Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/16170/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано судом: 16.07.2025. Зареєстровано: 18.07.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.07.2025.
Дата набрання законної сили: 05.08.2025
Номер судового провадження: 200/3235/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна
		Донецький окружний адміністративний суд 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 липня 2025 року Справа№640/16170/22 
		 
		 
		 
		Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» (юридична адреса: 02225, м. Київ, вул. Бальзака, 4, кв. 254, код ЄДРПОУ 30529557) до Київської міської ради (юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), третя особа  комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (юридична адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа  комунальне підприємство «Київтранспарксервіс».
		Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати пункту № 47 таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві») згідно з яким, земельну ділянку розташовану м. Київ, вул. Електротехнічна, 28 включено до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».
		Позов вмотивований тим, що позивач вважає, що включення земельної ділянки, що перебуває в орендному користуванні до переліку паркувальних протиправним, оскільки порушує переважне право орендаря на користування земельною ділянкою, викликає спірні ситуації між позивачем та КП «Київтранспарксервіс», яке також претендує на користування даною земельною ділянкою, посилаючись на спірний пункт рішення Київської міської ради, тому позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
		Позивач зазначає що наявність спірного пункту в рішенні Київської міської ради ставить під сумнів по суті правильне та законне рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.2022 року, яке станом на подачу даної позовної заяви переглядається в апеляційні інстанції, тому визнання протиправним та скасування спірного пункту є належним способом захисту прав Орендаря. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року було відкрито провадження у справі № 640/16170/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» до Київської міської ради, третя особа  комунальне підприємство «Киїітранспарксервіс» про визнання протиправним та скасування рішення.
		Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/16170/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Тарасенку І.М.
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, суддею Тарасенком І.М. було прийнято справу № 640/16170/22 до свого провадження, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані місця для надання оператором платних послуг паркування транспортних засобів, оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, а також на таких земельних ділянках заборонено розміщення/будівництво будь-яких будівель, в тому числі гаражів, окрім елементів благоустрою для обслуговування паркувального майданчика.
		Таким чином, представник відповідача зазначає, що Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» правомірно користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна 28 у м. Києві на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві» (у редакції рішення Київської міської ради 31.08.2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629»).
		Представник Київської міської ради зазначає, що позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на підтвердження реєстрації права власності на земельні ділянки із кадастровими номерами с в установленому законом порядку.
		Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка № 8000000000:62:021:0025 розташована за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна 28, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки, орендодавцем є Київська міська рада, а отже земельня ділянка має комунальну форму власності, а суб`єктом права власності на земельну ділянку, відповідно, є Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
		Таким чином, відповідач вважає, що право власності повинно бути оформлене у відповідності до норм чинного законодавства, а право оренди земельної ділянки не засвідчує право користування земельною ділянкою та право вільно розпоряджатися земельною ділянкою.
		Враховуючи, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, вона, відповідно, перебуває у розпорядження територіальної громади міста Києва, тому Київська міська рада, у відповідності до норм чинного законодавства, включила дану адресу до таблиці № 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві».
		Представник відповідача звертає увагу на тому що, Київська міська рада наділена дискреційними повноваженнями та має право вирішувати «суспільний інтерес» жителів територіальної громади міста Києва.
		Отже, враховуючи вищевикладене, Київська міська рада просить суд у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення по справі № 640/16170/22 - відмовити у повному обсязі.
		Представник третьої особи надав суду пояснення, в яких зазначив, що Станом на дату подання третьою особою письмових пояснень до суду за КП «Київтранспарксервіс», відповідно до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в місті Києві», закріплено паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 28, що розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:62:021:0025.
		Отже, на думку третьої особи, КП «Київтранспарксервіс» правомірно користується земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:62:021:0025 на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 (зі змінами та доповненнями).
		Представник комунального підприємства «Київтранспарксервіс» просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» у задоволені позовних вимог.
		За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
		Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
		Позивач  товариство з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР», код ЄДРПОУ 30529557, юридична адреса 02225, м. Київ, вул. Бальзака, 4, кв. 254. Основний вид діяльності за КВЕД: 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у., інший вид діяльності - 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.
		18 березня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» в особі директора Случинської М.І. та Київської міської радою було укладено Договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою м. Київ, вул. Електротехнічна, площею 0,892 га. Кадастровий номер 8000000000:62:021:0025 цільовим призначенням  для будівництва, експлуатації та обслуговування автостоянки, магазину та кафе.
