОМЕР_3 та «Lifecell» за номером НОМЕР_4 , якими користувався ОСОБА_6 , з аналізом даних базових станцій мобільного зв`язку щодо місцеперебування ОСОБА_6 у відповідних локаціях
		м. Харкова й м. Мерефи в конкретні дату та час;
		-       мобільний телефон «Хiaomi Redmi 9» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , в контактах якого наявні 2 контакти за номером мобільного телефону НОМЕР_1 з назвою « ОСОБА_16 » та « ОСОБА_18 ».
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
		у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
		до обґрунтованого висновку про вчинення  ОСОБА_6 інкримінованих
		йому кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії
		за ст. 111 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності
		та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Місцевий суд ретельно перевірив і доводи сторони захисту, які аналогічні доводам апеляційної та касаційних скарг, про невинуватість ОСОБА_6 
		у вчиненні інкримінованих злочинів, визнавши вказані доводи необґрунтованими
		й такими, що спростовуються сукупністю досліджених доказів.
		Також суд першої інстанції розглянув клопотання захисника про визнання недопустимими ряду доказів у кримінальному провадженні та з наведенням
		у вироку відповідних мотивів відмовив у його задоволенні. Зокрема, суд зазначив, що протокол огляду місця події складений з дотриманням вимог ст. 237
		КПК України, а його недоліки, на які вказувала сторона захисту, визнав несуттєвими й такими, що не є підставою для визнання протоколу недопустимим доказом.
		Крім того, за результатом судового засідання 25 серпня 2023 року місцевий суд залишив без задоволення клопотання захисника про призначення судової портретної експертизи, вмотивувавши своє рішення в цій частині
		(т. 6, а.к.п. 128-129).
		Також суд першої інстанції дослідив рапорт оперуповноваженого та оцінив зазначений документ як такий, що підтверджує законність проведення відповідних процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, в сукупності з іншими доказами, а тому доводи касаційної скарги засудженого щодо посилання у вироку на вказаний рапорт є безпідставними.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6  в частині доведення його винуватості належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив відповідні доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, які аналогічні доводам поданих касаційних скарг, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. Зокрема, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для визнання відповідних доказів недопустимими,
		в тому числі протоколу огляду місця події, в ході якого, як вказував захисник, фактично було проведено обшук.
		На спростування цих доводів захисника суд апеляційної інстанції зазначив,
		що згідно з матеріалами кримінального провадження 04 травня 2022 року
		на блокпості біля смт Високий Харківського району Харківської області під час поверхневого огляду військовослужбовцями транспортного засобу ОСОБА_6 було виявлено пакет, в якому знаходились предмети схожі на гранати, у зв`язку
		з чим було викликано працівників Служби безпеки України. Після їх приїзду за участі двох понятих було проведено огляд місця події, під час якого в салоні службового автомобіля ОСОБА_6 виявлено і вилучено предмети, які за зовнішніми ознаками схожі на гранати (3 штуки), та мобільний телефон ОСОБА_6 . Вказана слідча дія була проведена слідчим з метою виявлення, фіксації та вилучення
		у ОСОБА_6 речей, заборонених для зберігання. При цьому ОСОБА_6 добровільно надав дозвіл на огляд салону його службового автомобіля, в якому біля заднього сидіння було виявлено пакети чорного кольору з трьома гранатами
		і запалами. Також ОСОБА_6 добровільно надав доступ до свого мобільного телефону, самостійно розблокувавши його шляхом введення відповідних графічних ключів.
		З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що 04 травня 2022 року було проведено огляд місця події, а не обшук особи чи транспортного засобу, тому телефон було обґрунтовано вилучено за результатом проведення саме цієї слідчої дії. Той факт, що ОСОБА_6 на момент проведення огляду був затриманий,
		не позбавило його можливості брати участь у цій слідчій дії, чим він скористався,
		що підтверджується відеозаписом, зробленим на цифрову камеру «Sony», який
		є додатком до протоколу проведення огляду та міститься на флеш-носії. Відсутність інформації щодо моделі відеокамери, її технічних характеристик, не зазначення
		у протоколі серійного номеру носія, на який здійснювався відеозапис, апеляційний суд не визнав істотними недоліками, які б давали підстави для визнання протоколу огляду недопустимим доказом. Не є таким недоліком і зазначення
		у вступній частині протоколу місця його складання - м. Харків, оскільки в описовій його частині зазначено, що місцем огляду є ділянка місцевості, а саме узбіччя дороги траси Мереф`янського шосе, блок пост поліції «Високий», що також вбачається з відеозапису вказаної процесуальної дії.
