Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3539/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 17.07.2025. Зареєстровано: 17.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		08.07.2025Справа №  910/3539/25За позовом Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави 
		до 1) Київської міської ради
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙДО 2010"  
		про знесення самочинно збудованого об`єкта, скасування державної реєстрації, визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки
		Суддя Усатенко І.В.
		Секретар судового засідання Скобіола О.П.
		Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
		 
		У судовому засіданні 08.07.2025, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено скорочене рішення.
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до 1) Київської міської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" про знесення самочинного будівництва, скасування державної реєстрації, визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об`єкт нерухомого майна, для експлуатації якого було надано в оренду спірну земельну ділянку, є самочинним будівництвом, а тому у позивача не могло виникнути право власності на означений об`єкт та не оренду земельної ділянки.
		Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову.
		Ухвалою суду від 25.03.2025 відмовлено прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.04.2025.
		11.04.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог щодо нього, вказуючи, що рішення радою було прийнято в межах повноважень та згідно чинного законодавства. Крім того, рішення було виконано, а отже вичерпало свою дії, а обраний прокурором спосіб захисту є не ефективним. Відповідач-1 підтримав позовні вимоги прокурора про повернення земельної ділянки з приведенням її у приданий для використання стан.
		15.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій підтримано позовні вимоги та спростовуються заперечення відповідача-1. 
		16.04.2025 від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку на подання відзиву. 
		У підготовчому засіданні 17.04.2025 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача-2 про продовження строку на подання відзиву. 
		У підготовчому засіданні 17.04.2025 оголошено перерву до 15.05.2025.
		05.05.2025 від відповідача-2 надійшли відзиви на позовну заяву, в яких він проти позову заперечує, зазначає про законне придбання нерухомого майна, здійснення його реконструкції за наявності дозвільної документації, а в подальшому реалізацію свого права на отримання в користування земельної ділянки, необхідної для експлуатації нерухомого майна. 
		13.05.2025 від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідача-2, в яких підтримано позовні вимоги у повному обсязі.
		15.05.2025 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів.
		Ухвалою суду від 15.05.2025 підготовче засідання відкладено на 19.06.2025. 
		02.06.2025 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
		19.06.2025 від відповідача-2 надійшли письмові пояснення по справі.
		В підготовчому засіданні 19.06.2025 судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем-2 документи.
		Ухвалою суду від 19.06.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 03.07.2025.
		В судовому засіданні 03.07.2025 оголошено перерву до 08.07.2025.
		04.07.2025 від відповідача-2 надійшла заява про застосування строків позовної давності та відмову в позові на цій підставі.
		В судове засідання 08.07.2025 представник відповідача-1 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
		Неявка представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Представник прокуратури (позивача) в судовому засіданні 08.07.2025 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
		Представник відповідача-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.
		Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
		В судових дебатах представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.
		Представник відповідача-2 просив у позові відмовити.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 
		Згідно з ч. 3-4 статті 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. 
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Згідно з висновком Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
		Таким чином, надавши прокурору повноваження представництва, законодавець насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, при цьому порушення інтересів держави на землю є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
		У даній справі на думку прокурора інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як дійсного власника землі, що є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
		Київська міська рада як орган, уповноважений діяти виключно в інтересах територіальної громади міста, при прийнятті оскаржуваного рішення та укладення договору оренди, внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави.
		Поряд з цим, повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, наділена саме Київська міська рада, яка за висновком прокурора і допустила порушення вимог закону, а саме прийняла оспорюване рішення всупереч інтересів територіальної громади та держави, що виключає можливість здійснення нею захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор.
		Отже, в даному випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, тому суд вважає, що прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.
		Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, оскільки орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відсутній, є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.
		До матеріалів справи долучено листи прокуратури адресовані відповідачу-1 з приводу виявлених прокуратурою порушень та на направлено повідомлено про намір прокуратури звернутись до суду, оскільки, відповідачем-1 не вжито відповідних заходів.
		Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 зазначив, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави, як самостійного позивача.
		 
		Згідно акту продажу майна з аукціону № 6-3805/2 від 25.05.1999 Товариство з обмеженою відповідальністю "Солідарність плюс" придбало кіоск металевий К-43, 1990 року випуску, площею 10 кв м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, 2.