		За умовами Договору Орендодавець, на підставі п. 15 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року за № 638/798, за Актом приймання передачі передає, а Орендар приймає в оренду на 15 років земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:021:0025, річна орендна плата становить 1,5% від нормативно-грошової оцінки. Земельна ділянка була передана за актом приймання-передачі від 13.05.2004 року.
		На виконання умов договору оренди на даній земельній ділянці позивачем було збудовано, введено в експлуатацію та зареєстровано нерухоме майно. Згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 09.06.2011 року, та свідоцтва про право власності від 04.05.2011 року № 232-В позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля загальною площею 468,30 кв.м., в тому числі: шиномонтаж 86,00 кв.м., мийка площею 57,80 кв.м, кафе площею 69,90 кв.м., технічні приміщення загального призначення площею 254,60 кв.м.
		12 лютого 2019 року ТОВ «СИНЕВИР» звернулось до Київської міської ради з листом повідомленням про поновлення вищевказаного договору оренди земельної ділянки та додав проект додаткової угоди про поновлення договору. Проте, додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки не підписана, у зв`язку з цим, у вересні 2021 року ТОВ «СИНЕВІР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання договору оренди продовженим.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 року у справі № 910/15058/21 позов задоволено. Визнано укладеною між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13 травня 2004 року № 62-6-00140. Апеляційна скарга на рішення відповідачем не подавалась.
		06 липня 2022 року на підставі вищевказаного рішення право оренди земельної ділянки було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу видано Витяг з індексним номером 305484379.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2022 року, апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 року у справі № 910/15058/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі № 910/15058/21 залишено без змін.
		Київська міська рада не повідомила ТОВ «СИНЕВІР» про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
		Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Згідно ч. 1ст. 140 Конституції Україниособливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
		Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначеноЗаконом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР(далі - Закон № 280/97-ВР).
		Частиною 5ст. 16 Закону № 280/97-ВРвизначено, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Відповідно дост. 17 Закону № 280/97-ВР, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
		Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч.1ст. 18 Закону № 280/97-ВР).
		Згідно п. 31 ч. 1ст. 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
		Положення ч. 1ст. 60 Закону № 280/97-ВРвизначають, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно дозаконуяк об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Частина 5 згаданої вище статтіЗакону № 280/97-ВРвизначає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно дозаконуздійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 22 Закону Українивід 15 січня 1999 року № 401-ХIV «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право: встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
		З урахуванням зазначеного вище, слід дійти висновку, що Київська міська рада в межах своєї компетенції, має право щодо володіння, користування та розпорядження лише об`єктами права комунальної власності.
		Згідно ст.ст.316,317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно дозаконуза своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Положення ч. 1 та ч .6ст. 316 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
		Як встановлено судом позивач ТОВ «СИНЕВІР» є власником нежитлової будівлі загальною площею 468,30 кв.м, в тому числі: шиномонтаж 86,00 кв.м, мийка площею 57,80 кв.м., кафе площею 69,90 кв.м., технічні приміщення загального призначення площею 254,60 кв.м., розміщених на земельній ділянці по вул. Електротехнічна в м. Києві.
		Відповідно дост. 41 Конституції Українитаст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до роз`яснення Конституційного Суду України, наданого в рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, про те сутність змісту основного права не може бути порушена. У рішенні від 01.06.2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд Українизазначив, що обмеження щодо реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключноКонституцієюй законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
		Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оренду землі»(Закон № 161-XIV), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Дана норма кореспондується з положеннямистатті 93 Земельного кодексу України.
		Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ч. 1ст. 3 Закону № 161-XIV).
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч. 2ст. 4 Закону № 161-XIV).
		Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1ст. 5 Закону № 161-XIV). Орендарями земельних ділянок можуть бути громадяни і юридичні особи (п «в» ч. 2ст. 5 Закону № 161-XIV).
		За положеннямистатті 13 Закону № 161-XIVдоговір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до положеньстатті 24 Закону № 161-XIVна орендодавця покладено обов`язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
		Водночас, в силу частини першоїстатті 25 Закону № 161-XIVорендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
		Відповідно до положеньстатті 33 Закону України «Про оренду землі»після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.
		З матеріалів справи вбачається, що суб`єктом владних повноважень вчинялись дії спрямовані на розгляд проекту землеустрою про відведення земельних ділянок позивачу в оренду, так як на згаданих земельних ділянках знаходиться споруди та майно останнього. Однак відповідач не вирішивши питання позивача щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 8000000000:62:021:0025 та без її вилучення, закріпив ділянку як паркувальний майданчик за КП «Київтранспарксервіс».