		Крім того, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи сторони захисту
		про те, що відеозапис огляду постійно переривався, оскільки він складався з трьох частин (файли «00000», «00001», «00002»), з яких чітко вбачається хід проведення слідчої дії, а саме: на першому відеозаписі (файл «00000») зафіксовано процес огляду службового автомобіля та мобільного телефона ОСОБА_6 , після чого запис зупиняється до приїзду фахівців вибухотехнічного управління ГУНП
		в Харківській області у зв`язку з виявленням у автомобілі гранат; на другому відеозаписі (файл «00001») зафіксовано огляд гранат із залученням фахівців вибухотехнічного управління ГУНП в Харківській області, після чого запис зупинено для складання протоколу огляду; на третьому відеозаписі (файл «00003») зафіксовано оголошення протоколу учасникам огляду. 
		Усупереч доводам касаційної скарги захисника, перед початком огляду
		ОСОБА_6 були роз`яснені процесуальні права, зокрема право бути присутнім при всіх діях, які проводяться в процесі огляду, робити зауваження, що підлягають занесенню до протоколу (т. 3, а.к.п. 2). Після закінчення огляду місця події було складено протокол від 04 травня 2022 року, який без зауважень підписали поняті,
		а також ОСОБА_6 , котрий зазначив про те, що гранати йому не належать, інших зауважень та заперечень, зокрема й щодо процедури проведення огляду він
		не зазначав (т. 3, а.к.п. 5).
		Стосовно доводів захисника щодо проведення огляду місця події без участі захисника апеляційний суд зазначив, що відповідно до вимог ст. 237 ч. 3
		КПК України участь захисника у проведенні вказаної слідчої дії не була обов`язковою, клопотань про залучення захисника до огляду ОСОБА_6 
		не заявляв.
		Також апеляційний суд ретельно перевірив та визнав необґрунтованими доводи сторону захисту про порушення при затриманні ОСОБА_6 , зазначивши,
		що згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_6 був фактично затриманий 04 травня 2022 року о 14 годині 00 хвилин, згідно зі ст. 208 ч. 4 КПК України йому було повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та роз`яснено його права. Про затримання
		ОСОБА_6 було повідомлено його дружину ОСОБА_19 та орган безоплатної правової допомоги. Протокол затримання було складено того ж дня о 21 годині
		00 хвилин за участю понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Копію цього процесуального документа вручено ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_22 . ОСОБА_6 у протоколі зазначив, що з приводу затримання скарг не має, фізична сила до нього не застосовувалася, зауважень та доповнень до протоколу не має,
		з приводу вилучених гранат йому не відомо, звідки вони взялися в автомобілі.
		Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції констатував, що зміст протоколу про затримання ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 208 ч. 5 КПК України, зазначивши, що приписи вказаної статті не вимагають складання протоколу затримання негайно в ході такої процесуальної дії. Такий протокол має бути складений як тільки це стане практично можливим. Відповідно до вказаної норми
		в протоколі затримання, крім часу складання протоколу, зазначаються місце, дата
		і точний час затримання відповідно до положень ст. 209 цього Кодексу.
		Таким чином доводи касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_6 незаконно затримали, не роз`яснили йому процесуальних прав, не забезпечили участь захисника та порушили право на захист є безпідставними.
		Крім того, з 11 лютого 2019 року й станом на час затримання ОСОБА_6 працював у правоохоронному органі на посаді оперуповноваженого ГУНП
		в Харківській області, а тому йому не могло бути невідомо право користуватися юридичною допомогою захисника, вимагати його участі у проведенні відповідних слідчих дій та інші процесуальні права, передбачені чинним кримінальним процесуальним законом.
		За таких обставин, у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав
		для визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події, відеозапису цієї слідчої дії та похідних доказів, а тому доводи касаційних скарг захисника
		та засудженого в цій частині є неспроможними.
		Крім того, апеляційний суд розглянув та визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо безпідставної відмови йому в задоволенні клопотання про призначення судової портретної експертизи, врахувавши при цьому те, що місцевим судом перевірялись доводи сторони захисту щодо наявності зображення ОСОБА_6 на записах вуличних камер відеоспостереження
		у м. Харкові. Під час дослідження вказаних відеозаписів, на одному з яких у поле зору камери крупним планом потрапило обличчя ОСОБА_6 (камера
		на вул. Пушкінській), останній на запитання чи впізнає він себе на відео відповів
		не послідовно, спочатку - ствердно, а потім зазначав, що це начебто він. Надалі, після перегляду всіх відеозаписів ОСОБА_6 змінив свою позицію
		та заперечував, що на цих відеозаписах зображений саме він. З огляду
		на викладене, ухвалу суду першої інстанції, якою стороні захисту відмовлено
		у задоволенні клопотання про призначення портретної експертизи, суд апеляційної інстанції визнав умотивованою та обґрунтованою.