		12.11.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солідарність плюс"  (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Полєщук Ларисою Миколаївною (покупець) укладено договорі купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1, 2 якого продавець зобов`язується передати майно, вказане у п. 2 цього договору, що належить ому на підставі акту продажу майна з аукціону № 6-3805/2 від 25.05.199 у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти це майно та сплатити за нього ціну, зазначену у цьому договорі. Об`єктом купівлі-продажу за цим договором є нерухоме майно загальною площею 110,00 кв м, розташоване за адресою: м. Київ, площа Фрунзе, 2.
		До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі від 12.11.2003, яким підтверджено передачу продавцем покупцю нерухомого майна площею 110,0 кв м, за адресою: Площа Фрунзе, 2, придбаного за договором від 12.11.2003.
		Згідно довідки до технічного паспорта  № 2018-93 від 08.10.2018 на об`єкт нерухомого майна: нежитловий будинок за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-Єврофасп" повідомило, що за результатами проведення технічної інвентаризації згідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" зі змінами та доповненнями встановлено, що об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитловий будинок знаходиться за адресою: м. Київ, площа Петропоавлівська, 2 та має такі техніко-економічні показники: загальна площа - 110,4 кв м, основна площа - 77,6 кв м, допоміжна площа - 32,8 кв м. Вищевказаний нежитловий будинок побудовано у 1990 році. Фактична площа об`єкта збільшилась за рахунок уточнення лінійних розмірів. Повідомлено, що наявність самочинного будівництва, реконструкції, які згідно п. 3.2 вищезазначеної Інструкції потребують погодження в органах державного архітектурно-будівельного контролю не виявлено.
		Суд відзначає, що згідно п. 3.2 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" зі змінами та доповненнями (в редакції чинній на дату проведення технічної інвентаризації) виявлені в установленому порядку самочинно  збудовані будинки або  прибудови  до  будинків,  господарські  будівлі  (прибудови), торговельні,  господарські  кіоски та павільйони, металеві гаражі, підлягають  технічній  інвентаризації з уключенням їх у планові та інші  матеріали.  У  разі  самочинного  будівництва на  оригіналах інвентаризаційної  справи,  технічного  паспорта і копіях планових матеріалів,  що  їх  видають  власникам,  на  вільному від записів місці,  з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка. При  виявленні  об`єктів,  які  відповідно до цієї Інструкції вважаються об`єктами    самочинного    будівництва,     суб`єкт господарювання  зобов`язаний  повідомити  про це органи державного архітектурно-будівельного контролю, а для квартир багатоквартирних житлових  будинків,  одноквартирних (садибних),  дачних та садових будинків,  гуртожитків - також місцеві органи виконавчої влади  чи органи  місцевого  самоврядування  за формою згідно з додатком 19.
		З поданої до матеріалів справи довідки від 08.10.2018 вбачається, що товариством, яке проводило технічну інвентаризацію не виявлено наявності самочинного будівництва.
		Згідно протоколу № 1/2018 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" від 04.12.2018 вирішено включити до складу учасників товариства ОСОБА_1 , яка внесла вклад до статутного капіталу товариства нерухомим майном (нежитловий будинок) та збільшити статутний капітал товариства за рахунок внесеного новим учасником нерухомого майна (нежилого приміщення) загальною площею 110,4 кв м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська (площа Фрунзе), 2 .
		До матеріалів справи долучено акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства від 05.12.2018, згідно якого ОСОБА_1 передала до статутного капіталу ТОВ "Райдо 2010" нерухоме майно площею 110,4 кв м, за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2.
		Прокуратурою долучено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на площі Петропавлівській, 2, загальною площею 524,2 кв м станом на 19.11.2019, виготовлений на замовлення ТОВ "Райдо 2010"
		Згідно довідки до технічного паспорта  № 2018-277 від 19.11.2019 на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (нежитловий будинок) за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-Єврофасп" повідомило, що за результатами проведення технічної інвентаризації згідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна" зі змінами та доповненнями встановлено, що об`єкт нерухомого майна, а саме: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (нежитловий будинок) знаходиться за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2 та має такі техніко-економічні показники: загальна площа - 524,2 кв м, основна площа - 141,9 кв м, допоміжна площа - 382,3 кв м. Загальна площа об`єкта різниться від інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку з заскленням терас та приєднанням антресолі. Найменування об`єкту нерухомого майна змінено у в`язку з приведенням його у відповідність до вимог вищезазначеної Інструкції. Повідомлено, що наявність самочинного будівництва, реконструкції, які згідно вищезазначеної Інструкції потребують погодження в органах державного архітектурно-будівельного контролю не виявлено.