		В контексті наведених обставин, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у контексті дотримання принципу належного урядування. Зокрема, у рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).
		Згідно зістаттею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Так, рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 року № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.
		Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 «Про правила благоустрою м. Києва» організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором, яким є КП «Київтранспарксервіс» або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
		Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві (додаток 5 до рішення), відповідно до п. 1.1 якого платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
		У даному рішенні наведено також Таблицю № 1 «Перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» до додатку 5.
		Рішенням від 24.12.2020 року № 22/22 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» таблицю № 1 до додатку 5 викладено в новій редакції.
		В подальшому, Таблицю № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 знову викладено в новій редакції пунктом 1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 роу № 22/22).
		В останній редакції, відомості про закріплення за КП «Київтранспарксервіс» земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 28, містяться в пункті 47 Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві». 
		При цьому суд ззаначає, що поряд із процедурою розгляду проектів землеустрою щодо відведення позивачу земельних ділянок по вул. Електротехнічна, 28 в м. Києві в оренду, відповідач одночасно відносить згадану земельну ділянку до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за КП «Київтранспарксервіс».
		У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
		Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
		Як зазначено вРішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 5-р/2019,Конституція Українимістить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталенихКонституцією Україницілей їх утворення.
		Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцієюта законами України (ч. 2ст. 19 Конституції України).
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постановах від 24.11.2021 року у справі № 420/998/21, від 10.04.2019 року у справі № 826/16495/17, від 25.07.2019 року у справі № 826/13000/18, від 08.07.2021 року у справі № 160/674/19, від 19.08.2021 року у справі № 464/7343/17, від 21.09.2021 року у справі № 420/4649/19.
		Згідно ч. 1ст. 79 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Відповідно до положеньст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Згідност. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену вчастині другійстатті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Однак, судом встановлено, що згідно даних Державного земельного кадастру земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 0,892 га немає, а отже суд приходить до висновку, що спірне рішення прийнято щодо невизначеної земельної ділянки.
		Крім цього, абзацами 1 та 2 п.п. 268-1.1.2п. 268-1 ст.268-1 Податкового кодексу Українивстановлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно іззакономта перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.
		Згідно з п.п. 14.1.104 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.
		Згідно з п.п. 14.1.229 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу Україниспеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.
		До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.
		Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій;
		Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 826/8851/17 зазначив, що рішення міськради про включення до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів в частині включення спірної земельної ділянки ухвалене без врахування оренди цієї земельної ділянки позивачем та знаходження на ній об`єкту нерухомого майна належного на праві власності. Колегія Верховного Суду погодилась з висновками попередніх інстанцій, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, порушив права та законні інтереси позивача, не врахувавши наявність за цією адресою нерухомого майна, належного позивачу на праві приватної власності, на яке не розповсюджується обов`язок щодо сплати збору за місця для паркування транспортних засобів, а тому не може бути включено до переліку об`єктів оподаткування таким збором. 
		З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що відповідач хоча і уповноважений розпоряджатися майном територіальної громади, в той же час, зобов`язаний діяти добросовісно та не вчиняти дій, які порушують права та інтереси позивача, як власника будівель і споруд, майна, розміщених за адресою м. Київ вул. Електротехнічна, 28. Приймаючи рішення про закріплення спірної земельної ділянки, орендарем та користувачем якої є позивач, за КП «Київтранспарксервіс», відповідач, всупереч умов договору оренди, вимог земельного та податкового законодавства,протиправно надав КП «Київтранспарксервіс» право експлуатації цієї земельної ділянки без її вилучення з користування у позивача.
		Відповідно до частини десятоїстатті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідностіКонституціїабоЗаконам Українивизнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 904 від 12 вересня 2022 року.
		Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2481,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської міської ради.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» (юридична адреса: 02225, м. Київ, вул. Бальзака, 4, кв. 254, код ЄДРПОУ 30529557) до Київської міської ради (юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), третя особа  комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (юридична адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) про визнання протиправним та скасування рішення  задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати пункту № 47 таблиці № 1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради (юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 року № 2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Києві») згідно з яким, земельну ділянку розташовану м. Київ, вул. Електротехнічна, 28 включено до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕВІР» (юридична адреса: 02225, м. Київ, вул. Бальзака, 4, кв. 254, код ЄДРПОУ 30529557) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141)судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст. 295КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Суддя І.М. Тарасенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...