		Не залишив поза увагою апеляційний суд і твердження захисника щодо безпідставного відновлення головуючим у місцевому суді стадії з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки
		їх доказами для дослідження речового доказу (мобільного телефона) після виступу сторони захисту в судових дебатах. Апеляційний суд правильно зазначив, що така можливість передбачена ст. 364 ч. 5 КПК України, згідно з якою якщо
		під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження,
		та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати
		з приводу додатково досліджених обставин.
		Водночас посилання у касаційній скарзі захисника про недотримання вимог
		ст. 365 ч. 4 КПК України та безпідставного прийняття місцевим судом під час останнього слова обвинуваченого рішення про повернення до стадії з`ясування обставин і перевірки їх доказами спростовується журналом й аудіозаписом судового засідання 26 січня 2024 року, згідно з якими останнє слово обвинуваченому було надано о 14 годині 51 хвилині 41 секунді та після виступу ОСОБА_6 о 14 годині 54 хвилини 24 секунди суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Останнє слово ОСОБА_6 не переривалось, рішення
		про повернення до стадії з`ясування обставин і перевірки їх доказами під час останнього слова не ухвалювалось (т. 6, а.к.п. 105).
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанціїв частині доведеності винуватості  ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
		не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
		Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
		КПК України.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо  ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальні правопорушення вчинені і засуджений
		винний у їх вчиненні.
		При призначенні ОСОБА_6  покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до вчинення злочину працював оперуповноваженим ГУНП в Харківській області в званні майора поліції, має постійне місце реєстрації та проживання, на диспансерному й психіатричному обліку не перебуває, утримує двох малолітніх дітей, відсутність обставин,
		які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд також врахував,
		що в результаті протиправних дій ОСОБА_6 настали тяжкі наслідки - загибель значної кількості людей, а також те, що протиправне діяння ОСОБА_6 було зумовлене прагненням завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності
		й недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, встановити і зміцнити окупаційну владу РФ з метою протидії
		в подальшому поновленню контролю України на захоплених територіях Харківської області.
		З огляду на вказані обставини та відомості про особу  ОСОБА_6 , місцевий суд призначив йому за ст. 111 ч. 2 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст. 263 ч. 1 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та згідно зі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень - остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі
		з конфіскацією майна.
		Разом з тим, як вбачається з обвинувального акта, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 ч. 2 КК України, ОСОБА_6 не інкримінувалося здійснення візуальної розвідки
		й фотографування інституту НААН на вул. Інститутській, 3 у с. Селекційне, по якому 17 березня 2022 року було завдано авіаудар, що призвело до загибелі великої кількості людей. Не встановив такої обставини і суд при викладенні формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним. Крім того, в обвинувальному акті
		та у вироку суду не встановлено обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 .
		За таких обставин, суд першої інстанції, призначаючи покарання, необґрунтовано врахував тяжкі наслідки від дій ОСОБА_6 у вигляді загибелі значної кількості людей, пославшись на відомості про реєстрацію в єдиному обліку заяви
		про кримінальне правопорушення (т. 4, а.к.п. 18), на що також не звернув увагу апеляційний суд. Посилання на вказану обставину підлягає виключенню із вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду.
		Крім того, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання безпідставно було враховано і те, що вчинене ним діяння зумовлено прагненням завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності й недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, оскільки вказана обставина відноситься до об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, та впливає на його кваліфікацію. До того ж, місцевим судом вже було враховано ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення.
		Отже, вказана обставина не може вдруге враховуватись під час призначення ОСОБА_6 покарання, а тому посилання на неї також підлягає виключенню
		із судових рішень.
		Виключення зазначених вище обставин дає підстави для пом`якшення призначеного засудженому основного покарання за ст. 111 ч. 2 КК України.
		При цьому колегія суддів враховує всі встановлені конкретні обставини цього кримінального провадження, відомості про особу ОСОБА_6 і вважає
		за можливе замінити основне покарання у виді довічного позбавлення волі
		на позбавлення волі на строк 15 років.
		На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 слід призначити остаточне покарання
		у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
		Таке покарання за своїм видом і розміром буде необхідним та достатнім
		для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для скасування судових рішень, не виявлено.
		Враховуючи зазначене, касаційні скарги засудженого та захисника підлягають задоволенню частково.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 змінити.
		Виключити з цих судових рішень посилання при призначенні ОСОБА_6 покарання на тяжкі наслідки у вигляді загибелі людей, а також на те,
		що протиправне діяння ОСОБА_6 було зумовлене прагненням завдати шкоду суверенітетові, територіальній цілісності й недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Пом`якшити ОСОБА_6 призначене за ст. 111 ч. 2 КК України покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 ч. 2, ст. 263 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 15 роківз конфіскацією майна.
		У решті зазначені судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...