		З долученого до матеріалів справи витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що ТОВ "Райдо 2010" 15.09.2020 зареєструвало повідомлення про початок виконання будівельних робіт - "реконструкція приміщень нежитлової будівлі", місце розташування об`єкта: м. Київ, площа Петропавлівська, 2. В розділі документ, що засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою вказано: відсутній документ на земельну ділянку. Підстава: реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані. 07.10.2020 було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101200929270.
		24.11.2022 Київською міською радою було прийнято рішення № 5791/5832 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку на площі Петропавлівській, 2 в Оболонському районі міста Києва". Означеним рішенням було затверджено технічну документацію на земельну ділянку та вирішено передати з земель комунальної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,0349 га, кадастровий номер 8000000000:78:116:0004, для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку, з цільовим призначенням 03.10, на площі Петропавлівській, 2, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
		До матеріалів справи долучено складену ТОВ "Ленд Ікс" технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності ТОВ "Райдо 2010" для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2.
		Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.02.2020 № НВ-8001069602020 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:116:0004, за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, була зареєстрована 17.02.2020, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 06.02.2020, ТОВ "Ленд Ікс".
		12.04.2023 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:116:0004, за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, площею 0,0349 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку. В договорі зазначено, що на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, а саме: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, площею 524,2 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1707948980000, який належить ТОВ "Райдо 2010". Договір укладено на 15 років. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 242.
		Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2025 № 418217966 нежитловий будинок на площі Петропавлівській, 2 був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 29.11.2018, в подальшому право власності на означене майно було зареєстровано за ТОВ "Райдо 2010" 07.12.2018, в зв`язку з передачею його до статутного капіталу товариства. 20.11.2019 в реєстр внесено зміни: нежитловий будинок, змінено на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями; загальну площу з 110,4 кв м змінено на 524,2 кв м.
		Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2025 № 418217731 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:116:0004 площею 0,0349 га за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2 зареєстрована 20.04.2023 на праві власності за Київською міською радою та на праві оренди - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" до 20.04.2038 з автоматичним продовження дії договору.
		Прокурор звернувся з даним позовом та вказує, що оскільки, нерухоме майно є самочинним будівництвом, то у відповідача-2 не могло виникнути право власності на нього, а відповідно рішення відповідачем-1 про виділення земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна, яке є самочинним будівництвом, прийнято з порушенням законодавства на поза конкурентній основі. Означені обставини, на думку прокурора, є підставою для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання недійсним укладеного на підставі рішення договору оренди, скасування державної реєстрації права власності відповідача-2 на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки, знесення самочинного будівництва та повернення земельної ділянки у придатному для її використання стані, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з закриттям розділу.
		Щодо визнання нерухомого майна: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, як самочинного будівництва.
		Стаття 376 чинного ЦК України передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		Отже, дана стаття визначає поняття самочинного будівництва, яке включає відсутність відведення земельної ділянки для будівництва, відсутність дозвільної документації, та проекту або істотного відступ від будівельних норм. Крім того, наслідки, передбачені даною статтею, застосовуються до особи, яка здійснює будівництво.
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Солідарність Плюс" придбало майно на аукціоні у 1999 році, яке було розташовано у місті Києві на площі Петропавлівській (Фрунзе), 2.
		У 2003 році означене майно, як нерухоме , було відчужено на користь ФОП Полєщук Л.М., а отже питання про самочинність будівництва має встановлюватись саме щодо даного нерухомого майна, згідно законодавства, чинного на момент відчуження. Крім того, суд відзначає, що відповідач-2 не здійснював будівництво майна, набутого від Полєщук Л.М.
