Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/1498/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.
Надіслано судом: 17.07.2025. Зареєстровано: 17.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/352/241/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025091250000173

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 352/1498/25
		Провадження № 1-кп/352/241/25
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 липня 2025 рокум. Івано-Франківськ
		Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
		представника потерпілого ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025091250000173 від 16.06.2025 року, по обвинуваченню:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Джурів Снятинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, вдівця, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, раніше не судимого,-
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України,-
		В С Т А Н О В И В :
		 
		1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
		1.1.  ОСОБА_5 , всупереч встановленому законом порядку, а саме, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якими громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної, власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст.125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, вчинив злочин у сфері земельних відносин за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_5 має у своїй власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , де він протягом тривалого часу проживає разом із сім`єю.
		У серпні 2019 року року, більш точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу йому у власність або надання у користування земельної ділянки, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно почав здійснювати будівельні роботи, а саме будівництво гаражного приміщення на земельній ділянці, яка знаходиться по АДРЕСА_2 неподалік місця його проживання та прилягає до земельної ділянки із кадастровим номером 2625886801:15:090:1106. 
		В подальшому, а саме протягом серпня-жовтня 2019 року, ОСОБА_5 продовжив будівельні роботи та на фундаментній основі збудував приміщення із бетонним фундаментом, гаражного типу, площею 30 кв. м. (шириною 4,32 м., довжиною 6,92 м.), із бетонним майданчиком площею 09 кв. м. (шириною 3,65 м., довжиною 2,53 м.) що прилягає до вказаного приміщення, на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, та в подальшому використовував вказане приміщення для власних господарських потреб.
		Таким чином, діючи в порушення вимог ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України, ОСОБА_5 здійснив самовільне будівництво будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, що відноситься до земель Угринівської територіальної громади з цільовим призначенням «Для ведення особистого селянського господарства» площею 0,0039 гата знаходиться по АДРЕСА_2 . 
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст. 197-1 КК України, а саме здійснив самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці.
		2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
		2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
		2.1.1. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав. Суду пояснив, що проходив службу у військовій частині, яка знаходилася у АДРЕСА_2 та проживав у службовій квартирі, яка була йому виділена. У 2012 році йому було надано дозвіл на приватизацію даної квартири. Одночасно він звернувся із відповідною заявою до КЕЧ про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, яка знаходилася поруч із квартирою. Однак, йому було відмовлено та роз`яснено про необхідність звернутися із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування. Зазначив, що орган місцевого самоврядування теж відмовив у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки, а тому він самовільно побудував гараж на цій земельній ділянці.
		2.1.2. Прокурор усудовому засіданнізазначив,що інкримінованепротиправне діяння вчинено обвинуваченим,щоповністю доведено в суді.Просив суд,зурахуванням обставин, що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,та обставин,які характеризуютьособу винного, визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 197-1 КК України іпризначити покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
		2.1.3.Представник потерпілого в судовому засіданні вказав, що погоджується з думкою прокурора.
		2.1.4. Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3ст. 349 КПК Українипро те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
		Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Водночас, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 359/885/20 (провадження № 51-1986км22), ч. 3 ст. 197-1 КК містить самостійний склад кримінального правопорушення, а тому для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у виді значної шкоди не є обов`язковим.
		Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст.197-1 КК України, а саме здійсненні самовільного будівництва будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці.
		4. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		4.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченого та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Відтак обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зіст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		4.2. Обставини, які обтяжують покарання, відповідно дост. 67 КК України, відсутні.
		5. Мотиви призначення покарання.
		5.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону,зокремаст.65ККУкраїни,тапринципівзаконності, справедливості, обґрунтованості таіндивідуалізації покарання,відповіднодояких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненогокримінальногоправопорушення,даніпроособу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжуютьпокарання. 
		Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		5.2. Отже, обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином. Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, вдівець, на утриманні дітей не має, пенсіонер, в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» протягом життя не звертався та амбулаторну допомогу не отримує.
		Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім та ризик небезпеки для суспільства - середній, відтак орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
		При призначенні розміру покарання суд враховує, що згідно постанови Касаційного кримінального суду ВС від 09.09.2024 року у справі № 353/999/23, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином. Склад вказаного кримінального правопорушення є закінченим з початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці і з цього часу особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.
		Крім того, відповідно до висновку, викладеному у постанові ККС ВС від 11 листопада 2021 у справі № 220/1260/20 при триваючому злочині (проступку) особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину.
		Завершення триваючого злочину - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину.
		Таким чином, правопорушення було закінчено (припинено) 16.06.2025 року, коли були внесені відомості до ЄРДР, а відтак покарання має бути призначено в межах санкції статті, чинної на момент вчинення (завершення) ним кримінального правопорушення, тобто станом на 16.06.2025 року.
		З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, обставини вчинення кримінального правопорушення, те, що обвинувачений є пенсіонером, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, а саме у виді штрафу в мінімальному розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових кримінальних правопорушень. 
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети, визначеноїст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		6.1. Майнова шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.
		6.2. Цивільний позов не заявлявся.
		6.3. Запобіжний захід ОСОБА_5 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
		6.4. Витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.
		6.5. Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись статтями7, 124,349,368-370,373,374,376,392-395,615 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченому ч. 3ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбаченихст.394 КПК Українидо Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями376,615 КПК України.
		 
		 
		 
		СуддяТисменицького районного суду 
		Івано-Франківської області                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...