		Стаття 105 ЦК УРСР передбачала наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд. Згідно означеної статті громадянин, який збудував або будує жилий  будинок,  здійснив або  здійснює  його  перебудову  чи  прибудову  без  встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту,  або  з  істотними відхиленнями  від  проекту,  або  з  грубим  порушенням   основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися  цим  будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних  депутатів  такий  будинок  або  частина  його можуть бути  безоплатно  вилучені  судом  і  зараховані  до  фонду місцевої Ради  народних  депутатів  або  за  рішенням  виконавчого комітету  районної,  міської,  районної  в  місті  Ради   народних депутатів  знесені  громадянином,   який    провадив    самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи  вилучення  будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від  проекту або з  грубим  порушенням  основних  будівельних  норм  і  правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами. Господарські  і  побутові  будівлі  та споруди,    зведені громадянином без встановленого дозволу або  належно  затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від  проекту,  або  з  грубим порушенням  основних  будівельних  норм  і  правил,  за   рішенням виконавчого комітету районної,  міської,  районної  в  місті  Ради народних  депутатів  зносяться   громадянином,    який    провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.  Одержані  при  знесенні  жилого  будинку  або  частини  його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні  матеріали залишаються у  власності  громадянина,  який  провадив  самовільне будівництво.
		Тобто чинним на момент будівництва нерухомого майна ЦК УРСР передбачено поняття самовільного будівництва, суб`єктом якого була саме фізична, а не юридична особа. Крім того, означене поняття не визначало будівництво як самовільне, в разі відсутності відведення земельної ділянки під означене будівництво. Самовільним визначалось будівництво здійснене без встановленого дозволу, з істотним відхиленням від будівельних норм.
		Прокурор не вказав на наявність порушень з боку ТОВ "Солідарність плюс" при будівництві відчуженого ФОП Полєщук Л.М. нерухомого майна, як то відсутність дозвільних документів чи істотне порушення будівельних норм. Прокурор наполягає на тих обставинах, що саме відповідач у цій справі здійснив самовільне будівництво.
		Відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (в чинній на момент будівництва редакції) до заяви додається документ,  що засвідчує право власності чи користування  земельною ділянкою,  або документ про згоду власника земельної  ділянки  на  забудову  цієї  ділянки.   Перелік   інших документів  та  матеріалів,  необхідних  для  отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови.
		Отже, будівництво могло здійснюватись в тому числі за наявності згоди власника земельної ділянки на її забудову. В листі Департаменту земельних ресурсів від 27.11.2018 № 057-057/П-2158-4582 зазначено, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0,035495 га (код 78:116:0004) за адресою: площа Петропавлівська, 2 обліковується за ТОВ "Солідарність плюс". Означене вірогідно може свідчити, що особа, яка на аукціоні у 1999 придбала кіоск, розміщений за адресою: площа Фрунзе, 2  і в подальшому збудувала нерухоме майно площею 110 кв м за означеною адресою і відчужила його ФОП Полєщук Л.М. мала погодження від власника земельної ділянки (Київської міської ради) на здійснення будівництва на означеній земельній ділянці. Докази зворотнього суду не подані, як не подані докази в підтвердження самочинного будівництва ТОВ «Солідарність плюс». 
		Відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" (в чинній на момент будівництва редакції) здійснення будівельних робіт на об`єктах  містобудування  без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації,  а також  здійснення  не  зазначених  у  дозволі  будівельних   робіт вважається    самовільним    будівництвом   і   тягне   за   собою відповідальність згідно з законодавством.
		Суду не надано доказів як і не зазначено про обставини самовільного будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю "Солідарність плюс" нерухомого майна площею 110,0 кв м за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, яке в подальшому було відчужено ФОП Полєщук Л.М.
		Матеріалами справи підтверджено, що у 2018 році на замовлення Полєщук Л.М. 08.10.2018 року було розроблено Технічний паспорт (інвентарна справа 2018-93) ТОВ «БТІ-ЄВРОФАСП», відповідно до якого проінвентаризовано нежитловий будинок та виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого уточнено площу приміщення за адресою м. Київ, площа Фрунзе, 2 (нова назва - Петропавлівська, 2). 
		Відповідно до приписів Наказу № 127 від 24.05.2001 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо (додаток 11).
		Отже ТОВ «БТІЄВРОФАСП» здійснила обстеження об`єкту нерухомого майна, що на праві власності належав Полєщук Л.М. встановила його наявність, його характеристики (що були відображені в Технічному паспорті). Тобто факт існування об`єкту та факт набуття права власності на об`єкт нерухомого майна  Полєщук Л.М. станом на сьогоднішній день не спростовано належними та допустимими доказами.
		 
		Щодо реконструкції нерухомого майна, здійсненої відповідачем-2.
		Відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
		Отже, отримання дозволу на виконання будівельних робіт передбачено для об`єктів зі складністю СС2, СС3.
		В даному випадку відповідач-2 проводив реконструкцію об`єкту складністю СС1, для реконструкції якого необхідним є подання повідомлення про початок будівельних робіт. До матеріалів справи долучено докази реєстрації відповідачем-2 відповідного повідомлення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
		Відповідач-2 проводив реконструкцію без зміни зовнішніх геометричних розмірів, яка може здійснюватись за відсутності документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою. 
		Суд відзначає, що відповідач-2 у своєму повідомлені вказав достовірну інформацію про відсутність у нього права користування земельною ділянкою, що не суперечить чинному на момент реконструкції законодавству.
		Згідно ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
		До матеріалів справи долучено зареєстровану декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 07.10.2020 № КВ101200929270, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об`єкту в експлуатацію, що свідчить про дотримання відповідачем-2 норм законодавства та відсутності підстав для визнання нерухомого майна за адресою: площа Петропавлівська, 2, об`єктом самочинного будівництва.
		Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		Оскільки, судом встановлено, що відповідач не здійснював самочинного будівництва нерухомого майна за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання знесення означеного майна.
		 
		Відповідно до ст. 47, 227 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод  обов`язкове  лише  у  випадках, зазначених у законі.  Недодержання  в  цих  випадках  нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Договір  купівлі-продажу  жилого   будинку  повинен    бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне  недійсність  договору  (стаття  47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації  у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
		Отже, законом не вимагалось нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу, укладених між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем щодо нерухомого майна (нежитлового приміщення).
		Відповідно до п. 1.3, 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. N 7/5 реєстрацію прав власності на нерухоме  майно  здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). Реєстрація  прав  власності  на  нерухоме  майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права  власності  на  нерухоме  майно,  що  здійснюється  БТІ   за місцезнаходженням    об`єктів   нерухомого   майна   на   підставі правовстановлювальних документів,  за  рахунок  коштів  особи,  що звернулася до БТІ. 
		Згідно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна до правовстановлюючих документів в тому числі відносяться договори  відчуження  нерухомого  майна   між   юридичними особами,    які    не   підлягають   обов`язковому   нотаріальному посвідченню.
		Отже, право власності у ФОП Полєщук Л.М. на нерухоме майно виникло в даному випадку на підставі укладеного у 2003 році договору купівлі-продажу, а відсутність відмітки БТІ про реєстрацію такого права власності не спростовує обставин щодо його набуття.
		Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2025 № 418217966 нежитловий будинок на площі Петропавлівській, 2 був зареєстрований на праві власності за Полєщук Л.М 29.11.2018, в подальшому право власності на означене майно було зареєстровано за ТОВ "Райдо 2010" 07.12.2018, в зв`язку з передачею його до статутного капіталу товариства. 20.11.2019 в реєстр внесено зміни: нежитловий будинок, змінено на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями; загальну площу з 110,4 кв м змінено на 524,2 кв м.
		Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент реєстрації права власності) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
		Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно Полєщук Л.М. надала реєстратору договір купівлі-продажу від 12.11.2003 та акт приймання-передачі до нього, що згідно чинного законодавства є належними доказами в підтвердження наявності у особи права власності.
		Відповідно до п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в чинній на момент передачі майна редакції) для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються: 1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат"; 3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою); 4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).
		Відповідачем-2 при реєстрації права власності на нерухоме майно реєстратору було подано акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства від 05.12.2018 з нотаріально засвідченими підписами учасників. Тобто подано документи, необхідні для проведення державної реєстрації.
		Після закінчення проведення реконструкції нерухомого майна, яка, як встановлено судом вище, була здійснена з дотримання норм чинного законодавства, відповідач-2 подав реєстрацію декларацію про готовність об`єкта до експлуатації КВ 101200929270, для актуалізації інформації про нерухоме майно.
		Отже, судом встановлено, що відповідач-2 на законних підставах набув у власність нерухоме майно за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, яке не є об`єктом самочинного будівництво та згідно вимог чинного законодавства провів його реконструкцію. Наразі відповідачу-2 належить громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, площею 524,2 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1707948980000, за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2.
		В зв`язку з належністю відповідачу-2 нерухомого майна за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, відповідачем-1 було прийнято рішення від 24.11.2022 № 5791/5832.
		Означеним рішенням ТОВ "Райдо 2010" передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,0349 га (кадастровий номер 8000000000:78:116:0004) для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку на пл. Петропавлівській, 2 у Оболонському районі м. Києва. 
		На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та TOB "Райдо 2010" 20.04.2023 укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 242. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.04.2023, індексний номер 67281425, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Райдо 2010" зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.
		У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном застосовується принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині 1 статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння. 
		Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
		Також згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 19.01.2021 року № 916/1415/19 відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. 
		Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Відповідно до ч.1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
		Згідно з ч.3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
		За своєю правовою природою вищезазначене рішення Київської міської ради є актом ненормативного характеру ( актам індивідуальної дії).
		Частиною 1 статті 123 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.
		Згідно ч. 2 ст 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Оскільки в реєстрі міститься інформація про належність на праві власності ТОВ "Райдо 2010" нерухомого майна за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, площею 524,2 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1707948980000, а відповідач-2 ініціював отримання земельної ділянки в оренду, у відповідача-1 були відсутні підстави для передачі земельної ділянки відповідачу-2 на конкурсних засадах. Натомість відповідачем-1 правомірно було прийнято рішення про передачу в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, кадастровий номер 8000000000:78:116:0004 відповідачу-2 на підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України, в зв`язку з перебуванням у  його власності нерухомого майна, розташованого на означеній земельній ділянці.
		Оскільки рішення Київською міською радою рішення від 24.11.2022 № 5791/5832 було прийнято в межах повноважень та згідно вимог чинного законодавства, суд не вбачає підстав для визнання його незаконним та скасування.
		Як підставу недійсності укладеного між відповідачами договору оренди прокурор зазначає недотримання відповідачем-1 вимог закону про надання земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Згідно ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Передача в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки, здійснюється виключно на земельних торгах. У такому разі положення частини другої цієї статті не застосовуються.
		Отже, дійсно, проведення земельних торгів для передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності є обов`язковим.
		Проте, як уже зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст 134 ЗК України Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Оскільки, судом встановлено, що відповідач-2 є власником нерухомого майна, розташованого не земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:116:0004, за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2, ТОВ "Райдо 2010" мало законне право на набуття означеної земельної ділянки на поза конкурентній основі, а отже укладений між відповідачами договір оренди не суперечить чинному земельному законодавству, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.
		Суд відмовляє прокурору у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди. 
		Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Оскільки, договір оренди є чинним і не визнаний у судовому порядку недійсним, у відповідача-2 відсутній обов`язок, а у суду відсутні підстави для зобов`язання ТОВ "Райдо 2010" повернути орендовану ним земельну ділянку. Так як вимога про повернення земельної ділянки фактично є похідною вимогою від недійсності договору оренди та має застосовуватись як реституція, а судом відмовлено позивачу у визнанні недійсним договору оренди земельної ділянки, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.
		Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
		Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.03.2025 № 418217731 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:116:0004 площею 0,0349 га за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2 зареєстрована 20.04.2023 на праві власності за Київською міською радою та на праві оренди - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" до 20.04.2038 з автоматичним продовження дії договору.
		Оскільки договір оренди земельної ділянки є чинним, не визнаний судом недійсним, суд не вбачає підстав для скасування державної реєстрації за ТОВ "Райдо 2010"права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:116:0004, за адресою: м. Київ, площа Петропавлівська, 2 та відмовляє у задоволенні означеної вимоги
		 
		Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі.
		10.09.2015 Київською міською радою прийнято рішення № 958/1822 "Про інвентаризацію земель міста Києва", яким вирішено провести інвентаризацію земель міста Києва; дозволити виступати замовниками технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель: землекористувачам земельних ділянок - щодо земельних ділянок, які перебувають у їх фактичному користуванні, за власні кошти.
		Відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на момент інвентаризації земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
		Відповідно до п. 8, 9, 11, 26-29 Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 476 Київ (в редакції чинній на час виготовлення технічної документації) підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення. Замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації. За результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України "Про землеустрій". Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Виконавці подають копії матеріалів, отриманих за результатами проведення інвентаризації земель, до місцевого фонду документації із землеустрою в паперовій та електронній (цифровій) формі. Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.
		Отже, Київською міською радою було прийнято рішення, яким надано право фактичним землекористувачам проводити інвентаризацію земель за власний рахунок. Відповідач-2 на підставі означеного рішення як особа, що має у власності нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, інвентаризацію якої він проводив, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог прокурора щодо скасування.
		Крім того, суд не вбачає, яке саме право територіальної громади порушено і буде захищене шляхом виключення земельної ділянки з Державного земельного кадастру, право власності на яку оформлено за територіальною громадою в особі Київської міської ради. 
		Щодо заяви про застосування строку позовної давності. Оскільки, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, та відмовляє у їх задоволенні по суті, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
		Суд також відзначає, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 09.08.2022 у справі № 921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21. 
		За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Судом також враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2025 № 120/13166/21-а, в якій Верховний Суд підкреслює, що суди при вирішенні подібної категорії спорів мають враховувати необхідність дотримання балансу між захистом суспільних інтересів і правами осіб, які можуть постраждати від знесення, та відповідність легітимній меті. У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04; «Кривенький проти України» (Krivenkyy v. Ukraine), заява № 43768/07; «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та № 37943/06; «Трегубенко проти України» (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00; «Spacek, s.r.o. v. the Czech Republic», заява № 26449/95)) суспільні (публічні) інтереси згадуються, як правило, у зв`язку з необхідністю визначення того, чи було втручання держави у права особи пропорційним та чи було дотримано при цьому необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами. За наявності обставин втручання держави шляхом вжиття певних заходів, пов`язаних із захистом суспільного (публічного) інтересу, такі дії не можуть розцінюватися як свавільний відступ від принципу належного урядування, втручання в легітимні очікування особи або оцінюватися/кваліфікуватися як порушення права на мирне володіння майном в аспекті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо такі заходи є пропорційними, необхідними для збереження балансу між захистом суспільного (публічного) та приватного інтересу.
		Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб`єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.
		Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19.
		Суд відзначає, що поданий прокурором позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, його задоволення не призведе до поновлення прав держави (територіальної громади), оскільки, вони не були порушені відповідачами, натомість призведе до порушення прав відповідача-2, який є добросовісним набувачем нерухомого майна за відплатним правочином, що в порядку передбаченому чинним законодавством здійснив його реконструкцію та законно набув на праві оренди земельну ділянку для обслуговування належного йому нерухомого майна. Крім того, вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі призведе не до захисту прав територіальної громади, а до їх порушення, оскільки, призведе до зникнення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради.
		Отже, з урахуванням всіх встановлених обставин, суд дійшов висновку наявність підстав для відмови у позові.
		Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
		Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
		Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на прокуратуру. 
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 79, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		У позові Заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва (04212, м. Київ, вул. Героїв полку "Азов", будинок 10) в інтересах держави до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул.. Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" (04201, м. Київ, вул.. Полярна, будинок 13, квартира 115, ідентифікаційний код 37334423) про:
		- Зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (нежитловий будинок) площею 524,2 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,0349 га на пл. Петропавлівській, 2 у Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:116:0004);
		- Скасування державної реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (нежитловий будинок) площею 524,2 кв.м, який розташований на земельній ділянці площею 0,0349 га на пл. Петропавлівській, 2 у Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:78:116:0004), з припиненням такого права із закриттям розділу та реєстраційної справи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1707948980000);
		- Визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24.11.2022 №5791/5832 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлового будинку на площі Петропавлівській, 2 в Оболонському районі міста Києва»;
		- Визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 0,0349 га на пл. Петропавлівській, 2 у Оболонському районі м, Києва (кадастровий номер 8000000000:78:116:0004), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010", який 20.04.2023 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 242;
		- Скасування державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:116:0004 площею 0,00349 га по пл. Петропавлівській, 2 у Оболонському районі міста Києва, з припиненням такого права (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2723175280000);
		- Зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Райдо 2010" повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку кадастровим номером 8000000000:78:116:0004 площею 0,00349 га по пл. Петропавлівській, 2 у Оболонському районі міста Києва привівши її у придатний для використання стан, а Київську міську раду прийняти вказану земельну ділянку;
		- Скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:116:0004 у Державному земельному кадастрі та закрити щодо неї поземельну книгу - відмовити повністю.
		Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
		Повне рішення складено 17.07.2025
		 
		Суддя                                                                                                    І.В.Усатенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...